Щиросердечна драма Катерины (по п’єсі А. Н. Островського “Гроза”)

Характер складається в здатності діяти по принципах. А. Н. Островський написав багато п’єс із життя купецтва. Вони настільки правдиві і ярки, що Добролюбов назвав їх “п’єсами життя”. У цих добутках життя купецтва описується як мир затаєної, що тихо зітхає вболівай, мир тупого, ниючого болю, мир тюремного гробового мовчання

А якщо й з’являється безглузде ремство, то він завмирає вже при своєму народженні. Свою статтю, присвячену розбору п’єс Островського, критик Н. А. Добролюбов назвав “Темне царство”. Він висловив думку

про те, що самодурство купецтва тримається тільки на неуцтві й покірності

Але вихід буде знайдений, тому що в людині не можна знищити прагнення жити гідно. “…Хто зуміє кинути промінь світла в потворний морок темного царства?” – запитує Добролюбов.

Відповіддю на це питання послужила нова п’єса драматурга “Гроза”. Написана в 1860 році, п’єса й духом своїм, і назвою як би символізувала процес відновлення суспільства, що стряхивало із себе заціпеніння від тиранії. Гроза здавна була уособленням боротьби за волю. І в п’єсі це не тільки явище природи, а яскравий образ внутрішньої боротьби, що

почалася в темному купецькому житті. У п’єсі багато діючих осіб.

Але головним з них є Катерина.

Образ цієї жінки не тільки самий складний, але він різко відрізняється від всіх інших. Недарма критик назвав її “променем світла в темному царстві”. Чим же так відрізняється Катерина від інших “жителів” цього “царства”?

У цьому світі немає вільних людей! Ні самодури, ні їхні жертви такими не є

Тут можна обманювати, як Варвара, але жити по правді й совісті, не кривлячи душею, не можна. Катерина виховувалася в купецькій сім’ї, будинку вона “жила, ні про чому не тужила, точно пташка на волі”. Але після заміжжя ця вільна натура потрапила в залізну клітку самодурства

У будинку Катерины завжди було багато мандрівниць так прочанок, оповідання яких (та й вся обстановка в будинку) зробили її дуже релігійної, що щиро вірить у заповіді церкви. Не дивно, що свою любов до Бориса вона сприймає як важкий гріх. Але Катерина в релігії “поет”. Вона наділена яскравою уявою й мрійністю

Слухаючи різні історії, вона як би бачить їх наяву. Їй часто снилися райські сади й птахи, а коли вона входила в церкву, бачила ангелів. Навіть мовлення її музичне й співуча, нагадує народні сказання й пісні. Однак релігія, замкнута життя,


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Щиросердечна драма Катерины (по п’єсі А. Н. Островського “Гроза”)