“Сильна українська людина” за романом “Тигролови” І. Багряного
Роман І. Багряного “Тигролови” – це твір про сильну українську людину, твір-протест проти порушення найпростіших людських прав. Задум цього твору виношувався письменником під час його перебування у Бамлазі, коли, втікши з концтабору, він змушений був блукати тайгою і переховуватися в оселях колишніх вихідців з України, а нині відважних мисливців-звіроловів.
Душа головного героя роману Григорія Многогрішного з юнацьких років бунтувала проти більшовицького фарисейства. Не здавався він і перебуваючи у лещатах божевільні, не здавався
Блукання Григорія тайгою, сповнене смертельних небезпек, символізує небезпечний і складний життєвий шлях, його дорогу до свободи. Приклавши неймовірні зусилля, герой зумів подолати і фізичну неміч, і зневіру, і відчай: “Йому здавалось, що швидко йде, але насправді посувався мов тінь, хитаючись. Аби не лежачи помирати… А надвечір сили зовсім покинули його. Край.
Ліг голічерева під височенними кедрами, тягуче-важко і глибоко зітхнув, ніби випустив дух, поклавши голову на корінь,
Прагнення до волі коштувало Григорію Многогрішному неймовірних зусиль. Йому довелося пройти через фізичні і моральні страждання, лише після цього його єство воскресло для служіння утвердженню високих ідеалів, потребам людей і добру. Для цього, перш за все, була потрібна свобода.
А Григорій був змушений до своїх двадцяти п’яти років додати ще двадцять п’ять років каторги, і він ніяк не міг змиритися з цією несправедливістю. Адже кожна людина народжується для того, щоб своїм існуванням приносити користь іншим людям. І це незаперечна істина.
За що ж засудили Григорія? “Двадцять п’ять років! А я всіх маю двадцять п’ять. І все тільки за те, що я любив свій нещасний край і народ” – цими словами Многогрішний пояснював своє становище коханій дівчині. Юнак любив свою країну, був відданий своїй Батьківщині і своєму народові, він добре бачив несправедливість у ставленні Радянської влади до своїх співвітчизників: “Уся! Уся його Вітчизна ось так – на колесах, розчавлена, розшматована, знеособлена, в корості, в бруді… розпачі! Голодна!..
Безвихідна!.. Безперспективна!”
Як щирий син України, як людина, яку непокоїло майбутнє українського народу, Григорій бачив драматичне становище юних українців, які переживали муки совісті, тяжкий сором за відречення від заповітів предків, бачив бруд бараків, де мешкали заробітчани. Його серце зворушував побут Сірків, родини, яка його прихистила під час блукань тайгою. Ці українці навіть за тисячі кілометрів від Батьківщини зберегли вірність звичаям та рідній мові, вірність вишитим рушникам і біленій хаті.
Будучи глибоко порядною людиною, Григорій тривожився за те, щоб не накликати біди на тих, хто йому допоміг, щоб не завдати їм шкоди. А для того, щоб не бути нахлібником у родині Сірків, він швидко опанував складне ремесло мисливця.
Не випадково і обране автором ім’я героя роману. Воно є протиставленням до тих злочинів, які представники влади чинили проти свого народу. Автор зобразив сильну українську людину, яка сповідувала загальнолюдські цінності і відзначалася найкращими якостями.
Саме таких людей не сприймала машина тоталітаризму, який спирався на антигуманні постулати.
І. Багряний стверджував, що правда і добро завжди перемагають, незважаючи навіть на гоніння і фізичне знищення поборників справедливості. Адже саме ці герої завжди стають переможцями у духовній боротьбі, саме за ними – щастя і вільне життя майбутніх поколінь.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)