Система образів у романі Р. Самбука “Тайна вечеря”
Система образів у романі Р. Самбука “Тайна вечеря”
У літературному процесі останньої третини ХХ ст. одне з центральних місць посідає так звана таборова проза. Основною проблемою творів цього літературного напрямку є проблема людини. В українській літературі вона представлена у романах І. Багряного, Т. Осьмачки, в російській – у творах В. Шаламова, О. Солженіцина, О. Волкова, А. Жигуліна, Ю. Домбровського.
У 90-х рр. з’являється друком роман Р. Самбука “Тайна вечеря”. З виходом цього роману таборова тема і проблема людини, піднята
Мета цієї роботи – показати внесок Р. Самбука у розвиток гуманістичної проблеми у таборовій темі.
На відміну від письменників таборової прози Р. Самбук не прагне відтворити картини фізичного катування, зламу людини під час слідства в органах НКВС чи таборах, або навпаки, її самостояння. Письменник показує, як спотворюється комуністична ідея у дійсності, у душах людей. Вирішення цього питання досягається засобами психоаналізу.
Основний конфлікт “людина-система”, що розв’язувався у більшості письменників таборової прози в умовах замкненого простору тюрми-табору,
ХХ ст., його прикмети як зовнішнього (стосунки між людьми, їх поведінка, певні життєві норми), так і внутрішнього характеру (проблема вибору людини, страх, підозри тощо).
Сюжет “Тайної вечері” розгортається у трьох площинах. Автором вивчається реакція на суспільні події представників різних поколінь та соціальних прошарків: старих революційних кадрів (Сидора Онищенка, Затонського); міщанського прошарку (Євгена Прокоповича Черняка, Дорфмана) та “нового”, молодого покоління (Антона Онищенка, Івана Сокирка, Ольги, Розалії). Подібна структура сюжету дозволяє Самбуку більш широко подати панораму людських типів.
Таким чином, побудова роману “Тайна вечеря” тісно пов’язана із системою образів, яку можна поділити на три групи:
– герої, які породжені новим життям, системою;
– герої, яких було зламано системою;
– герої-пристосуванці.
У цій системі образів основне місце займає типологічна фігура ката середньої величини Івана Макаровича Сокирка. Він, у минулому сільський комсомолець, вдало використавши комуністичні гасла, зручно зливається з оточуючим середовищем, робить собі кар’єру у слідчих органах. Така його політика життя була чітко продуманою: “Адже товариш Сталін сказав, – міркує Іван Маркович,- кадри вирішують усе… Геніальна думка, а він, Іван Сокирко, наче створений для пристосування” . Інтереси та мета Сокирка були доволі прагматичними: він воліє відчути себе хазяїном життя і заради цього здатен переступити через близьких та знайомих, які недавно допомагали йому. Щоб розкрити внутрішній світ свого персонажа, створити його психологічний портрет, автор широко використовує внутрішні монологи.
Так, Сокирко постійно розмірковує над ідеями соціалістичного життя і вишукує слабкі місця, якими можна скористатись: “… слова, що людина в країні найцінніший капітал,- думає Сокирко,- і що кадри вирішують все,- пусте, демагогія. Плювати і на окрему людину, і на їх скупчення, плювати на мільйони, головне – ідея, не все одно, скільки і хто загине заради перемоги, адже переможців не судять. І він повинен бути серед переможців, бо йому начхати на все… ” . За допомогою таких монологів пояснюється мотивація вчинків героя і розкривається його сутність: він не спроможний чинити добро, все, що стикається з ним, спотворюється, бо спотворені в його душі усі людські цінності. Перед читачем постає духовно збідніла, пуста людина.
Сокирко – пройдисвіт. З одного боку, він хоче бути переможцем, тим, хто судить; з іншого – він боїться, аби хтось не засудив його. Тому він за добро платить злом, коїть злочин, діє підступно, зраджує в той момент, коли його правдиве і чесне ставлення могло б врятувати людську долю (фрагмент засудження Сокирком колишнього доброго знайомого Антона, батько якого став “ворогом” народу).
Багато уваги у романі Самбука приділяється любові. Сокирко не здатний на справжні почуття. “Кохання” з молодою привабливою Розалією є нічим іншим як меркантильним розрахунком: батько Розалії фінансує Сокирка; Ольгу, наречену Антона, він примушує до фізичної близькості, і таким чином мститься за свою неспроможність відчути радість любові і задовільняє свої заздрісні амбіції. Герой насправді є покараним, він інстинктивно відчуває, що не є переможцем, і це відчуття пригнічуватиме його усе життя.
Сокирко позбавлений і синівської любові. Його ставлення до батька нещире і лицемірне. Зневажаючи батька, він у той же час, коли треба, не забариться згадати своє селянське походження: “Іван з чистою совістю пише в анкетах: із селян-бідняків, а в автобіографії обов’язково наголошує: його батько, Макар Сокирко,- один з організаторів колгоспного руху на Фастівщині, брав участь у розгромі та знищенні куркульських банд” . У своєму новому міському житті Сокирко ладен назвати батьком будь-якого вищого за рангом службовця, аніж свого власного (про це свідчить епізод, де Іван, прийшовши в гості до свого начальника Сидора Онищенка, мріє бути його сином, уявляє, як би добре було йому у цій квартирі. Але і цього уявного батька, коли з ним трапилося нещастя, Сокирко зраджує) .
Р. Самбук уперше в українській літературі створює подібний тип героя. Слідчі НКВС були показані у романі І. Багряного “Сад Гетсиманський”, проте багрянівські персонажі послуговувалися для відтворення безпосередньої дії репресивною тюремно-слідчою машиною, у звичайному ж побуті психологія та поведінка слідчих письменником не розглядалася.
Самбук показує нам людину, яка була породжена новою системою. Час потребував таких, як Сокирко. Героєві не доводиться ламатися, чи, притамовуючи в собі супротив, змушувати себе жити за новими законами. Він безболісно входить у нову формацію. Для нього не існує поняття зради, високих моральних ідеалів, про які він чує.
Сокирко допомагає репресивній машині рухатися і кришити інших, аби не потрапити у коліщата самому. За таким принципом існує вся система НКВС, де панує повсюдна заздрість і недовіра, де майже кожний заради кар’єри готовий знищити іншого.
Одним із засобів розкриття внутрішньої сутності Сокирка є протиставлення. Протиставлені Сокиркові батько і син Онищенки.
Трагічною постаттю є Сидір Гаврилович Онищенко, революціонер-боєць, який брав участь у політичному перевороті 1917 р. На відміну від Сокирка, він свято вірив у комуністичні ідеали і у можливість їх досягнути. Онищенко-батько обіймав високу посаду в НКВС. Його чин давав можливість бачити реалії життя, проте Сидір Гаврилович не допускав правди у свою свідомість, не бажав вірити дійсності, що суперечила тій ідеї, за яку він боровся. Віра в революційну справу для нього була понад усе, інакше для нього втратився б сенс життя. Злам Онищенка-батька, остаточна руйнація його світогляду відбулася під час арешту, хоча сумніви зародилися дещо раніше.
Змусив завагатися Сидора Гавриловича син Антон.
Антон не міг зрозуміти протилежності між тим, про що говорять, і тим, що діється. Він, як і батько,- на боці соціалізму і тих ідей, які б мали втілюватися, проте життя дає інші факти: “Але ж я хочу,- каже Антон,- всім нам… країні, трудящим тільки добра, а якщо за колективізацією прийшов жахливий голод, то чи не помилилися ми, переінакшивши село?” . Антон, вихований на засадах чесності, правди, не сприймає брехні, з якою стикається у суспільстві. Цим він протиставляється Сокиркові.
Антон – одноліток Івана, він намагається прожити своє життя чесно, а Іван будує свій шлях на хитрощах, зраді, кар’єризмі. Всі Антонові сподівання руйнуються Сокирком, який несправедливо засуджує його до покарання. У межах цього протиставлення Р. Самбуком розв’язується морально-етична проблема добра-зла: у відвічному зіткненні цих філософсько-етичних категорій в історичний період, що описується письменником, отримує перевагу зло.
Воно пускає свої метастази і поширюється дуже швидко, захопивши у полон людські душі.
Не випадковим став арешт Онищенків: ті, хто сумнівався, партії були не потрібні. Система НКВС йшла до свого панування, відкидаючи тих, хто їй заважав. Проте це була не єдина причина арешту.
Сидір Гаврилович був заступником наркома, тобто обіймав доволі високу посаду. А як зауважив Сокирко: “Кому приємно, коли хтось поруч висовується” . Тому особливо радісно було молодому співробітнику НКВС, коли він арештовував Онищенка-батька та викрив ще одного “ворога” народу – його сина Антона, який надумав захистити батька; злісна перевага світилася в очах міліціонера: “торжество і пиха були написані на його обличчі… , сержант, або молодший лейтенант… все життя ходить під кимось, має щоденно козиряти, ставати струнко – і раптом одержав владу над самим заступником наркома, до того ж владу необмежену: має право облаяти, обшукати, а якщо закортить, заїхати в пику” . Розкриваючи світ НКВС, Р. Самбук показує прихований світ людської злоби, людської байдужості, порожнечі людських душ, що було зворотнім боком соціалістичної дійсності.
Сутність понівеченого життя відбивається у романі і через призму свідомості звичайних обивателів. Таким є Євген Прокопович Черняк. Він через образу за свою зруйновану долю, втрачений матеріальний достаток говорить про брехню, обман і страх, що панують довкола.
Черняк скептично оцінює нову формацію і навіть спеціально відшукує протиріччя між ідеями і дійсністю. Соціалістичне життя не приносить йому задоволення, весь сенс існування звівся у нього до гастрономії. Хороша їжа стала символом колишнього забезпеченого життя.
Він не міг відмовити собі у дорогому обіді, на який йшла уся його зарплатня, а потім доводилося тижнями голодувати. Доведений до відчаю своїм становищем, Євген Прокопович врешті-решт зраджує своїй державі. Ставши шпигуном німецької розвідки, він викриває “ворогів” народу (відомих конструкторів оборонного заводу), підриваючи таким чином радянську обороноздатність.
Проте такі, як Черняк, арештованими і засудженими не були. Вони знайшли свій спосіб існування і зручно влаштувались у новому житті.
Інший тип пристосованця – старий Дорфман. Досвідчений єврей веде таємні операції з нелегальної купівлі-продажу. На цих махінаціях він заробив чималі суми.
Дорфман упевнений, що незважаючи на зміну влади, сила грошей – незмінна. Його впевненість підтверджується життям: він купує свою недоторканість та спокій у Сокирка, фінансуючи примхи останнього.
Твір Р. Самбука “Тайна вечеря” є свідченням торжества зла, його непокараності. Письменник, змальовуючи різні типи людських характерів, розгортає трагічну картину соціалістичної дійсності. Трагізм героїв Самбука полягає у неможливості зміни життя чесним шляхом. Неправда, страх примушують людей до зради, і зради, передусім, самому собі.
Тому майже всі герої (за винятком Онищенків) знаходять для себе шлях легкого життя. Кожен з них живе у власному світі, де панують гроші та влада.
Таким чином, уся система образів роману Р. Самбука підпорядкована розкриттю основних проблем – проблеми людини та проблеми добра і зла, вирішення яких у Р. Самбука набувають загальнолюдського характеру.
Література
1. Самбук Р. Тайна вечеря. – К.: Укр. письменник, 1992. – 158 с.
2. Бахтин М. Формы времени и хронотопа в романе // Бахтин М. Литературно-критические статьи. – М.: Худ. лит., 1986. – 541 с.





Related posts:
- Авторський твір: Система образів у романі “Що робити” Образи у романі це Звичайні люди й особлива людина. Новаторство Чернишевськ-письменника виявилося насамперед у створенні образів представників революційно-демократичного табору. До їхнього числа ставляться Лопухів, Кірсанов, Віра Павлівна. Це, по характеристиці автора, нові люди – “добрі й сильні, знаючі й умеющие”. Вищий етичний закон для Чернишевського і його улюблених героїв простий. Щастя для одного неможливо, якщо […]...
- Система образів у романі Ролана “Зачарована душа” Звичайно, Аннета, Марко й інші герої роману володіють “самостійним” існуванням, як це буває в добутках майстрів реалістичного мистецтва. Як і в ” Жан-Кристофе”, “духовний двійник” Ролана Аннета – повнокровний образ, ми бачимо її у всій своєрідності зовнішнього й внутрішнього вигляду. Однак внутрішня близькість героїв Роланові обумовлює незвичайний жанр роману ліричного, “” внутрішній мир, щоаранжує, епічного […]...
- Система образів у романі “Герой нашого часу” Перше, на що звертає увагу читач при читанні “героя нашого часу”, – порушення хронологічної послідовності в ході оповідання. Роман складається з описів різних епізодів у житті Печорина зовні практично не зв’язаних між собою. Починає роман повість “Бела”, далі треба “Максим Максимич потім – “Тамань”, “Князівна Мері” і “Фаталіст”, тоді як у житті головний герой спершу […]...
- Вплив казок на дітей У літературному процесі останньої третини ХХ ст. одне з центральних місць посідає так звана таборова проза. Основною проблемою творів цього літературного напрямку є проблема людини. В українській літературі вона представлена у романах І. Багряного, Т. Осьмачки, в російській – у творах В. Шаламова, О. Солженіцина, О. Волкова, А. Жигуліна, Ю. Домбровського. У 90-х рр. з’являється […]...
- Система образів у комедії І. Карпенка-Карого “Хазяїн” Драматична творчість І. К. Карпенка-Карого – найбільше досягнення української класичної драматургії XIX ст. В українській драматургії п’єса “Хазяїн” вважається найкращою реалістичною сатиричною комедією. Карпенко-Карий використав могутню силу сміху не для того, щоб розважати, звеселяти громадськість, а щоб боротись за торжество світлих, благородних ідеалів людства. Автор підкреслював, що його “Хазяїн” – це “зла сатира на чоловічу […]...
- “Система образів роману “Злочин і кара” “Злочин і покарання” є ключовим твором авторства Федіра Достоєвського, саме цей роман дає хороше розуміння всіх особливостей того, як писав великий російський письменник. А ось для гарного розуміння даного твору людина повинна розібратися в тих образах, які роман включає. Звичайно, головною дійовою особою роману є Родіон Розкольніков, молодий чоловік зі складною долею. Однак далеко не […]...
- Система образів роману – “ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ” ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ § 6. “ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ” – РОМАН ПРО ДОЛЮ ПОКОЛІННЯ Система образів роману Розкриттю характеру головного героя підкорена вся система образів роману. Печорін перебуває в центрі подій упродовж усієї оповіді, але його поведінка, вчинки розкриваються у зіставленні з поведінкою і вчинками інших персонажів. Лєрмонтов будує систему образів роману за принципом контрасту […]...
- Система образів Дон Кіхот 13. Система образів Дон Кіхот Ім’я Дон Кіхота з власного перетворилось на загальне, донкіхотами стали називати людей, що неспроможні розібратися в дійсності, тому їхні погляди і вчинки виглядають комічно і нічого, крім сміху, викликати не можуть. Таке сприйняття донкіхотства було поширене. Але існує ще й інший аспект донкіхотизму, інакше ставлення до Дон Кіхота. Пригляньмося, що […]...
- “Система образів у творі “Мина Мазайло” У змалюванні своїх героїв драматург використовує іронію, шарж та гостру сатиру, що дає можливість різко висміяти нігілістичну позицію українського міщанства в питанні національного відродження. У п’єсі подано ряд яскравих типів, які сягають до національної символіки доби. В особі головного героя Микола Куліш висміює українських перевертнів, які відцуралися всього рідного, своєї нації, своєї мови. Мина Мазайло […]...
- “Система образів п’єси Миколи Куліша “97” Постать голови комнезаму Мусія Копистки – найколоритніша. Колишній наймит, перейнятий ідеєю побудови нової держави, він сліпо вірить новій владі, виявляє високу політичну свідомість, закликає селян до класової солідарності. Наполегливий і незламний у своїх переконаннях він приваблює читача своєю простотою. Він не позбавлений людських вад. За свідченням Миколи Куліша, Копистка був змальований із життя. Прихильність автора […]...
- Система образів – Відкрита книга РОМАН “ПРИГОДИ ОЛІВЕРА ТВІСТА” Чарлз Дікенс 1812 – 1870 Відкрита книга РОМАН “ПРИГОДИ ОЛІВЕРА ТВІСТА” Система образів Взаємодія двох жанрово-стильових струменів – “готичного” й соціально – побутового – цікаво виявляється в образах двох лиходіїв роману – Монкса і Феджіна. Монкс за походженням джентльмен (однак не за поведінкою й почуттями), Феджін – переховувач краденого, але причетність до злочину їх урівнює. […]...
- Проблематика та система образів роману Г. Г. Маркеса “Сто років самотності” Роман “Сто років самотності” надруковано 1967 року в Буенос-Айресі. Успіх був приголомшливий, за три з половиною роки наклад склав понад півмільйона примірників, що для Латинської Америки було сенсацією. Саме у відгуках про роман прозвучав термін “магічний реалізм”. Рисами “магічного реалізму” стало звернення до міфологічних традицій, причому цього разу це був не біблійний або античний, а […]...
- Система ліричних образів у творах Бориса Олійника Ліричний герой Бориса Олійника – це той, хто сіяв гречку, брав штурмом Стамбул, воював із фашизмом, відбудовував країну, вчив і виховував дітей. Його діла “буремні і великі, відкриті перед людством, як сльоза”. У поезію Борис Олійник прийшов у 60-ті роки XX століття, які пізніше були названі “хрушовською відлигою”. Це наклало помітний відбиток на літературні пошуки […]...
- Роман Л. Толстого “Анна Кареніна” як художнє втілення “думки сімейної”. Композиція твору та система образів УСІ УРОКИ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ 10 КЛАС ІI семестр 1. ВСТУП. ІЗ ЛІТЕРАТУРИ РЕАЛІЗМУ ІЗ ЛІТЕРАТУРИ РЕАЛІЗМУ УРОК № 33 Тема. Роман Л. Толстого “Анна Кареніна” як художнє втілення “думки сімейної”. Композиція твору та система образів Мета: допомогти учням осягнути ідейно-художній зміст твору, його композицію та систему образів; розвивати навички визначення ключових епізодів, їх коментування, висловлення […]...
- Твір-опис за картиною Тетяни Ягодкіної “Вечеря” 5 КЛАС НЕЛІТЕРАТУРНІ ТЕМИ Твір-опис за картиною Тетяни Ягодкіної “Вечеря” Тетяна Ягодкіна – молода українська художниця. Вона народилася і виросла її Києві. Знайомлячись з її творчістю, розумієш, що художниця любить рідну земцю, її природу і працелюбних людей. Картина Тетяни Ягодкіної “Вечеря” належить до циклу “Свято роду”. На передньому плані художниця зобразила накритий білою скатертиною довгий […]...
- Ідейна завантаженість жіночих образів у романі “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” (3 варіант) Твір Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” належить до жанру роману. І як будь-який роман, він відображає події великого проміжку часу, крім зображення життя головного героя, охоплює історичні події двох століть та має велику кількість персонажів, кожний з яких виконує свою функцію і бере участь у розкритті авторського задуму. Нас цікавлять насамперед жіночі. […]...
- Особливості системи образів у романі М. А. Булгакова “Майстер і Маргарита” 1. Дві сюжетних лінії роману. 2. Роман про Понтія Пілаті. 3. Роман про долі Майстра й Маргарити. 4. Двійники й антиподи вромане. 5. Складна єдність композиції й системи персонажів. Роман М. А. Булгакова “Майстер і Маргарита”, що стала програмним добутком для творця й хрестоматійним для всієї російської літератури, є складні як композиційно, так і стилістично. […]...
- Галерея жіночих образів у романі Л. Костенко “Маруся Чурай” Роман “Маруся Чурай” є глибоко психологічним твором, кожен образ в якому є ніби окремим штрихом до загальної картини. Маруся Чурай – головна героїня роману, вона – натура творча, а тому особлива, з ніжною, вразливою душею. “Ця дівчина не просто так, Маруся. Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа”. Таку оцінку дає піснетворці […]...
- Художня роль жіночих образів у романі Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” Художня роль жіночих образів у романі Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” У багатьох творах українських письменників змальовується трагічна, скалічена доля жінок в умовах кріпосницького суспільства. Після його скасування їхнє життя в умовах гнобительського ладу не покращилося. Панас Мирний доводить це у своєму романі “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”, доповнюючи галерею жіночих […]...
- Тайна мого імені – IІ варіант 6 клас II варіант У світі одне, але всім потрібне – так визначила вагу людського імені народна мудрість. Ознайомлення з історією людських імен, з їх таємницями дає багато корисного всім, хто бажає знати більше. Традиція давати людині ім’я ведеться з сивої давнини, мабуть, відтоді, як люди навчилися спілкуватися між собою. У давнину дітей називали на […]...