СКАРБНИК

Побутує кілька варіантів трактування цього образу. За одним, скарбник – це вірний охоронець скарбів свого господаря, а також помічник в усіх його справах. Проте після смерті господаря він з’являється зі зграєю круків і вириває запродану йому душу.

Інший варіант пов’язаний із популярними повір’ями про закопані та закляті скарби, що наділялися надзвичайними властивостями. Ці скарби поділяються на чисті та нечисті. До перших належать ті, що закопувалися людьми під час складних життєвих колізій (воєн, нападів, пограбувань). Інші

ж скарби перебувають під охороною нечистої сили. Вірять, що раз на сім років закопані та закляті скарби пересушуються й горять. Ті з них, котрі вночі охороняє скарбник, і є закляті.

Взяти їх може лише той, кому вони призначаються. Коли ж це буде стороння людина, то скарби перетворяться на черепки, вугілля, гадюк або жаб.

Із надприродними властивостями грошей пов’язано також повір’я про зачаровану монету (інклюз), що має властивість притягувати інші й таким чином збагачувати свого господаря. Опікає цю монету злий дух. Його, як і домовика, можна виховати собі з курячого зноска.

Цей дух по смерті господаря

забирає його душу.

Крім домовика та скарбника, українська демонологія розрізняє ще й дворового духа – дворовика (стпригу) – повелителя худоби та всього господарства, котрий, за повір’ями, має помічника – спориша.

Другими-за значеннями демонами є надзвичайно різноманітні божки природи. Як уже зазначалося, вони, як і всі духи, що є на землі, згідно з українськими легендами про створення світу, походять від чорта. Отож, серед великого розмаїття духів природи назвемо насамперед пальовиків, з яких ще виділяються бузничі; водяників та водяниць, які підрозділяються на очеретпників та криничників; близьких до них русалок (берегинь) – водяних богинь, які поділяються на мавок, навок, лоскотух, повітруль, бісиць, потерчат тощо; лісовиків (полісунів), із котрих виділяються ще гайовики.

Духи природи, незважаючи на їх численність, становлять єдину демонологічну систему, що відрізняється від інших тим, що грунтується не стільки на культових засадах, скільки на легендах та переказах. Звідси й своєрідне ставлення до природних божків не як до нечистої сили, а як до поетичних образів. Недаремно багато з них опоетизовано українською літературою: “Лісова пісня” Лесі Українки – неперевершений зразок художнього осмислення демонології Волині.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

СКАРБНИК