Скорочено ФАРБОВАНИЙ ЛИС – ІВАН ФРАНКО


Казка

Жив собі Лис Микита. Хитрий-прехитрий. Ніяк його не могли впіймати, а він лише з того насміхався. А вже як виходив на полювання, ніколи з пустими руками не повертався.

З того Лис став страшенно гордим. Ще й зазнався: став закладатися з товаришами, що серед дня прямо з базару курку вкраде.

От і пішов. Отямившись трохи від людського гвалту на базарі, Лис проскочив невпізнаним. Але раптом йому зустрілися собаки, які занюхали, хто він такий. Тікаючи, Микита вскочив у якийсь двір і заліз у діжку. В цій діжці стояла олійна синя фарба.

Собаки

не знайшли нещасного Лиса, і він зміг увечері тихенько вибратись і втекти в ліс.

Прокинувшись вранці, він дуже засмутився, бо був увесь укритий не то лускою, не то колючими гулями. Але скоро заспокоївся, побачивши, як його злякався Вовк. Той бідний аж завив і почав тікати.

Лис вирішив, що з цього можна виграти. Прийшовши на звірячий майдан, він сів на місце Ведмедя й оповів звірам, що його зліпив святий Миколай і назвав звіром Остромислом. А на землю пустив, щоб творити лад, судити по правді й не допускати кривди. Лис Микита був добрим царем, м’якосердним.

Звірі були дуже раді, що в них є цар, хоч жили, як

і раніше: хто був дужчий – той і кращий, хто слабіший – тому жилося гірше, хто що зловив – той те з’їв, а не зловив – то був голодний.

Минув рік, і звірі вирішили влаштувати бенкет. Всі почали співати. Лис на радощах теж підтягнув. І тут його впізнали.

Звірі так розлютилися за те, що їх довго дурили, що розідрали Лиса на шматки. І зараз, коли хто залишиться одуреним і з того стає мудрішим, то говорить: “Я на нім пізнався, як на фарбованім Лисі”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Скорочено ФАРБОВАНИЙ ЛИС – ІВАН ФРАНКО