Скорочено “Міста й роки” Федіна


У цей же час у Москві в Германську раду солдатських депутатів є людина, що називає себе єфрейтором Конрадом Штейном. Він хоче повернутися на батьківщину, у Німеччину. Перевіряючи документи Штейну, службовець цікавиться, чи не знає того якесь тло цур Мюлен-Шенау. Відчувши негарне, мнимий Конрад Штейн непомітно ховається

Він пробирається в Петроград і, знайшовши там свого старого знайомого Андрія Старцова, просить допомогти повернутися в Німеччину. Зустріч із цією людиною змушує Андрія подумати: “Якби можна було почати жити спочатку…

Розкотити клубок, дійти по нитці до проклятої години й надійти по-іншому”.

1914 рік студент Андрій Старцов зустрів у Німеччині, у Нюрнберге. Він дружив з художником Куртом Ваном, духовно близьким йому людиною. Творча доля Курта була нелегка: він змушений був віддавати свої картини в колекцію маркграфа тло цур Мюлен-Шенау, що щедро платив йому – з умовою, що художник ніколи не буде виставляти свої роботи.

Курт ненавидів “благодійника”.

Довідавшись про початок першої світової війни, Курт відхитнувся від свого закадычного друга Андрія, сказавши, що тепер їм не про що говорити. Андрій був засланий у

містечко Бишофсберг. З початку війни він відчував себе “смітинкою серед величезних мас що рухалися машиноподобно неизбежностей”.

У бюргерському Бишофсберге його охопила туга. Марі Урбах народилася на віллі недалеко від Бишофсберга, поруч із родовим замком маркграфів тло цур Мюлен-Шенау. Шлюб її батьків уважався мезальянсом: мати походила зі стародавнього роду фон Фрейлебен, батько ж був поміщиком і проводив час за кресленням незрозумілих проектів. Марі Урбах росла дивною дівчинкою

Її поява на селянському дворі або біля сільської церкви завжди було предвестьем нещасть. Один раз Марі власноручно зарізала гусака, іншим разом спробувала повісити кішку, щоб подивитися, як вона буде вмирати. Крім того, вона була заводилой небезпечних ігор – наприклад, пошуків скарбу в підземеллях сусіднього замка

Зі старшим братом Генріхом-Адольфом, природженим аристократом, Марі жила розно й вороже. Мати не любила Марі за її огидні витівки. Після історії з кішкою вона наполягла на тому, щоб дівчинка була відправлена в пансіон мисс Рони у Веймаре.

Незадовго до свого від’їзду Марі познайомилася із сусідом, юнкером тло цур Мюлен-Шенау. Вдачі в пансіоні були строгі

Мисс Рони підозріло прислухалася навіть до розмов про запилення Рослин на уроках природознавства. Її виховна система визнавалася суспільством і вищим світлом бездоганної. Потрапивши в пансіон, Марі відчула, що її немов вправляють у залізний корсет; їй довелося підкоритися. Через два роки Марі зустріла на вулиці Веймара молодого лейтенанта тло цур Мюлен-Шенау.

Лейтенант взяв дівчину під руку, і, незважаючи на голосне збурювання мисс Рони, Марі пішла з ним. Вона була відсутня троє доби. Після цього лейтенант тло цур Мюлен-Шенау приїхав з нею разом на віллу Урбах і зробив речення в присутності її батьків.

Заручення повинне було відбутися через два роки, в 1916 р., коли Марі досягне повноліття. Під час війни мати Марі Урбах складалася патронесою живильного пункту на вокзалі. Марі допомагала матюкай

Після двох років війни вона відчула, що їй стало нудно. Один раз під час прогулянки на околицях Бишофсберга вона познайомилася із засланцем Андрієм Старцовым. Незабаром Марі стала таємно приходити в його кімнату. Із усього, про що вони говорили ночами, Андрію й Марі запам’яталося тільки те, що вони люблять один одного.

Перед відправленням на східний фронт маркграф тло цур Мюлен-Шенау заїхав додому, щоб побачитися сневестой.

Але Марі зустріла його холодно. У цей час вона була зайнята планом втечі для Андрія. Намагаючись перейти границю, Андрій вийшов у парк замка Шенау, де був схоплений маркграфом. У замку Андрій побачив картини свого друга Курта Вану

Після розмови про німецьке мистецтво й про людську долю тло цур Мюлен-Шенау виписав Старцову документ, що підтверджує, що засланець протягом декількох днів перебував не в перегонах, а в замку Шенау. Марі довідалася про шляхетний учинок маркграфа, але не розповіла Андрію про свої відносини з ним. Незабаром тло цур Мюлен-Шенау потрапив у російський полон. В 1918 р. германські влади оголосили Старцову, що він може повернутися в Росію. Їдучи, він пообіцяв викликати Марі, як тільки виявиться на батьківщині

Очікуючи звісток від Андрія, Марі брала участь в організації солдатської ради в Бишофсберге, допомагала російським полоненим. У Москві Андрій зустрів Курта Вану, що стало більшовиком. Курт збирався в Мордовію, у місто Семидол, для евакуації німецьких полонених і утворення серед них солдатської ради. Андрій поїхав з ним.

У Семидоле він познайомився з головою виконкому Семеном Голосовим, діловодом Ритой Тверецкой, головою особливого відділу Покисеном.

Голосів часто лаяв Старцова за інтелігентські спроби примирити ідеальне з дійсним. Рита Тверецкая закохалася в Андрія. Селяни села Старі Струмки Семидольского повіту зажадали скасування продразверстки.

Їм на допомогу виступив загін колишніх полонених німців під командуванням тло цур Мюлен-Шенау. Солдати семидольского гарнізону жорстоко придушили селянське повстання, повісили інваліда, якого порахували призвідником. Андрію вдалося загітувати більшість полонених німців перейти на сторону більшовиків. Серед полонених, призначених до відправлення в Німеччину, він довідався переодягненого маркграфа тло цур Мюлен-Шенау, якого розшукували влади

Маркграф попросив Старцова про допомогу. Після довгих коливань Андрій викрав для нього документи на ім’я Конрада Штейну й попросив по приїзду в Бишофсбер передати лист своїй нареченій Марі Урбах. Маркграф пообіцяв це зробити, сховавши від Андрія, що Марі була його нареченою. Повернувшись у Бишофсберг, тло цур Мюлен-Шенау знищує зібрані їм картини Курта Вану

Зустрівшись із Марі, він повідомляє її, що в Старцова є дружина, що очікує дитини. Не вірячи цьому, Марі вирішує поїхати в Росію. Щоб одержати право на в’їзд, вона виходить заміж за російського солдата

Про все це маркграф пише Андрію. Придя до свого нареченого в Москві, Марі бачить вагітну Риту й тікає. Андрій у розпачі, він розуміє, що життя так і не прийняла його, незважаючи на всі його старання бути в центрі головних подій.

Він не може більше залишатися в революційній Росії й хоче виїхати в Німеччину, Кмари.

Андрій звертається по допомогу до Курту Вану, чесно розповідає йому всю історію з маркграфом і підробленими документами. Перейнявшись ненавистю до колишнього друга, Курт Ван убиває його. Незадовго до смерті Андрій пише Марі про те, що все своє життя намагався, щоб усе у світі відбувалося довкола нього, але його завжди відмивало, відносило убік.

А люди, які хотіли тільки є й пити, завжди перебували в центрі кола. “Моя провина в тім, що я не дротовий”, – завершує він свій лист. Революційний комітет визнає дії товариша Вану правильними


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Скорочено “Міста й роки” Федіна