Скорочено “Невинні” Броха по главах – Частина 1


I. Парубок, не старше двадцяти років, без капелюха, злегка п’яний, заблукав у бар випити пива. За сусіднім столиком розмовляють двоє, чується чоловічий, майже хлоп’ячий голос і голос жінки, грудний, материнський. Парубкові лінь повертати голову в їхню сторону, він уявляє собі, що це мати й син.

Розмова йде про гроші, вони потрібні жінці – люблячої, стурбованої. У парубка тільки що вмерла мати, до цього він поховав батька

Йому дуже хотілося б піклуватися про матір, адже його доходи в Південній Африці постійно ростуть. До того ж він одержує

доходи з голландської спадщини батька, що надійно помістив. Тут, у Парижу, у нього туго набитий гаманець, він готовий поділитися із цією жінкою

Може бути, тоді вона захоче жити з ним, йому не перешкодило б зараз материнське пещення якої-небудь жінки. А можна покінчити із собою й залишити їй свої гроші. Всі так просто, тільки незрозуміло, звідки узялася думка осамоубийстве.

Парубків починає вставляти свої фрази в розмову пари, йому здається, що їхні голоси й долі “переплітаються”. Він згадує своє ім’я – Андреас – і просить називати його А. Отут він на мить засипає, а коли прокидається, пари вже

зникла. А. хоче заплатити за них офіціантові, але всі вже оплачено

II. Беручи для приклада героя з міщанського середовища, можна продемонструвати єдність і універсальність світових процесів. Герой живе в провінційному німецькому містечку. В 1913 р. герой служить молодшим учителем гімназії, викладає математикові й фізикові.

Як в особистості, “сконструйованої з посереднього матеріалу”, у нього не виникає думок і питань філософської користі. Він до кінця детермінований своїм середовищем

Ім’я його несуттєво, можна назвати його Цахариасом. Чи траплялося йому замислюватися про щось, що виходить за рамки математичних завдань? Звичайно, про жінок, наприклад.

Приходить час і для “еротичного потрясіння”. Випадково, поза будинком, він зіштовхується з дочкою своєї квартирної господарки, поруч із якої спокійно прожив кілька років. Виявляється, вони з Филиппиной люблять один одного. Незабаром доходить і до “вищого доказу любові”, а слідом за тим до ревнощів, недовіри, страждань, мучень.

Обоє вирішують покінчити життя самогубством, Филиппина стріляє йому в серце, потім собі в скроню, і їхня кров “змішується”.

Такий шлях – від “злиденності до божественного” – не для посередніх натур. Більше естествен і закономірний інший хід подій, коли парочка приходить нарешті до стомленого очікуванням неньці, і Цахариас схиляє коліна, щоб прийняти благословення. III.

Тільки що прибулий А. оглядає вокзальну площу міста, що має форму трикутника. У ній є щось вабливе, магічне, і йому хочеться стати тутешнім жителем

А. знімає кімнату в будинку баронеси В., що стиснута в засобах. Надворі 1923 р., після програною Німеччиною війни лютує інфляція. В А., комерсанта, пов’язаного з алмазними копями в Південній Африці, завжди є гроші

Баронеса живе з дочкою Хильдегард і старою служницею, чоловік баронеси вмер. А. відразу ж розуміє, що взаємини в сім’ї досить складні. Хильдегард демонструє своє невдоволення від появи мешканця-чоловіка, але підкоряється волі матері. А. міг би знайти собі інше пристановище, але його, як видно, привела сюди сама доля

Він зауважує, що всі три жінки схожі одна на іншу. У цьому “трикутнику” баронеса представляє “материнський тип”, а в особах служниці Церлины й Хильдегард є щось чернече, якась “вневременность”. Снизойдя до розмови з мешканцем, Хильдегард у перший же вечір повідомляє його, що її завдання – доглядати за матір’ю й зберігати мир у будинку, мир, установлений ще батьком.

А. доходить висновку, що це дивна дівчина, тверда, повна “неутоленных бажань”.

IV. Колись він був майстром по креслярських інструментах, мав дружину, вони чекали дитину. При пологах умерли й дружина й дитина. Старіючий удівець взяв новонароджену дівчинку із притулку, назвав її Мелиттой.

Дівчинка закінчила школу й тепер працює в пральні. Старий батько стає мандрівним бджолярем

Бродячи з пісень по полях, він захоплюється “великим створенням творця”, учить людей роботі із бджолами. З роками він наближається до “єства буття”, до пізнання життя й смерті. Додому старий вертається ненадовго й неохоче, побоюючись, що чудності його долі можуть “скривити лінію життя” молодої недосвідченої істоти.

V. А. любить жити скомфортом.

Гроші даються йому легко, тепер він скуповує будинку й землю за знецінені марки. Йому доставляє насолода дарувати гроші. Він не любить приймати рішення, доля сама непогано за нього вирішує, а він підкоряється їй, не втрачаючи, втім, пильності, хоча й з достатньою часткою ліні

В один недільний ранок Церлина викладає йому старі сімейні таємниці. Баронеса народила Хильдегард не від барона, а від друга сім’ї фон Юна, Ніхто не знав, що служниця про усім догадалася, зловтішалася й діяла у своїх інтересах. У той час Церлина була гарненької й “апетитною” дівчиною із села. Після невдалої спроби спокусити аскета-барона, суддю, їй швидко вдається спокусити фон Юна, відірвавши його від чергової коханки

Остання раптово померла в так званому Мисливському будиночку. Тло Юне був арештований по підозрі в отруєнні, але на суді, очолюваному бароном, був виправданий, після чого назавжди виїхав із країни. Перед судом Церлина переслала баронові украдені нею листа баронеси і її коханця, але це не вплинуло на об’єктивність рішення судді.

Барон незабаром умер – від розбитого серця, на думку Церлины.

Потай від баронеси служниця по-своєму виховувала Хильдегард, в “відплату за провину” – провину дочки, у якій текла кров “похітливого убийцьв”, і провину матері. Хильдегард виросла в прагненні наслідувати тому, кого вважала батьком – баронові, “але без його святості”, – обурюється Церлина. Вона, що підглядає за всіма, знає, що Хильдегард часто простоює по ночах у кімнати чергового постояльця, і лише думка про “святий” батьку заважає їй відкрити двері

Баронеса стала бранкою обох жінок, у душі ненавидящих її. Оповідання Церлины трохи відволікає А. від пообіднього сну. Засипаючи, він жалує баронесу й себе, що остались без матері, він хотів би бути “своїм власним сином”. VI. На багатолюдній вулиці А. зауважує дивний, безглуздий будинок, що стирчить як “зламаний зуб”.

А. відразу обходить його підворіття, під’їзди, двори, сходи, поверхи. Він повний нетерпіння й чогось чекає, наприклад, що відкривається з вікна виду на сад або ландшафт

Він начебто зачарований і перебуває в небезпечному лабіринті, а навкруги ні душі. Раптом він ледве не налітає на дівчину із цебром у руках. Вона живе в цьому будинку з дідусем і працює в пральні на горищі.

Андреас представляється їй. Він хоче побачити сад, про існування якого довідається від Мелитты. Йому це не вдається, і, розчарований, він просить Мелитту показати йому інший вихід на вулицю

Після наступних довгих блукань А. попадає в магазинчик із продажу шкіри, звідки вибирається нарешті на вулицю зі шматком купленої шкіри. Шкіра гарна, але він однаково розчарований. VII. Цахариас вступив у соціал-демократичну партію, після чого швидко одержав підвищення й мріє стати директором гімназії, Він одружений і має трьох слухняних дітей

У цей час по всій Німеччині проводяться збори в знак протесту проти теорії відносності Эйнштейна. На одних зборах він виступає проти цієї теорії, хоча й не занадто різко – адже навіть у правлінні партії є прихильники Эйнштейна. Ідучи зі збори, Цахариас зіштовхується в гардеробі з парубком, що розшукує свій капелюх. Останній запрошує Цахариаса в погребок, де пригощає дорогим бургундським. Цахариас не задоволений напрямом думок парубка, що називає себе голландцем і вважає, що німці принесли багато страждань і собі, і всій Європі

Після першої пляшки Цахариас виголошує промову в славу німецьких націй, “не терпить лицемірства”. Тому німцям не подобаються “всезнайки” євреї. Німці – нації “Нескінченного”, тобто смерті, а інші народи загрузли в “Кінцевому”, вторгашестве.

Німці несуть нелегкий хрест – обов’язку “наставників людства”. Ще одне мовлення треба після другої пляшки: у стані легкого сп’яніння розумніше йти до повії, а не до дружини, щоб не зачати четвертої дитини, що не по кишені. Але в повій можна зустрітися зі старшокласниками

Німці більше не мають потреби в слові “любов”, адже саме “спарювання” наближає до Нескінченного. За четвертою пляшкою вимовляється третє мовлення, а по дорозі до будинку – четверта, про потребу в “спланованій волі”. А. доставляє Цахариаса до дверей його будинку, де “двох забулдыг” з відразою зустрічає дружина Филиппина.

Виганя_ нею А. іде, зауважуючи, як Филиппина б’є свого чоловіка, що захоплено приймає побої й бормочущего любовні визнання. А. приходить додому й засипає, не бажаючи ламати голову над долею німецької щонайії


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Скорочено “Невинні” Броха по главах – Частина 1