Скорочено повести Портрет Гоголя Н. В
Портрет Художник Чартков живе в Петербурзі. Він має значний талант. Його вчитель живопису застерігає Чарткова від захоплення модними плинами, від спокуси проміняти талант на гроші. Чартков бідний і багато працює.
Один раз у якімсь дивному пориві купив він у картинній крамниці стародавній портрет людини в азіатському вбранні із пронизливими очами.
Недорого купив – за двугривенний. Тільки двугривенний-те був останній. Є нема чого, із квартири женуть за несплату… Бачаться Чарткову страшні сни, де головний персонаж – старий з портрета.
Нібито
Однак йому було всього двадцять два роки! І художник відразу почав тринькати цей буквально звалився йому на голову капітал: новий одяг, нова розкішна квартира, шампанське… Чартков наймає жвавого журналіста, що дає
А ще – швидкості й жвавості кисті.
Чартков засвоїв це – і зробився модним живописцем. Він захопився світським життям, став модно одягатися, бувати в суспільстві. Завів він собі лакеїв і учнів.
Учні, бувало, і закінчували за нього портрети. Думка про створення теперішнього художнього твору залишила його, яскравий талант згас. Художник заробляв гроші одним тільки ремеслом. Один раз Чарткова запросили як визнаного майстра оцінити картину одного його однокласника – це було створення “небесної кисті”.
Страшна заздрість здолала Чарткова.
Він намагався написати хоч щось подібне, але усвідомив, що сам загубив свій талант. Немов одержимий дияволом – дияволом заздрості! – він прийнявся скуповувати найкращі добутки живопису й знищувати їх: рвав, різав у шматки, топтав ногами. Божевілля усе більше опановувало ім.
Він зГорев від сухоти й розладу нервів.
Самий труп його був жахливий. Якийсь час через на аукціоні картин був виставлений той самий портрет, що поклав початок стрімкому збагаченню Чарткова і його загибелі. Якийсь парубок розповідає, що на портреті зображений лихвар, що справді ходив в екзотичних азіатських убраннях і володів “незвичайного вогню” очами.
Він міг постачити грошима під відсотки кого завгодно – і ці гроші завжди приносили нещастя: розпадалися шлюби, відбувалися вбивства. Взяти гроші в цього втілення диявола означало погубити свою душу. Художникові, батькові парубка, лихвар замовив свій портрет, затверджуючи, що буде жити в цьому портреті й після смерті. І справді: куди не попадав цей портрет, усюди запановувала атмосфера заздрості, злості, кошмарів.
Переходило страшне зображення з рук у руки. Творець картини теж не уник руйнівного впливу, але зумів виправитися й звернутися до добра. Він заповів своєму синові “винищити” цей портрет.
Син, нарешті, знайшов портрет на аукціоні й застерігає всіх від його придбання. Парубок повинен придбати його й знищити! Але поки він розповідав, портрет був викрадений невідомим. Вірно, дотепер гуляє по світлу
(1 votes, average: 5.00 out of 5)