Скорочено – ВЕРЕСОВИЙ МЕД – РОВЕРТ ЛЬЮЇС СТІВЕНСОН

7 КЛАС

РОВЕРТ ЛЬЮЇС СТІВЕНСОН

ВЕРЕСОВИЙ МЕД

(укр. переклад – Вересовий трунок1)

Із вересового квіту

Пикти2 варили давно

Трунок, за мед солодший,

Міцніший, аніж вино.

1 Верес – вічнозелений низенький кущик із дуже дрібним і численним листям та лілово-рожевими квітками; трунок – тут: напій.

2 Пикти – найдавніший з відомих народів, які населяли Шотландію (перша згадка про них датується 297 р. н. е.).

Варили і випивали

Той чарівний напій

І в темрявих підземеллях

Долі раділи своїй.

Та ось володар

шотландський –

Жахались його вороги! –

Пішов на пиктів оружно,

Щоб знищити їх до ноги.

Він гнав їх, неначе ланей,

По вересових горбах,

Мчав по тілах спогорда,

Сіяв і смерть, і жах.

І знову настало літо,

Верес ізнов червонів,

Та трунок медовий варити

Вже більше ніхто не вмів.

В могилках, немов дитячих,

На кожній червоній горі,

Лежали під квітом червоним

Поснулі навік броварі1.

Їхав король шотландський

По вересовій землі;

Дзинчали завзято бджоли,

Курликали журавлі.

Та був можновладець похмурий,

Думу він думав свою:

“Владар вересового

краю –

Чом з вересу трунку не п’ю? “

Раптом васал2 королівський

Натрапив на дивний схов:

1 Бровар – майстер з виготовлення пива.

2 Васал – у середньовічній Європі феодал, який одержував від могутнішого феодала земельні ділянки й заступництво, за що виконував для нього ряд повинностей.

В розколині між камінням

Двох броварів знайшов.

Витягли бідних пиктів

Миттю на білий світ –

Батька старого і сина,

Хлопця отрочих літ.

Дивився король на бранців,

Сидячи у сідлі;

Мовчки дивились на нього

Ті броварі малі.

Король наказав їх поставить

На кручі й мовив; –

Старий, ти сина й себе порятуєш,

Лиш тайну трунку відкрий.

Глянули вниз і вгору

Батько старий і син:

Довкола – червоний верес,

Під ними – клекіт пучин.

І пикта голос тоненький

Почув шотландський король:

– Два слова лише, володарю,

Тобі сказати дозволь:

Старість життя цінує.

Щоб жити, я все зроблю

І тайну трунку відкрию, –

Так він сказав королю.

Немов горобчик цвірінькав,

Мова лилася дзвінка:

– Відкрив би тобі таємницю,

Боюся лише синка.

Смерть його не лякає,

Життя не цінує він.

He смію я честь продавати,

Як в очі дивиться син.

Зв’яжіть його мідно, владарю,

І киньте в кипучі нурти1,

І я таємницю відкрию,

Що клявся повік берегти.

І хлопця скрутили міцно,

І дужий вояк розгойдав

Мале, мов дитяче, тіло,

І в буруни2 послав.

Крик бідолахи останній

Поглинули хвилі злі.

А батько стояв на кручі –

Останній пикт на землі.

– Владарю, казав я правду:

Від сина чекав біди,

Не вірив у мужність хлопця,

Який ще не мав бороди.

Мене ж не злякає тортура.

Смерть мені не страшна,

І вересового трунку

Зі мною помре таїна!

Коментар

Роберта Льюїса Стівенсона завжди хвилювала доля рідної батьківщини – маленької Шотландії, народ якої складав численні пісні та легенди про своє героїчне минуле. Одна з таких давніх легенд стала основою балади “Вересовий мед”, в якій розповідається про легендарний народ – пиктів.

Пикти мужньо боролися проти загарбників, інколи перемагали, інколи програвали великі битви, втрачали величезні території, але знову і знову ставали на захист рідної землі. У IX ст. пиктів остаточно підкорили скотти (шотландці), вони змішалися з представниками інших народностей, втратили власну мову і перестали існувати як окремий народ.

1 Нурт – те саме, що вир.

2 Буруни – навальні пінисті хвилі.

Літописи й легенди зображують пиктів як надзвичайно сміливих і мужніх воїнів. Завойовники, вражені їхньою сміливістю, так і не розгадали таємниці, звідки у невисоких на зріст людей стільки почуття нескореності та відваги.

Стівенсон використав легендарне уявлення про пиктів і побудував сюжетну канву своєї балади навколо ще однієї таємниці пиктів – відомого тільки їм способу приготування вересового меду. Цей прийом дуже характерний для фольклорних творів, коли герой повинен розкрити таємницю і звільнити чарівну силу. У баладі Стівенсона такою чарівною силою виступають уславлені поетом риси характеру мужніх пиктів.

Український переклад балади, який зробив поет Є. Крижевич, дещо відрізняється від оригіналу. Він має назву не “Вересовий мед”, а “Вересовий трунок”. Слово “трунок”, використане перекладачем для позначення чарівного напою, має спільний корінь з іншим словом – “отрута”.

Таке словосполучення у назві має наштовхнути читача на думку, що таємниця виготовлення напою “отруїла” перемогу шотландського короля, звела її нанівець, адже моральна перемога виявилась на боці останнього пикта.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Скорочено – ВЕРЕСОВИЙ МЕД – РОВЕРТ ЛЬЮЇС СТІВЕНСОН