“Слово про закон і благодать” Іларіона
Біографічних відомостей про Київського митрополита Іларіона відомо дуже мало. З “Києво-Печерського патерика” дізнаємось, що його постриг у ченці засновник монастиря Антоній. Згодом Іларіон стає пресвітером заміської резиденції Ярослава Мудрого – Берестового.
1051 року з волі князя собор місцевих єпископів настановляє Іларіона Київським митрополитом, однак після смерті Ярослава 1055 року він поступається своїм місцем новому ставленику Візантії – грему Єфрему. Деякі дослідники припускають, що після цього Іларіон переховувався
За одними даними “Слово про закон і благодать” було виголошене на честь відкриття Софійського собору; за іншими даними – промова могла бути виголошена в Софійському соборі у 1049 році, ймовірно, на честь завершення будівництва київських оборонних споруд. “Слово про
Іларіон зіставляє Старий і Новий Завіти і віддає перевагу Новому, бо, на його думку, Старий Завіт, або “Закон”, даний Мойсеєм, призначений лише для іудеїв. Натомість Новий Завіт є “Благодаттю”, тобто основною підвалиною християнства, оскільки його обирають народи як шлях до спасіння від гріховності. Старий Завіт утверджує рабство, Новий – свободу і благодать, яка дійшла “и до нашего языка русского”.
У такий спосіб Іларіон запроваджує нову патріотичну концепцію, де Русь – передове суспільство, яке посідає рівне місце серед інших народів. У центральній частині проповіді Іларіон прославляє князя Володимира за хрещення Русі з власної ініціативи, а не за вказівкою Візантії. Іларіон ставить його поряд з апостолами, які навертали народи у християнство. У третій частині проповіді – молитві – автор просить Бога утвердити мир на землі і сприяти будівництву, “Слово про закон і благодать” Іларіона характеризується всіма засобами ораторського мистецтва: багатством метафоричних порівнянь, епітетів, паралелізмів і повторень, риторичних фігур.
Мова твору сповнена патріотичним пафосом. Усе це забезпечило цій проповіді тривалу популярність серед східнослов’янських проповідників.