Соціальні та морально-етичні проблеми в ранній прозі В. Винниченка
В Україні 20-х років Володимир Кирилович Винниченко (1880-1951) був найпопулярнішим з усіх письменників, як класиків, так і сучасних, найчитабельнішим. Щє у 1909 р. М. Коцюбинський писав: “Кого у нас читають? Винниченка. Про кого скрізь йдуть розмови, як тільки річ торкається літератури? Про Винниченка Кого купують?
Знов Винниченка”. Він уже на І курсі юридичного факультету Київського університету був ув’язнений як член місцевої організації Революційної Української Партії. Розповсюджував заборонену літературу, дезертирував з армії, півтора
Нелегально повертається для політичної роботи в Україну, переховується від поліції як на батьківщині, так і в Москві.
А вже 10 лютого 1918 р. в щоденнику Винниченко зробив такий запис “І от яке повинно бути становище. Людина, яка ніколи не стояла за інтереси багатих, яка все життя поклала на ідею революції і соціалізму, але яка не вірить, що більшовицьким шляхом можна допомогти тим ідеям реалізуватись. Що їй робити?”.
Письменник відмовився ввійти до уряду Радянської
Така доля В. Винниченка, який народився у селянській родині на Херсонщині (тепер Кіровоградська область). Навчався в сільській народній школі, згодом – у гімназії. Зрештою склав іспити за середню школу екстерном, адже треба було добувати кошти на прожиття.
Перші його твори написані в 1901 р. А наступного року на сторінках “Киевской старини” з’явилася його повість “Сила і краса” (пізніше “Краса і сила”). 17 років підпільної революційної боротьби, активної політичної діяльності лише загострили бажання займатися улюбленою працею. Про це свідчать рядки із щоденника: “Але ж як я скучив за писанням.
Ніколи ні за одною коханою жінкою я не тужив так, як за тишею, пером і папером. Холодію, як уявляю, що пишу”.
Ім’я письменника невдовзі стає широко відомим, талант його здається незаперечним. Першу збірку оповідань захоплено привітав сам І. Франко. В. Винниченко пише оповідання й драми, повісті й комедії, публіцистичні статті й романи. Він прагне осмислити художній досвід М. Коцюбинського, Лесі Українки, О. Кобилянської, українських модерністів.
Дослідники підкреслюють: “Емоційний і безкомпромісний, він бере з життя такі характери й долі, такі колізії та конфлікти, які українська література не освоювала. Для В. Винниченка не існує заборонених, психологічно “непосильних” тем і проблем. Зрада, компроміси, ренегатство, грубі, неупокорені прагнення, сексуальні проблеми, імпульсивно вибухаючі, темні, приховані в глибинах підсвідомості інстинкти, добро, “чесність з собою” – все це є об’єктом посиленого зацікавлення письменника”.
Майже до 1933 р. творчість Винниченка вивчалася, популяризувалася, виходили зібрання творів у 23 томах, потім – у 28. Але після листа до Політбюро КП(б)У в 1933 р., у якому митець обвинувачував Сталіна і його помічників у голодоморі в Україні, на його ім’я було накладено ідеологічне табу, вилучалися з бібліотек його книги. Найпопулярнішого майстра слова, чия творчість ознаменувала новий напрям в українській літературі, “забули”.
Останні роки життя письменника пройшли неподалік від міста Канн, де він придбав садибу. Господарював там дуже плідно, самовіддано займався літературною працею. 11 з 14 романів він написав за кордоном, до цього слід додати низку оповідань, п’єс, сценаріїв, “Щоденник” за 1911-1951 рр., історико-політичний трактат “Відродження нації”.
Винниченко написав понад 70 картин. Майбутнє України залишалося його головною і щоденною турботою. Він сподівався завершити драматичне, сповнене помилок і розчарувань життя на Батьківщині.
Але не судилося.
У передмові до збірки повістей та оповідань В. Винниченка “Краса і сила” (“Дніпро”, 1989) І. Дзеверін наголошує: “Головне ж, Винниченко в “Красі і силі” заглиблюється найперше саме у внутрішній світ людини, чого бракувало творам побутово-етнографічного характеру в українській реалістичній літературі™ .
Мотиви осудження соціального зла на повен голос звучать у багатьох інших оповіданнях і повістях В. Винниченка. написаних ним напередодні та під час першої російської революції (а почасти й у наступні роки). І те, що пером Винниченка рухали тоді його нехай не в усьому чіткі й не завжди послідовні, але щирі соціалістичні переконання, засвідчила не тільки ціла низка його творів про трагічне становище селянства, затисненого в лабетах експлуатації і безправ’я (“Контрасти”, “Голота”, “Біля машини”, “Хто ворог?”, “На пристані”, “Голод”, “Кузь та Грицунь” та ін.). Життєві “університети”, що їх пройшов Винниченко, дозволили йому сказати чимало нещадної правди і про солдатчину (“Боротьба”, “Мнімий господін”, “Честь”), і про тюремні будні (“Темна сила”, “Промінь сонця”, “Маленька рисочка”), і про побут та мораль ліберальствуючого панства, дрібнобуржуазної інтелігенції, провінційних акторів тощо (“Заручини”, “Уміркований” та “щирий”, “Малорос-європеєць”, “Антрепоеньор Гаркун-Задунайський”). А в таких Винниченкових оповіданнях, як “Роботи!”, “Студент”, “Зіна”, представлені й образи українських інтелігентів, котрі роблять усе для того, щоб пробудити соціальну активність народу, революціонізувати його свідомість”.
Оповідання “Салдатики!” уперше вийшло окремими книжечками в Чернівцях та Петербурзі (російською мовою) під псевдонімом Деде (року не зазначено). Передруковане вперше у книзі “Дрібні оповідання” у 1907 р., воно мало підзаголовок “Малюнок із селянських розрухів”. Мудрий і розсудливий селянин Явтух дійсно уособлює бунтарський дух народу. Він звертається до односельчан зі словами: “І нам треба одібрати у пана землю… Тільки неправду вбити…
Не тільки у нашого пана, а у всіх – Бо що ж нам з того, що ми заберем у цього, а неправда та житиме круг нас… Щоб ніде не було неправди, щоб ніде не було панів!..”. І коли прийшли солдати, Явтух вже звертається до них із проханням не стріляти. Його вбиває офіцер, а того, в свою чергу, – високий гарний парубок Микола. Оповідання закінчується так: “Явтух правду сказав: салдати не стріляли.
Мирно й сумно побалакавши з селянами, вони тихо рушили назад, несучи за собою тіло вбитого начальника. А в другий бік верталися селяни з другим мертвим начальником – Явтухом”.
У книжці “Дрібні оповідання” вперше побачив світ і твір “Малорос-європеєць”. Поміщик Коростенко, відомий своїм “демократизмом, українством, лібералізмом”, вважає: “Треба культуритись, пора вигонить азію… У мене прислуги в домі четверо, а в мого діда було її тридцять четверо. Ми, люди нової формації, повинні більше мозком своїм працювати, а не найнятими руками…
Мозок дає машину, а машина… “. Він переконаний: “Ми, малороси – європейці, скажемо нове слово старій нашій неньці Україні!”. Коростенко, як “прогресивний чоловік”, не проти страйку робочих, поділяє погляди тої партії, “яка вимагає землі селянам… “.
Водночас він думає, що селяни бідні не “од недостатка землі”, а через відсутність культури. їм треба “школи! І перш усього зрозумілої, української школи”.
Балакучий пан Коростенко навіть не чує свого опонента, він впевнений, що в усьому має рацію, бо повторює чужі думки. Схоже, пані Коростенко знає справжню ціну словам чоловіка, і, звертаючись до репетитора, каже: “Только вы с ним, пожалуйста, уже по-русски занимайтесь… Николай Андреич большой любитель малоруського языка, но ребенку это излишне”.
Синок Васенька її підтримує: “Я по-мужицки не хочу учиться!” Та й сам Коростенко, за свідченням дружини, “говорить по-малорусски не умеет”, хоча “написал книжечку на малорусском языке о шелковичных червях и считает теперь себя настоящим малороссом”.
Говіркий Коростенко не може приховати, що він дуже боїться селян. Так само, як і всі ті, хто живе разом із ним. Ось чому, не вагаючись, пан починає стріляти з кулемета, лише побачивши “велику юрбу селян, над котрою миготіло щось червоне”.
Коростенко забуває про українську мову, коли святкує перемогу над мирними селянами: “Стрелять без сожаления!.. Разбежалась, подлая сволочь… Лена!..
Победа! Они разбежались… .”.
Кого переміг пан, стає зрозумілим, коли “до кімнати влетіла покоївка й, сплеснувши руками, закричала: “Ой пане! Що ж ви робите! Це ж весілля йшло сюди!
Ой Боже ж мій, постріляли, побили!.. Вони до вас ішли по закону!-“. Як потім з’ясувалося, “вбито було одного, того якраз, що ніс “флаги”, себто гілля з червоними хустками й стьожками, а ранено дві баби й хлопчика”.
Таким виявився “демократизм” цього пана.
Рукопис оповідання “Студент” (1907) не зберігся, а тим часом Винниченко скаржився, що цензура й редакція дуже його попсували й скоротили, У примітках до згадуваного збірника творів письменника “Краса і сила” підкреслюється: “Характеризуючи нові якості літератури початку століття, М. Вороний особливо виділяв це оповідання як зразок письменницького вміння передавати миттєві зміни ситуацій, характерів, внутрішніх психологічних станів”.
Митець наголошує в цьому творі, що поруч із такими “патріотами” і “народолюбцями”, як пан Коростенко, є дійсно щирі українські інтелігенти, віддані справі служіння народові. М. Вороний, аналізуючи твір, писав: “Ось захоплююче соціальним мотивом оповідання “Студент”, де малюється непорозуміння між озвірілою і легковірною селянською юрбою і агітатором-студентом під час стихійного нещастя, пожежі в селі, в якій підозрівають “студентів”; конфлікт в нім закінчується трагічним фіналом – самогубством студента, що своєю смертю хоче доказати свою правоту і виявити селянам їх справжніх ворогів, що його переслідували. Тут самогубство – останній агітаційний спосіб во ім’я торжества ідеї”.
І все ж селяни зрозуміли, на чиєму боці правда, проти кого слід іти. Оповідання закінчується так: “Над гуртом збитих докупи людей стояв крик і рев. А по ву-лиці тікали інші два стражники, топчучи кіньми дітей, клунки. І навздогін їм нісся крик.
З неба ж широко-величного, ясного та чистого радісно дивилось на їх сонце й сміялось”.
Відомо, що за одне з видань оповідання “Федько-халамидник” на початку 20-х років гонорар письменника було віддано на користь дитячих притулків. Перші ж рядки цього твору дають чітке уявлення про його маленького героя:
“Це був чистий розбишака-халамидник.
Не було того дня, щоб хто-небудь не жалівся на Федька: там шибку з рогатки вибив; там синяка підбив своєму “закадишному” другові; там перекинув діжку з дощовою водою, яку збирали з таким клопотом.
Наче біс який сидів у хлопцеві! Усі діти як діти – граються, бавляться тихо, лагідно. Федькові ж неодмінно щоб битися, щоб шо-небудь перевернути догори ногами.
Спокій був його ворогом, з яким він боровся на кожному місці”.
Друзі жаліються Федьковій матері дуже часто. І ввечері так само часто чекає його прочуханка. “Але й тут Федько не як всі діти поводиться. Він не плаче, не проситься, не обіцяє, що більше не буде. Насупиться й сидить.
Мати лає, грозиться, а він хоч би слово з уст, сидить і мовчить”. Не заплаче, не попросить Федько й тата, коли той його б’є. А потім тато дає дві або три копійки “за те, що правду говорить”.
Він дійсно брехати не любить, не любить і товаришів видавати. Коли ж було потрібно, ризикуючи життям, визволяє свого друга з крижини. Сам хлопчина при цьому опинився у воді і невдовзі захворів. Коли ховали Федька-халамидника, його врятований товариш навіть не вийшов на вулицю. Він “перекрутивсь на одній нозі й побіг гратися з чижиком”.
У пам’яті своїх справжніх друзів Федько-халамидник залишився чесним, мужнім, терплячим і порядним хлопчиком.
Оповідання раннього періоду творчості Винниченка за своїми ідейно-тематичними ознаками близькі до оповідань наступного десятиліття. Найвагоміші його досягнення пов’язані саме з реалістичним зображенням дійсності Письменник свідомо використовував русизми, вдавався навіть до суржику, що був характерною прикметою тогочасного життя. Зрештою це надавало автору змогу правдиво й всебічно “окреслити людину”. Надрукований після війни “Заповіт борцям за визволення” засвідчив, що митець залишався переконаним: “… сила і правда будь-якої ідеї може розвинутися і утвердитися тільки тоді, коли ця ідея народжена народом, сприйнята ним, виболена і виборена” (М.
Жулинський).
На завершення розмови про збірку В. Винниченка “Краса і сила” наведемо захоплений відгук І Франка: “І відкіля ти такий узявся? Серед млявої тонко-артистичної та малосилої або ординарно шаблонової та безталанної генерації сучасних українських письменників виринуло щось таке дуже, рішуче, мускулисте і повне темпераменту, щось таке, що не лізе в кишеню за словом, а сипле його потоками, що не сіє крізь сито, а валить валом, як саме життя, всуміш українське, московське, калічене й чисте, як срібло, що не має меж своїй обсервації і границь своїй пластичній творчості”.





Related posts:
- СОЦІАЛЬНІ ТА МОРАЛЬНО-ЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ В РАННІЙ ПРОЗІ В. ВИННИЧЕНКА В Україні 20-х років Володимир Кирилович Винниченко (1880-1951) був найпопулярнішим з усіх письменників, як класиків, так і сучасних, найчитабельнішим. Щє у 1909 р. М. Коцюбинський писав: “Кого у нас читають? Винниченка. Про кого скрізь йдуть розмови, як тільки річ торкається літератури? Про Винниченка Кого купують? Знов Винниченка”. Він уже на І курсі юридичного факультету Київського […]...
- Соціальні й моральні проблеми “смутного” часу (за оповіданням Володимира Винниченка “Суд”) Соціальні й моральні проблеми “смутного” часу (за оповіданням Володимира Винниченка “Суд”) Володимир Винниченко увійшов в історію України як активний полі-тичний діяч і письменник світового рівня, що силою художнього слова відбив соціальні струси початку XX століття. Стихія бунтів і зворушень, зіткнення влади з народом давали йому надзвичайно цікавий і багатог ранний матеріал для написання яскравих творів. […]...
- Соціальні й моральні проблеми “смутного’ часу (за оповіданням Володимира Винниченка “Суд”) Соціальні й моральні проблеми “смутного” часу (за оповіданням Володимира Винниченка “Суд”) Володимир Винниченко увійшов в історію України як активний полі-тичний діяч і письменник світового рівня, що силою художнього слова відбив соціальні струси початку XX століття. Стихія бунтів і зворушень, зіткнення влади з народом давали йому надзвичайно цікавий і багатог ранний матеріал для написання яскравих творів. […]...
- Морально-етичні проблеми в оповіданні Є. Гуцала “Хто ти?” Образ матері Галі Одарки. Одарка покинула свою маленьку дочку Галю, віддала її у притулок. Галя не знала ні свого батька, ні матері. Через образ Одарки автор порушує дуже важливу проблему – проблему материнства, відповідальності та людяності. Адже як змогла ця жінка зректися власної дитини? Образ Галі. Провівши дитинство у притулках, Галя знаходить роботу та своє […]...
- Філософські, соціальні, психологічні й морально-етичні ідеї роману Ф. Достоєвського “Злочин і кара” УСІ УРОКИ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ 10 КЛАС I семестр 1. ВСТУП. ІЗ ЛІТЕРАТУРИ РЕАЛІЗМУ ІЗ ЛІТЕРАТУРИ РЕАЛІЗМУ УРОК № 25 Тема. Філософські, соціальні, психологічні й морально-етичні ідеї роману Ф. Достоєвського “Злочин і кара” Мета: допомогти учням глибше засвоїти провідні ідеї твору, виражені в художніх образах; розвивати навички визначення основних думок, висловлювання та обгрунтування своїх міркувань; виховувати […]...
- Морально-етичні проблеми у повісті “Кайдашева сім’я” І. С. Нечуй-Левицький постійно цікавився таким важливим осередком суспільства як сім’я. У багатьох його творах акцентується увага на тих духовних! цінностях, які склалися впродовж століть в українській родині. Важко переоцінити їх значення у ставленні та формуванні особистості. Але інколи обставини складаються так, що людина відходить від морально-етичних устоїв селянської родини, не дотримується їх, і тоді […]...
- Морально-етичні проблеми в комедії “Мартин Боруля” Драматургічна спадщина І. К. Карпенка-Карого – це самобутнє й цікаве явище в історії вітчизняної театральної культури. Невмирущу славу принесли митцеві його сатиричні комедії: “Сто тисяч”, “Хазяїн”, “Суєта”. Сюди ж належить і комедія “Мартин Боруля”, яка піднімає важливі морально-етичні проблеми і цим самим стає в ряд безсмертних творів. Драматург високо підносив роль сміху як засобу боротьби […]...
- Морально-етичні проблеми роману Л. Костенко “Маруся Чурай” Роман Ліни Костенко “Маруся Чурай” здається мені чи не найбільшим літературним звершенням поетеси. Він дуже багатий проблематикою, і то такою, що досі не втратила своєї актуальності ні для України, ні для українців, ні для людства взагалі. Цей твір – історія про кохання і зраду. А ще – про тлінне й нетлінне, про шляхетне і нице, […]...
- Морально-етичні проблеми кіноповісті О. Довженка “Зачарована Десна” Морально-етичні проблеми кіноповісті О. Довженка “Зачарована Десна” Майстри слова надавали важливого значення народній моралі, показові її впливу на формування характеру і світогляду людей. Шевченківська жага поставити слово на сторожі поневоленого народу була провідною зорею в житті і творчості кращих українських письменників. З цього погляду заслуговує пильного аналізу кіноповість О. Довженка “Зачарована Десна”, яку без перебільшення […]...
- Морально-етичні проблеми в оповіданні Є. Гуцала “Сім’я дикої качки” Морально-етичні проблеми в оповіданні Є. Гуцала “Сім’я дикої качки” Євген Гуцало у своїх новелах, повістях і романах змалював багато персонажів дітей, які чарують читачів неповторністю характерів, чистотою своїх почувань і помислів. На противагу цій чистоті письменник викриває і вади у серці та поведінці деяких героїв, ніби пропонуючи нам самим замислитися і дати їм власну оцінку. […]...
- Морально-етичні проблеми в комедії Івана Карпенка-Карого “Мартин Боруля” Морально-етичні проблеми в комедії Івана Карпенка-Карого “Мартин Боруля” Драматургічна спадщина І. К. Карпенка-Карого – це самобутнє й цікаве явище в історії вітчизняної театральної культури. Невмирущу славу принесли митцеві його сатиричні комедії: “Сто тисяч”, “Хазяїн”, “Суєта”. Сюди ж належить і комедія “Мартин Боруля”, яка піднімає важливі морально-етичні проблеми і цим самим стає в ряд безсмертних творів. […]...
- Морально-етичні проблеми, пов’язані з життям творчої інтелігенції (за драмою “Талан”) М. П. Старицький – талановитий поет, прозаїк, драматург, перекладач, визначний культурно-громадський діяч, сучасник і друг М. Лисенка, Лесі Українки, І. Франка. Особливою сторінкою в славетній книзі творчості цього художника слова є драматургія. Творчість М. Старицького-драматурга стоїть в одному ряду з творчістю корифеїв українського театрального мистецтва – І. Карпенка-Карого, М. Л. Кропивницького, М Заньковецької, М. Садовського, […]...
- “Проблеми та ідеї творів Винниченка, які мене зацікавили” Володимир Кирилович Винниченко – відомий український письменник, державний і політичний діяч кінця 18-го початку 19-го століть. Важливість цієї особистості в історії нашої держави була настільки високою, що неможливо розглядати всю його літературну діяльність у відриві від політичних поглядів. Саме з цієї причини спочатку потрібно вивчити політичні погляди Володимира Винниченка і тільки потім перейти до ідей […]...
- “Морально-етичні проблеми сучасності, які мене хвилюють” Особисто я не вважаю, що сучасні люди так вже сильно відрізняються від тих людей, які жили сто, двісті чи навіть триста років тому. Тому, як мені здається, морально-етичні проблеми сучасного суспільства точно такі ж, якими вони були в минулі часи. Людина в усі часи була слабкою і робила неблагородні, непорядні та безвідповідальні вчинки, точно так […]...
- “Морально-етичні проблеми у п’єсах Карпенка-Карого і Старицького” На рубежі XIX-XX століть в Україні дещо ослабли сталеві лещата російського самодержавства і нарешті було завойоване елементарне право на існування національного театрального мистецтва. Подвижники української культури постали перед вибором: продовжувати боротьбу за подальшій духовний розвиток народу в тих умовах, що склалися, чи погодитися с ситуацією. Одним з основних завдань українських письменників і драматургів на цьому […]...
- Проблеми та ідеї творів В. Винниченка, які мені близькі Вже перші твори В. Винниченка були не тільки новим видом у літературному портретуванні героїв, не тільки запереченням старих художніх засобів, а й сміливим впровадженням принципово нових, незвичайно свіжих степових, лісових, сільських і міських пейзажів. Тема краєвидів посідає значне місце в творах В. Винниченка, пейзаж наскрізь проймає усю його творчість. Навіть в останньому романі письменника “Слово […]...
- Морально-етичні проблеми у п’єсах І. Карпенка-Карого і М. Старицького Талановиті письменники та драматурги Іван Карпеко-Карий та Михайло Старицький внесли великий вклад у розвиток української літератури. У своїх творах вони підіймали важливі теми, які актуальні й в наш час. Морально-етичні проблеми яскраво простежуються у таких п’єсах І. Карпенко-Карого “Мартин Боруля”, “Хазяїн”, “Безталанна” та п’єсі М. Старицького “За двома зайцями”. Ці твори написані в реалістичній манері. […]...
- Морально-етичні проблеми в комедії І. Карпенка-Карого “Мартин Боруля” Драматургічна спадщина І. К. Карпенка-Карого – це самобутнє й цікаве явище в історії вітчизняної театральної культури. Невмирущу славу принесли митцеві його сатиричні комедії: “Сто тисяч”, “Хазяїн”, “Суєта”. Сюди ж належить і комедія “Мартин Боруля”, яка піднімає важливі морально-етичні проблеми і цим самим стає в ряд безсмертних творів. Драматург високо підносив роль сміху як засобу боротьби […]...
- Морально-етичні проблеми у романі “Маруся Чурай” Ліни Костенко “Маруся Чурай” без будь-якого перебільшення стала загальнокультурним явищем, давала і зараз дає духовне здоров’я і творчий тонус, вчить добру і гідності. Морально-етичні проблеми у романі Ліна Костенко ставить і вирішує на прикладі життя двох родин, протиставлених одна одній, – Чураїв і Вишняків. Чураї являють кращі, лицарські сили народу. Це сильні особистості, творчі здібності яких можуть […]...
- “Морально-етичні проблеми людських стосунків, порушених у творі А. Дімарова “Блакитна дитина” Навряд чи існує такий твір, який повністю позбавлений якоїсь моралі або етичних проблем. Кожен автор, будучи освіченою і ерудованою людиною, бажає підняти перед своїм читачем якісь проблеми, щоб змусити його замислитись над тим, що турбує автора й змушує замислюватися про життя і буття. Не є винятком і повість Анатолія Дімарова під назвою “Блакитна дитина”. У […]...
- Модернізм Володимира Винниченка у малій прозі. Новела “Момент” І. Стилістика оповідань та новел Винниченка. (Майже кожне оповідання має свою стильову атмосферу, це досягається певною мірою настроями, що панують у творі, а певною мірою відображується у мові твору. Дуже характерним для Винниченка є багаторазове повторення побутових, портретних чи пейзажних деталей. Ці повтори допомагають читачеві краще зрозуміти психологічний стан героїв та пройнятися їхніми настроями, ідеями, […]...
- Місце творчості В. Винниченка в українському літературному процесі Місце творчості В. Винниченка в українському літературному процесі I. Тріумфальний прихід Володимира Винниченка в українську літературу. (Після виходу першого ж оповідання “Краса і сила” творчість В. Винниченка була помічена і відзначена Іваном Франком і Лесею Українкою. Іван Франко писав, що серед млявої, малосилої, ординарної генерації сучасних українських письменників “раптом виринуло щось таке дуже рішуче, мускулисте […]...
- Проблеми емансипації жінки в оповіданнях Володимира Винниченка Проблеми емансипації жінки в оповіданнях Володимира Винниченка Винниченко – аналітик Людських душ, характерів і живих образів. / Г. Костюк / Ти знаєш, що ти – людина. Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя – єдина, Мука твоя – єдина, Очі твої – одні. / В. Симоненко / Прикро, що майже 30 років Україна не […]...
- Проблеми емансипації жінки в оповіданнях Винниченка Прикро, шо майже 30 років Україна не читала твори великого майстра, новатора української літератури В. Винниченка. Жорстокий час змусив талановитого митця залишити Україну, до останніх днів жити за кордоном. Ллє талант не може бути мовчазним. Працював, багато писав з надією, що минеться, настануть часи, коли його твори продовжать своє життя на рідній землі, серед тих, […]...
- Олекса Стороженко “Скарб”. Короткі відомості про письменника, його гумористичні твори. Морально-етичні проблеми оповідання. Гумористичне, викривальне зображення головного героя. Скарб – узагальнений образ щастя. Повчальний характер оповідання УРОКИ 37-38 Тема. Олекса Стороженко “Скарб”. Короткі відомості про письменника, його гумористичні твори. Морально-етичні проблеми оповідання. Гумористичне, викривальне зображення головного героя. Скарб – узагальнений образ щастя. Повчальний характер оповідання. Мета. Ознайомити учнів з життям і творчістю письменника, допомогти опрацювати сюжет твору; удосконалювати вміння складати цитатний план, висловлювати власні міркування про сенс людського життя; розвивати навички […]...
- Своєрідність образів першої збірки творів В. Винниченка “Краса і сила” В. Винниченка подарувала нам Кіровоградшина, про яку сам письменник згадує, як про край розлогих степів і неквапливих людей, які повагом пересуваються степовими дорогами на возах, погейкуючи на волів. Саме цей край наснажив митця вітром свободи, героїчним духом минулого, що позначився і на його долі, і на його творчості. Уже першими своїми творами В. Винниченко заявив […]...
- Морально-етичні ідеали творчості поета-філософа Григорій Сковорода – видатний український філософ, просвітитель, письменник-гуманіст XVIII століття. Автор філософських і педагогічних трактатів, поетичних творів, перекладів, проповідей, притч, байок, він був високоосвіченою людиною свого часу, його геній зростав на народному грунті. Наскрізною ідеєю філософії й художньої творчості Сковороди є пошук людського щастя. Мислитель прагнув пізнати сенс людського життя і вбачав його не в […]...
- Життя та доля Володимира Винниченка В. Винниченко – один із найталановитіших українських письменників першої половини XX століття із складною життєвою та творчою долею. Автор 14 романів, 14 п’єс і понад 100 оповідань, автор першого в історії української літератури соціально-утопічного і фантастичного роману був оголошений ворогом соціалізму, націоналістом, шпигуном імперіалізму. Життя В. Винниченка можна охарактеризувати з трьох планів: як політичного лідера, […]...
- Скорочено “Краса і сила” Винниченка Своєрідність образів першої збірки творів В. Винниченка “Краса і сила”. В. Винниченка подарувала нам Кіровоградщина, про яку сам письменник згадує, як про край розлогих степів і неквапливих людей, які повагом пересуваються степовими дорогами на возах, погейкуючи на волів. Саме цей край наснажив митця вітром свободи, героїчним духом минулого, що позначився і на його долі, і […]...
- Викриття фальшивого народолюбства лібералів в оповіданні В. Винниченка “Малорос-європеєць” Заробляючи свого часу на прожиття репетиторством у панських маєтках, Винниченко набачився і наслухався різних панків, їхніх дітей та лакеїв, які й стали персонажами цього та інших оповідань. Уже з першої сторінки читач під магічним впливом письменницького слова переймається повною довірою до оповідача-репетитора й на все дивиться його очима: і коли їде в Бідненьке, і коли […]...
- Морально-етичні уроки доброти в повістях Григора Тютюнника Морально-етичні уроки доброти в повістях Григора Тютюнника Доброта, любов, чуйність, порядність, самопожертва – в наш час ці слова стали майже анахронізмами. Існує така думка, що суспільство деградує через соціально-економічні чинники. Але ж за часів війни були не кращі умови життя: людина вмить могла втратити все: рідних, дім і попри те залишалася Людиною. Яскравим прикладом цьому […]...
- Твори на морально-етичні теми Яку людину можна вважати ввічливою? Дуже приємно спілкуватися з ввічливими людьми. А кого ж можна назвати ввічливим? У першу чергу того, хто опанував основні правила культури поведінки. Усім відомо, що вітатися, показуючи свою неприязнь, дуже нечемно, а ще гірше не відповідати на вітання. Вихована людина не повинна передавати свій поганий настрій іншим. А відчуття тактовності, […]...
- Хто є хто? (за ранніми оповіданнями В. Винниченка) Володимир Винниченко… Що ми знаємо сьогодні про цю людину? Не досить багато. Та все ж існує думка, що це постать такої величини, без якої не скласти об’єктивного уявлення про увесь літературний процес в Україні. Він автор 14 романів, близько ста оповідань, 14 п’єс і великої кількості статей. Герої оповідання В. Винниченка – люди благородні, чемні, […]...
- Реалістичність зображення тяжкого становища українського народу в творах В. Винниченка (2 варіант) З творами Володимира Винниченка ми знайомі вже давно. Ще в п’ятому класі переживали, читаючи оповідання “Федько-халамидник”, плакали, співчуваючи відчайдушно сміливому хлопчику Федьку, чесному й гордому, свавільному, але доброму й чуйному, який загинув, та не видав випещеного Толю, якого йому було жаль. Глибоко в душу закралося в нас обурення на Толю, його батька і їм подібним, […]...
- Неоціненне значення людської особистості у творах В. Винниченка Як письменник-гуманіст В. Винниченко глибоко вірив, що в людині, в суспільстві завжди переможе добро, правда, щастя. Ідея людського щастя, неоціненного значення людської особистості проймає всю його творчість. Письменник умів зобразити людські страждання, оголити душевні рани, розкрити таємні нестерпні муки людини й бачити такі глибини трагедій і катастроф, яких наша література ще не знала. Візьмемо для […]...
- “Україна завжди і постійно стояла в центрі його мрій… ” (за творчістю В. Винниченка) Творчість Володимира Винниченка – це яскравий художньо-публіцистичний літопис шляхів українського народу до незалежності в нашому буремному столітті. Для творів письменника характерні широта й актуальність тематики, новаторська манера письма. Він реалістично зображує тяжке становище темного і забитого селянства та міської бідноти, жорстоку експлуатацію заробітчан, перші спалахи соціального протесту. І завжди найістотнішим у житті Винниченка, політика і […]...
- Творчість та боротьба Володимира Винниченка І. Перші кроки Володимира Винниченка на ниві боротьби. (Боротися з несправедливим ладом Винниченко почав ще під час навчання в гімназії – розмовляв тільки українською, з протесту став нехтувати навчанням, нарешті покинув школу. Полишивши гімназію, йде подорожувати, як Сковорода – пішки, з ціпком у руках, занотовуючи пригоди людського життя. Поступивши до Київського університету, стає членом РУП […]...
- Моє враження від оповідань Володимира Винниченка (Твір-відгук на самостійно прочитану книгу) З великим захопленням я прочитав збірку оповідань Володимира Винниченка, яка називається “Намисто”. У ній розповідається про життя дітей бідноти на початку XX століття. Найбільше з усіх мені сподобалися оповідання “Гей, чи пан, чи пропав” і “Гей, не спиться”. У цих оповіданнях діють одні й ті самі персонажі. Письменник дуже правдиво зображує дітей. Головні герої оповідань […]...
- Особливості ранньої прози В. Винниченка Володимир Винниченко – один із найталановитіших українських прозаїків і драматургів. Але його людська і творча доля складалася дуже важко. Свого часу за відверті виступи був оголошений ворогом соціалізму, націоналістом, агентом імперіалістичних держав, інтервентом. І як наслідок – сидів у тюрмах, жив нелегально, емігрував і знову, ризикуючи, переходив кордон. “Метри” ж критичного цеху, побачивши в доробку […]...
- Реалістичність зображення тяжкого становища українського народу в творах В. Винниченка (1 варіант) Бурхливим і важким був початок XX століття: це і перша революція, і політична реакція після неї, і роки важкої експлуатації та зубожіння селян, заробітчан та робітників, і спроби соціального протесту, що ставали тим частішими, чим нестерпнішими були умови життя. Все це відбулося у творчості багатьох письменників, і одним з них був Володимир Кирилович Винниченко – […]...