Сонет
Сонет (італ. sonetto – звучати) – ліричний вірш, який складається з чотирнадцяти рядків п’ятистопного або шестистопного ямба, власне, двох чотиривіршів з перехресним римуванням та двох тривіршів тернарного римування за основною схемою (абаб абаб ввд еед), хоч можливі й інші варіанти (абаб абаб вде вде чи абаб абаб ввд еде і т. п.). З’явився С, очевидно, на початку XIII ст. в Італії, де викристалізувалися його основні ознаки, вперше описані Антоніо да Темпо (1332). Започаткований дж. да Лентіні, С. пов’язаний із творчістю данте Аліг’єрі та Ф.
Зневажений класицизмом, С. відродився в добу романтизму, став улюбленою формою “парнасців” (Ж.-М. де Ередіа, Ш. Леконт де Ліль) та символістів. Перший С. в українській поезії з’явився 1830 (переробка вірша Сапфо, здійснена О. Шпигоцьким), його освоювали А. Метлинський, М. Шашкевич, Ю. Федькович, Б. Грінченко, Леся Українка та ін. Найповніше С. розкрив свої внутрішні можливості у творчості І. Франка (“Тюремні сонети”, “Вольні сонети”), ввійшовши у версифікаційну
Антонич, Є. Маланюк, М. Орест, А. Малишко, д. Павличко та багато ін.). С. сприяє дисциплінуванню поетичного мовлення. Адже кожна з чотирьох його частин (два чотиривірші та два тривірші) має бути синтаксично викінченою, рими – точними і дзвінкими, рекомендується регулярне парокситонно-окситонне римування, уникнення повторень у віршовому тексті одних і тих же слів (крім службових або спеціально вмотивованих ліричним сюжетом).
Особливий внесок в осмислення теорії С. зробив Й. Бехер, вважаючи його “найдіалектичнішим художнім видом”, наголошуючи на його інтенсивній драматургійності, коли перший вірш містить у собі тезу, другий – антитезу, а тривірші – синтез, так званий “сонетний замок”, що завершується переважно чотирнадцятим рядком (здебільшого ця “тріада” варіюється). Свого часу унікальну специфіку С. спостеріг І. Франко:
Голубчики, українські поети, а Невже вас досі нікому навчити, б Що не досить сяких-таких зліпити б Рядків штирнадцять, і вже й є сонети? а П’ятистоповий ямб, мов з міді литий, б Два з чотирьох, два з трьох рядків куплети, а Пов’язані в дзвінкі рифмові сплети, – а Лиш те ім’ям сонета слід хрестити. б Тій формі й зміст най буде відповідний; в Конфлікт чуття, природи блиск погідний в В двох перших строфах ярко розвертавсь. г Страсть, буря, гнів, мов хмара піднімаєсь, г Мутить блиск, грізно мечесь, рве окови, д Та при кінці сплива в гармонію любови. д
Внутрішня гнучкість сонетної форми тяжіє до постійного оновлення канону. Вже, приміром, В. Шекспір застосував три чотиривірші та двовірш. Крім цього, можливі також неканонічні форми С, приміром, “хвостаті сонети” (“сонет з кодою”), тобто з додатковим рядком; перевернуті сонети, започатковувані двома тривіршами; суцільні – побудовані на двох римах; “безголові” – з одним чотиривіршем і двома тривіршами; “кульгаві”, в яких останні рядки чотиривіршів усічені; напівсонети – один чотиривірш та один тривірш тощо; власне сонетоїди. Особливу, вельми складну форму цього оригінального вірша, що складається з п’ятнадцяти С, останній з яких (магістрал, від лат. magistralis – головний) будується з перших рядків усіх попередніх чи наступних чотирнадцяти С, називають вінком сонетів.
Простежується він у доробку М. Жука, В. Бобинського, О. Ведміцького, М. Вінграновського, Б. Нечерди, Б. демківа та ін. Сучасні поети, вдаючись до експериментів, намагаються розширити можливості сонета:
Старенька рима у паркані вірша Прибита, мов штахетина гнила, Займає місце.
Як байдужим оком Сковзнеш по ній, то скажеш: “Все гаразд!” Та тільки потривож її рукою, Переконатися попробуй сам,
Чи міцно думки цвях сидить у слові – І вже гуде в поезії діра! Але ще гірше, як іржаву мисль Вганяють молотком у дошку рими,
Що зм’якла від гниття й приймає ржу! Навіщо майструвати загорожі. Коли вони дірками верещать,
Під’юджують невинних до злодійства?
(д. Павличко).
С. найбільш поширені в медитативній ліриці, наявні і в інших жанрових формах, зокрема в пейзажній ліриці (цикли “Крим” та “Київ” М. Зерова).
Related posts:
- Сонет (італ. sonetto – звучати) – ліричний вірш Сонет (італ. sonetto – звучати) – ліричний вірш, який складається з чотирнадцяти рядків п’ятистопного або шестистопного ямба, власне, двох чотиривіршів з перехресним римуванням та двох тривіршів тернарного римування за основною схемою (абаб абаб ввд еед), хоч можливі й інші варіанти (абаб абаб вде вде чи абаб абаб ввд еде і т. п.). З’явився сонет, очевидно, […]...
- Теорія літератури. Поняття про сонет Сонет ліричний твір твердої строфічної форми, який складається з чотирнадцяти рядків п’ятистопного або шестистопного ямба, тобто двох відкритих чи закритих катренів на початку сонета із перехресним римуванням, які розкривають тему сонета, і двох тривіршів (терцетів), що містять висновок твору. Сонет завжди має чотирнадцять рядків. Решту правил написання сонета (кожен рядок завершується крапкою, жодне слово не […]...
- Класичний сонет один із жанрів лірики З’ясувати точну дату походження цього жанру неможливо через надзвичайно активну його міграцію. Генезис сонета і понині викликає безліч дискусій. Сонет з’явився на зламі століть від Середньовіччя до Відродження: перша доба надавала більшого значення ідеї твору, а друга – художній формі. Гадають, що ця строфічна форма виникла за часів імператора Фрідріха II. Перші датовані сонети з’явилися […]...
- Сонет 66 В. Шекспіра та два його переклади Сонет 66 В. Шекспіра та Два його переклади. Sonnet 66 Tir’d with all these! For restful death I cry, As to behold Desert a beggar born, And needy Nothing trimm’d in jollity, And purest Faith unhappily forsworn, And gilded Honour shamefully misplac’d, And meiden virtue rudely strumpeted, And right Perfection wrongfully disgraced, And Strength by […]...
- Мустезад Мустезад – у класичній поезії народів Близького та Середнього Сходу і Середньої Азії – форма вірша, в якому довгі рядки (14 та більше складів) чергуються з короткими (6 складів). Кількість рядків у строфі буває від двох до десяти пар довгих та коротких. У М., що складається з двох пар рядків, у першій строфі рима перехресна, […]...
- СОНЕТ 267 – Франческо Петрарка (1304-1374) Де погляд ніжний, де чарівний вид; Де постать горда, де струнка постава, Де мова та бентежна й величава, Що завдає негідникові встид? Де сміх, що жалить того, хто набрид? Де та душа, що, мов зоря яскрава, Висока й гідна владарського права, Небесний нам осяяла блакить? Я вами дихаю, для вас палаю, Я народивсь для вашого […]...
- СОНЕТ 143 – Вільям Шекспір (1564-1616) Буває іноді, щоб упіймати Шкідливу курку там або курча, Дитину опуска додолу мати І тільки й думає про втікача. Дитя волає, щоб вернулась мати, Вмивається невтішними слізьми. Дихнути ж мамі не дає пернате, Під самим носом тріпає крильми. Так мчиш і ти за мрією в погоні, Надіючись впіймать її колись. Я ж простягаю, мов дитя, […]...
- СОНЕТ 19 – Джон Донн (1532 – 1631) Щоб мучить мене, крайнощі у всім Зійшлися; я – клубок із протиріч; В душі моїй зустрілись день і ніч; Веселий щойно – враз стаю сумним, Впадаю в гріх й розкаююсь у нім, Любов кляну й хвалу їй шлю навстріч; Вогонь я й лід, жену й тікаю пріч; Німий в мольбі, великий у малім. Я зневажав […]...
- СОНЕТ 116 – Вільям Шекспір (1564-1616) He буду я чинити перешкоди Єднанню двох сердець. То не любов, Що розцвіта залежно від нагоди І на віддаленні згасає знов. Любов – над бурі зведений маяк, Що кораблям шле промені надії, Це – зірка провідна, яку моряк Благословляє в навісній стихії. Любов – не блазень у руках часу, Що тне серпом своїм троянди свіжі […]...
- Сонет “Голосівки” А. Рембо – яскравий зразок символістської лірики 10 клас ІЗ ПОЕЗІЇ ФРАНЦУЗЬКОГО СИМВОЛІЗМУ. СИМВОЛІЗМ ЯК ЛІТЕРАТУРНИЙ НАПРЯМ ОСТАННЬОЇ ТРЕТИНИ XIX – ПОЧАТКУ XX СТ. ОСНОВНІ ЕСТЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ ТА ПОЕТИЧНЕ НОВАТОРСТВО СИМВОЛІСТІВ П. ВЕРЛЕН, А. РЕМБО Сонет “Голосівки” А. Рембо – яскравий зразок символістської лірики Коли звучить ім’я митця, обов’язково якийсь його твір спливає у пам’яті першим. Якщо згадати Артюра Рембо, то першим […]...
- Сонет 130 – ВІЛЬЯМ ШЕКСПИР Її очей до сонця не рівняли, Корал ніжнійший за її уста, Не білосніжні пліч овали, Мов з дроту чорного коса густа. Троянд багато зустрічав я всюди, Та на її обличчі не стрічав, І дише так вона, як дишуть люди, А не конвалії між диких трав. І голосу її рівнять не треба До музики, милішої мені, […]...
- Сонет 66 – ВІЛЬЯМ ШЕКСПІР Я кличу смерть – дивитися набридло На жебри і приниження чеснот, На безтурботне і вельможне бидло, На правоту, що їй затисли рот, На честь фальшиву, на дівочу вроду Поганьблену, на зраду в пишноті, На правду, що підлоті навдогоду В бруд обертає почуття святі, І на мистецтво під п’ятою влади, І на талант під наглядом шпика, […]...
- Сонет 141 – ВІЛЬЯМ ШЕКСПІР Мій зір тебе не любить, далебі, Усякого набачившись пороку. Та серце любить і не вірить оку, Сто сотень вад не бачачи в тобі. Ні голос твій, не надто милий вуху, Ні дотик ніжний, пахощі і смак Не владні затягнуть мене ніяк На учту зору, доторку і слуху. Та навіть всім п’ятьом моїм чуттям Не визволити […]...
- СОНЕТ 11 – Данте Аліг’єрі (1265-1321) В своїх очах вона несе Кохання, – На кого гляне, ощасливить вмить; Як десь іде, за нею всяк спішить, Тріпоче серце від її вітання. Він блідне, никне, множачи зітхання, Спокутуючи гріх свій самохіть. Гординя й гнів од неї геть біжить. О донни, як їй скласти прославляння? Хто чув її, – смиренність дум свята Проймає в […]...
- СОНЕТ 61 – Франческо Петрарка (1304-1374) Благословенні будьте, день і рік, І мить, і місяць, і місця урочі, Де спостеріг я ті сяйливі очі, Що зав’язали світ мені навік! Благословен вогонь, що серце пік, Солодкий біль опечаленої ночі І лук Амура, що в безоболоччі Пускав у мене стріл ясний потік! Благословенні будьте, серця рани І вимовлене пошепки ім’я Моєї донни – […]...
- СОНЕТ 132 – Франческо Петрарка (1304-1374) Як не любов, то що ж це бути може? А як любов, то що ж таке вона? Добро? – Таж в ній скорбота нищівна! Зло? – Але ж муки ці солодкі, Боже! Горіти хочу? – Бідкатись негоже! Не хочу? – То даремна скарг луна?! Живлюща смерте, втіхо навісна! Хто твій тягар здолати допоможе? Чужій чи […]...
- СОНЕТ 66 – Вільям Шекспір (1564-1616) Стомившися, вже смерті я благаю, Бо скрізь нікчемність в розкоші сама, І в злиднях честь доходить до одчаю, І чистій вірності шляхів нема, І силу неміч забива в кайдани, І честь дівоча втоптана у бруд, І почесті не тим, хто гідний шани, І досконалості – ганебний суд, І злу – добро поставлене в служниці, І […]...
- СОНЕТ 130 – Вільям Шекспір (1564-1616) Її очей до сонця не рівняли, Корал ніжніший за її уста, Не білосніжні пліч її овали, Мов з дроту чорного коса густа. Троянд багато зустрічав я всюди, Та на її обличчі не стрічав, І дише так вона, як дишуть люди, – А не конвалії між диких трав. І голосу її рівнять не треба До музики, […]...
- Сочинение “Мой любимый сонет Петрарки” При чтении сонетов Петрарки они сначала показались мне одинаковыми, грустными и сентиментальными. Но потом я выделил среди них особый. Он тронул меня до глубины души. Он называется “Ты смотришь на меня из темноты…”. Во всех сонетах Франческо Петрарка пишет о любви к Лауре. Любовь его трагична, ведь Лауры уже нет в живых, она умерла в […]...
- З КНИГИ ПІСЕНЬ – Сонет 312 – ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКА Сонет 312 Ні зір ясних мандрівні каравани, Ні стрімкощоглі на морях човни, Ні рицарі звитяжної війни, Ні олені стрункі серед поляни, Ні строф любовних плетиво кохане, Ні вісті радісні із чужини, Ні спів жіночий ранньої весни В садах, де чисті гомонять фонтани,- Ніщо поваби серцю не несе, Бо згасло сонце і померкло все, Разом із […]...
- Скорочено – СОНЕТ 121 – ВІЛЬЯМ ШЕКСПІР 8 КЛАС ВІЛЬЯМ ШЕКСПІР СОНЕТ 121 Ліпше бути злим, ніж виглядать за злого, Впокорившись обмовам навісним. О суд очей чужих! Як нам із ним Погодитись нелегко, їй-же Богу! Чи б міг фальшивий зір цінити в скарб Мій серця жар? Здолав його б донести Шпигунський набрід, що кладе на карб Мені все те, за що я […]...
- Сонет 162 – З “КНИГИ ПІСЕНЬ” – ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКА Щасливі квіти й благовісні трави, Прим’яті донною на самоті; Пісок, що береже сліди святі Чудових ніжок під листком купави; Гаї прозорі, віти, наче пави, Фіалки у любовній блідноті, Ліси вільготні, тихі та густі, Куди не входить сонце величаве; О краю мій, о ріки голубі, Ви омиваєте Лаури очі, Їх блиск перебираючи собі. Прекрасні ви в […]...
- Сонет 132 – З “КНИГИ ПІСЕНЬ” – ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКА Як не любов, то що це бути може? А як любов, то що таке вона? Добро? – Таж в ній скорбота нищівна. Зло? – Але ж муки ці солодкі, боже! Горіти хочу? Бідкатись негоже. Не хочу? То даремна скарг луна. Живлюща смерте, втіхо навісна! Хто твій тягар здолати допоможе? Чужій чи власній волі я служу? […]...
- Сонет 61 – З “КНИГИ ПІСЕНЬ” – ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКА Благословенні будьте, день і рік, І мить, і місяць, і місця урочі, Де спостеріг я ті сяйливі очі, Що зав’язали світ мені навік! Благословен вогонь, що серце пік, Солодкий біль спечаленої ночі І лук Амура, що в безоболоччі Пускав у мене стріл ясний потік! Благословенні будьте, серця рани І вимовлене пошепки ім’я Моєї донни – […]...
- Сонет 267 – З “КНИГИ ПІСЕНЬ” – ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКА Де погляд ніжний, де чарівний вид; Де постать горда, де струнка постава, Де мова та бентежна й величава, Що завдає негідникові встид? Де сміх, що жалить того, хто набрид? Де та душа, що, мов зоря яскрава, Висока й гідна владарського права, Небесний нам осяяла блакить? Я вами дихаю, для вас палаю, Я народивсь для вашого […]...
- “Історія кохання. 132 сонет Ф. Петрарки” Франческо Петрарка – видатний поет епохи Відродження. Як людина ренесансу він був дуже енергійним і життєрадісним. Завдяки цьому став першим альпіністом в Європі, одержав лавровий вінок на римському капітолії. Його перу належать численні трактати на морально-філософські теми, історичні праці. Та прославила на всі віки Петрарку збірка його сонетів під назвою “Канцоньєре”. Основною темою сонетів є […]...
- Чим може привабити читача сонет А. Рембо “Моя циганерія” Чим може привабити читача сонет А. Рембо “Моя циганерія” Воля – принадне, чарівне, багатогранне слово. Більшість людей сказали б, що прямують до неї, але не всі знають (хоч відчувають і здогадуються): вона викликає страх – і не просто священне трепетання чи боязнь незвіданого, а страх позбутися спокою, з яким воля не сумісна. Воля – це […]...
- Л. КОСТЕНКО “ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ. “ПАСТОРАЛЬ XX СТОРІЧЧЯ”, “ТУТ ОБЕЛІСКІВ ЦІЛА РОТА”, “ЖИТТЯ ІДЕ І ВСЕ БЕЗ КОРЕКТУР”, “СВІТЛИЙ СОНЕТ”, “ВЖЕ ПОЧАЛОСЬ, МАБУТЬ, МАЙБУТНЄ”, “РОЗКАЖУ ТОБІ ДУМКУ ТАЄМНУ…”, “МАРУСЯ ЧУРАЙ” Тема. Л. КОСТЕНКО “ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ. “ПАСТОРАЛЬ XX СТОРІЧЧЯ”, “ТУТ ОБЕЛІСКІВ ЦІЛА РОТА”, “ЖИТТЯ ІДЕ І ВСЕ БЕЗ КОРЕКТУР”, “СВІТЛИЙ СОНЕТ”, “ВЖЕ ПОЧАЛОСЬ, МАБУТЬ, МАЙБУТНЄ”, “РОЗКАЖУ ТОБІ ДУМКУ ТАЄМНУ…”, “МАРУСЯ ЧУРАЙ” Варіант 1 1. Для Л. Костенко безкомпромісність – це… А Основна риса героїв її творів. Б Лейтмотив поетичної діяльності поетеси. В Уособлення власної життєвої […]...
- Яке значення рими у строфі? Строфа – це певна кількість віршових рядків, що становлять ритмічне й синтаксичне ціле, як правило, об’єднане римою. Для зручності рядки, що римуються, позначаються однаковими буквами, малими – чоловічі рими, великими – жіночі. У такому записі початок відомої поезії Т. Шевченка “Садок вишневий коло хати…” має такий вигляд: АббАб. Строфа є важливим композиційним елементом вірша, бо […]...
- СИНТАКСИЧНИЙ ПАРАЛЕЛІЗМ Паралелізм (грец. &;#960;&;#945;&;#961;&;#940;&;#955;&;#955;&;#951;&;#955;&;#959;&;#950; – той, що йде поруч) Синтаксичний – це стилістична фігура, яка грунтується на однотипній синтаксичній побудові двох або більше суміжних мовних одиниць, переважно рядків поетичного тексту, що породжує відчуття їхньої симетрії. Наприклад: Зашуміла дібровонька, листом зашуміла, Затужила дівчинонька, серцем затужила. (М. Шашкевич) Найчастіше паралелізм, симетрія в синтаксичній побудові суміжних поетичних рядків супроводжується […]...
- Сонети Вільяма Шекспіра: “Любов – на бурі зведений маяк…” Вільям Шекспір – геній англійської літератури. Вільям Шекспір назавжди увійшов в історію світової літератури як поет, драматург та театральний діяч, і усі знають його неперевершені комедії (“Дванадцята ніч”, “Багато шуму з нічого”), глибокі філософські трагедії (“Гамлет”, “Ромео і Джульєтта”). Але Шекспір відомий також і як засновник одного з чудових театрів Британії театру Глобус. Сонети Шекспіра […]...
- Рондо Рондо (фр. rondeau – круглий) – назва строфічної організації вірша з відповідною жорсткістю форм, яка склалася у середньовічній французькій поезії, звідки поширилася на європейські літератури. Основним вважається канонічне Р. з тринадцяти рядків на дві рими, де перший двічі повторюється на восьмому та тринадцятому, зразки якого спостерігалися у творчості К. Маро (XVI ст.). Відомі також Р. […]...
- Схема римування Схема римування – схема розташування рим у віршовій структурі, позначувана літерами української (або латинської) абетки. Поширені в силабо-тонічній системі такі різновиди С р.: суміжне, або парне (аа бб…), перехресне (абаб), кільцеве, або оповите (абба), тернарне (аабввб), кватернарне (ааабвввб). Трапляються й інші С. р. залежно від строфічної будови (терцет, сонет, секстина, нона, децима, онегінська строфа і […]...
- Мухамас Мухамас (араб., букв.: п’ятірний) – строфічна форма в поезії народів Близького на Середнього Сходу і Середньої Азії, що складається із п’яти рядків за схемою ааааа ввввв і т. д. М. використовувався переважно у поезіях елегійного гатунку. Приклад М. з вірша “Ранковому вітрові” туркменського поета XVIII ст. Махтум-Кулі, де всі рядки охоплені моноримою та редифом “скажи”: […]...
- Які строфічні форми використовував М. Рильський? Примітна ознака творчості М. Рильського – багатство строфічних форм. Найчастіше поет використовував чотиривірші (катрени) з перехресним римуванням, як, наприклад, у вірші “Спинилось літо на порозі…”: Чи весняні здійсняться мрії? Чи літо не обманить їх? Чи по степу їх не розвіє, Мов пух на вербах золотих? У наведеному прикладі римуються слова першого і третього (мрії – […]...
- Тирада Тирада (фр. tirade, від італ. tirare – тягти) – довга фраза, велемовна репліка, монолог пафосного характеру. У французькому віршуванні – строфа, в якій рядки пов’язувалися спочатку одним асонансом, пізніше – моноримою. В українських думах Т. означає мовні періоди обсягом від двох до восьми рядків, об’єднані римою. Трапляється вона і в сучасній поезії у вигляді довгої […]...
- Акцентний вірш Акцентний вірш (лат. accentus – наголос) – вірш, ритміка якого заснована на підставі відносного врівноваження кількості наголосів, тобто на однаковій кількості наголосів у віршовому рядку при різній кількості ненаголошених. складів у межах рядків та між наголосами в середині рядків. Число складів у рядку та ненаголошених складів – довільне. Коливання кількості наголосів в рядках зумовлене межами […]...
- Як клаузула співвідноситься з римою? Рима – це співзвучність у закінченні віршових рядків. Клаузула – це закінчення віршового рядка, і римоване, і неримоване, включаючи останній склад. Як і клаузули, рими бувають чоловічі, жіночі, дактилічні й гіпердактилічні. Білі вірші не мають рим, але клаузули в них упорядковані: або весь вірш побудований на однотипних клаузулах, або вони чергуються в певному порядку. Наприклад: […]...
- Микола Вороний – Блакитна Панна (АНАЛІЗ) Аналіз твору Миколи Вороного “Блакитна Панна” 1912 р. Літературний рід : лірика. Жанр : ліричний вірш. Вид лірики : пейзажна. Провідні мотиви : возвеличення краси природи і єдність її з мистецтвом. Віршовий розмір : хорей. Про вірш : вірш має витончену форму, яскраві тропи. Провідні мотиви твору – возвеличення краси природи і єдність її з […]...
- ПЕРЕЛІК МОЖЛИВИХ ТЕМ – P. М. РІЛЬНЕ, Г. АПОЛЛІНЕР, Ф. Г. ЛОРНА – ІЗ ЛІТЕРАТУРИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XX СТ 11 клас ІЗ ЛІТЕРАТУРИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XX СТ. P. М. РІЛЬНЕ, Г. АПОЛЛІНЕР, Ф. Г. ЛОРНА ПЕРЕЛІК МОЖЛИВИХ ТЕМ 1.Г. Аполлінер. Психологічний портрет митця. 2. Поетичні новації Гійома Аполлінера. 3. “…Палюча ліра болючі пальці обпіка” (за інтимною лірикою Г. Аполлінера). 4. Ліричний “документ” Першої світової (за поезією Г. Аполлінера “Зарізана голубка й водограй”). 5.Художні особливості […]...