Совість Григорія Мелехова
У романі епопеї “Тихий Дон” М. А. Шолохов зобразив грандіозну картину життя козачого Дону з його історичними традиціями, своєрідним побутом, соціальними потрясіннями, людськими характерами й долями. Образ Григорія Мелехова – центральний в епопеї. Про нього відразу неможливо сказати – позитивний це або негативний герой. Занадто довго він блукав у пошуках правди, свого третього шляху, пролив багато людської крові.
Його трагедія – це трагедія особистості, що невблаганний хід історії поставив перед необхідністю крутого повороту
Але й у цей страшний період морального падіння в Григорії живе велика любов до рідної землі, рідній домівці. Це те єдине й, мабуть, найважливіше, що є в цієї людини. Не для кровопролиття прийшов Григорій у цей мир. Змолоду він був добрим, чуйним до чужого лиха, закоханим в усі живе в природі.
Але суворе життя вклало в його працьовиті руки шаблю. Як трагедія пережита Григорієм перша пролита їм людська кров. Вигляд убитого є потім і в сні, викликаючи щиросердечний біль.
Перші зустрічі з більшовиками (Гаранжой, Подтелковим) набудовують Григорія прийняти ідею класової ненависті. Однак невиправдана нелюдськість Подтелкова, за наказом якого без суду були вбиті полонені, відіпхнула Григорія. Зробившись головою Донського ревкому, Подтелков став зарозуміло, жорстоким, сам брав участь в убивстві полонених. Не менш жорстокими були білогвардійці.
Згадаємо ще більш криваве судилище – страта Подтелкова й усього загону червоноармійців. Шолохов нікому не прощає жорстокості: ні більшовикові Ведмедикові Кошовому, що спалили майже пів хутора, що убили старої людини; ні садистові Митька Коршунову, що по-звірячому розправились із полоненими, з матір’ю Кошового; ні самому Григорієві, коли він рубав матросів, мстячи за себе, за брата, батька. Насильство породжує насильство. Григорій чуйним розумом це розуміє.
Він страждає тому, що став на грані двох почав, “заперечуючи обоє їх”. Судячи із учинків, роздумам, переживанням Григорія, ми бачимо, що він часто шукає мирні шляхи рішення життєвих протиріч, не хоче відповідати жорстокістю на жорстокість: наказує відпустити полоненого козака, звільнити арештованих з в’язниці, кидається рятувати комуністів Котлярова й Кошового.
Міжусобиці вимотали Мелехова. Але людське в ньому не згасло. От він на один день прийшов у рідний будинок, взяв на руки дітей… Як пахнуть волосся в цих дітей!
Сонцем, травою й ще чимсь рідним. На очі Григорія навертаються сльози. Він мріє ходити по м’якій землі із плугом, тужить за мирним життям, по Дону, по любові Ксенії… А замість цього – кров, страждання, юрби полонених, непримиренна ненависть людей друг до друга.
Чим більше втягував Мелехова круговорот громадянської війни, тим сильніше він мріяв про мирну працю: “Ніякою роботою не переймаюсь. Моїм рукам працювати треба, а не воювати. Вся душа в мене болить”. І у своїх снах Григорій ходить по високих хлібах. Ця туга за мирним життям, споконвіку властивій людині, – найбільш дорогоцінне в змісті “Тихого Дону”. І сторінки, овіяні мрією про “гірко-солодке людське життя”, – найбільш поетичні.
Талановитий художник, Шолохов надавав їм особливо важливе значення, уважаючи їх ключовими, що виявляють джерело мучень, причину трагедії Григорія Мелехова. Від горя, втрат, метань герой рано постарів, однак не розгубив людських почуттів. Щирість, чуйність, здатність до співпереживання, співчуттю ми спостерігаємо в Григорія протягом всього його життя. І особливо ці якості виразні в завершальних частинах роману. Героя потрясає видовище вбитих.
От він ховає замучену жінку, безневинно вбитого доброго діда Сашку й дивиться у величезне небо, прислухається до землі, де продовжує кипіти життя.
Не раз ридання трясуть Григорія. Він випробовує почуття беззвітної жалості до людей, йому хочеться “відвернутися від бурливого ненавистю, ворожого й незрозумілого миру”. Але людини буває важко зупинити, коли розум його потьмарений цією ворожнечею. І докором Григорієві звучать слова його матері: “Ти Бог-те…
Бога, синок, не забувай…” Скорботний лик Божої Матері на каплиці, де був похований Валет, і напис говорили про те, що настав час одуматися, припинити кровопролиття, згадати про призначення людини на землі.
Люди народжуються, Умирають, радуються, горюють… І це прекрасно, уважає Шолохов. Страшно насильницьке переривання життя, на яке права не дане нікому. Тому Шолохов не шукає правих і винуватих у війні, тому що немає виправдання вбивству.
Усе минуло, вічне лише життя…
Своїм романом “Тихий Дон” письменник звертається й до нашого часу, учить шукати відповіді на життєві питання, визначати моральні цінності не на шляху нетерпимості й війни, а на шляху миру, гуманізму, милосердя.
Related posts:
- Твір на тему: Совість Григорія Мелехова У романі епопеї “Тихий Дон” М. А. Шолохов зобразив грандіозну картину життя козачого Дону з його історичними традиціями, своєрідним побутом, соціальними потрясіннями, людськими характерами й долями. Образ Григорія Мелехова – центральний в епопеї. Про нього відразу неможливо сказати – позитивний це або негативний герой. Занадто довго він блукав у пошуках правди, свого третього шляху, пролив […]...
- Муки совісті Григорія Мелехова Я думаю, как прекрасна земля И на ней – человек… И сколько с войной несчастных Уродов теперь и калек. И сколько зарито в ямы, И сколько зароют еще… И чувствую в скулах упрямых Суровую судорогу щек… С. Єсенін У романі-епопеї “Тихий Дон” письменник М. О. Шолохов подав грандіозну картину життя козачого Дону з його історичними […]...
- Розкриття й опис образа Григорія Мелехова Михайло Олександрович Шолохов відбив долю народу, пошуки істини в переломні роки революції й громадянської війни у романі-епопеї “Тихий Дон”. Одним із центральних героїв роману є Григорій Мелехов. Він представник середнього козацтва, що виріс у міцній заможній сім’ї, що володіє певним статком. Але ніколи в цій сім’ї не користувалися найманою працею. Важка селянська праця для сім’ї […]...
- Драматизм особистої долі Григорія Мелехова У романі-епопеї “Тихий Дон” М. А. Шолохов зобразив грандіозну картину життя козачого Дону з його історичними традиціями, зі своєрідним побутом, із соціальними потрясіннями, людськими характерами й долями. Образ Григорія Мелехова – центральний у добутку. Змолоду він був добрим, чуйним до чужого лиха, закоханим в усі живе в природі. Якось на косовиці зарізав випадково дикого каченяти […]...
- Твір на прикладі долі Григорія Мелехова по роману М. О. Шолохова “Тихий Дон” Тому що в ті дні буде така скорбота, який не було від початку утвору… навіть донині, і не буде… Зрадить же брат брата на смерть, і батько – дітей; і повстануть діти на батьків і вмертвлять їх. З Євангелія З дитинства я звик чути в слові “козак” щось героїчне. І застільні козачі пісні говорили про […]...
- Трагізм образа ГриГорея Мелехова у романі М. Шолохова “Тихий Дон” У романі “Тихий Дон” М. Шолохов сміло обертаєся до соціальних проблем, зображуючи драматизм конфліктів і доль героїв. Письменник не боїться песимізму, намагаючись розкрити соціальні причини явищ. Особливийности роману “Тихий Дон” у тім, що історична судьба країни й долі персонажів переплітаються. Автор затверджує: неможливо для людини визначити свій життєвий шлях поза соціальною боротьбою. Дія роману починається […]...
- Життєва драма ГриГорея Мелехова, головного героя роману М. А. Шолохова “Тихий Дон” Не сохами-те славна землюшка наша розорана… Розорано наша землюшка кінськими копитами… Цветен наш панотець тихий Дон сиротами, Наповнена хвиля в тихому Доні батьківськими, материнськими слізьми. Стародавня козача пісня Дія роману Михайла Шолохова “Тихий Дон” охоплює роки, ознаменовані історичними подіями світового значення: Перша світова війна, Лютнева революція, Жовтнева соціалістична революція, повстання козаків 1919 року, громадянська війна, […]...
- Повернення ГриГорея Мелехова на хутір. (Аналіз фіналу роману М. А. Шолохова “Тихий Дон”: тім 4, частина 8, глава 18) 1. Згубний слід революції в житті Мелехова. 2. Метання й спустошеність героя. 3. Трагізм повернення Мелехова Над романом “Тихий Дон” Шолохов працював з 1928 по 1940 р. Цей роман написаний у жанрі епопеї (після “Війни й миру” Л. Н. Толстого “Тихий Дон” – перший роман-епопея). Дія цього добутку охоплює роки життя нашої країни, ознаменовані великими […]...
- “Глибока внутрішня порядність Григорія Многогрішного” Григорій Многогрішний – це головний герой роману авторства Івана Багряного під назвою “Тигролови”. Деякі люди обгрунтовано вважають цей роман пригодницьким, оскільки в ньому описані просто-таки неймовірні пригоди деяких людей, які при цьому є українцями. Не можна заперечити цю думку, але в той же час слід неодмінно констатувати і те, що в цьому романі йдеться і […]...
- Образ Григорія Многогрішного “Тигролови” – яскравий приклад патріотичного роману епохи нової української літератури. Головний герой твору, Григорій Многогрішний, політв’язень, якого везуть на каторгу. Радянська влада вважає його особливо небезпечним, через це один з головних червоних комісарів особисто перевіряє його присутність на кожній зупинці потяга. Однак ні пильність сторожі, ні тайга на сотні кілометрів навкруги, не змогли зупинити Григорія. […]...
- Творчий світ Григорія Верьовки Творчий світ Григорія Верьовки Пісня є напрочуд яскравою прикметою обдарованого українського народу. Саме вона увібрала в себе найпотаємніші порухи людської душі. Жоден вид мистецтва не користується такою загальною любов’ю населення, як хорове мистецтво. Народ ставиться до пісні з повагою, як до найбільшого національного багатства. Віковічні традиції пісенної творчості нашого народу, збагачені видатними композиторами Лисенком, Стеценком, […]...
- Характеристика образу Григорія Многогрішного за романом І. Багряного “Тигролови” Григорій Многогрішний – герой роману “Тигролови”; образ відчайдушного патріота, створений видатним українським письменником Іваном Багряним. Автор жив у часи, коли радянська влада чинила репресії проти людей, що мали свою думку і не хотіли сліпо коритися новим законам. Іван Багряний у своєму творі правдиво зобразив тодішню ситуацію на Україні. А Образом Григорія Многогрішного довів, що сильна […]...
- Тихий Дон – роман про долю народу МИХАЙЛО ШОЛОХОВ 11 клас ТВОРИ З ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ МИХАЙЛО ШОЛОХОВ “Тихий Дон” – роман про долю народу “Тихий Дон” – це роман-епопея Михайла Шолохова. У ньому він розкриває долю народу в період першої світової і громадянської війни. Задум “Тихого Дону” виник у Шолохова в 1925 році. Саме тоді письменник задумав показати побут, спосіб життя козаків, роль історичних […]...
- Класове та загальнолюдське в романі “Тихий Дон” “Тихий Дон” – це багатопланове художнє відтворення історії Росії, в епічній оповіді твору переплітаються долі десятків героїв, які опинилися на роздоріжжях війни. Вирують бурі, у пекельних битвах стикаються непримиренні вороги. І на цьому тлі показано трагедію душевних метань Григорія Мелехова, який став заручником війни. Не заради кровопролиття прийшов Григорій у цей світ. Замолоду був добрим, […]...
- Яке місце в житті ГриГорея Мелехова займає любов? (По романі М. А. Шолохова “Тихий Дон”) 1. ГриГорей Мелехов – головний герой роману Шолохова. 2. Пристрасть, що ламає життя Мелехова. 3. Наталя – втрачена можливість для ГриГорея знаходження щирої любові. Роман Шолохова “Тихий Дон” – добуток, що охоплює різні сторони людського буття. Починається роман подіями мирного життя, потім охоплює військовий період, становлення нового ладу на території вільних козачих станиць. І закінчується […]...
- “Тихий Дон” – роман про долю народу “Тихий Дон” – це роман-епопея Михайла Шолохова. У ньому він розкриває долю народу в період першої світової і громадянської війни. Задум “Тихого Дону” виник у Шолохова в 1925 році. Саме тоді письменник задумав показати побут, спосіб життя козаків, роль історичних подій у долі простих людей-трудівників. Головні герої роману – це козаки. Козаки – це трудяги. […]...
- За що я поважаю Григорія Многогрішного Сильна духом людина завжди викликає до себе пошану. Вражає те, що двадцятип’ятирічний хлопець, зазнавши стільки лиха у сталінських катівнях, не занепав духом, не втратив природної життєлюбності. “Спершу зухвало і скажено відбивався, вибухав прокльонами й сарказмом, плював в обличчя – слідчому, а потім лише хекав крізь зуби і мовчав, розчавлений, але завзятий. Його вже носили на […]...
- Образ Григорія Многогрішного Іванові Багряному довелося пройти через усі пекельні кола радянської системи. Більшість людей з того пекла не поверталася… Та Іванові Багряному пощастило: він вирвався звідти і потім, опинившись в еміграції, вважав своїм обов’язком розповісти всьому світові правду про Радянський Союз. Роман “Тигролови”, як і “Сад Гетсиманський”, здобув найбільшої популярності серед читачів багатьох країн світу. Пригоди головного […]...
- Нравственные искания Григория Мелехова, героя романа “Тихий Дон” Композиция романа “Тихий Дон” в определенном смысле кольцевая: все события начинаются на мелеховском дворе и заканчиваются там же. В центре романа – история семьи Мелеховых, в которой ключевое место отведено Григорию. В начале повествования молодой Григорий – настоящий казак, блестящий наездник, охотник, рыболов и усердный сельский труженик – вполне счастлив и беззаботен. Он бунтарь по […]...
- Григорій Мелехов у пошуках правди(по романі М. Шолохова “Тихий Дон”) Життя прожити – не поле перейти. Народне прислів’я Драматичні долі основних діючих осіб, же – Ш стокие уроки долі Григорія Мелехова, головного героя роману, відбивають у романі Шолохова “Тихий Дон” болісні пошуки історичної правди на шляху будівництва народом нового життя. Григорій Мелехов – справжній донський козак, господарський і працьовитий, чудовий мисливець, наїзник, рибалка. До війни […]...
- Твір-роздум про Григорія Сковороду – Ваколюк Вікторія Конкурс на кращу творчу роботу 2010 року Ваколюк Вікторія, 15 років Твір-роздум про Григорія Сковороду Легенда, міф, чи наївна казка, Чи справді жив такий дивний муж, Який не цінив королівської ласки, Якому влада була однією з чужд. Він лиш робив, що тікав до свободи, Навчався сам та інших навчав. Правду про себе ще каже народу: […]...
- Життєпис Григорія Сковороди Григорій Сковорода (1722 – 1794) 3 грудня 1722 року – народження Григорія Саввича Сковороди в селі Чорнухи Лубянської округи Київського намісництва. 1738 р. – вступає до Києво-Могилянської Академії. 1742 р. – Григорій Сковорода прийнятий півчим до придворної капели. 1744 р. – з валкою Єлізавєти Петрівни повертається до Києва й продовжує навчання в Академії. 1750 р. […]...
- Життя і творчість Григорія Сковороди Реферат на тему: Життя і творчість Григорія Сковороди (1722 – 1794) 3 грудня 1722 року – народження Григорія Саввича Сковороди в селі Чорнухи Лубянської округи Київського намісництва. 1738 р. – вступає до Києво-Могилянської Академії. 1742 р. – Григорій Сковорода прийнятий півчим до придворної капели. 1744 р. – з валкою Єлізавєти Петрівни повертається до Києва й […]...
- Творчість Григорія Верьовки Пісня є напрочуд яскравою прикметою обдарованого українського народу. Саме вона увібрала в себе найпотаємніші порухи людської душі. Жоден вид мистецтва не користується такою загальною любов’ю населення, як хорове мистецтво. Народ ставиться до пісні з повагою, як до найбільшого національного багатства. Віковічні традиції пісенної творчості нашого народу, збагачені видатними композиторами Лисенком, Стеценком, Леонтовичем, Степовим, були творчим […]...
- Твір на тему: Творчий світ Григорія Верьовки Пісня є напрочуд яскравою прикметою обдарованого українського народу. Саме вона увібрала в себе найпотаємніші порухи людської душі. Жоден вид мистецтва не користується такою загальною любов’ю населення, як хорове мистецтво. Народ ставиться до пісні з повагою, як до найбільшого національного багатства. Віковічні традиції пісенної творчості нашого народу, збагачені видатними композиторами Лисенком, Стеценком, Леонтовичем, Степовим, були творчим […]...
- “Маруся – моя улюблена героїня з повісті Григорія Квітки-Основ’яненка” Головним героєм повісті відомого українського автора Григорія Квітки-Основ’яненка є молода дівчина Маруся. Вже з самого початку повісті стає зрозуміло, що цей герой – суто позитивний. Вона виглядає просто ідеально, це стосується як рис її обличчя, так і її фігура, Григорій Квітка-Основ’яненка дуже ретельно все це описує. Але Маруся гарна не тільки зовні. Вона ще дуже […]...
- Твір на тему: “Розкриття загальнолюдських і моральних цінностей у новелах Григорія Косинки” Григорій Косинка належить до плеяди митців Розстріляного Відродження, яких спіткала найтрагічніша доля за часів сталінізму. Можна тільки дивуватися й захоплюватися мужністю письменника, який пройшов усі випробування долі з високо піднятою головою. Після арешту він пише своїй дружині: “Прости, дорога дружино, а простивши – прощай… Побажаю тобі здоров’я. Оце, здається, все. Я дужий, здоровий!”. Ця стійкість, […]...
- Твір на тему: Твір-розповідь. Музей Григорія Сковороди Твір-розповідь. Музей Григорія Сковороди Серед численних історико-культурних пам’яток стародавнього міста Переяслава-Хмельницького вирізняється своєю оригінальною архітектурою меморіальний музей видатного українського філософа, гуманіста і поета Григорія Савича Сковороди. Експозицію музею розміщено у колишньому колегіумі, де 1753 р. Григорій Савич читав лекції з поетики. У центрі залу, на фоні старовинних рушників і килима,- скульптура Г. С. Сковороди у […]...
- Дві віри – селянина Мирона Катранника і більшовика Григорія Остроходіна (за романом В. Барки “Жовтий князь”) Дві віри – селянина Мирона Катранника і більшовика Григорія Остроходіна (за романом В. Барки “Жовтий князь”) І. Роман В. Барки “Жовтий князь” – перший в українській літературі великий прозовий твір про голодомор 1933 року. (Василь Барка – український письменник. Переживши страшні роки голодомору 1933 року, після еміграції за кордон написав роман “Жовтий князь” про ці […]...
- “Не за обличчя судіть, а за серце. За афоризмом Григорія Сковороди” Всі ми протягом власного життя даємо оцінку іншим людям. Життя сповнене новими знайомствами, постійними новими людьми навколо. Ми починаємо знайомитися вже з дитячого саду, це продовжується і в школі. У якийсь момент знайомств нагромаджується так багато, що запам’ятати і простежити їх всі стає практично неможливо. Але які спогади та сприйняття людини ми зберігаємо в пам’яті? […]...
- Ідея “сродної праці” у творах Григорія Сковороди (3 варіант) З давніх-давен вдавалися письменники до написання байок, в яких відображали свої суспільно-політичні та морально-етичні погляди, висвітлювали проблеми співжиття людей, осуджували шари суспільства і окремих особистостей, підносили благородні риси людства. Першим в українській літературі до написання байок долучився Григорій Сковорода. Його байки, в яких відображено актуальні проблеми сучасної йому дійсності, вийшли в світ збіркою під назвою […]...
- “Тема громадянської війни у творах Григорія Косинки” В оповіданні “Фавст” Григорій Косинка звертається до теми громадянської війни. Як і легендарний Фауст з трагедій Гете, сучасний український “фавст з Поділля” – Прокіп Конюшина – шукає істину. Але це шукання закінчується трагічно, бо головний герой гине в більшовицьких застінках. Громадянська війна – одна з найчорніших сторінок в історії України 20-го століття. Програми, що здійснювались […]...
- Ідея “сродної праці” у творах Григорія Сковороди – І варіант – ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА 9 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І варіант Пізнай самого себе. Сократ Ідея “пізнання себе” сягає сивої давнини, поринає в глибину віків. Ще давньогрецькі філософи звертали увагу на важливість самопізнання, яке вважали великим кроком людини на дорозі до свого щастя. Український поет і філософ Григорій Сковорода вбачав у самопізнанні віднайдення свого призначення в житті, своєї […]...
- Ідея “сродної праці” у творах Григорія Сковороди – ІІІ варіант – ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА 9 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ III варіант З давніх-давен вдавалися письменники до написання байок, в яких відображали свої суспільно-політичні та морально-етичні погляди, висвітлювали проблеми співжиття людей, осуджували шари суспільства і окремих особистостей, підносили благородні риси людства. Першим в українській літературі до написання байок долучився Григорій Сковорода. Його байки, в яких відображено актуальні проблеми сучасної […]...
- “Чиста совість є правдивою та єдиною радістю” (Феофан Прокопович) Я дуже хочу відчувати себе дорослим, прагну визнання моєї самостійності з боку рідних і знайомих, тому намагаюся віднайти гідні шляхи здійснення своїх бажань. На шляху змужніння дуже вчасно трапився мені вислів Феофана Прокоповича про основний критерій справжньої радості. Дійсно, запорукою радісного щасливого життя є якраз совість, чисте сумління. Хіба можуть які-небудь радощі життя дарувати втіху, […]...
- Твір Творчий доробок Григорія Сковороди Творчий доробок Григорія Сковороди Мальовничі роздоли щедрого талантами харківського краю. Земля, що виховала Григорія Сковороду, Квітку – Основ’яненка, Василя Мисика, Олександру Ковальову, Степана Сапеляка, Віктора Бойка, Анатолія Перерву та багатьох інших письменників. “Чим ширша своєю діяльністю людина, – писав П. Тичина, – тим далі після її смерті шириться пам’ять про неї. Чим ясніший своєю моральністю […]...
- “Роздуми Григорія Сковороди на тему людського щастя” Один з найкращих друзів – Сковорода. (Василь Стус) Напевно, на кожного з нас Григорій Сковорода вплинув по-різному. Із самісінького дитинства ми неодноразово чуємо це ім’я, і згодом воно починає просто зберігатися в нашій пам’яті як даність, як належне. Якби ми спитали когось, у чому ж криється талант Сковороди, то всі відповідатимуть по-своєму. Філолог розповість про […]...
- Своєрідність відображення народних ідеалів у творчості Григорія Сковороди Будь-яка людина, прийшовши в цей світ, через якийсь час відійде у небуття. Що вона залишить після себе? Яким буде її життєвий шлях між початком і кінцем? Як вона примножить людський інтелект? Яким чином прислужиться вічним істинам? Такі чи подібні запитання ставить собі та іншим кожна мисляча людина. Яким же був шлях того, хто дав таку […]...
- Літературно-громадська діяльність Григорія Сковороди Григорій Савич Сковорода народився З грудня (.22 листопада) 1722 року у селі Чорнухи, на Полтавщині, в родині малоземельного козака. У шістнадцять років він вступив у Київську академію, по закінченні якої у 1750 році поїхав за кордон у свиті ге нерал-майора Вишневського. Оскільки Сковорода вільно володів латинською, німецькою та старогрецькою мовами, за кордоном він знайомився з […]...
- Твір Моє слово про Квітку (роздуми про творчість Григорія Квітки – Основ’яненка) Моє слово про Квітку (роздуми про творчість Григорія Квітки – Основ’яненка) Квітка-Основ’яненко для Слобожанщини – це передусім визначний громадський діяч. На жаль, про цю людину більше говорять і пишуть як про письменника (що, безумовно, справедливо), але ж якби не Квітка, то навряд чи мали б ми нинішній Національний університет імені Каразіна. Або чи могли б […]...