Спіритуалістична прагнення іспанської філософії

Цей короткий огляд історичної літератури в Іспанії показав нам, що ми дарма стали б шукати тут самостійного розвитку тих галузей знання, які досягаються шляхом строгої умоглядної логіки й великою розумовою силою. Іспанські мислителі, обдаровані жвавістю уяви й тієї щасливої бистротою погляду, що створює іноді безсмертя геніальним людям, виявляються майже зовсім нездатними підкорити свій розум правильній дисципліні: їм бракує витримки, належного терпіння для того, щоб поступово підніматися по щаблях індукції й крок за кроком виводити всі

наслідки, що необхідно випливають із загального положення. До того ж вони не так ретельно й не так багато працювали над науками, щоб опанувати їхньою сполучною ланкою, тобто філософією

Тому іспанці не створили, та й не могли створити самостійно ні однієї, скільки ні – будь нової філософської школи; їх живий, сприйнятливий розум не в змозі породити такий загальної, строго сформованої системи, де в певному синтезі поєднувалися б всі людські знання. Отже, нам залишається тільки уважно розглянути, як ставилися вони до різних філософських систем, що возникали y іноземних націй, і чому та або інша школа одержувала y

їх переважний вплив. Це вже саме собою приведе нас до належних висновків

З такого погляду ми не можемо не відзначити y іспанських мислителів загального прагнення до крайнього спіритуалізму. Ні сенсуалізм Локка й Кондильяка, ні скептицизм Юма, ні позитивізм Огюста Конта ніколи не користувалися особливою увагою в Іспанії, так, по правді сказати, і мало розумілися там.

У цьому народі, загартованому в боротьбі з Ісламом, що розвив у собі до вищого ступеня почуття й пристрасть, природно повинна була вкоренитися, разом з релігійною вірою, і глибока антипатія до всього методичного, науковому, розумовому, до всього, що прохолоджує й не дає простору натхненню. Критичний аналіз, сумнів, заперечення зовсім далекі його духу йому потрібний тільки ідеал, то нескінченне, до якого прагне він з усією гарячністю свого ентузіазму. От чому його так притягає ідея первісної причини: не допускаючи принципу взаємодії, він бачить і з’єднує в ній усе; вона джерело його духовного й тілесного життя, воно ж єдиний ініціатор усякого руху й центр усякої сили

Вивчення законів природи й всі успіхи сучасного природознавства не збуджують особливого інтересу в іспанці, він не надає їм великого значення, не заглиблюється в них і навіть ворожий їм, тому що

Ми вже говорили o спіритуалістичній пропаганді, початої в 1824 році в Барселоні засновниками журналу El Europeo; у царювання Ізабелли II вона відновила в тім же місті й з тим же напрямком, тільки з більше сильною аргументацією й з більшим знанням філософських навчань, розповсюджених у Франції, Шотландії й Німеччині

Розумові сили каталонських мислителів зосереджували на тій сукупності моральних і політичних наук, що одержали в цей час назва соціології. Вони визнали спостереження єдиним способом відкриття законів, керуючих нашим розумом, a історичний метод проголосили самим вірним, безпомилково ведучим до пізнання істини

“Істина, говорить Марти, досягається не одиничними зусиллями однієї людини й не один яким не будь століттям, a сукупною й складною роботою всього людства в усі час його існування”.

На підставі цього іспанські філософи постійно ратували проти антології й метафізики, що кидають людський розум в область абсолютного без керма й компаса. І так далеко зайшли цим шляхом каталонські мислителі, що намагалися навіть сполучити несумісне, тобто розум з несвідомою вірою; звичайно, вони знемогли у своїй невдячній праці, як знемагали на наших очах уже багато видатних розумів, гідні кращої долі, але, зрештою, що все-таки впали в цю бездонну прірву, де призначено загинути всякому, хто наміриться йти проти законів розуму

Між ученими так званої каталонської школи найбільш спостережлив, послідовним і стійким є дон Рамон Марти, автор Елементарної філософії. По своїх поглядах він ближче всього підходить до Шотландській школі, що ставить совість початком і підставою всякого людського мислення; його теорія визнає її також зовсім незалежним фактором, субстанцією, неподдающейся дії всерозкладницького аналізу, a в узагальненій формі називає здоровим глуздом. Філософія, на думку Марти, не може проникати в сутність самого духу й тому необхідно повинна обмежуватися одними лише зовнішніми його проявами

Цим навчанням він відхилив своїх співвітчизників від всіх філософських систем, не заснованих на аналізі й спостереженні, a також змусив їх з обережністю ставитися до метафізики й антології, як наукам, що не мають реальних елементів існування

Поряд з доном Рамоном Марти виділяється юрист Сампонтс, що у своїй передмові до видання Las Partidas представив глибоке дослідження підстав цивільного й природного права. Йому також належить значна частка участі в популяризації серед каталонцев історичного методу Савиньи, зустрінутого ними з більшим співчуттям. Дійсно, жодна теорія не могла б так сильно залучити до себе мешканців Каталонії, як та, що виправдувала споконвічну прихильність до старих традицій

Жаль, що не з’явилося незабаром нових представників того ж напрямку, і комусь було підтримати виростання насінь, кинутих Рамоном Марти й Сампонтсом. Каталонська школа після них стала ухилятися помалу від написаного шляху й нарешті, зовсім втратилася в спіритуалізмі католицької релігії. Головними винуватцями цього сумного відхилення є два чоловіки, що мали величезний вплив на своїх співвітчизників, завдяки видатній обдарованості. Це – священик дон Яго Вальмес і письменник дон Паоло Пиферрер, що вмерли одночасно в 1848 році, один – тридцяти восьми років, інший не досягши ще й тридцяти

Ім’я Бальмеса не без підстави користується голосною популярністю в католицькому світі іспанців. Суворий і строгий служитель вівтаря, скромно-сдержанний у прийомах, але повний внутрішньої сили й енергії, він нагадує потужні натури тих середньовічних борців за віру, що з такою пристрастю обрушувалися на перших захисників людського розуму, що тільки-но ще дерзали піднімати свій голос

Тепер ця боротьба стала значно сутужніше, і Бальмесу доводилося вже напружувати всі здатності свого незвичайного розуму, щоб тільки відпарирувати смертельні удари, наносимие його католицькій вірі, як сучасною наукою, так і тим, що він називав єрессю. Філософ і разом популяризатор, він у самій філософії черпав вагомі доводи, що можуть хоча почасти. погодити принципи релігії з новітніми висновками науки, і у своїй книзі Про протестантизм дав своїм однодумцям досить сильна зброя для боротьби з англійською пропагандою, що почала було з успіхом поширюватися на Пиренейском півострові


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Спіритуалістична прагнення іспанської філософії