Справжня краса людини

У людині все має бути прекрасне: і обличчя, і одяг, і душа, і думки.

А. Чехов

Якщо є поняття “справжня краса”, отже, існує і удавана, штучна, далека від істини. Чи одне і те саме ми розуміємо, коли говоримо: “Яка красива дівчина!” і “Яка красива людина!”?

Перше, що спало на думку; коли задумався про справжню красу людини, – це Елен і Наташа, якими їх побачив на балу Андрій Волконський. “її оголені шия і руки були худі і некрасиві в порівнянні з плечима Елен”. Але в чомусь же князь побачив перевагу цієї “зляканої і щасливої

дівчинки”? У тому, як вона розцвіла щирою посмішкою йому назустріч, як під час танцю “обличчя її сяяло захватом”.

Молодий князь побачив справжню красу Наташі: вона була в кожному її русі, якесь внутрішнє світло прикрасило її худенькі плечі і тонкі руки, її ще “невизначені груди”.

Мені здається, що слова Чехова, відомі всім і кожному, не слід розуміти буквально. Я думаю, що письменник хотів висловити думку про красу як своєрідну гармонію. Добрі пориви душі, розумні і прекрасні думки можуть зробити людину зовні красивою, а от злу душу і хибні думки зовнішня краса не сховає.

Справжня краса людини

в її вчинках і діях, у її стосунках з навколишнім світом. Культурна, інтелігентна людина завжди істинно красива, тому що багата душею. Адже скільки разів ми зіштовхувалися в житті з такими оцінками нових для нас людей: “Він мені здався дуже некрасивим, але це враження відразу розсіялося, як тільки він заговорив”. І навпаки: “Вона така красива, та краще б мовчала”.

Правда, знайома кожному ситуація?

Я хочу розповісти вам про дуже красиву, істинно красиву людину. Це мій улюблений поет, актор і співак В. Висоцький. Не красень, а красивий завжди: і в ролі капітана Жеглова, і коли рве голос і серце на сцені в ролі Гамлета, і коли співає свої пісні,,кожна з яких – неповторна.

Висоцький – це цілий світ справжньої краси. У його поезії, у його грі – ні тіні удаваного і фальшивого, це світ такої

Щирості і відвертості, якими неможливо не захопитися. І цей світ він щедро дарував слухачам і глядачам.

Зараз ми вільно можемо купити будь-яку платівку або диск із записами його пісень, будь-який збірник віршів поета. А за його життя, смішно сказати, були опубліковані деякі його пісні з кінофільмів, два вірші в журналі “Хімія і життя” (!?) і один – в альманасі “День поезії”. Але були мільйони кілометрів магнітної стрічки, що слухали в кожному будинку від Калінінграда до Находки.

Це записи “лівих” і “напівлівих” концертів, виступів в інститутах, перед підводниками, перед спортсменами, перед золотошукачами і т. д. і т. п. Такої популярності, такої щирої і всенародної любові до поета історія нашої колишньої спільної батьківщини не знала.

Його душа і талант прикрашали кожен фільм, де він грав. Він був ведучим актором новаторського театру того часу – знаменитої Таганки. Він написав більше шестисот віршів, більша частина дійшла до нас як пісні. Невисокого зросту, з обличчям нібито найзвичайнісіньким, він ставав надзвичайно красивим, коли співав про любов:

Пусть черемухи сохнут бельем на ветру,

Пусть дождем опадают сирени.

Все равно я отсюда тебя увезу

Во дворец, где играют свирели.

Його обличчя осявалося мужністю і героїчним поривом, коли він співав про те, що “”в прорыв идут штрафные батальоны”. Світилося добрим гумором, коли він розповідав про ударника праці, що “закончил ковку” і “в загранкомандировку от завода угодил”, або про спортсмена, “который на десять тысяч рванул, как на пятьсот. И спекся!” Говорячи у своїх піснях про негативні явища того часу, поет не зловтішався, він шаржував і сам по-доброму сміявся.

Глядачі ж реготали до сліз.

В. Висоцький – незвичайне по своїй суті явище нашої культури, це втілення справжньої краси. Вона, осяваючи обличчя поета, його одяг, думки і вчинки, осяює світлом краси все навколо.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Справжня краса людини