Степан Трохимович – центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Біси”

Related posts:

1. Центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Біси” Основним, хоча й не єдиним, реальним прототипом С. Т. Верховенского з’явився відомий російський ліберальний історик-західник, друг А. И. Герцена Тимофій Миколайович Грановский (1813-1855). Джерелом відомостей про історикаа, який письменник не знав особисто, послужила рецензія Н. Н. Страхова на книгу А. В. Станкевича “Т. Н. Грановский” (1869), опублікована в “Зорі”. 26 лютого (10 березня) 1869 року […]...
2. Шатов – центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Біси” З образом Івана Павловича Ш., двадцятисемилітнього конторського службовця, розкаявся нігіліста, асоційований І. І. Іванов, вбитий в листопаді 1869 року Нечаєвим і його групою з політичних мотивів і згідно з принципами “Катехізису революціонера”. Своєрідне художнє переломлення в образі Ш. отримали деякі факти біографії фурьеріста і петрашевця, потім “розкаявся нігіліста” М. Я. Данилевського (1822-1885), а також самого […]...
3. Центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Брати Карамазовы” Смердяков слуга поміщика Федора Павловича Карамазова, його незаконнонароджений син від міський юродивой Лизавети Що Смердить (звідси відбувається й прізвище, що визначило в якімсь ступені головні моральні риси цього персонажа). Дослідники Творчості Достоєвського вважають, що Смердяков як персонаж “Братів Карамазових” з’явився тоді, коли Достоєвський звернувся до давніх записів, озаглавленим “Слівця”, у пошуках характерних виражень для мовлення […]...
4. Зосима – центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Брати Карамазови Це згадка вказує на близькість двох образів, що відбили прагнення Достоєвського відобразити фігуру сучасного подвижника і вчителя-християнина (раніше ця задача вирішувалася при створенні образу Тихона в “Бісах”). Навчання Макара Долгорукова і старця З. дуже близькі. Д. С. Мережковський у своїй роботі “Л. Толстой і Достоєвський”, розмірковуючи над змістом цих образів, писав: “” Добре все на […]...
5. Центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Ідіот” Парфен Рогожин – одна з найтрагічніших фігур у російській літературі. Спочатку – битий власним батьком купчик у смазних чоботах і кожусі, потім – мільйонер, байдужий до збільшення свого стану, і, нарешті, у фіналі – убивця. На перших сторінках роману, у вагоні Петербургско-Варшавской залізниці, оповідання Рогожин про себе й про зустріч із Настасьей Пилипівною – експозиція […]...
6. Макар Долгорукий – центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Підліток” Макар Долгорукий – центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Підліток” (1875), юридичний батько Аркадія Долгорукого (Підлітка), колишній кріпак Вер-сшова. П’ятдесяти років одружився на вісімнадцятирічній дворової Софії Андрєєвої, “круглої сироті”, виконуючи обіцянку, дану її батькові, “виростити і взяти за себе”. Після того, як дружина зійшлася з Версилова, став мандрівником, але зв’язків з “сімейством” не переривав; за […]...
7. Князь Валківський – центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Принижені і ображені” (1861) Дворянин, “голяк – нащадок галузі старовинної”, красивий, що володіє ефектними манерами, обдарований гострим розумом, підприємливістю, віртуозною спритністю в плетінні інтриг, він – втілення зухвалого, щасливого, переможно зла в романі. Зла, що володіє сатанинської притягальною силою, – і від того вкрай небезпечного. Саме князь, на думку багатьох дослідників, головний герой роману. Всі приховані пружини дії зосереджені […]...
8. Центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Порфирій Петрович приставши слідчих справ при одній з поліцейських частин Петербурга, ведучий справа про вбивство й пограбування старухи-процентщици Алени Іванівни і її сестри Лизавети. Ще за два місяці до цих подій Порфирій Петрович звернув увагу на анонімну газетну статтю “Про злочин”, у якій по ідейних міркуваннях виправдувалося вбивство людиною “вищого розряду” людей “нижчого розряду”, і […]...
9. Ставрогін – герой роману Ф. М. Достоєвського “Біси” Вперше питання про реальні прототипи Миколи Всеволодовича С. був поставлений в 1920-і роки: Л. П. Гроссман припустив, що роман, “що вважався до цього часу зображенням нечаевщіни, є у нас першою монографією про Бакуніна” і є “однією з найбільш видатних трактувань особистості Бакуніна у всій світовій літературі “. Як непереконливу оцінив версію Гроссмана В. П. Полонський, […]...
10. Ієшуа Га-Ноцрі центральний персонаж роману М. А. Булгакова “Майстер і Маргарита” Образ Ісуса Христа виникає на перших сторінках роману в розмові двох співрозмовників на Патріарших ставках, один з яких, молодий поет Іван Бездомний, склав антирелігійну поему, але з поставленим завданням не впорався. Ісус у нього вийшло цілком живий, а треба було довести, що його не існувало зовсім, “що всі розповіді про нього прості вигадки, звичайнісінький міф”. […]...
11. Центральний персонаж роману М. А. Булгакова “Майстер і Маргарита” Син короля-звіздаря, жорстокий прокуратор Іудеї вершник Понтій Пілат На прізвисько Золотий Спис з’являється на початку 2-й глави “у білому плащі із кривавою підбивкою, що шаркає кавалерійською ходою”, виходячи на авансцену сюжету, де буде незримо присутній до повного його закінчення, до останньої фрази епілогу. Це його присутність обумовлена основною сюжетною подією, що связует оповідання: роман, складений […]...
12. Центральний персонаж роману “Сатирикон” Трималхион являє собою тип богача-вольноотпущенника, з усіма особливостями цього роду людей, з погляду утвореного й тонкого аристократа. Погана схоронність добутку (від якого дійшла до нас лише незначна частина – уривки XIV і XV книг) робить цю епізодичну фігуру (у буквальному значенні, оскільки жанр припускає численні вставні епізоди, у тому числі досить великі, що не мають […]...
13. Вронський – центральний персонаж роману Л. М. Толстого “Анна Кареніна” До роману Толстого прізвище В. зустрічається в начерку А. С. Пушкіна “На розі маленькій площі”, що послужив авторові одним з джерел задуму твору. Обставини життя, зовнішність, характер героя і його сюжетна лінія можуть бути співвіднесені з традицією зображення героїв “світських повістей” 30-х років XIX століття. Олексій Кирилович В. був вихований у Пажеському корпусі, не знав […]...
14. Центральний персонаж роману Толстого “Ганна Каренина” Прототипами для створення образа Каренина Толстому служили його гарний знайомий “розважливий” С. М. Сухотин, що пережив подібну сімейну драму, і свояк письменника А. М. Кузминский. Прийнято вважати, що прізвище персонажа “мовець” і походить від грецького слова “каренон” (голова), що підкреслює одну з основних рис характеру – безстрасність, перевага волі й упорядкованості поводження над почуттям. Однак […]...
15. Центральний персонаж роману Л. Н. Толстого “Ганна Каренина” Прототипом цього образа став нащадок родовитого дворянського сімейства, чиновник і поміщик Василь Степанович Перфильев, стародавній друг Толстого. Письменник був причетний до його долі, мав ясне подання про його особистість, щиросердечний склад, про його “чесноти й гріхи” і “легких захопленнях”. Використав Толстой і листи дружини Перфильева, Параски Федорівни, і рукопис її повести “Дивний випадок” про “катастрофу”, […]...
16. Центральний персонаж роману “Хитромудрий ідальго Дон Кихот Ламанчский” Спокушений обіцянкою Дон Кихота одержати в подарунок один із завойованих островів і стати губернатором, бідний селянин Санчо Панса залишає дружину й дітей і як зброєносець відправляється з Дон Кихотом на пошуки пригод. Разом зі своїм хозяи ном Санчо Панса переживає безліч подій і стає свідком його подвигів. З одного боку, Санчо Панса вважає Дон Кихота […]...
17. Іван Карамазов – герой роману Ф. М. Достоєвського “Брати Карамазови” Один з трьох закононароджених синів поміщика Федора Павловича Карамазова. І. К. з’являється в чорнових записках Достоєвського під іменами “Іван Федорович”, “вчений”, “вбивця”. Останнє вказує на ідейну концепцію роману: справжній батьковбивця НЕ Смердяков, а богоборець І. К. (Цієї точки зору дотримувалися О. С. Долінін і К. В. Мочульський). Однак спочатку не виключалося, що саме І. К. […]...
18. Вірочка – центральний персонаж комедії І. С. Тургенєва “Місяць у селі” Вірочка – центральний персонаж комедії І. С. Тургенєва “Місяць у селі” (1848-1869, первонач. редакції під назв. “Студент”, “Дві жінки”), В. – бідна сімнадцятирічна сирота, вихованка у будинку Наталії Петрівни Іслаевой. (Тургенєв починає тему безприданниці, бідної нареченої, важливу в російській літературі.) Доля її типова і драматична. З розповіді В. ми дізнаємося, що вона виросла в будинку […]...
19. Лорелея центральний персонаж романтичної поезії Лорелея (нім. Lore Lay) – центральний персонаж романтичної поезії. Міфологічний прообраз: Л. – діва-чародійка, річкова фея, героїня німецьких народних легенд. Ім’я Л. походить від назви крутої кручі. Лурлей (Lurlei) на Рейні поблизу Бахараха. Ця назва, буквально означало “сланцева скеля”, пізніше було двічі переосмислено: спочатку як “сторожовий скеля”, а потім як “скеля підступності”. Лурлея згадується в […]...
20. Гектор – центральний персонаж поеми Гомера “Іліада” Син царя Трої Пріама, батька п’ятдесяти синів і п’ятдесяти дочок. Чоловік Андромахи, дочки Гетіона, царя Фів, вбитого Ахіллеса. У “Іліаді” Г. супроводжують епітети “великий”, “блискучий”, “броне-блещущий”, “шлемоблещущій”. Він – головний захисник Трої, обложеної ахейцями, керованими Менелаем і Агамемнона. У книзі VI “Іліади” описана зустріч Г. з Андромахой, яка передбачає йому близьку загибель: “погубить тебе твоя […]...
21. Гомункулус – центральний персонаж другої частини трагедії Й. В. Гете “Фауст” Винахід Г., людиноподібної істоти, вирощеного в колбі шляхом хімічних реакцій, – коронна ідея середньовічної алхімії, що володіла умами протягом кількох століть. Данина цієї ідеї заплатили чи не всі представники “магічного природознавства”, в їх числі – Парацельс, з працями якого Гете був добре знайомий. У трагедії творцем Г. виявляється учень Фауста, Вагнер, який опанував науку “кристалізувати, […]...
22. Петя Трофімов центральний персонаж комедії А. П. Чехова “Вишневий сад” Чехов нібито іронічно ставився до Петі Трофимову, зобразив його “недотепою” і тим самим висловив своє скептичне ставлення до революційного руху. Таку думку абсолютно необгрунтовано. Для того щоб зрозуміти це, треба згадати, хто і за яких обставин назвав Петю “недотепою”. Це говорить Раневська, роздратована тим, що Петя відверто висловив несхвалення її зв’язку з незначним і нечесним […]...
23. Чанг – центральний персонаж оповідання І. А. Буніна “Сни Чанга” Чанг – центральний персонаж оповідання І. А. Буніна “Сни Чанга” (1916), пес, щеням куплений у першого господаря-китайця другим, і головним, господарем – капітаном. Дійсність інтерпретується Ч. відповідно до умовно “собачим” сприйняттям життєвої драми капітана з його теорією “двох правд”, постійно змінювали один одного: “перша – та, що життя невимовно прекрасне, а інша, що життя мислима […]...
24. Центральний персонаж добутку Н. Г. Чернишевського “Що робити?” Рахметов відрізняється від інших героїв роману так само, як сам роман Чернишевського – від тради ционних психологічних романів. У журналі “Епоха”, що издавались М. М. і Ф. М. Достоєвськими, про Рахметове писали як про “якийсь кабінетний міф, що подорожує так само легко по факультетах, як і по Європі” (Н. Соловйов). У художній ієрархії роману він […]...
25. Центральний персонаж героїчної комедії “Сирано де Бержерак” У французькій драматичній літературі, до появи на рубежі XIX і XX вв. “нової драми”, історики театру нерідко відзначають три імена, що дають подання про еволюції поняття героя: Сид, Лоренцаччо й Сирано. Останній до того ж підбиває підсумок пошукам романтичного героя, якому французька драматургія віддавали настільки щедру данину протягом усього XIX сторіччя. Закріплюючи зближення романтичної драми […]...
26. Центральний персонаж драми Островського “Гроза” Кабаниха належить до тих владним і сильним натурам, які усвідомлюють себе охоронницями “порядку”, споконвічних норм і правил життя: Кукушкина (“Дохідне місце”), Уланбекова (“Вихованка”), Мурзавецкая (“Вовки й вівці”), Мавра Тарасівна (“Правда – добре, а щастя краще”). Сама собі господарка (“багата купчиха, вдо – 181 ва”), Марфа Ігнатіївна Кабанова керує будинком, опираючись на стародавній закон побуту й […]...
27. Центральний персонаж повести Толстого “Холстомер” Об’єкт зображення в повісті – табун коней, людям у ній відведена другорядна роль. Табун – це метафора сучасного суспільного організму, і тому коні тут олюднені, наділені людськими почуттями: жорстокість і жалість, веселощі й смуток, заздрість і гордість, безтурботність молодості й похмура свідомість своєї старезної старості Найбільше олюднений головний персонаж Холстомер чий життєпис займає майже всю […]...
28. Пімен – центральний персонаж трагедії О. С. Пушкіна “Борис Годунов” Пімен – центральний персонаж трагедії О. С. Пушкіна “Борис Годунов” (1825), монах-літописець Чудова монастиря, “старець лагідний і смиренний”, під керівництвом якого складається молодий чернець Григорій Отреп’єв, майбутній Самозванець. Матеріал для цього образу (як і для інших) Пушкін почерпнув з “Історії…” М. М. Карамзіна, а також з епістолярної та житійної літератури XVI “Шв. (Наприклад, розповідь П. […]...
29. Астров – центральний персонаж “сцен із сільського життя” А. П. Чехова “Дядя Ваня” Образ А. відзначений у п’єсі особливим авторським ставленням, пов’язаних з професією героя: лікар в творах Чехова завжди виділений в особливу “касту”, до якої належав і сам Чехов. Повітовий лікар А. не з чуток знає російську провінцію. Він стикається з нею в повсякденному лікарській практиці: “У хатах народ покотом Бруд, сморід, дим, телята на підлозі, з […]...
30. Центральний персонаж драми А. П. Чехова “Три сестри” Барон Тузенбах німець, щообрусів, народжений у Петербурзі, “холодна й дозвільному”, – сама щаслива людина в п’єсі. Він гостро почуває “рубежность”, “переломність” теперішнього часу й всією своєю істотою спрямована до “громади, що насувається,”, “здоровій, сильній бурі”, що “здує з нашого суспільства лінь, байдужість, упередження до праці, гнилу нудьгу”. У гарячій переконаності Тузенбах У необхідності праці, послідовної, […]...
31. Троекуров центральний персонаж повести А. С. Пушкіна “Дубровский” Троекуров – реально, що проживав у Нижегородському повіті поміщик, що володів величезними вотчинами. У характері персонажа також багато чорт двоюрідного діда Пушкіна – генерал-майора Петра Абрамовича Ганнибала, що відрізнявся крутою вдачею й неприборканим темпераментом У повісті Пушкіна фігура Троекуров дуже важлива. Не випадково повість починається з його характеристики: “У домашньому побуті Кир мулу Петрович виявляв […]...
32. Центральний персонаж повести М. А. Булгакова “Собаче серце” Професор Преображенський хірург, світило світового значення. Його літературними побратимами є Базарів, Лопухів, Кірсанов. Так само як вони, професор Преображенський – прихильник філософії розумного егоїзму, раціоналіст, що випливає базаровской формулі: ” Природа не храм, а майстерня, а людина в ній працівник”. професор Преображенський очевидний різночинець, що зробив професійну кар’єру й думає, що його праця, талант, професіоналізм […]...
33. Тригорин центральний персонаж комедії А. П. Чехова “Чайку” Лінія Тригорина в комедії як би нарочито знижена, прозаизирована. Його особистість позбавлена всякого ореола “знаменитого письменника, улюбленця публіки”. Т. ходить в “рваних черевиках і штанах у клітку”; любить вудити рибу й “радується, що піймав двох головні”; намагається не залучати до себе уваги; не розучився “конфузитися” від похвал; “млявий, пухкий, завжди покірний”, він позбавлений “характеру”; хвилюється […]...
34. Центральний персонаж комедії А. Н. Островського “Ліс” Провінційний актор, комік Щасливців “парний” персонаж до трагіка Несчастливцеву, як Санчо Панса – до Дон Кихоту. Життєвий практицизм, здоровий глузд, тверезе-іронічне й проникливе сприйняття дійсності роблять його “земним” персонажем, контрастним стосовно “піднесеного” Несчастливцеву. Природжений актор, Щасливців упевнено й артистично театралізує своє життєве поводження в рамках свого комічного амплуа. Майстер фарсових ситуацій, він має гарне чуття […]...
35. Центральний персонаж давньоіндійської епопеї “Рамаяна” У царя Дашаратхи довгий час не був спадкоємця; після багатьох жертвоприносин чоловік і жінка пануючи – Кауша-лья, Кайкейи й Сумитра народили йому чотирьох синів: Раму, Лакшману, Бхарату й Шатругх-ну. Брати росли разом і ніжно любили один одного. Р. перевершував їхньою силою, розумом і красою. Уже замолоду він робить великі подвиги, перемагаючи могутніх демонів. Під час […]...
36. Мефістофель – центральний персонаж трагедії Й. В. Гете “Фауст” Мефістофель – центральний персонаж трагедії Й.-В. Гете “Фауст” (частина перша – 1806, друга завершена в 1831). М. Гете мало схожий на диявола народних легенд і тих лялькових вистав про доктора Фауста, які часто показували в Німеччині на ярмарках. У “Пролозі на небесах” Бог атестує М. як “шахрая і веселуна”: “З духів отрицанья ти всіх мене […]...
37. Яго центральний персонаж трагедії Шекспіра “Отелло” Яго центральний персонаж трагедії У. Шекспіра “Отелло” (1604), поручик на службі в Отелло. По натурі хам і плебей, змушений бути в служінні в “мавра”, ненавидячи його за випробовуване їм при цьому приниження, не в силах бути свідком безтурботного щастя Отелло й Дездемони, він сплітає навколо них дивовижну інтригу, у мережу якої попадає, сам того не […]...
38. Тарелкін – центральний персонаж драми А. В. Сухово-Кобиліна “Дело” В ієрархії “Дела” Канді Касторовіч Т. належить до категорії “Сили”. Колезький радник, наближене особа Варравіна – правителя справ всього відомства, Т. – важливий персонаж в армії антихриста, “обклав” всю християнську землю. Автор моделює образ як динамічний характер, в основі якого не літературні норми, а соціальні ролі. Т. – уособлення “нової” Росії, нової моралі, вираз нігілістичного […]...
39. Центральний персонаж трагедії Ф. Шиллера “Розбійники” Франц Моор заздрить своєму старшому братові Карлові: той чарівний і гарний, до молодшого ж брата Природа виявилася немилостива (“збанкрутувала перед моїм народженням”). Ф. М. бажає за всяку ціну одержати те, у чому йому відмовлено, – замок і гроші батька, Амалию, що люблять обоє брата, але яка віддала перевагу Карлові. Франц Моор не зупиняється ні перед […]...
40. Центральний персонаж комедії Чехова “Вишневий сад” Образ Фірса старого вірного слуги Гаевих, містить у собі індивідуально-психологічне й історико-символічне значення. Стародавня ліврея й білі рукавички Фірса така ж пам’ять про минуле, як і кімната, що “дотепер називається детскою”, столітній “вельмишановна шафа”, родовий маєток з будинком і вишневим садом. Сам Фірс – у буквальному значенні слова – “ходяча” пам’ять стародавнього садибного побуту й […]...