СТРИБА
СТРИБА
У полянина Жития та його дружини Добрини народилася вродлива донька, яку волхви нарекли Поляною. Росла вона як з води. І вимостилася в дивовижну красуню, якої світ не бачив. Багато красенів-парубків сваталися до неї, та Поля була вірна Стрибі – найпрудкішому з усіх юнаків округи.
Міг він навіть обігнати стрілу, яку випустили з найтугішої тятиви.
Тож воєвода посилав Стрибу гінцем в різні кінці, коли була в тому потреба.
Щасливі були і Поляна, і Стриба, стали вони до весілля готуватися. Та на заваді стала врода Поляни. Бо її
“Бути Поляні Богинею!” – вигукнув громовержець так, що його почули всі поляни. І зраділи, що матимуть такого могутнього, всесильного родича, який щедро поливатиме їхню Землю дощем, а ще, дивись, вогняними стрілами відганятиме ворогів.
Про Стрибу всі забули. Всі, крім Полі.
Вона боялася злюбу з Перуном і тихо плакала за своїм коханим.
Та ось вбрали Полю в найкращий одяг і повели до урочища Перуна, аби віддати в жони громовержцеві.
Все плем’я полян ішло за Перуновою нареченою. І похнюплений
Ось і задрижала Земля, всі попадали навколішки, лише Поляна стояла горда як богиня, – у золотому осяяні, з пучком вогненних стріл у руці з’явився Перун. Молодецькі сріблясті вуса спадали аж на його могутні груди. Горіли золоті кучері на голові.
Сяяли його очі.
Усміхаючись, бог-красень став наближатися до Полі.
“Прощай, кохана моя Полю!” – скрикнув розпачливо Стриба, вихопив короткого мисливського меча і вгородив собі в серце.
Жахно скрикнув натовп. Жалібно зойкнула Поля, залившись слізьми. Спохмурнів Перун і сказав: “Ні, не хочу, щоби на злюбі моєму лилися кров і сльози. Хай же ти, чарівна Поляно, нікому не дістанешся!”
Сліпуче сяйнули блискавки, вдарив грім. У неймовірному страхові люди припали до Землі. А коли підвели голови, то не побачили красуні Полі.
Замість неї виросло дерево – високе й струнке, як дівчина.
“То – Поля!” – вжахнулися передні.
“Що то за дерево?” – допитувалися задні.
“Тополя”, – відказували їм.
Так і пристала до дерева назва – ТОПОЛЯ
А Перун злітав у Вирій, приніс звідти пригорщу Живої Води, бризнув на лице мертвому Стрибі й – ожив юнак.
“Будь моїм побратимом, Стрибо!- сказав Перун.- Адже обидва ми осиротіли без нашої Полі. Чи згоден?”
“Згоден”, – відповів Стриба.
Перун схопив за руку побратима, потягнув за собою і… обидва легко злетіли в небо, полинули у Вирій. Там Стриба з дозволу Рода вкусив молодильне яблуко і став безсмертним.
“Роде, – звернувся Перун до Сокола, – дай крила для ніг мого побратима Стриби – його я хочу зробити богом вітрів, без яких не буде життя на Землі”.
І тоді Сокіл-Род пустив дві сльозинки, і до ніг Стриби впало два крила. І врочисто промовив Перун: “Тепер ти володар вітрів на світі, тепер ти не Стриба, а СТРИБОГ!”
Так вони стали побратимами – Перун і Стрибог.
Стриба щодуху ганяє хмари по світу, а Перун їх розпанахує стрілами, пускаючи життєдайний дощ на Землю в потрібному місці.
Так вони творять добро: без вітру й без дощу й справді немає життя на Землі.
Related posts:
- ЗЕМЛЯ ЗЕМЛЯ Сидить Сокіл-Род на вершечку Дуба-Стародуба й думу думає. Довго-довго. Багато часу минуло. І тоді сказав Сокіл Білобогові: “Ти пірни на дно озера і набери скільки можеш священного піску і розсій в пітьмі його, аби твердь була”. Тоді пірнув Білобог на дно озера Живої Води, схопив піску в обидві жмені, випірнув з води і пішов […]...
- Міф про Перуна ПЕРУН Сказав якось Сокіл-Род синові Білобога: “Ти є Перун. Мусиш прати небо. Тож візьми в пригорщу Живої Води і бризни на небо, аби на ньому утворилися дощові хмари”. І зробив так Перун, і попливли в голубому небі пухнасті хмарини. Тоді сказав Сокіл Перунові: “Вдар стрілою в хмару, пусти дощу для людей”. І вдарив стрілою в […]...
- Твір на тему: Соняшник Серпень називають у народі вершиною літа. Зріють хліба. Під променем гарячого сонця посвітлішали поля. Король серпневого поля – соняшник. Це посланець сонця. Його знайдеш усюди: на полі, у городі, на подвір’ї. Соняшник, мабуть, єдина квітка, що поєднує в собі красу і користь. Рівна, висока, з сумно нахиленою набік яскраво-жовтою голівкою. А якщо зазирнути під пелюстки, […]...
- Твір-опис рослини: Соняшник Серпень називають у народі вершиною літа. Зріють хліба. Під променем гарячого сонця посвітлішали поля. Король серпневого поля – соняшник. Це посланець сонця. Його знайдеш усюди: на полі, у городі, на подвір’ї. Соняшник, мабуть, єдина квітка, що поєднує в собі красу і користь. Рівна, висока, з сумно нахиленою набік яскраво-жовтою голівкою. А якщо зазирнути під пелюстки, […]...
- Соняшник Соняшник Серпень називають у народі вершиною літа. Зріють хліба. Під променем гарячого сонця посвітлішали поля. Король серпневого поля – соняшник. Це посланець сонця. Його знайдеш усюди: на полі, у городі, на подвір’ї. Соняшник, мабуть, єдина квітка, що поєднує в собі красу і користь. Рівна, висока, з сумно нахиленою набік яскраво-жовтою голівкою. А якщо зазирнути під […]...
- АНЕПІФОРА Анепіфорою (грец. &;#940;&;#957;ε&;#960;Ι&;#966;&;#959;&;#961;&;#940; ), або Просаподосісом (грец. &;#960;&;#961;&;#959;&;#963;&;#945;&;#960;&;#959;&;#948;&;#959;-&;#963;Ι&;#950; – буквально надлишок), або Кільцем, називається стилістична фігура, яка зв’язує повтором окремих слів чи словосполучень початок і кінець суміжних мовних одиниць (абзац, строфа) або й однієї одиниці (речення чи віршовий рядок). Пояснюючи назву цієї фігури, В. Домбровський, зокрема, писав: “Повторення початкового слова або фрази на кінці того […]...
- Олександр Олесь – Початки Києва ПОЧАТКИ КИЄВА Над Дніпром широким, вільним, Де луги й степи цвіли, Наші прадіди – поляни Оселились і жили. Хлібороб робив у полі, Пас пастух корів, овець, З луком, з стрілами гнучкими По лісах ходив ловець. Пишно квітла Україна, Повна всякого добра. Як в раю, жили поляни Понад хвилями Дніпра. Все своє вони любили, Шанували і […]...
- КОЛЯДА І МАРА КОЛЯДА І МАРА І сказав Сокіл Чорнобогові: “Що ж, іди в свою пітьму і володарюй там”. Ступив Чорнобог у безконечний морок, і одразу тіло його вкрилося чорною смердючою шерстю. І не злюбив Чорнобог пітьму, зародилася в нього заздрість до Білобога. Тоді пустив Чорнобог дві чорні сльози, і вродилися з них Змій-Дракон із трьома головами та […]...
- Вияв синівської любові до батьків, рідної землі (за творами “Батьківське поле”, “Від серця поклонюсь”) – І варіант – МИКОЛА СИНГАЇВСЬКИЙ Рідної землі (за творами “Батьківське поле”, “Від серця поклонюсь”) І варіант З дитинства привчився М. Сингаївський шанувати хліборобську працю. Батьки прищепили йому любов до батьківського поля, трудівників-землеробів. Свої почуття до рідної землі поет висловив у віршах. М. Сингаївський дуже поважає свого батька, який все своє життя присвятив праці на полі. Це поле уявляється поету якоюсь […]...
- ОЙ КУВАЛА ЗОЗУЛЕНЬКА – ПІСНІ ВЕСНЯНОГО ЦИКЛУ ВЕСНЯНКИ Українська література 6 клас – Л. Т. Коваленко ЗАГАДКОВО ПРЕКРАСНА І СЛАВНА ДАВНИНА УКРАЇНИ КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВІ ПІСНІ ПІСНІ ВЕСНЯНОГО ЦИКЛУ ВЕСНЯНКИ ОЙ КУВАЛА ЗОЗУЛЕНЬКА Ой кувала зозуленька В лісі на горісі, Шануй мене, мій миленький, Як ластівку в стрісі. Як мя не меш шанувати – Не будеш мя мати. Бо ж я тобі не наймичка, У […]...
- Міфи давніх слов’ян У IX столітті було введено християнство в слов’янських землях. Віра в єдиного Бога і його сина Ісуса Христа перетворила слов’янську міфологію на казку зі щасливим кінцем. Верховні божества забулися, а в народній пам’яті залишилися уявлення про домовиків, відьом, мавок, лісовиків, водяників тощо. Наші давні предки вірили в те, що весь світ заповнений богами, що вся […]...
- Глібов Леонід Іванович Юлии Григорьевне Речицкой Как птичка, пробудясь весной, Покинули вы тишь родную И полетели в край иной Рассеять душу молодую. Как за любимою мечтой, Моя душа летит за вами И над долиною чужой Поет родную песнь стихами: В долине далекой Любимого края Цвела одиноко Душа молодая. Счастливая доля Цветы собирала, Веселая воля Венки ей сплетала, Дыханием розы Любимку лаская, […]...
- Скорочено – ВАСИЛЬКИ – ВОЛОДИМИР СОСЮРА Васильки у полі, васильки у полі, І у тебе, мила, васильки з-під вій, І гаї синіють ген на видноколі, І синіє щастя у душі моїй. Одсіяють роки, мов хмарки над нами, І ось так же в полі будуть двоє йти, Але нас не буде. Може, ми квітками, Може, васильками станем – я і ти. Так […]...
- ВОЛОС (ВЕЛЕС) ВОЛОС (ВЕЛЕС) – бог худоби, чередників та музик. На думку академіка Б. Рибакова, культ походить з палеолітичних часів, коли це божество ототожнювали з ведмедем, якому поклонялися “хоробрі мисливці, одягнуті в шкури тих звірів, на яких полювали”. Лише в бронзовому віці, як довів Б. Рибаков, Волос-Ведмідь стає богом худоби. За легендами, В.- опікун усього тваринного світу, […]...
- ХРЕСТОПОКЛОННИЙ ТИЖДЕНЬ Господині цього дня печуть ритуальний хліб у вигляді хреста – хрестопоклонний хліб. Половину цього хліба родина їсть, а другу половину слід зарити в те зерно, що в коморі лежить. І так ця половина зарита мусить лежати аж до посіву. Одну частину хрестопоклонного хлібу треба було за старих часів прямо в полі під час сівби з’їсти, […]...
- РУСАЛКИ (МАВКИ, ЛОСКІТНИЦІ) РУСАЛКИ (МАВКИ, ЛОСКІТНИЦІ) – водяні божества. За народними уявленнями, Р. – жінки та діти, які померли неприродною смертю (серед них чимало самогубців). Живуть, згідно з повір’ям, здебільшого в річках, з весни виходять на берег, гойдаються на гіллях дерев, розчісують своє довге зелене волосся, співають, водять веселі танки, заманюють юнаків своєю вродою і чарами. Здатні творити […]...
- СЛОВ’ЯНСЬКІ МІФИ Мета: продовжити ознайомлення учнів з міфами; ознайомити школярів зі слов’янськими міфами, дати уявлення про їх витоки; вдосконалювати навички свідомого виразного читання; розвивати зв’язне мовлення учнів, образне мислення; виховувати бажання вивчати історію свого народу. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ II. МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА 1. Робота над скоромовкою Гра “Дощик” Життєрадісні жирафи Узяли журнал із шафи. Його жужмили […]...
- ВОВКИ ВОВКИ. 1. Персонажі давньоукраїнської міфології. За старовинною легендою, в степах ОРІАНИ мешкало плем’я ДОБРИЧІВ, які займалися збиральництвом, ні з ким не воювали, не вбивали тварин, не їли м’яса, несли з собою мир, злагоду і божественну шану до природи. А ще вони збирали цілющі трави, коріння, дикі плоди й лікували людей, сусідні племена. Одного разу їм […]...
- Чи я в лузі не калина була… – Родинно-побутова пісня Чи я в лузі не калина була, Чи я в лузі не червона була? Взяли ж мене поламали І в пучечки пов’язали – Така доля моя! Гірка доля моя! Така доля моя! Гірка доля моя! Чи я в полі не травиця була, Чи я в полі не зелена росла? Взяли ж мене покосили І на […]...
- Перша релігійна (язичеська) реформа І став Володимир княжити в Києві один і поставив кумири на пагорбі за теремним двором: дерев’яного Перуна зі срібною головою й золотими вусами, потім Хорса, Дажьбога, Стрибога, Симаргла й Мокошь. І приносили їм жертви, називаючи їхніми богами, і приводили до них синів і дочок, а жертви ці йшли бісам, і опоганювали землю жертвоприносинами своїми. І […]...
- Поетичні картини рідної природи у творах (за віршами “Хор лісових дзвіночків”, “Дощ”, “Пробіг зайчик”, “Де тополя росте”) (3 варіант) Поезія Павла Тичини – образна, лірична. Здається, що розмовляєш з автором один на один, що він промовляє тільки до тебе. Коли читаєш його вірш “Хор лісових дзвіночків”, так і чуєш ті дзвіночки, бо в кінці кожної строфи є слова, співзвучні дзвону маленьких дзвіночків: “День, день! Тінь, тінь!” В цьому вірші, такому коротенькому, ми встигаємо побачити […]...
- Васильки скорочено – Сосюра Володимир Васильки у полі, васильки у полі, І у тебе, мила, васильки з-під вій, І гаї синіють ген на видноколі, І синіє щастя у душі моїй. Одсіяють роки, мов хмарки над нами, І ось так же в полі будуть двоє йти, Але нас не буде. Може, ми квітками, Може, васильками станем – я і ти. Так […]...
- Твір на тему: Піснею до серця, серцем до народу (твір-розповідь) Піснею до серця, серцем до народу (твір-розповідь) “С песней – по жизни”, – це про українців! Недарма ж український народ вважається найспівучішим. Та й пісня наша наймелодійніша, найзавзятіша, найзадушевніша. Народна пісня є невід’ємною частиною українського буття та національної обрядовості. Українець, де б він не був, що б не робив, усюди співає. З піснею народжується, з […]...
- Скорочено – МАЯЛО ЖИТЕЧКО, МАЯЛО Маяло житечко, маяло, Як у полі стояло, А тепер не буде маяти, А буде в стодолі лежати. До межі, женчики, до межі, Бо мої пиріжечки у діжі. До краю, женчики, до краю, То я вам пиріжечка покраю. Котився віночок по полю, Просився у женчиків додому: – Возьміте мене, женчики, з собою Та занесіть мене до […]...
- Козацькі пісні Козацькі пісні – ліричні твори з козацької доби в історії України, в яких оспівано героїчну боротьбу проти іноземних поневолювачів, життя і побут козацьких родин. Належать водночас до історичних та ліричних станових (суспільно-побутових) пісень. Такий поділ цілком умовний, зроблений за ознакою наявності чи відсутності в них конкретних історичних фактів. К. п. відзначаються не так жанрово-стильовими особливостями […]...
- Поетичні картини рідної природи у творах за віршами Хор лісових дзвіночків Дощ Пробіг зайчик Де тополя росте – ІІІ варіант – ПАВЛО ТИЧИНА ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ПАВЛО ТИЧИНА Поетичні картини рідної природи у творах (за віршами “Хор лісових дзвіночків”, “Дощ”, “Пробіг зайчик”, “Де тополя росте”) III варіант Поезія Павла Тичини – образна, лірична. Здається, що розмовляєш з автором один на один, що він промовляє тільки до тебе. Коли читаєш його вірш “Хор лісових дзвіночків”, так і чуєш […]...
- Рідний край Рідний край – це цілющі джерела, до яких пробивається гострий корінець людської свідомості до життя, до знань, до світла. Краю мій зелений, вічная дорога, Та безсмертник в полі, в небесах гроза – Припаду я серцем до твого порога, Як твоя кровинка, як твоя сльоза. (М. Стельмах) Місце, де я народився, де пройшло моє дитинство, – […]...
- Війна війна – світ палає – Народні балади ВІЙНА, ВІЙНА – СВІТ ПАЛАЄ Війна, війна – світ палає! А на війні люд вмирає. У неділю вранці-рано – Всім рекрутам заказано… Одна вдова мала сина Та й на війну спорядила. Син на війну вибирався Та й з рідними прощався. Було в його три сестриці, Та й усі три порадниці: Старша сестра коня веде, Середульша […]...
- АЛАТИР-КАМІНЬ, АЛАІАН, АЛТАР, ОЛТАР, ВІВТАР АЛАТИР (АЛАТИР-КАМІНЬ, АЛАІАН, АЛТАР, ОЛТАР, ВІВТАР). І. Священний “живий” камінь, що лежить у ВИРІЇ1 під “першодеревом світу” ПРАДУБОМ. За легендою, А. походить від яйця, котре зніс першобог давніх українців СОКІЛ-РОД. А. уособлює могутність і невмирущість плодючої творчої сили життя. Та міць і сила криється в незліченній і безконечній кількості живих зародків і бруньок, що лежать […]...
- Володимир Сосюра – Васильки (Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)) Володимир Сосюра Васильки (Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)) Васильки у полі, васильки у полі, і у тебе, мила, васильки з-під вій, і гаї синіють ген на видноколі, і синіє щастя у душі моїй. Одсіяють роки, мов хмарки над нами, і ось так же в полі будуть двоє йти, але нас не буде. Може, ми […]...
- УРОК ПОЗАКЛАСНОГО ЧИТАННЯ. СТОРІНКАМИ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ (за поезіями з книги Олександра Олеся “Княжа Україна”) Мета: вдосконалювати навички свідомого виразного читання поетичних творів; вчити учнів аналізувати, порівнювати, узагальнювати прочитане; розвивати зв’язне мовлення, творчу уяву; виховувати любов до рідного краю, його історичного минулого, прагнення пізнавати історію українського народу. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ II. МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА Робота над скоромовкою В нас на ганку горобці – Крихти їм несу в руці. А […]...
- Хліб – батько, вода – мати Україна – благословенний край. Буяють тут зелені сади, наповнюють груди вільним повітрям безмежні степи, пливуть із минулого в майбутнє могутні ріки, зливаються з горизонтом золоті хлібні поля. Хліб… Здавна в Україні вирощували його, шанували, називали святим. Хліб на столі – символ добробуту й гостинності. У народі завжди казали: “Хліб – усьому голова”. Український народ споконвіку […]...
- Сходинки (Східці), або драбинка Сходинки (Східці), або драбинка – графічне членування віршового рядка на окремі ритмічно-інтонаційні та експресивно-смислові фрагменти задля увиразнення поетичного мовлення. Вживаються у віршуванні, де окремим словам чи групам слів надається більше інтонаційної самостійності (фразовість) при функціональному зростанні паузності, що розглядається як допоміжний пунктуаційний засіб, доповнюючи логічне членування віршового рядка емоційним. С. вважаються “винаходом” В. Маяковського. Насправді […]...
- Медіана Медіана (лат. medianus – середній) – велика цезура з постійним місцем у багатоскладових строфах (гекзаметр, олександрійсь-кий вірш, силабічний тринадцятискладник), яка в межах віршового рядка витворює варіативний ряд на два рівних піввірші: Сніг передчасно розтав,// і поля зачорніли з під снігу (М. Рильський); Високий, рівний степ.// Зелений ряд могил (М. Зеров). Доборолась Україна // До самого […]...
- Про хрещення Києва князем Володимиром – ІСТОРИЧНЕ МИНУЛЕ НАШОГО НАРОДУ – Скорочено Коли Володимир прийшов у Київ, то звелів повалити ідолів (язичницьких богів). Перуна ж наказав прив’язати коневі до хвоста й волочити з гори до ріки Почайни. Дванадцять дружинників били Перуна палицями. Нехрещені люди оплакували свого бога. Коли Перуна кинули її Дніпро, князь Володимир наказав своїм людям відпихати ідола під берега, якщо пристане. І тільки після порогів […]...
- Твір на тему: Щоб велося од хліба до хліба Початок жнив – зажинки – в усі часи були подією урочистою. Ряд магічних дій та обрядів, які при цьому виконувалися, мали забезпечити успіх у роботі, зібрати урожай без втрат. Зажинки починали у легкий день – вівторок, п’ятницю. Колоски, скошені першими, клали навхрест. Коли йшли додому, збирали їх і робили квітку або хрест, який на Спаса […]...
- Скорочено – КРИЛА – ЛІНА КОСТЕНКО А й правда, крилатим грунту не треба. Землі немає, то буде небо. Немає поля, то буде воля. Немає пари, то будуть хмари. В цьому, напевно, правда пташина… А як же людина? А що ж людина? Живе на землі. Сама не літає. А крила має. А крила має! Вони, ті крила не з пуху-пір’я, А з […]...
- Пісні Марусі Чурай (Віють вітри, віють буйні) скорочено – Історичні пісні Віють вітри, віють буйні, аж дерева гнуться; О, як моє болить серце, а сльози не ллються. Трачу літа в лютім горі і кінця не бачу. Тільки тоді і полегша, як нишком поплачу. Не поправлять сльози щастя, серцю легше буде, Хто щасливим був часочок, про смерть не забуде. Єсть же люди, що і моїй завидують долі; […]...
- Вінграновський Микола Степанович Жоржина Впали бомби на видноколі, Червоніла капусти грядка… Між курганами в чорнім полі Помирала дружина дядька. Бігли армії, мчали роти, Помирали дуби в гаю… Дядько ніс на вогні Європи Нерозстріляну юнь свою. На стежині зосталась дружина, А він далі на захід побіг… Оглянувся – стоїть жоржина На розгіллі нічних доріг. Почорніли живі надії… Плакав в Яссах, […]...
- Хліб – батько, вода – мати – ІІ варіант 8 клас II варіант Україна – благословенний край. Буяють тут зелені сади, наповнюють груди вільним повітрям безмежні степи, пливуть із минулого в майбутнє могутні ріки, зливаються з горизонтом золоті хлібні поля. Хліб… Здавна в Україні вирощували його, шанували, називали святим. Хліб на столі – символ добробуту й гостинності. У народі завжди казали: “Хліб – усьому […]...