Сучасна Стендалю Франція в романі “Червоне і чорне”
Роман Стендаля “Червоне і чорне”, що є одним із перших визначних зразків реалізму XIX століття і приніс письменникові всесвітню славу,- дзеркало, не затьмарене часом, із яким письменник ішов великим шляхом сучасного йому життя.
А яким же було це життя? Якою була Франція в 20-х роках минулого століття, про які розповів нам автор? Хто керував країною, яким було суспільство, як жив народ?
20-ті роки – це роки панування Карла Х (1824-1830), який здавна мріяв про відновлення французького середньовіччя, про часи, коли трон володаря оточували лицарі.
Короля не цікавило, скільки все це коштувало і хто за все розплачувався. Головними для нього були авторитет, престиж, схилення перед його ім’ям, отримання від життя задоволень і насолоди. Стендаль дуже яскраво про це розповів у своєму романі, особливо коли описав відвідування королем містечка Вер’єра й абатства Бреле-О.
“З раннього ранку в неділю тисячі селян з навколишніх гір заполонили вулиці Вер’єра.
У маленькій капличці для короля тільки на вівтарі палало ледве не тисяча свічок. Увечері в місті Вер’єрі було влаштовано ілюмінацію, а селянам роздали десять тисяч пляшок вина. Одна тільки церемонія в Бреле-О коштувала три тисячі вісімсот франків”.
На які ж соціальні класи, сили спирався Карл Х за свого правління? Здебільшого на дворян і духівництво. Було відновлено таємну організацію єзуїтів, яка скрізь допомагала римо-католицькій церкві.
Але після Великої французької революції, в роки Директорії та Імперії, виріс і зміцнів ще один клас – клас буржуазії, не рахуватися з яким король не міг. Тому в країні виникла палата депутатів, куди ввійшли і представники буржуазії. Селянство і дрібний люд міст після революції отримав назву четвертого стану.
Що ж собою являли ці класи? Яку роль вони відігравали у прогресивному розвитку країни? Чим займалися, чим захоплювалися?
Хочеться відразу ж підкреслити, що за часів Стендаля французи негласно ще поділялися на “порядних” і “знехтуваних”. Порядний, шановний означало багатий. Якщо ти бідний, виходить, ти ніщо, непорядний.
Щоб читач міг краще розібратися в усій цій складній соціально-політичній системі, Стендаль розгорнув події роману в трьох містах – у Вер’єрі, Безансоні й Парижі, тобто в провінції, семінарії та столиці.
Познайомимося спочатку з поважними, порядними людьми цих вищеназваних міст.
Управляє Вер’єром пан де Реналь, самовдоволений і зарозумілий дворянин, для якого головне – родовитість, тобто походження, і гроші. Усі таланти цієї людини зводяться до того, щоб змушувати всякого, хто йому винний, платити собі з найбільшою акуратністю, а самому зі своїми боргами тягти якомога довше. Він уважав, що всі йому заздрять.
Звичайно, не без підстави. Він прекрасно оздобив свій розкішний міський будинок, під дахом якого провів ніч король. Дуже непогано підновив мер міста й свій замок у Вержі.
Як же жив народ у місті? Чи добре управляв містом пан де Реналь? У романі згадуються в’язниця, лікарня й притулок для бідних, які було соромно показати перевіряючому чиновнику з Парижа пану Апперу.
Зате під владою пана де Реналя процвітали такі, як Вально, що уособлював клас буржуазії. Пан Вально, директор притулку для бідних, нахабний і безсоромний від природи, нажив собі багатство, нічим не нехтуючи, не рахуючись ні з якими приниженнями. Він царює в місті “вкупі із завзятими дурнями із середовища крамарів, з першокласними невігласами із середовища суддівських людей, із запеклими шарлатанами із середовища лікарів”.
Поважні жителі були здебільшого роялістами, прихильниками монархії, але підтримували відносини і з лібералами. І ті, й інші мали потребу одне в одному – одним потрібні були вигідні місця, посади, іншим потрібні були голоси на виборах. Гроші, прибуток – ось мета життя поважних людей міста. “Від їхнього багатства пахло краденими грошима”, у їхніх взаєминах “було щось мерзенне”. І ось ці люди, “ці дурні, яким випало щастя народитися знатними, багатими і помірними”, створювали громадську думку. Горе тому, хто від них відрізнявся!”
Можливо, ліберали були ближче до народу й піклувалися про нього? Звернемося до тексту. Знову зустріч короля з мешканцями Вер’єра. “І раптом у почесній варті всі помітили Жульєна, сина теслі”. Обуренню “порядних” людей не було межі.
Особливо обурювалися ліберали, які, з ранку до вечора сидячи в кафе, говорили про рівність і волю.
“У Вер’єрському суспільстві,- робить висновок Стендаль,- процвітали лицемірство, заздрість, злоба, протекціонізм, користолюбство, прагнення до збагачення, марнославство. “А щоб якось утриматися на місці, всі ці шахраї (про яких згадувалося вище) змушені були шукати союз із конгрегацією”.
Що ж собою являло французьке духівництво? Адже воно було і є посередником між Богом і людьми, повинно вчити добру, любові, безкорисливості, честі. Вирушимо разом із Стендалем до Безансона, у духовну семінарію, яку Жульєн, головний герой роману, назвав “пеклом земним, в’язницею”.
“Із часів Вольтера французька церква зрозуміла, що справжні її вороги – це книги. Покірність – вища за все в її очах”. Священики викорінювали будь-яку живу думку. Люди, на їхній погляд, повинні не розмірковувати, а сліпо виконувати те, що вимагає церква й держава.
За часів правління Карла Х набирає чинності закон про святотатство, що засуджував на смерть за атеїзм.
Не цуралася церква й грошей. Що більше людина жертвувала на різні церковні потреби, то більше почесною і благонадійною вона вважалася.
Наприкінці роману пан де Реналь через невеликі підношення церкві став уважатися якобінцем і втратив посаду мера, а пан Вально, щедрий на руку, став бароном і мером міста Вер’єра.
Церква заохочувала доноси, наклепи. У семінарії за всіма стежили “фіскали” абата Кастанеда, майбутніх пасторів народу вчили “продавати місця в раю” і домагатися парафії з багатими підношеннями.
І серед духівництва процвітали лицемірство й низькопоклонництво. Так, наймогутніший у Безансоні абат де Фрілер, що міг “висвячувати й скидати префектів”, розбагатів і домігся посади старшого вікарія завдяки тому, що вмів забавляти безансонського єпископа. У єпископа був дуже слабкий зір, а він жагуче любив рибу.
Абат де Фрілер вибирав кісточки з риби, що подавали його високопреосвященству.
І ось Париж, “центр різних інтриг і лицемірства!”. Світське суспільство, суспільство обраних людей подано родиною маркіза де Ла-Моля і його салоном. Зовні холодних, шанобливих, люб’язних, вихованих людей Стендаль назвав суспільством “безмовних сановників і всіляких інтриганів із сумнівною репутацією”.
Для маркізи де Ла-Моль, наприклад, головне в людині, гідне поваги,- це “мати у своєму роді предків, що брали участь у хрестових походах”, тобто родовите походження.
Розумний, передбачливий маркіз де Ла-Моль у першу чергу думає про свої розваги, а вже потім про справи, що зводилися в нього до збільшення прибутків і до одержання посади міністра.
Для цього суспільства найхарактернішим є зарозумілість, пихатість, марнославство, пересиченість життям, презирство до тих, хто не такий, як вони. “Заради розваги вони могли принижувати людей, тому їм не доводилося розраховувати на справжніх друзів”. “У розмовах не припускалося ніяких жартів тільки над Господом Богом, над духівництвом, над поважними людьми… Не припускалося ніяких схвальних відгуків про Беранже, Вольтера, Руссо…”, про те, що хоч трохи нагадувало вільнодумство.
“Найменша жива думка здавалася брутальністю”. Це було не життя, а “існування, наскрізь пройняте честолюбством, бажанням справити враження в суспільстві”. Тобто в Парижі було те ж саме, що й у Вер’єрі та Безансоні.
Сучасна письменникові дійсність була буденна, сіра й зовсім не героїчна. Усе купувалось і продавалось – “титул барона, титул віконта…”
Які ж люди в минулому були небажаними в суспільстві “порядних людей”? Чесні й віддані своїй справі абати Шелан і Пірар, лісоторговець Фуке, якобінець граф Альтаміра, простолюдин Жульєн – мислячі, сміливі люди з почуттям власної гідності, “мужні й благородні”.
Така була сучасна Стендалю Франція. А свій час письменник назвав “звироднілим, нудним століттям, пройнятим підлістю і страхом”.
Related posts:
- Сучасна Стендалю Франція у романі “Червове і чорне” Стендаль (Анрі-Марі Бейль) – один з найвидатніших письменників Франції XІX століття. Його роман “Червоне і чорне” є, без перебільшення, центральним як у творчості самого письменника, так і у тогочасній французькій літературі. Події роману Стендаля відбуваються у Франції за часів доби Реставрації з її гострими соціальними суперечностями і класовим розшаруванням. І хоча провідну роль у сюжетному […]...
- “Червоне” і “чорне” в романі Стендаля “Червоне і чорне” Блискучим втіленням намічених Стендалем творчих планів є його роман “Червоне і чорне”, написаний у 1830 році. У задумці цього роману письменник відштовхувався від самого життя, а саме від нотатки про кримінальний злочин, яку він побачив в одній з місцевих паризьких газет. Саме ця нотатка й стала основою канви авторської “хроніки XIX століття”, як передує роман […]...
- Жіночі образи у романі “Червоне і чорне” Видатний французький письменник Ф. Стендаль створив новий тин психологічної прози. Читаючи роман Стендаля “Червоне і чорне”, можна простежити, що суперечливі почуття розривають не тільки душу Жульєна Сореля, а й серця жіночих персонажів – пані де Реналь та Матильди де Ла-Моль. Для пані де Реналь найважчою проблемою є вибір між пристрастю та її обов’язком дружини, матері, […]...
- Жіночі образи у романі Стендаля “Червоне і чорне” I. Роман Стендаля – дзеркало історичної доби. (Стендаль писав: “Роман – це дзеркало, з яким ідеш великим шляхом”. У тому дзеркалі відображається і небесна блакить, і брудні калюжі. Тим великим шляхом життя іде письменник і несе на собі дзеркало. Даремно звинувачувати його у тому, що відображається у дзеркалі, швидше можна звинуватити той шлях, яким крокує […]...
- “Червоне і чорне” як соціально-психологічний роман – Відкрита книга РОМАН “ЧЕРВОНЕ І ЧОРНЕ” Фредерік Стендаль 1783 – 1842 Відкрита книга РОМАН “ЧЕРВОНЕ І ЧОРНЕ” “Червоне і чорне” як соціально-психологічний роман Головною підставою для такого визначення жанрової специфіки твору є те, що в ньому означені соціальні процеси й колізії переломлюються крізь призму свідомості й реакцій центрального героя, його внутрішньої боротьби і, зрештою, його драматичної долі. Цей герой, простолюдин “із […]...
- ” Наполеонізм в романі Стендаля “Червоне і чорне” Наполеон Бонапарт, як сказав про нього О. С. Пушкін – це “володар людських доль”. Під зіркою слави видатної в усіх відношеннях особистості пройшло не одне людське життя. Героїчний полководець, який створив і врятував Французьку Республіку, спокусився мішурою корони і втратив свою необмежену владу над народами Європи. Одним із знаменитих прихильників Наполеона був і Фредеріко Стендаль, […]...
- Тема кохання у романі Стендаля “Червоне і чорне” Як стверджують літературознавці, щоб бути правдивим у своїх творах, письменник має спостерігати та аналізувати життя, а, за Стендалем, література має бути дзеркалом життя, відображувати його. Результатом такого спостереження Стендаля став соціально-психологічний роман “Червоне і чорне”, створений відомим французьким письменником – класиком у 1830 році, бо сюжет його підказала автору хроніка кримінальної спра ви, яку він […]...
- Жіночі образи в романі Стендаля “Червоне і чорне” Одним з найвідоміших романів Стендаля є “Червоне і чорне”. Цей твір було написано у 1830 році. Він назавжди увічнив ім’я великого письменника у світовій літературі. Центральним образом в романі Стендаля є простий сільський хлопець Жульєн Сорель, який прагнув змінити свою долю та стати незалежним. І як це не рідко буває, в житті юнакові зустрілись дві […]...
- “Образ Жульєна Сореля у романі Стендаля “Червоне та чорне” Жульєн Сорель – це невисокий парубок років вісімнадцяти-дев’ятнадцяти, син теслі. В його родині усі широкоплечі, ставні, дужі, а він маленький та худенький. Його брати і батько ненавидять його, а він, в свою чергу, ненавидить їх. Священик місцевої церкви навчив його грамоті і Жульєн вивчив латинську мову і займається самоосвітою, читаючи книжки. Завдяки цьому він і […]...
- Ролі Жульєна Сореля у романі “Червоне і чорне” Роман “Червоне і чорне” (1831) розповідає про долю обдарованого і честолюбного юнака з народу, який намагається усіма допустимими і недопустимим способами завоювати місце у суспільстві. Жульєн Сорель – людина дії. Він не здатний коритися жорстокій долі. Син сільського теслі вимушений носити чорну сутану священика, оскільки це єдина можливість для сільського хлопця вирватися із свого середовища. […]...
- “Червоне і чорне” як соціально-політичний роман – Відкрита книга РОМАН “ЧЕРВОНЕ І ЧОРНЕ” Фредерік Стендаль 1783 – 1842 Відкрита книга РОМАН “ЧЕРВОНЕ І ЧОРНЕ” Роман “Червоне і чорне” справедливо вважається одним з шедеврів Стендаля. Це роман про сучасність, про французьке суспільство періоду Реставрації, взяте в широкому діапазоні. Перед читачем розгортається життя провінції і столиці, різних класів і прошарків – провінційної і столичної аристократії, буржуазії, духовенства, навіть певною мірою […]...
- Душевна боротьба Жюльєна Сореля у романі Стендаля “Червоне і чорне” Жюльєн Сорель, схильний, як і багато молодих людей того часу, впливу особистості величного імператора, відчуває важку внутрішню боротьбу, яка і визначає в цілому трагічність його образу. Історія героя була багато в чому списана автором з долі реально існуючого людини. Про засуджену до страти молоду людину, сина селянина, який вирішив зробити кар’єру, служачи в родині місцевого […]...
- Схарактеризуйте образ Ж. Сореля у романі Ф. Стендаля “Червоне і чорне” Схарактеризуйте образ Ж. Сореля у романі Ф. Стендаля “Червоне і чорне”. Жульєн – син лісопильника Сореля. Його батько часто заставав не при роботі, а при читанні, але “ця пристрасть була йому осоружна: сам він не вмів читати”,- як говорить автор. “Це був тендітний, невисокий на зріст 18-19 років, з неправильними, але тонкими рисами обличчя і […]...
- Характеристика образу Жульєна Сореля в романі Стендаля “Червоне і чорне” В своєму романі “Червоне та чорне” французький письменник Стендаль дає грунтовний аналіз поглядів та вчинків молодої людини післяреволюційних часів. Жульєн Сорель – молодий хлопець, син простого теслі. Батько намагається долучити його до родинної справи, проте Жульєн мало підходить для цього. Він не наділений особливою фізичною силою та й прагнення до теслярства не має. Справжнім захопленням […]...
- Характеристика образу пані де Реналь в романі Стендаля “Червоне і чорне” Стендаль у романі “Червоне та чорне” значну увагу приділяє жіночим образам. Пані де Реналь – це тридцятирічна заміжня жінка, яка має трьох дітей. У неї гарна зовнішність та благородні манери. Незважаючи на свою родовитість, вона ніколи не була чванливою, її не цікавлять плітки та інтриги. Пані де Реналь навчалась в єзуїтському монастирі, але отримані знання […]...
- “Роль жіночих образів у долі Жульєна Сореля та втілення авторського задуму у романі Стендаля “Червоне і Чорне” Роман Стендаля “Червоне і чорне” різноманітний за тематикою, цікавий і повчальний. Повчальні й долі його героїв. Мені хочеться розповісти, чому ж навчили мене дві героїні – пані де Реналь і Матильда де Ла-Міль. Щоб нам був зрозумілий внутрішній світ цих героїнь, Стендаль піддає їх випробуванню коханням, тому що, на його думку, кохання – почуття суб’єктивне […]...
- Стендаль “Червоне і чорне”. Психологізм творчості письменника в романі. Новаторство Стендаля в реалістичному відтворенні художньої моделі суспільства й людини УСІ УРОКИ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ 10 КЛАС I семестр 1. ВСТУП. ІЗ ЛІТЕРАТУРИ РЕАЛІЗМУ ІЗ ЛІТЕРАТУРИ РЕАЛІЗМУ УРОК № 8 Тема. Стендаль “Червоне і чорне”. Психологізм творчості письменника в романі. Новаторство Стендаля в реалістичному відтворенні художньої моделі суспільства й людини Мета: показати художню майстерність автора у використанні психологізму, відтворенні мистецької моделі сучасного йому світу, новаторство письменника; […]...
- Твір за романом “Червоне та чорне” Фредерік Стендаль належав до письменників XIX ст., які писали свої твори в епоху реалізму. У романах та повістях, які будувались з матеріалу дійсності, автори відображали психологію людини, формування особистості під впливом різних обставин. За життя Стендаля як письменника оцінило небагато людей, та серед них були Бальзак, Гете, Пушкін. Більшість вважала його творчість “осколком прошедшего столетия”. […]...
- “Червоне – то любов, а чорне – то журба” (інтимна лірика ДПавличка) Дмитро Васильович Павличко… Український поет – лірик. Депутат Верховної Ради України. Дипломат. Він завітав до нас з дніпровської кручі, з тих місць, з яких видніється в блакитній далечі Лівобережжя. Багато випробувань випало на його долю, але він завжди залишався вірним своїм ідеалам: Хиляться Карпати до Дніпра, Відбива Славута їхню вроду. Я не знаю більшого добра, […]...
- За романом Ф. Стендаля “Червоне та чорне” Фредерік Стендаль належав до письменників XIX ст., які писали свої твори в епоху реалізму. У романах та повістях, які будувались з матеріалу дійсності, автори відображали психологію людини, формування особистості під впливом різних обставин. За життя Стендаля як письменника оцінило небагато людей, та серед них були Бальзак, Гете, Пушкін. Більшість вважала його творчість “осколком прошедшего столетия”. […]...
- “Чи може лицемірство і честолюбство привести людину на вершину влади? За твором Стендаль “Червоне i чорне” У творі Фредеріка Стендаля під назвою “Червоне і чорне” центральним і найбільш цікавим є образ головного героя, молодого чоловіка на ім’я Жульєн Сорель. Саме у зв’язку з важливістю цього образу на будь-яке питання, в тому числі і на питання про те, чи може лицемірство і честолюбство привести людину на вершину влади, слід відповідати з урахуванням […]...
- Червоне і чорне характеристика образу Жюльена Сореля Сорель Жюльен – син старого тесляра з містечка Верьер, що зробив блискучу кар’єру в роки Реставрації, проте що залишився духовно чужим цій епосі, тому що його серце неподільно належить Наполеону і тому століттю героїки, яке асоціюється для Ж. з ім’ям скинутого імператора. Катастрофа героя, що закінчує свій шлях на пласі, коли йому всього 23 роки, […]...
- “Червоне – то любов, а чорне – то журба” Любов… Вона здавна хвилює душу і розум, пробуджує уяву, кличе на подвиги. За весь період історичного розвитку людини розгадані різні таємниці, підкорені майже всі можливі висоти. Але в наш час техніки та прагматизму нерозгаданою залишається таємниця душі, де священним вогнем горить почуття любові. Любов постає перед нами у різних іпостасях – безмежна любов матері до […]...
- Твір за романом Ф. Стендаля “Червоне та чорне” Фредерік Стендаль належав до письменників XІX ст., які писали свої твори в епоху реалізму. У романах та повістях, які будувались з матеріалу дійсності, автори відображали психологію людини, формування особистості під впливом різних обставин. За життя Стендаля як письменника оцінило небагато людей, та серед них були Бальзак, Гете, Пушкін. Більшість вважала його творчість “осколком прошедшего столетия”. […]...
- Червоне і чорне як соціально-психологічний роман Червоне і чорне як соціально-психологічний роман Відомо, що назва роману Стендаля символічна. Це два кольори часу. Це два шляхи, якими можна йти життям. Почнемо з твердження, що час, коли Жульєн Сорель мав нещастя жити, був часом між двома світами. Перший, що відійшов, ніс у собі великі зрушення, коли повсталий народ Франції шукав і знаходив у […]...
- “Червоне – то любов, а чорне – то журба” (за творчістю Дмитра Павличка) (І варіант) Багате талантами чарівне Прикарпаття. І все ж не помилюся, коли скажу, що найціннішою оздобою в мистецькому світі усього куточка є творчість Дмитра Павличка. Син простого лісоруба із Стопчатова (Косівщина) увібрав у своє серце і шум смерекових лісів, і гомін річки Лючки, і той нескорений дух Довбуша, що живить не одне покоління гуцулів. Життєві стежки Павличка […]...
- Червоне і чорне Ф. Стендаля – як соціально-психологічний роман Реферат на тему: “Червоне і чорне” Ф. Стендаля Як соціально-психологічний роман Декілька слів про автора роману “Червоне і Чорне” – Ф. Стендаля “Жив, любив, страждав”, – написано на надмогильному пам’ятнику Анрі-Марі Бейля, який творив під псевдонімом Стендаль. Із 1800 до 1812 він служив сублейтенантом в армії Наполеону. Разом і іншими “орлами” пройшов Італію, Берлін, Відень, […]...
- “Червоне – то любов, а чорне – то журба…”. Твір на тему лірика Д. Павличка Любов – це найпрекрасніше почуття, яке може виникнути в людини. Почуття любові – це пробудження всього світлого і чудового в живій душі. Без любові ніколи не буде життя на землі. Це почуття святе, перед ним ніхто не встоїть. Кохання – це чисте і світле почуття людини. Якщо вона пережила це почуття, то по-справжньому щаслива. Кожна […]...
- Чи був Сорель колись щасливим? (За романом Стендаля “Червоне й чорне”) Відомий французький письменник Стендаль (справжнє прізвище Анрі Марі Гейль) у 1830 році написав один із найкращих своїх романів, який приніс йому світову славу, – “Червоне й чорне”. Фредерік Стендаль був очевидцем французької революції, очевидцем злету й падіння Наполеона, доби Реставрації, що, безперечно, не могло не вплинути на формування й розвиток його особистості, а також формування […]...
- Жіночі образи роману Стендаля “Червоне і Чорне” Роман Стендаля “Червоне і чорне” різноманітний за тематикою, цікавий і повчальний. Повчальні й долі його героїв. Мені хочеться розповісти, чого ж навчили мене дві героїні – пані де Реналь і Матильда де Ла-Моль. Щоб нам був зрозумілий внутрішній світ цих героїнь, Стендаль піддає їх випробовуванню коханням, тому що, на його думку, кохання – почуття суб’єктивне […]...
- Жіночі образи роману Стендаля “Червоне і чорне” Роман Стендаля “Червоне і чорне” різноманітний за тематикою, цікавий і повчальний. Повчальні й долі його героїв. Мені хочеться розповісти, чого ж навчили мене дві героїні – пані де Реналь і Матильда де ЛаМоль. Щоб нам був зрозумілий внутрішній світ цих героїнь, Стендаль піддає їх випробовуванню коханням, тому що, на його думку, кохання – почуття суб’єктивне […]...
- Панорама французького суспільства доби Реставрації: Вер”єр – РОМАН “ЧЕРВОНЕ І ЧОРНЕ” СТЕНДАЛЬ (Анрі Марі Бейль) (1783-1842) РОМАН “ЧЕРВОНЕ І ЧОРНЕ” – ШИРОКА ПАНОРАМА ЖИТТЯ ФРАНЦІЇ ПЕРІОДУ РЕСТАВРАЦІЇ Панорама французького суспільства доби Реставрації: Вер’єр Тихо, неспішно, немов повільна каламутна річка влітку, плине життя в провінції. Тут є свої коловороти й підводні камені, жертви й хижаки, але все це якесь по-провінційному притлумлене й повільне, не таке прозоре й […]...
- “Чи кохав Жульєн Сорель Луїзу де Реналь по-справжньому?” за романом Стендаля “Червоне і чорне” “Я любив правду… А де вона? Усюди одне лицемірство або щонайменше шарлатанство, навіть у самих доброчесних, навіть у самих великих!” Стендаль Підзаголовок роману “Червоне і чорне” Стендаля – “Хроніка XIX століття”. Насправді роман можна вважати хронікою лихоліття, яким стала для Франції епоха Реставрації. Честолюбні юнаки з небагатих сімей з тугою згадували про часи революції, коли […]...
- “Над чим мене примусив задуматися роман “Червоне і чорне” Роман Фредеріко Стендаля “Червоне і чорне”, який був написаний у 1831 році, народився від невеличкої газетної статті про кримінальній злочин. Досить цікаво, що таких злочинів, який скоїв головний герой роману Жульєн Сорель, у ті часи відбулося у Франції декілька. Заради місця у суспільстві і кар’єри юнаки не роздумуючи йшли на вбивства, на обман і зраду, […]...
- Червоне – то любов, А чорне – то журба (Інтимна лірика Дмитра Павличка) (3) Червоне – то любов, А чорне – то журба (Інтимна лірика Дмитра Павличка) Вже рання творчість Дмитра Павличка вабила чистотою слова. З роками голос поета мужнів, ширшали обрії його тематики, звучання його поезії ставало все більш різноманітним; ліричне перепліталося з іронією, філософський роздум – з патетичним осудом; строфи відливаються і в сонет, і в поему, […]...
- Тема кохання у творі Стендаля “Червоне і чорне” Тема кохання у творі Стендаля “Червоне і чорне” Головним стрижнем усіх творів Стендаля було прагнення щастя. І для його героїв щастя не мислилось без кохання. Здатність кохати – це ніби міра величі характеру героя. Спочатку Жульєн Сорель розглядає кохання як засіб досягнення кар’єри. Завоювання серця пані де Реналь для Жульєна було чимось на кшталт завоювання […]...
- Гостра критика режиму Реставрації – РОМАН “ЧЕРВОНЕ І ЧОРНЕ” СТЕНДАЛЬ (Анрі Марі Бейль) (1783-1842) РОМАН “ЧЕРВОНЕ І ЧОРНЕ” – ШИРОКА ПАНОРАМА ЖИТТЯ ФРАНЦІЇ ПЕРІОДУ РЕСТАВРАЦІЇ Гостра критика режиму Реставрації З кожною прочитаною сторінкою роману “Червоне і чорне” стає все зрозумілішим сенс його підзаголовка “Хроніка XIX століття”. Стендаль гостро критикує сучасне йому суспільство, проте не так, як це робили романтики: він не міфологізує сучасність (бунтівник […]...
- “Хроніка XIX століття” – РОМАН “ЧЕРВОНЕ І ЧОРНЕ” СТЕНДАЛЬ (Анрі Марі Бейль) (1783-1842) РОМАН “ЧЕРВОНЕ І ЧОРНЕ” – ШИРОКА ПАНОРАМА ЖИТТЯ ФРАНЦІЇ ПЕРІОДУ РЕСТАВРАЦІЇ “Хроніка XIX століття” На початку 1831 р. відвідувачів паризьких книгарень заінтригувала незрозуміла назва нового роману нікому не відомого автора – “Червоне і чорне”. За звичкою вони шукали пояснення в підзаголовку твору. Проте, прочитавши беззмістовне, на їхній погляд, речення: “Хроніка […]...
- Вщент розбита мрія про славу (за романом “Червоне та чорне”) Головний герой роману Ф. Стендаля “Червоне та чорне” Жульєн Сорель – селянин за походженням. Він готовий піти на будь-які випробування, аби досягти найжаданішого для простолюдина – потрапити у вищий світ. Маючи хворобливе честолюбство та жагу самоствердження, він весь час переконував себе в тому, що не можна зупинятися, не можна відпочивати, бо треба діяти. Обираючи кар’єру […]...
- Червоне і чорне характеристика образу Матільди де Ла Міль Ла Міль Матільда де – “найбагатіша спадкоємиця в Сен-Жерменском передмістя”, завойована Жюльеном, для якого М. – символ світу старої аристократії, куди йому свідомо немає доступу, а лише потім приваблива юна жінка, що духовно перевершує своє оточення. Про спорідненість натури говорить властиве їм обом відраза до своєї здрібнілої повіки і туга по духовній величі. У уявленні […]...