СУМЦОВ МИКОЛА
СУМЦОВ МИКОЛА (18.04.1854, Петербург – 12.09.1922, Харків) – літературознавець, фольклорист, етнограф, історик культури, суспільний діяч.
Народився в сім’ї нащадків української старшини. Закінчив Харківську гімназію та історико-філологічний факультет Харківського університету (1875). Прослухав курси лекцій з історії літератури й філософії Гейдельберзького (Німеччина) університету (1876). Після захисту кандидатської дисертації призначений доцентом кафедри російської літератури Харківського університету. 1881 р. захистив магістерську дисертацію.
Звинувачений
М. Сумцов завідував музеєм образотворчих мистецтв при Харківському університеті (1885-1886), а згодом протягом кількох десятиліть працював там професором історії російської літератури, деканом історико-філологічного факультету. Брав активну участь у роботі Харківського історико-філологічного товариства, в
Т. Шевченка у Львові, академіком АН України (з 1919), членом Чеської АН (з 1899) та ряду слов’янських наукових товариств.
М. Сумцов – автор більш як 800 друкованих наукових праць із фольклористики, етнографії, історії української і російської літератур, мистецтва, філософської думки й педагогіки. Широкі славістичні інтереси, сформовані під впливом О. Потебні, реалізувалися не лише в наукових працях і лекціях, а й у практичній діяльності щодо зміцнення міжслов’янських зв’язків, інформуванні про найзначніші політичні та наукові події в країнах слов’янського світу.
Об’єктом наукових інтересів ученого-фольклориста й етнографа були весільні обряди, колядки й щедрівки, писанки, народні пісні й думи тощо. Його перу належать “Нариси народного побуту” (1902), “Сучасна малоруська етнографія” (1892- 1897), “Діячі українського фольклору” (1910), “Українські співці й байкарі” (1910), “Вага і краса української народної поезії” (1917), “З української старовини” (1905), цикл статей “Культурні переживання” (1889 – 1890), “Просвіта. Багалій Д. І. “Нариси з історії української культури” (1912), “Хрестоматія з української літератури” (1922). Працюючи над створенням систематизованої історії української літератури, М. Сумцов підготував для неї монографії про І. Галятовського й І. Гізеля (1884), І. Вишенського та Л. Барановича (1885).
Майже від початку заснування журналу “Киевская старина” М. Сумцов співпрацював у ньому, опублікував тут чимало статей про творчість Г. Сковороди, І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, А. Метлинського, І. Срезневського, М. Максимовича, І. Манжури, О. Потебні та інших українських письменників. Особливе місце серед його наукових зацікавлень посідав Т. Шевченко, якому присвячено більш як 30 статей (“Про мотиви поезії Т. Г. Шевченка”, “Етнографізм Шевченка”, “В. А. Жуковський і Т. Шевченко”, “Пушкін і Шевченко”, “Вплив Шевченка переважно на письменників”, “Гуманізм Шевченка”, “Сни Т. Г. Шевченка (До психології художньої творчості)” тощо.
Багато зусиль учений доклав до популяризації творчості українських і російських письменників у вітчизняних педагогічних виданнях (газети “Южный край”, “Харьковские губернские ведомости”, журнали “Русский филологический вестник”, “Украинская жизнь” тощо), в яких умістив десятки статей, присвячених Г. Квітці-Основ’яненку, М. Старицькому, М. Кропивницькому, І. Франкові, О. Олесю, Б. Грінченку, М. Чернявському, П. Чубинському, О. Пушкіну, М. Некрасову, Ф. Достоєвському, О. Толстому, В. Короленку, І. Тургенєву, А. Чехову та ін., а також статті про стан української літературної мови та її запровадження в народних школах (1907 – 1908).
Літ.: Пыпин А. Н. История русской этнографии: В 3 г. СПб., 1896. Т. 3; Редин Е. К. Профессор Николай Федорович Сумцов. X., 1906; Сумцов Н. Ф. Исследования и статьи. Автобиографические сведения // Ист.-филол. фак. Харьк. ун-та за первне 100 лет существования.
К., 1908; Айзетиток І. Микола Федорович Сумцов (1854-1922) // Червоний шлях. 1923. № 1; Багалій Д. І. Наукова спадщина акад. М. Ф. Сумцова // Червоний шлях.
1923. № 3; Історія української літературної критики. К., 1988.
П. Федченко





Related posts:
- Академічне літературознавство Академічне літературознавство – наукове літературознавство. Постало після розгалуження літературної критики та досліджень історії літератури. У 40-80-ті XIX ст., коли відбувся перехід від бібліографічного опису та рефлексій критичної рецепції до глибшого, посутнішого аналізу літературних текстів, відповідних джерел, систематизації та класифікації студійованого матеріалу, сформувалася історія літератури як наука (брати Я. та Б. Грімм, Т. Бенфей, І. Тенн, […]...
- Багато зробив Гете для популяризації&;amp;;#8230 Багато зробив Гете для популяризації Просвітництва на теренах України. Особливо тісними були його зв’язки з Харківщиною, де на той час готувалися до відкриття першого в Україні університету. Гете переймався проблемою добору кращих професорів і викладачів для Харківського університету і вже з 1803 року (університет відкрито 1805 року) листувався з цього приводу з попечителем Харківського навчального […]...
- МИКОЛА ХВИЛЬОВИЙ – Микола Григорович Фітільов 13 грудня 1893 р. в селі Тростяниці (тепер Сумщина) в сім’ї вчителів народився Микола Григорович Фітільов. Навчався він у початковій школі, гімназії, з 6-го класу якої був виключений за участь у революційній організації. 1916 р. воював на фронтах Першої світової війни, був членом дивізійної ради солдатських депутатів. 1919 р. у Харкові вийшло друком три збірки […]...
- ДАШКЕВИЧ МИКОЛА ДАШКЕВИЧ МИКОЛА (16.08.1852, с. Бежів, тепер Черняхівського р-ну Житомирської обл. – 02.02.1901, Київ) – літературознавець, історик, фольклорист. Народився в сім’ї сільського священика. По закінченні з золотою медаллю Житомирської гімназії (1868) вступив на історико-філологічний факультет Київського університету, який закінчив 1873 р. Ще під час навчання виявляв особливий інтерес до історії, надто давньої, що привело його до […]...
- Микола Іванович Костомаров – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС (кінця XVIII – перших десятиліть XIX ст. (1798-1840 pp.) Микола Іванович Костомаров (1817-1885 pp.) Микола Іванович Костомаров був одним з найталановитіших культурних діячів XIX століття. У його доробку понад 300 історико-наукових, публіцистичних, літературно-критичних та художніх творів. До найкращих творів М. Костомарова належать збірки балад та ліричних поезій “Українські балади” (1839 р.) та “Вітка” (1840 p.), стаття “Обзор сочинений, писанных на малороссийском языке” (1843 p.). […]...
- ЗАКРЕВСЬКИЙ МИКОЛА ЗАКРЕВСЬКИЙ МИКОЛА (псевд. – М. Шагінян; 21.06.1805, Київ – 10.08.1871, Москва) – історик, фольклорист, етнограф, археолог, лінгвіст. За походженням із полтавських дворян. Після пожежі в місті та смерті батька (1811) родина Закревських опинилася в скрутному матеріальному становищі, що наклало свій відбиток на її подальшу долю. З 16 років змушений був давати приватні уроки, трав на […]...
- Костомаров Микола – Біографія (1817 – 1885) Костомаров Микола Іванович – український і російський історик, громадсько-політичний і культурний діяч, письменник, публіцист, критик, етнограф і фольклорист, член-кореспондент Петербурзької АН з 1876р. Народився 4(16) травня 1817р. в слободі Юрасовці, тепер Ольховатського р-ну Вороніжської області в сім’ї російського поміщика, мати – українка з кріпаків. Закінчив 1837р. історико-філологічний ф-т Харківського університету. Під впливом […]...
- БЕЛЕЙ ІВАН БЕЛЕЙ ІВАН (псевд. і крипт. – Роман Розмарин, Гнат Перевізник, Ів. Б. ей та ін., 1856, м. Войнилів, тепер смт. Калуського р-ну Івано-Франківської обл. – 20.10.1921, Львів) – журналіст, перекладач, критик і громадсько-політичний діяч. Закінчив юридичний факультет Львівського університету (1880). Належав до демократичної частини студентського товариства “Академический кружок”, був членом редакції журналу “Друї” (1876 – […]...
- Микола Костомаров – Біографія Микола Іванович Костомаров (* 4 (16) травня 1817, Юрасівка Острогозького повіту Воронезької губернії на Подонні; † 7 (19) квітня 1885 р., Петербург) – видатний український і російський історик, поет-романтик, мислитель, громадський діяч, етнопсихолог. Костомаров Микола Іванович – український і російський історик, громадсько-політичний і культурний діяч, письменник, публіцист, критик, етнограф і фольклорист, член-кореспондент Петербурзької АН з […]...
- Записки наукового товариства імені Шевченка “Записки наукового товариства імені Шевченка”, або “ЗНТШ” – унікальні видання Наукового товариства імені Шевченка у : Львові, з 1897 – орган його історико-філософської та філологічної секцій. Вийшло всього 155 томів за редакцією Ю. Целевича, О. Барвінського, М. Грушевського, І. Крип’якевича, К. Студинського, В. Сімовича та ін. Перший том з’явився 1892. До 1895 у “ЗНТШ” активно […]...
- Микола Вороний – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII – ПОЧАТКУ XX СТ. УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII – 90-Х РР. XIX СТ. Микола Вороний (1871-1938) Микола Кіндратович Вороний народився 24 листопада 1871 р. на Катеринославщині в сім’ї дрібного торгівця. Через півроку його родина* переїхала до Харкова. Навчався М. Вороний у Харківському, пізніше – Ростовському реальному училищах, згодом у гімназії, звідки був […]...
- ВЕНГЕР МИКОЛА ВЕНГЕР МИКОЛА (XIX ст., рр. нар. і см. невід.). Жив у Одесі. Писав українською і російською мовами. У 30-х роках кілька разів інформувала про творчість цього “загадкового письменника” (Г. Зленко) газета “Одесский вестник” (про передплату на повість “Путешествие англичанина”, про надходження до друку повісті “Микола Коваль”, про замовлення на книжку “Сочи – нения Николая Венгера […]...
- Київські “неокласики”. Микола Зеров Неокласики – група українських поетів та письменників-модерністів початку ХХ століття. На відміну від інших груп, “неокласики” не дбали про своє організаційне оформлення й не виступали з ідейно-естетичними маніфестами. Проте їхня присутність у літературному житті була досить вагомою, що позначилося не лише на творчому рівні, а й під час літературних дискусій 1925-1928 рр. Неокласицизм (з грецької […]...
- Микола Іванович Костомаров Костомаров Микола Іванович – український і російський історик, громадсько-політичний і культурний діяч, письменник, публіцист, критик, етнограф і фольклорист, член-кореспондент Петербурзької АН з 1876р. Народився 4(16) травня 1817р. в слободі Юрасовці, тепер Ольховатського р-ну Вороніжської області в сім’ї російського поміщика, мати – українка з кріпаків. Закінчив 1837р. історико-філологічний ф-т Харківського університету. Під впливом українських фольклорних збірників […]...
- Микола Хвильовий (1893-1933) Микола Григорович Фітільов (справжнє прізвище письменника) народився 1 (13) грудня 1893 року в селі Тростянець Охтирського повіту на Харківщині (нині місто Сумської області) в родині сільських вчителів. Приблизно 1904 чи 1905 року мати майбутнього письменника Єлизавета Іванівна, забравши дітей, переїхала тимчасово на хутір Зубівка до сестри, яка була одружена з дрібним поміщиком М. Смаковським. Незабаром, […]...
- ІСТОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ Історія літератури (від грец. Ι&;#963;&;#964;&;#959;&;#961;&;#943;&;#945; – розповідь про минуле) займається дослідженням художньої літератури в історичному аспекті від її зародження й до наших днів. Вона включає в себе численні історії окремих національних літератур, як старих, що мають багатовікову традицію (наприклад історія китайської літератури, історія англійської літератури, історія української літератури), так і новітніх, розвиток яких обмежується десятками […]...
- Магера Микола – Біографія (1 вересня 1922 р. – 12 червня 2008) Магера Микола Никанорович – український письменник. Народився 1 вересня 1922р. в с. Могилівка, тепер у складі м. дунаївці Хмельницької області. Учасник Великої Вітчизняної війни. Закінчив 1951р. Київський університет. Учителював, працював у системі народної освіти. Пише здебільшого для дітей – вірші, казки, оповідання, повісті. В 1989 р. вийшла […]...
- Зеров Микола Костянтинович Визначний літературознавець пореволюцінної України, блискучий і відважний критик та полеміст, лідер славетної плеяди поетів, званої “неоклясиками”, першорядний майстер сонетної форми і незрівнянний перекладач античної поезії. Народився 26 квітня 1890 року у місті Зіньків на Полтавщині. Батько його Кость був учителем, також займав посади в системі народної освіти. Микола Зеров учився в Охтирській гімназїї до 1903, […]...
- МИКОЛА ТРУБЛАЇНІ – Микола Петрович Трублаєвський У нарисі “Живий герой дітей” відома українська письменниця Оксана Іваненко розповіла про анкетування, проведене у 1930-ті роки серед читачів дитячих бібліотек. На запитання анкети “Ким ти хочеш бути?” один хлопчик відповів: “Миколою Трублаїні”. Чому ж він так відповів? Мабуть, тому, що в дитинстві майже всіх часто тягне до пригод та мандрів. Саме на такі сюжети […]...
- КОСТОМАРОВ МИКОЛА КОСТОМАРОВ МИКОЛА (псевд. – Ієремія Галка, Іван Богучаров; 16.05.1817, с. Юрасовка, тепер Воронезької обл., Росія – 18.04,1885, Петербург) – історик, письменник, літературознавець і критик, публіцист, філософ, етнограф, фольклорист, видавець, редактор, політичний і громадський діяч. М. Костомаров – засновник Кирило-Мефодіївського братства, автор його програмних документів (“Книги буття українського народу”), прокламацій і відозв до українського, польського і […]...
- Збірник історично-філологічного відділу “Збірник історично-філологічного відділу” – книжкове видання з історії, літературознавства, мовознавства, етнографії, митецтвознавства, фольклористики, що виходило у Києві (1921-31, ВУАН) у вигляді окремих монографій, Всього з’явилося 106 чисел. Серед наукових студій, що стосувалися історії української літератури, були дослідження В. Перетца “Слова про Ігорів похід”, М. Зерова, В. Петрова, П. Филиповича, М. Марковського – творчості Т. Шевченка, […]...
- УСТИЯНОВИЧ МИКОЛА УСТИЯНОВИЧ МИКОЛА (псевд – Николай з Николаєва, Наум, Дротарь та ін.; 07.12.1811, м. Миколаїв, тепер Львівської обл. – 03.11.1885, м. Сучава, тепер Румунія) – письменник, громадський діяч, священик. Походив із родини бурмістра. Навчався в Миколаєві (початкова школа) та у Львові (гімназія, університет і духовна семінарія). Друкуватися почав 1836 р. (вірш “Сльоза на гробі М. Гарасевича”, […]...
- Липа Іван Львович Липа Іван (літературні псевдоніми – Петро Шелест, Іван Степовик, 24 лютого 1865 – 13 листопада1923) – громадський і політичний діяч, письменник, за фахом лікар. Співзасновник таємного товариства “Братство тарасівців”. У 1917 р.- український комісар Одеси, член ЦК Української партії соціалістів-самостійників. У 1919 р.- міністр віросповідань УНР. Народився 24 лютого 1865 року у Керчі. Після закінчення […]...
- МАРКЕВИЧ МИКОЛА МАРКЕВИЧ МИКОЛА (Маркович; 07.02.1804, с. Дунаєць, тепер Глухівського р-ну Сумської обл. – 21.06.1860, с. Турівка, тепер Яготинського р-ну Київської обл.) – поет і перекладач, історик, етнограф, фольклорист, лексикограф, архівіст, музикант і композитор. Народився в сім’ї небагатого поміщика. Дитячі роки провів у Дунайці, Сокиринцях. 1814 р. родина переїхала в Прилуки. До 1817 р. навчався у Ланівцях […]...
- АРМАШЕНКО ПЕТРО АРМАШЕНКО ПЕТРО (рр. нар. і см. невід.) – поет – панегірист XVII ст. Видав у Чернігові 1699 р. твір на пошану гетьмана І. Мазепи “Theatrum perenis gloria” (“Театр довговічної слави”), написаний прозою та віршами. Книжка прикрашена граверними ініціалами та кінцівками. Належав до Києво-Чернігівського культурного осередку поетів (періоду І. Максимовича). Літ.: Сумцов II. Ф. К историй […]...
- НОВИЦЬКИЙ ЯКІВ НОВИЦЬКИЙ ЯКІВ (24.10.1847, с. Аули, тепер Криничанського р-ну Дніпропетровської обл. – 19.05.1925, Запоріжжя) – фольклорист, етнограф, історик, археолог, краєзнавець, педагог. Народився в сім’ї службовця. 1865 р. закінчив Олександрівську повітову школу й до 1868 р. працював писарем у казначействі. Самотужки здобув усебічні знання з різних галузей наук. У 1868 – 1877 рр. працював учителем у школах […]...
- Іван Липа – Біографія Липа Іван Левкович (літературні псевдоніми – Петро Шелест, Іван Степовик, * 24 лютого 1865, Керч – † 13 листопада 1923, Винники біля Львова) – український громадський і політичний діяч, письменник, за фахом лікар. Біографія Співзасновник таємного товариства “Братство тарасівців”. У 1917 р.- український комісар Одеси, член ЦК Української партії соціалістів-самостійників. У 1919 р.- міністр віросповідань […]...
- Микола Куліш – ЛІТЕРАТУРА XX СТОЛІТТЯ ЛІТЕРАТУРА XX СТОЛІТТЯ Микола Куліш (1892-1937) Микола Гурович Куліш народився 6 грудня 1892 року в селі Чаплинка на Херсонщині в бідній селянській родині. Початкову освіту М. Куліш здобув у школі того ж села в 1901 – 1905 роках. 1909 року він закінчив у містечку Олешки (тепер Цюрупинськ) училище та вступив до приватної гімназії. 1913 року […]...
- БАРВІНСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР БАРВІНСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР (псевд. і крипт. – Подолянин; А..; Олег; Александер Б.; Австрієць; Олекс. Барв.; Ол. Барв.; Ол. Б.; Б-ський Олександр; Б-ський Ол.; Б-нський, Олександр Гр-ч; Барв. Ал.; О. Б.; 08.06.1847, с. Шляхтинці, тепер Гнізднчка на Тернопільщині – 25.12.1926, Львів) – громадсько-культурний діяч, педагог, історик літератури, редактор, публіцист. Народився в багатодітній родині священика. Початкову освіту здобув […]...
- ПИПІН ОЛЕКСАНДР ПИПІН ОЛЕКСАНДР (06.04.1833, Саратов – 09.12.1904, Петербург) – російський історик літератури і фольклорист. О. Пипін – представник культурно-історичної школи у літературознавстві. Академік Петербурзької АН з 1896 р. Професор Петербурзького університету (з 1860), активний співробітник журналів “Отечественнне записки”, “Современник”, “Вестник Европы”. Автор близько 1200 праць з історії давньої і пової російської літератури, історії суспільної думки, слов’янських […]...
- Микола Вороний як натхненник модернізму в Україні – Микола Вороний (1871-1938) Підручник Українська література 10 клас ХХ Століття Микола Вороний як натхненник модернізму в Україні Кінець XIX – початок XX століть – особливий період в історії української літератури. Поряд з панівною народницькою теорією з’являються нові, позначені модерністським художнім мисленням. Найбільш передові українські письменники прагнули змін і демонстрували свої пошуки у творах, написаних на модерних засадах. До […]...
- ІВАН КРИП’ЯКЕВИЧ Ім’я Івана Крип’якевича можна зустріти на багатьох підручниках з історії України. А “Історія української культури”, видана за загальною редакцією Крип’якевича, є найнеобхіднішим посібником у вивченні побуту, письменництва, образотворчого мистецтва, театру та музики українського народу з давніх часів до першої третини XX століття. Крім того, його перу належить низка праць з української геральдики, сфрагістики (наука, яка […]...
- Хронологічна таблиця життя й творчості М. Зерова Літопис життя і творчості Миколи Зерова 1890 р., 26 квітня – народився в м. Зінькові в родині вчителя. 1898-1900 рр.- навчання в Зінківській 2-класній школі. 1900-1903 рр.- навчання в Охтирській гімназії. 1903-1908 рр.- навчання в Першій Київській гімназії. 1908-1914 рр.- студент історико-філологічного факультету Київського університету. Один із провідних діячів Київської української студентської громади. 1912 р.- […]...
- Микола Хвильовий (Микола Григорович Фітільов) Народився Микола Григорович Фітільов (справжнє прізвище письменника) 13 грудня 1893 р. в селищі Тростянець на Харківщині (тепер це місто Сумської області). Вчився в початковій школі, в Богодухівській гімназії. Систематична освіта закінчилася п’ятьма класами. Але самотужки майбутній письменник зміг здобути грунтовні знання, блискучу ерудицію, добре знав як українську, так і світову літературу. 1916 р. був змушений […]...
- БІЛОЗЕРСЬКИЙ МИКОЛА БІЛОЗЕРСЬКИЙ МИКОЛА (1833, х. Мотронівка, тепер у складі с. Оленівка Борзнянського р-ну Чернігівської обл. – 11.06.1896, м. Борзна) – фольклорист і етнограф. Брат Ганни Барвінок і Василя Білозерського. Навчався у Петербурзі. Присвятив себе журналістсько-видавничій діяльності. Редагував “Черниговские губернские ведомости”, видав збірник “Южнорусские летописи, открытые и изданные Н. Белозерским” (1856). Чимало зібраних ним пісень уміщено в […]...
- ЦЕРТЕЛЄВ МИКОЛА ЦЕРТЕЛЄВ МИКОЛА (спр. нрізв. Церетелі; 1790, м. Хорол, тепер Полтавської обл. – 20.09.1869, м. Моршанськ, тепер Тамбовської обл.) – один із піонерів української фольклористики нової доби, видавець і дослідник народної поетичної творчості. Походив з грузинського князівського роду. Навчався в Харківському, потім у Московському університеті, який закінчив 1814 р. Вчителював на Полтавщині. У 1820- 1823 рр. […]...
- АНДРІЄВСЬКИЙ ОЛЕКСІЙ АНДРІЄВСЬКИЙ ОЛЕКСІЙ (псевд. і крипт. Андыбер, Дон-Кихот Не-Ламанчский, Каневский А., Канівець Ол., Канівський та ін.; 28.03.1845, Канів, тепер Черкаської обл. – 22.07.1902, Київ) – історик, фольклорист, літератор, педагог, громадсько-культурний діяч. Брат М. О. Андрієвського. Народився в сім’ї вчителя Канівського повітового дворянського училища. Після закінчення Київської гімназії навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету, де в той […]...
- ОГОНОВСЬКИЙ ОМЕЛЯН ОГОНОВСЬКИЙ ОМЕЛЯН (03.08.1833, с. Григорів, тепер Бужинського р-ну Івано-Франківської обл. – 28.10.1894, Львів) – літературознавець, громадський діяч. Народився в родині священика. По закінченні духовної семінарії та академічної гімназії у Львові працював гімназійним учителем класичних мов (1868). По закінченні Львівського університету (1865) став доктором філософії, 1877 р. – професором руської (української) мови і літератури; декан філософського […]...
- ПЕТРОВ МИКОЛА ПЕТРОВ МИКОЛА (12.04.1840, с. Вознесенське, тепер Костромської обл., Росія – 20.06.1921, Київ) – літературознавець. За походженням росіянин, син сільського дяка. Навчався в Макар’євській бурсі, Костромській духовній семінарії. По закінченні Київської духовної академії (1865) викладав словесність у Волинській духовній семінарії (м. Кремінець). З 1870 р. – доцент кафедри теорії словесності, російської та зарубіжної літератури Київської духовної […]...
- Біографія Брюсова Валерія Яковича “На відміну від більшості сучасних віршотворців, що грають те самих себе, те різних екзотичних істот, Брюсов все своє життя, як божевільний актори, грає одну тільки ролі: він грає великого поета. Ми – глядачі трагічного подання: на наших очах воля, доведена до пристрасті, досягла найвищої напруги, і тепер ми присутні при загибелі її”. (Софія Парнок.) От […]...