Сходинками життя – Осип Туринський (1880-1933)
Підручник Українська література 11 клас
Сучасна українська література
Осип Туринський (1880-1933)
Твій дух високо злинув на вершини
І з тьми слав думу в соняшну блакить.
(Роберт Плен)
Осип Туринський – один із найяскравіших представників українського модернізму, знаний як автор поеми в прозі “Поза межами болю”, де зображено Першу світову війну як злочин імперіалізму проти людяності. Турянський увійшов в українську літературу як талановитий прозаїк, поет, драматург, філософ, критик. У прозі XX століття він представляє
Сходинками життя
Осип Васильович Турянський народився 2 лютого 1880 року в селі Оглядів Радехівського району на Львівщині у сім’ї тесляра. Родина жила бідно, зазнаючи тяжких втрат: з одинадцяти дітей Василя і Теклі Туринських четверо померло в ранньому віці. Осип був старшим сином, зростав допитливим і здібним, цікавився історією і фольклором рідного краю. У початковій школі його здібності помітив учитель Ференс і порадив батькові віддати сина до Львівської гімназії.
Матеріальної допомоги Василь Турянський надати синові не міг, тому Осип заробляв гроші репетиторством
1908 року він дебютував оповіданнями “Ей, коб були мене вчили”, “Де сонце?”, “Курка”.
Поет Петро Карманський згадував, що Осип Турянський любив елегантно вбиратися; був “людиною богемного покрою, дещо знервованого характеру”, невтомно полемізував із критиками. Не любив несправедливості, лицемірства, міщанського животіння. Відверто висловлював свої судження про твори, які прочитав.
У Відні Турянський цікавився модерним мистецтвом, відвідував кав’ярню “Zentral”, в якій збиралися австрійські митці. Тут обговорювалися модерністські твори Артура Шніцлера, Гуго фон Гофмансталя, новітні стильові течії малярства, виступав теоретик модернізму і драматург Герман Бар.
З 1910 року Осип Турянський працював учителем української мови і літератури в Перемишльській гімназії, одружився зі Стефанією, дочкою Степана Онишкевича, депутата Віденського парламенту. 1912 року в Осипа і Стефанії народився син Мирослав, який став чемпіоном Львова з шахів, а з 50-х років XX століття належав до найсильніших шахових майстрів США.
За життя Осип Турянський видав поему “На суді духа”, філософсько-алегоричну повість “Дума пралісу”, роман “Син землі”. Своїм побратимам, які перебували в полоні, присвятив твори: “Брате, сьогодні Святий вечір”, “Казка про зимову казку”, “Боротьба за великість”, “Іван Правдолюб”. Популярністю користувалася різдвяна легенда “Як люди приймали Христа”.
У творчому доробку є комедія “Раби”, нарис “Поет віри і боротьби” та чимало публіцистичних статей.
Міжпредметні паралелі.
Як митець Турянський формувався під впливом модерністських шукань Марка Черемшини, Леся Мартовича, Василя Стефаника, в новелах якого його приваблювали експресивне нагнітання почуттів, бунт і відчуття кризи, доля людини в антигуманному світі. На світогляді письменника позначилися твори німецьких експресіоністів Густава Мейрінка, Казимира Едшміда, польських модерністів Казимежа Тетмайєра, Станіслава Пшибишевського.
Лесь Курбас, аналізуючи експресіоністські твори німецьких митців, визначив такі ознаки поетики: прагнення до дії, що потрясає Всесвіт; бунтівний рух у душах, глибока динаміка почуттів, жагучий пал екстазу, крик душі, нове розуміння людини, ліричне розгортання сюжету, змалювання драматизму подій, ірраціональна символіка, умовна гіперболізація, фрагментарне конструювання світу. Ці вияви експресіоністської поетики наявні у творах Осипа Турянського.
На початку Першої світової війни Туринського мобілізували до австрійського війська. У 1915 році він потрапив до сербського полону. Під час зимового відступу серби етапували засніженими горами шістдесят тисяч полонених, серед яких був і письменник. Від голоду й холоду масово гинули і полонені, і солдати сербської королівської армії. Цю виснажливу дорогу назвали “шляхом смерті”: тут загинуло 45 000 людей.
Товариші Туринського по недолі замерзли біля згасаючого багаття, а його, охопленого кригою і напівживого, знайшов лікар Романишин і повернув до життя. Ці події й покладено в основу повісті “Поза межами болю”, яку Осип Васильович написав на італійському острові Ельба, куди був інтернований як офіцер австрійської армії. Тут і створив митець цю автобіографічну повість 1917 року.
Вона була перекладена спочатку німецькою, а незабаром іншими мовами Європи і викликала великий успіх у читачів.
У 1923 році Осип Турянський повернувся додому і працював директором Яворівської, Дрогобицької, Рогатинської гімназій, де викладав німецьку, французьку та латинську мови. У цей час він здійснює переклади з угорської мови віршів Шандора Петефі, з німецької – поезій Генріха Гейне, з англійської – трагедії “Гамлет”, “Зимова казка” Вільяма Шекспіра. Життя письменника обірвалося несподівано через тяжку хворобу.
28 березня 1933 року Осип Турянський помер у лікарні. Похований на Ли – чаківському цвинтарі у Львові.