Головна ⇒ 📌Довідник з української літератури ⇒ ТАНЦЮВАЛЬНІ ПІСНІ. КОЛОМИЙКИ

ТАНЦЮВАЛЬНІ ПІСНІ. КОЛОМИЙКИ

“…Танцювальні пісні – це розділ фольклору, основне призначення якого полягає у співах під час виконання побутових танців. При цьому здійснюється єднання слова, наспіву і танцювального руху. Головним об’єднуючим елементом виступає танцювальний рух…

В народі танцювальні пісні називаються по-різному: “пісні до скоку”, “скочні”, “шумки”, “триндички” тощо, а також за видом танцю: “Горлиця”, “Катерина”, “Шевчик”. Або ж пісні не виділяються ніяк і в народній свідомості приєднуються до широкого

класу “жартовних” чи “шуточних” (народні назви жартівливих пісень)” (Анатолій Іваницький).

“У фольклористиці прийнято групувати танцювальні пісні за характером танців:

1. Пісні до побутових танців. Центральну групу складають тут приспівування до гопаків, козаків, метелиць. Це – власне танцювальні пісні.

Танцюристи час від часу, виконуючи танцювальні рухи, співають різні жартівливі куплети. Серед найпоширеніших танців такі:

Гопак – у минулому був чоловічим танцем. Зараз нерідко танцюється у парі. Танець імпровізаційний, з стрибками, присядками.

Близький до гопака – тропак.

Козачок

(або козак) – провідна партія жіноча. Показові “дрібушки”, вихиляси, притупування. Близький – чабарашки.

Метелиця – імпровізаційний танець, зберігає близькість до хороводів (утворює коло), використовуються також елементи гопака (в колі танцює пара)…

2. Коломийки – переважно однокуплетні (монострофічні) пісеньки. Раніше коломийки танцювали колом, зараз головні танцювальні рухи – мережка, ножнички, прийом “хрещик” (дівчата і хлопці міняються місцями). Гуцулка і верховина – близькі до коломийки танці, але верховина починається повільним ліричним вступом, після якого йде коломийка…

3. Частушки та пісні з пртанцівками – жартівливі куплети, супроводжувані імпровізаційними танцювальними рухами. Інші поширені назви – триндички, шумки, телепеньки. За особливостями змісту усі вони зближуються з коломийкою…

4. Пісні до танців, запозичених з фольклору сусідніх народів (так звані “напливові”, тобто міграційні танці). Тут виділяється дві групи: польки, краков’яки, кадрилі, що загалом близькі до гопакові-козачкових танців, та вальси і мазурки…

Полька – танець чеського походження. Виконується групами або парами. Використовується змінний крок, кружляння.

Кадриль – як і полька, широко розповсюджена. Відрізняється від польки не так по музиці… як за танцювальними рухами. Складається із кількох танцювальних фігур, що чергуються між собою.

Вальс – поширений по всьому світу. Близький до нього – мазурка” (Анатолій Іваницький).

“Коломийки і частушки (частівки) – це найпоширеніші види коротеньких пісень, на які багата українська народна пісенна творчість (козачки, гопачки, шумки, чабарашки, приспівки тощо). Вони відзначаються особливою оперативністю у відображенні дійсності і винятковим тематичним багатством” ( В. Хоменко).

“Поряд з назвою “частушка” на Україні відомі були й інші назви: часті, витребеньки. Дрібушки, ріденька або коротенька пісня, коротушка, триндичка і т. п. Але серед всіх цих назв під впливом російської термінології найбільш популярною стала назва “частушка” (“частівка”), вона широко увійшла в ужиток народних мас, міцно закріпилася” ( В. Хоменко).

“Бадьорим ритмом, прискореним темпом виконання частушки і коломийки близькі до козачків, але на відміну від козачків (які виконуються лише до танцю) можуть виконуватися і незалежно від танцю. Крім того, зміст козачків завжди гумористичний, іронічний, сатиричний. Частушки ж, як і коломийки, крім сатирично-гумористичного, можуть мати і глибокий ліричний зміст, в них зустрічаються і елементи епічної розповіді, чого не спостерігається в козачках” ( В. Хоменко).

“Частівка – жанр народної лірики, чотирирядкова, іноді – шестирядкова римована пісня швидкого темпу виконання. Розмір переважно хореїчний. Частівка – імпровізація, адресована конкретній особі чи аудиторії, оформлена як моментальний влучний відгук на злобу дня”.

“Коломийки – жанр української пісенної лірики, яка генетично і ритмомелодійно пов’язана з однойменним народним танцем. За деякими версіями назва коломийок походить від міста Коломия – адміністративного та культурного центру Гуцульщини”.

“Коломийками називають короткі (переважно моно строфічні) пісеньки-куплети, що складаються із двох віршів:

Коломийко моя люба, тебе не забуду:

Співатиму, шептатиму, доки живий буду! Коломийкові тексти виконуються під моторні або речитативно-декламаційні наспіви. Найбільш типова коломийка належить до розряду танцювальних пісень, поширених в регіоні Карпат.

За складочисловою структурою коломийки відзначаються надзвичайною стабільністю форми (4+4+6). Вона настільки постійна і характерні для коломийок, що і сам 14-складовий вірш такої будови дістав назву коломийкового. Не в останню чергу саме завдяки стабільності і характерності складочислової структури вірша погляди вчених на коломийку розходяться: одні вважають, що коломийка – це жанр українського фольклору, інші розглядають коломийку як форму” (Анатолій Іваницький).

“Назва “коломийка” певніш за все походить від основної танцювальної фігури – кола: коломийка виникла і довгий час побутувала як круговий танець. Можливо також, що друга частина назви “коломийка” походить від дієслова “микати” (микатися) – тобто, ганяти, гасати, носитися” (Анатолій Іваницький).

“Коломийки – коротенькі пісеньки, що можуть виступати як приспівки до танцю або існувати незалежно від нього. Часто вони об’єднуються у в’язанки, які не мають, проте, сталого змісту, а залежать від уподобань співака та обставин виконання” (Шумада Наталія).

“В районі їх найбільшого поширення (в Карпатах і Прикарпатті) самі співаки поділяють коломийки на два різновиди: “до танцю” (типова функція) і “до співу” (різновид ліричної пісні)…

Коломийки “до танцю” співають переважно чоловіки…

Жіночі коломийки до “співу” відрізняються більшим мелодизмом і ліричністю” (Анатолій Іваницький).

“Коломийка – вузькорегіональний народнопісенний жанр, який має усталену мелодію, виконується як приспівки до танцю чи якихось свят або обрядів. Коломийка властива для Карпат і Прикарпаття і поруч з співанкою є провідним жанром у місцевому пісенному фольклорі” (Анатолій Волков, Юрій Гречанюк).

“Коломийки різняться від усіх інших народних пісень своєю уривчастою, фрагментарною формою: два вірші, сполучені в строфу, замикають закінчений образ, обрисовують коротко, але ясно душевний настрій і творять собою замкнену цілість. Часто дві-три і більше коломийкових строф лучаться змістом в одну пісню. Та в лученні коломийкових строф співакові лишається широка, майже необмежена свобода” (Філарет Колесса).

“Коломийка – це танкова пісня, і такий характер заховала вона ще й досі, поєднуючи в сої поетичне слово, музику і танець в одну цілість” (Філарет Колесса).

“Для коломийки характерна висока сконденсованість змісту і форми, бо кожна строфа наповнена цілком завершеною думкою, а об’єднуючись у в’язанки, складає більш широкий твір з певною логічною цілістю. При лаконізмі коломийки одночасно в ній закладено глибокий зміст, широку гаму народно-філософських поглядів та психології.

Коломийка композиційно будується за принципом синтаксичного повторення чи запитання. Він народної пісні вона взяла засіб діалогу, хоча в коломийці він зустрічається рідше ніж в піснях. Характерні традиційні для народної поетики зачини або заспіви Закувала зозуленька, Ой попід гай зелененький та ін. Багата палітра художньо-виражальних засобів, характерною ознакою яких є сталість і стабільність. Порівняно з іншими пісенними жанрами фольклору коломийка досить рідко послуговується епітетами.

Позаяк коломийка дуже лаконічна, то всі описувані картини звужені до мінімуму, отож епітети вживаються тільки найбільш художньо досконалі. Характерне швидке реагування на різноманітні суспільно-політичні події та соціально-економічні умови життя; при цьому змінюючи тематику, коломийка все ж залишається традиційною за своєю структурою” (Анатолій Волков, Юрій Гречанюк).

“У типовій коломийковій строфі перший вірш подає звичайно образок з природи, другий зображує настрій людини, причому між обома паралельними членами є тісний зв’язок” (Філарет Колесса).

“Найбільша маса коломийок оспівує любов у всяких її стадіях і перипетіях” (Філарет Колесса).

“Незвичайне багатство і різнорідність мови, висловів, образів, порівнянь, римів, короткий і ядерний стиль – се такі прикмети, яких не можна ігнорувати. Хто хоче писати гарно, хто хоче навчитися вислову, з якого не можна ні слова випустити і до якого не треба ні слова додавати, той мусить учитися коломийок напам’ять” (Володимир Гнатюк).

“Слухаючи їх одну за одною, співані безладно, принагідно селянами, нам певно і в голову не приходить, що се перед нами перекочуються розрізнені перлини великого намиста, частки великої епопеї сучасного народного життя.

Зведені докупи в систему, що групує їх відповідно до змісту, вони складаються на широкий образ нашого сучасного народного життя, безмірно багатий деталями і кольорами, де бачимо сльози й радощі, працю і спочивки, турботи і забави, серйозні мислі й жарти нашого народа в різних його розверствованнях, його сусідів, його соціальний стан, його життя громадське й індивідуальне від колиски до могили, його традицію і вірування, його громадські й етичні ідеали…” (Іван Франко).

“…Коломийка… огортає собою всі прояви життя чоловіка у всіх порах; вона втискається всюди за чоловіком, для неї нема нічого тайного; звідти в ній висловлене і радість, і горе, і утіха, і жаль; звідти вона дихає і повагою і жартом; звідти в ній і гумор і сатира та іронія і т. ін.” (Володимир Гнатюк).

“Треба дивуватися, як коломийкова мелодія, не змінюючи ні в чому свого основного строю, приймає то сумний, то веселий характер: раз навіває безмежний сум і меланхолію, другий раз дише силою, енергією і веселістю молодого життя. Тим-то коломийкова форма надається однаково до передачі трагічних і веселих моментів народного життя” (Філарет Колесса).

“Коломийки – се коротенькі пісеньки, що складаються переважно з одного або двох куплетів найрізноріднішого змісту: ні одна поява народного життя не поминена в них, кожда находить у них свій відголос. Тому й ціна їх для характеристики народного життя незвичайно велика, хоч дотепер майже не використувана” (Володимир Гнатюк).

“…Коломийки се така форма поезії, в якій проявлялися… відгуки народного життя так само, як у інших формах народної поезії. Коломийки належить…вважати зовсім самостійним витвором народного генія, паралельним до інших самостійних родів народної поезії” (Володимир Гнатюк).

ТАНЦЮВАЛЬНІ ПІСНІ. КОЛОМИЙКИ

« Що означає природа в моєму житті (твір-роздум)

Коло філософської проблематики епопеї В. Гроссмана “Життя й доля” »

Related posts: