Тарас Шевченко – Тополя (СКОРОЧЕНО)

ТАРАС ШЕВЧЕНКО

Тополя (СКОРОЧЕНО)

Росте тополя край дороги “Стан високий, лист широкий… ” Хто не йде мимо, той звертає увагу: “Чумак іде подивиться Та й голову схилить; Чабан вранці з сопілкою Сяде на могилі”. Люди дивуються: чому тополя одна серед поля, хто її посадив? Вигляд самотньої тополі наводить сум на подорожніх.

Автор розповідає трагічну історію. Чорнобрива дівчина полюбила молодого козака, а той пішов на війну, та й загинув. “Якби знала, що загине,- Була б не пустила”. Ніхто не знає, що йому судилося на віку.

А дівочий вік такий короткий: “До полудня, та й зав’яне, Брови полиняють… ” Пригадує дівчина, як ходив до неї козак, як жалів її.

Вона його любила та серцем відчувала, що щось має статись: “Воно чуло недоленьку, А сказать не вміло”. Коли поїхав козак на війну, дівчині й світ білий став не милий. І соловейко не так співає, і сонечко не так світить: “Без милого батько, мати – Як чужії люде”. Пройшли роки, а хлопець не повертався. Дівчина з туги марніла, а мати потай домовлялася видати її заміж за іншого, “за старого, багатого”.

Дівчина йде до знахарки, щоб дізнатися про свою долю. Та дає їй зілля й посилає до криниці, де й відбувається чарування: “Зілля дива наробило – Тополею стала. Не вернулася додому, Не діждала пари”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Тарас Шевченко – Тополя (СКОРОЧЕНО)