ТАРАСОВА НІЧ – ТАРАС ШЕВЧЕНКО

Українська література 6 клас

ТАРАС ШЕВЧЕНКО

ТАРАСОВА НІЧ

На розпутті кобзар сидить

Та на кобзі грає;

Кругом хлопці та дівчата

Як мак процвітає.

Грає кобзар, виспівує,

Вимовля словами,

Як москалі, орда, ляхи1

Бились з козаками;

Як збиралась громадонька

В неділеньку вранці;

Як ховали козаченька

В зеленім байраці.

Грає кобзар, виспівує –

Аж лихо сміється…

“Була колись гетьманщина,

Та вже не вернеться.

Було колись – панували,

Та більше не будем!

Тії слави козацької

Повік

не забудем!

Встає хмара з-за Лиману,

А другая з поля;

Зажурилась Україна –

Така її доля!

Зажурилась, заплакала,

Як мала дитина.

Ніхто її не рятує…

Козачество гине;

Гине слава, батьківщина;

Немає де дітись;

Виростають нехрещені

Козацькії діти;

Кохаються невінчані;

Без попа ховають;

Запродана жидам віра,

В церкву не пускають!

Як та галич поле криє,

Ляхи, уніати2

Налітають, – нема кому

Порадоньки дати.

Обізвався Наливайко3 –

1 Ляхи – так називали в часи Шевченка поляків.

2 Уніати – прибічники у нії (об’єднання

православної та католицької церков).

3 Наливайко Северин – один із ватажків козацького повстання 1594 -1596 pp. в Україні та в Білорусі. Був страчений у Варшаві 1597 р. Про нього складено багато народних пісень та легенд.

Не стало Кравчини1!

Обізвавсь козак Павлюга2 –

За нею полинув!

Обізвавсь Тарас Трясило

Гіркими сльозами:

“Бідна моя Україно,

Стоптана ляхами!”

Україно, Україно!

Серце моє, ненько!

Як згадаю твою долю,

Заплаче серденько!

Де поділось козачество.

Червоні жупани?

Де поділась доля-воля.

Бунчуки3, гетьмани?

Де поділися? Згоріло

А чи затопило

Синє море твої гори,

Високі могили?

Мовчать гори, грає море.

Могили сумують,

А над дітьми козацькими

Поганці панують.

Грай же, море, мовчіть, гори!

Гуляй, буйний, полем!

Плачте, діти козацькії, –

Така ваша доля!

Обізвавсь Тарас Трясило

Віру рятовати.

Обізвався, орел сизий,

Та й дав ляхам знати!

Обізвався пан Трясило:

“А годі журиться!

А ходім лиш, пани-брати,

З поляками биться!”

Вже не три дні, не три ночі

Б’ється пан Трясило.

Од Лимана до Трубайла4

Трупом поле крилось.

Ізнемігся козаченько,

Тяжко зажурився,

А поганий Конецпольський

Дуже звеселився;

Зібрав шляхту всю докупи

Та й ну частовати.

Зібрав Тарас козаченьків –

Поради прохати:

“Отамани-товариші,

Брати мої, діти!

Дайте мені порадоньку,

Що будем робити?

Бенкетують вражі ляхи –

Наше безголов’я”.

Пам’ятник козакам у м. Берестечку (Волинська обл.). Сучасне фото

1 Кравчина – так називали С. Наливайка, який походив із кравців.

2 Павлюга – Павло Михнович Бут, відомий під ім’ям Павлюк, гетьман запорозького козацтва, ватажок народного повстання 1637 р. Після його поразки схоплений і страчений у Варшаві 1638 р. Тут неточність: Павлюк виступив через кілька років після повстання під керівництвом Тараса Трясила.

3 Бунчук – старовинна військова регалія, ознака гетьманської влади; палиця з кулею або вістрям на верхньому кінці.

4 Трубайло – народна назва річки Трубіж, притоки Дніпра, на якій стоїть м. Переяслав.

“Нехай собі бенкетують,

Нехай на здоров’я!

Нехай, кляті, бенкетують,

Поки сонце зайде,

А ніч-мати дасть пораду –

Козак ляха знайде”.

Лягло сонце за горою,

Зірки засіяли,

А козаки, як та хмара,

Ляхів обступали.

Як став місяць серед неба,

Ревнула гармата;

Прокинулись ляшки-панки –

Нікуди втікати!

Прокинулись ляшки-панки,

Та й не повставали:

Зійшло сонце – ляшки-панки

Покотом лежали.

Червоною гадюкою

Несе Альта1 вісти,

Щоб летіли крюки з поля

Ляшків-панків їсти.

Налетіли чорні крюки

Вельможних будити;

Зібралося козачество

Богу помолитись.

Закрякали чорні крюки,

Виймаючи очі;

Заспівали козаченьки

Пісню тії ночі, –

Тії ночі кривавої,

Що славною стала

Тарасові, козачеству.

Ляхів що приспала.

Над річкою, в чистім полі,

Могила чорніє;

Де кров текла козацькая.

Трава зеленіє.

Сидить ворон на могилі

Та з голоду кряче…

Згада козак гетьманщину,

Згада та й заплаче!”

Умовк кобзар, сумуючи:

Щось руки не грають.

Кругом хлопці та дівчата

Слізоньки втирають.

Пішов кобзар по улиці –

З журби як заграє!

Кругом хлопці навприсядки,

А він вимовляє:

“Нехай буде отакечки!

Сидіть, діти, у запечку,

А я з журби та до шинку,

А там найду свою жінку,

Найду жінку, почастую,

З вороженьків покепкую”.

М. Колядко. Козацька розвідка в степу. 1998 р.

Як художник передав рух. настороженість, сміливість козаків?

1 Альта – притока Трубежа.

Чи знаєш ти, що…

Тарас Трясило – історичний прототип головного героя повісті “Тарас Бульба” М. Гоголя. За цим твором композитор М. Лисенко написав свою найкращу оперу “Тарас Бульба”…

Розповідають таку бувальщину: коли Т. Шевченко вже був на засланні, гімназисти переписали з “Кобзаря” поему “Тарасова ніч” і влаштували її колективне читання. Один з учителів, почувши про це, застеріг, що вони опиняться там, де й автор поеми. Однак хлопці не злякалися, а, навпаки, – почали переписувати й інші твори Тараса Шевченка та вивчати їх напам’ять…

Аналізуємо текст

1. Яким постає у творі народний співець? До кого він звертається і чому?

2. Виразно прочитай опис “зажуреної” України, знайди і прокоментуй засоби образності. 3. Які історичні постаті згадуються в поемі? Кому з них відводиться основна роль? 4 Назви народнопісенні засоби, використані автором при зображенні Тараса Трясила?

За допомогою яких художніх засобів Т. Шевченко описує картини бою?

Міркуємо над прочитаним

1. Охарактеризуй стосунки між звичайними козаками та їхніми ватажками. Аргументуй відповідь. 2. Яку життєву науку передають у спадок наші предки?

Чи достойні ми називатися їхніми нащадками? Подискутуй про це з однокласниками.

Пригадай!

Що ти знаєш про морські походи запорожців? Які човни вони мали? Де про це можна довідатися?

Що тобі відомо про Івана Підкову з історії? Пригадай ознаки ліро-епічного твору. Чи такий твір доповнює знання про щось?

Ключик розуміння

Іван Підкова (? – 1578) – козацький отаман Іван Вода. За походженням молдаванин. Був дуже сміливий і розумний. Мав неабияку фізичну силу – міг погнути і поламати пальцями монету, підкову, зупинити за заднє колесо віз, запряжений шістьма кіньми, пробити волячим рогом дерев’яні ворота…

За це його прозвали Підковою. Очолював походи запорожців на турецькі міста. У 1577 р. став володарем Молдавського князівства, що не сподобалося турецькому султанові і він пригрозив польському королю новим походом, якщо той не розправиться з Підковою. Козака хитрощами заманили до Львова, що тоді належав Польщі, схопили, закували в кайдани.

16 червня 1578 р. отамана було привселюдно страчено на площі Ринок. Його поховали спочатку у Львові, але згодом козаки перевезли останки свого побратима до Канева. Нині у місті страти героя є вулиця І. Підкови і пам’ятник. Український народ склав про нього багато пісень, думи, перекази.

Про морські походи отамана немає відомостей. Очевидно, основним джерелом для Т. Шевченка стали думи та історичні пісні про козака Серп’ягу, який нагадував І. Підкову.

Ліро-епічна поема “Іван Підкова” Т. Шевченка патріотичними мотивами (нагадування нащадкам про славне минуле, спроба розбудити приспану національну гідність) перегукується з поемою “Тарасова ніч”.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

ТАРАСОВА НІЧ – ТАРАС ШЕВЧЕНКО