Тема еміграції у творчості В. Стефаника ВАСИЛЬ СТЕФАНИК
10 клас
ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Чую їх біль, всі ті нитки, що
Рвуться між їх серцем і селом,
І мені рвуться, чую їх жаль і муку.
В. Стефаник
Камінний хрест” – твір Стефаника, присвячений темі еміграції. Як і в багатьох своїх новелах, письменник спирається в цьому творі на справжні життєві події. Селянин, від’їжджаючи до Канади, поставив на своєму полі камінний хрест. В. Стефаник розуміє, що надії селян марні, знає, що їх чекає в далеких краях.
Своїм твором він намагається розповісти, донести до людей, що то за
Батьків не застав – вони померли, залишивши в спадок хатину і горба, “щонайвищого і щонайгіршого над усе сільське поле”. На нього витратив Дідух молодечу силу, на ньому скалічився, постарів і став господарем. Не багатієм, але свій шматок хліба мав. А тепер, на старість літ, Іван добровільно кидає господарство.
Пройнятий страшною тугою, селянин почуває себе, як камінь, що хвиля викинула
Причина цієї туги зрозуміла: це любов до рідної землі і вимушена розлука з нею. Селяни розраджують його, але вони не в змозі зруйнувати тієї страшної туги. Дідух ставить хрест на своєму политому кривавим потом полі, і цим він ніби заживо себе ховає.
Тільки після обіцянки людей доглядати хрест йому стає трохи легше. Найважливіше – це добра згадка про чоловіка, пам’ять про нього в людей.
Особливу тугу викликає останній танок Дідуха з жінкою. Не пам’ятаючи, що робить, Іван “ймив стару за шию і пустився з нею в танець… Люди задеревіли…”. Це був танок горя, страждання, страшний танок, мовби останній. Життєва доля Івана Дідуха трагічна.
Усі його зусилля змінити життя, поліпшити його закінчуються безрезультатно. Зовні ніби нічого і не трапилось. Подія відбулась, але нічого й не змінилось.
Хіба що збільшилась туга за рідним краєм. Спів Івана й старого Михайла, в якому слова були, “як жовте листя осіннє, що ним вітер гонить по замерлій землі…”, підсилює тему народної драми, нездійсненних поривів, марно втрачених сил молодості.
Тема заробітку і еміграції є актуальною і зараз. Наш час важкий, але деякі слабкодухі люди намагаються робити вигляд, що все добре. Наша земля – Україна, і тільки стоячи обома ногами на рідному грунті, можна набратись сил і залишитись справжніми дітьми своєї неньки. І зараз нам, українському народові, треба бути разом, як ніколи.
Треба спільно підіймати нашу землю з руйновища. І тільки віра в краще і наполеглива праця допоможуть нам.
У своєму творі “Камінний хрест” В. Стефаник не говорить про це прямо, але з підтексту стає зрозуміло, що відриватись від рідного коріння не можна.
(7 votes, average: 4.43 out of 5)