Тема любові у творчості И. А. Буніна
Трагедія й поезія любові оспівані А. И. Буніним у багатьох добутках. Надовго залишаються в пам’яті читача “Сонячний удар” і “Легкий подих”, “Митина любов” і, звичайно, збірник оповідань “Темні алеї”. Прекрасні жіночі образи, глибокий психологізм автора, проникнення в таємниці Алл С о ч. Р У людської душі, ніжність і тремтливість почуття, з’єднання, здавалося б, несумісних у людській душі проявів любові й ненависті, страждання й щастя – от те, що робить твору Буніна особливо яскравими для сприйняття читачів.
Один
Про жінку він знає лише те, що вона замужем, у неї маленька дочка, до неї вона вертається після відпочинку в Анапі. Вони всього одну ніч провели в готелі й розсталися. Але письменника цікавить не Історія вульгарного “роману”, а те, що трапилося далі. Наполігши на тому, щоб поручик затримався в цьому місті, героїня їде одна, на прощання сказавши йому
Чому вона виїхала перша?
Так, її чекала сім’я, борг, можливо, вона боялася розчарування у випадку продовження відносин. Але можливо й те, що жінка зрозуміла перша: відбулося чудо, і повернення до повсякденного життя після незвичайної ночі не тільки злякало її, але й здалося єдиним виходом – залишити цю ніч яскравим спогадом свого життя. А герой випробовує зовсім незвичайну гаму почуттів, виражаючись словами А. С. Пушкіна, “душі настало пробужденье”.
Автор докладно малює страждання героя, як болісно для нього байдужість і щастя навколишнього світу, який безглуздої здається йому життя без улюбленої жінки. У нього загострені всі почуття: зір, слух, нюх, він гостро відчуває всі заходи й звуки, серце його переповняє страждання
Змучений, він заснув і, прокинувшись, почуває себе пристарілої на десять років. Сила любові розбудила в ньому духовний початок. Любов представляється письменникові як гармонія духовне й плотське, земне й неземного, і пізніше прозріння героя привело до переродження його душі.
Сила любові – у духовній значимості її для людини, вона перетворює побут у буття, існування – у справжнє життя, життя людської душі, залишаючи глибокий слід у духовному світі людини. І тут виникає ще одне протиріччя: по думці Буніна, усяка любов – велике щастя, але вона короткочасна, трагична. Щастя не може бути тривалим, воно завжди яскраво й недовговічне
Коротке щастя Мити, героя оповідання “Митина любов”, переміняється борошнами ревнощів і розлуки й очікуванням листа від коханої дівчини. Треба відзначити, що Бунін – один з перших художників, хто так тонко й цнотливо^-показав почуттєву сторону любові, не переступаючи грані прекрасного й піднесеного. Причому сама по собі фізична любов мало що дає людині
Під час відсутності Каті староста влаштовує Мите побачення з Аленкой, але нічого, крім розчарування, йому це не приносить. Тим більше опошляющими їхню близькість звучать слова Аленки про те, де й почім можна купити поросят, що приземляє почуття героя, підсилюючи його страждання. Фізіологія не заміняє любові, мир реального життя протипоставлений миру почуттів у душі героя як щось вульгарне, брудне, повсякденне-сіре. І трагедія Мити й Каті, спокушеної директором театральної школи, – торжество цієї брудної прози життя. Єдиний спосіб припинити страждання, що роздирає його душу, Митя бачить всамоубийстве.
Груба й брудна проза життя тріумфує в оповіданні “Легкий подих”, де Оля Мещерская, чиста і юна душа, готова любити й бути щасливої, стає жертвою цього миру. Її переживання не показані детально, дана лише сторінка із щоденника, де вона спочатку описує свою радість і щастя від навколишнього її миру й відраза після того, як неї спокусила літній уже людина. Їй здається, що жити після цього неможливо, і її смерть представляється не випадкової – враження таке, що вона сама прагне до цього. Пронизливий холодний весняний вітер, дзенькіт порцелянового вінка на цвинтар – і живі радісні очі дівчини на фотографії
Такий контраст залишає відчуття трагічності що відбуває, гіркий жаль про загибель душі, чиє “легкий подих” тепер розсіяний у холодному весняному вітрі. Чиста любов протипоставлена бруди, прозі життя й побуту. Герої оповідання “Темні алеї” давно розсталися, але Надія, що зберегла любов у своєму серці, зуміла й зберегти себе як особистість, багато чого домогтися в житті. Микола Олексійович, що кинув її через забобони суспільства, покараний життям: його образливо обдурила дружина, негідником виріс син.
Надія не прощає його, не забуває образу саме тому, що живо в її серце стара любов. Герої не владні над собою так само, як людина не вільна у своїй любові, тому вони не можуть контролювати свої почуття, нещасні
Адже життя душі непідвласне розуму, нез’ясована. Єдина сила, гідна суперничати з любов’ю, – це сила віри, релігії. У героїні оповідання “Чистий понеділок” у житті є все – комфорт, добірність, незалежність, можливість насолоджуватися життям. Але в душі немає щастя й спокою, вона почуває незадоволеність і тому обирає інший шлях у житті – шлях служіння Богові
Коханий її не розуміє, довго мучається їхнім розривом, поки один раз не зустрічає її під час богослужіння. Один лише її погляд дає зрозуміти героєві, що є почуття не менш висока й сильні, чим любов, але це теж загадка, таємниця, непідвласна людському розуму. Отже, любов у добутках И. А. Буніна з’являється як величезна, грізна сила, здатна перевернути все життя й світовідчування героїв. Вона трагична й приносить людині страждання, але вона ж і дає йому незабутні мінути щастя, піднімаючи його, піднімаючи його над миром життєвої суєти й запам’ятовуючись на все життя
(1 votes, average: 5.00 out of 5)