Головна ⇒ 📌Твори з української літератури ⇒ Тема поета й поезії у творчості В. В. Маяковського

Тема поета й поезії у творчості В. В. Маяковського

1. Маяковський – борець революції й нового миру. 2. Тема поета й поезії в лірику Маяковського. 3. Поема “У весь голос” – суть поетичної творчості Маяковського Поети бажають бути або корисними, або приємними Гораций В. В. Маяковський був поетом “корисним”.

У всякому разі, він не намагався бути “приємним”. Так, поет оспівував революцію, але критикував і недоліки суспільного устрою Маяковського по праву можна назвати поетом революції, поетом XX століття.

Адже кожне сторіччя має потребу у власному співаку, що відіб’є

всі потрясіння часу у своїх віршах. В XIX столітті такими поетами стали А. З. Пушкін, М. Ю. Лермонтов. В XX – В. В. Маяковський. На початку XX століття людство зштовхнулося з колосальними суспільними потрясіннями, протиріччями епохи Світова війна, революція, зміна влади – все це не могло не відбитися на творчості поета.

А оскільки поети – люди особливо що тонко почувають, те й відбиття потрясінь вийшло яскравим.

З поезією Маяковського зв’язана безліч новаторству часом шокують. Саме він перший зумів з’єднати політику й лірику. У мистецтві Маяковського відбилася вся його любов до людини.

Наприклад, от

які рядки ми бачимо в поемі “Людин”: И тільки біль моя острей, Коштую вогнем обійнятий, На неспаленному багатті Немислимої любові Як і всі талановиті люди, яскраві особистості й поети, Маяковський не обійшов у своїй творчості важливу тему “поета й поезії”. Він вірив, що вірші його будуть потрібні народу.

У поемі “У весь голос” поет писав: Мій стих громаду років прорве И з’явиться вагомо, грубо, зримо, Як у наші дні ввійшов водопровід, Спрацьований ще рабами Рима. Хвилював поета й питання про значення мистецтва. У вірші “Розмова з фінінспектором про поезію” (1926) поет пише: Громадянин фінінспектор!

Простите за занепокоєння Спасибі, не тревожтесь, я постою.

У мене до вас справа делікатної властивості: Про місце Поета В робітнику ладу. Саме в цьому аспекті, з позицій “робітника ладу”, Маяковський оцінював себе. Він був “співаком революції”, прагнув принести користь людству, новому, революційному миру.

Боровся з міщанством і недоліками суспільства У вірші “Розмова з фінінспектором про поезію” ліричний герой намагається розтлумачити фінінспекторові принцип свого мистецтва.

Він говорить із фінінспектором зрозумілим для того мовою цифр: Праця мій Будь-якій Праці Родинна. Гляньте – скільки я втратив, Які Витрати В моєму виробництві И скільки витрачається На матеріал. Маяковський доводить значення поетичного слова: Ці слова Надають руху Тисячі років Мільйонів серця. І в цих рядках чітко бачиться паралель із творчістю Пушкіна, що пише про слово-зброю.

У цьому ж вірші поет говорить про свій борг, покликання: Борг наш – Ревіти Медногорлой сиреною В тумані мещанья, У бур у кипеньи.

Маяковський, натура складн і суперечлива, писав про працю поета так: Поезія – той же видобуток радію, У грам – видобуток, у рік – праці: Переводиш єдиного слова заради Тисячі тонн словесної руди Тема поета й поезії яскраво звучить у вірші “Надзвичайна пригода, що була з Володимиром Маяковським на дачі”. У фантастичній бесіді поета із сонцем Маяковський проводить паралель між сонячним світлом і поетичною працею. Маяковський пише: Світити завжди, Світити скрізь, До днів останніх дінця, Світити – И ніяких цвяхів!

От гасло мій И сонця! Мабуть, у цих рядках відбився весь Маяковський.

Він “світил” завжди й скрізь, висвечивая своїм талантом пороки, недоліки суспільства, борючись із засиллям міщан. Маяковський хотів бути понятим. Він вірив, що нащадки зрозуміють його й оцінять.

Художник слова високо оцінював працю поета, називав його тяжким.

Тема поета й поезії червоною ниткою проходить через всі нього творчість От як він писав про це у своїй передсмертній поемі “У весь голос”: Я к вам прийду в комуністичне далеко, не тому що песенно-есенинский провитязь. Мій стих дійде через хребти століть і через голів поетів і урядів. Поему “У весь голос” можна назвати суттю всього творчості В. В. Маяковського. У ній немов би узагальнився письменницький досвід поета, знайшли своє вираження міркування опоезии.

На початку XX століття відбувалася боротьба різних літературних напрямків.

Поети “чистого мистецтва” доводили, що поезії немає потреби показувати грубу дійсність. Маяковський одержав у їхніх колах прізвисько “дрібнобуржуазного попутника”. Поема починається такими рядками: Шановні товариші нащадки!

Риючись У сьогоднішньому Скам’янілому говне, Наших днів вивчаючи потемки, ви, Можливо, Запитаєте й про мене. Ліричний герой говорить, що тільки сам він може розповісти “про час і про себе”. І розповідає: Я, асенізатор И водовоз, Революцією Мобілізован і покликаний, Пішов на фронт Із панських садоводств поезії Баби примхливої. Маяковський залишився вірний собі: у віршах своїх він боровся з недоліками суспільства й окремих особистостей, оспівував революційну романтику.

Він у своїй поемі “У весь голос” писав про те, чтопоезия повинна служити насущним проблемам суспільства.

Він дорівнював своє перо, свою музу корудию. Адже в суспільстві – засилля всякої дряни, тому Маяковський “себе упокорював, стаючи на горло власній пісні”. У поемі показані відзвуки естетических і ідейних зіткнень сучасного йому суспільства.

Маяковський – поет, що дивно тонко почував час.

Останні рядки поеми “У весь голос” дають чітке подання об неї ідейної спрямованості Маяковський був поетом революції, партійним поетом, чого й не заперечував. Він боровся за те, у що вірив: З’явившись у ЦКК світлих лет, Що Йдуть, Над бандою поетичних рвачів і випал, Я підніму, як большевисткий партквиток, Всі сто томів моїх партійних книжок. Поет насамперед цінував вірність високому боргу.

І борг цей полягав для нього в рятуванні життя від мерзенностей міщанства, у духовному очищенні людей. І Маяковський говорив про цьому, використовуючи доступні йому засобу – поетичне слово й музу

Тема поета й поезії у творчості В. В. Маяковського

« Як створював образи Грибоєдов

Діти – герої оповідань Васильченко »

Related posts: