Тема віри у вищі сили в “Колимских оповіданнях” В. Т. Шаламова
У ряді письменників-філософів XX століття Варлам Тихонович Шаламов зайняв своє гідне місце. Його “Колимские оповідання” ( 1954-1973) – спроба поставити й вирішити важливі моральні питання часу, питання зустрічі людини й миру, правди, боротьби людини з державною машиною, боротьби за себе, усередині себе й поза собою. Чи можливо активний вплив на свою долю, що перемелюється зубами пекельної державної машини? У центрі оповідання “Колимских оповідань” – художня картина болісної розтоптаної долі людини XX століття, захопленого в мережі
Та й не тільки росіяни…
“. В. Шаламов зобразив не тільки ” за-людяність”, але й “збереження людського”. Письменника залучали люди, що зробили духовний або моральний подвиг Духовний подвиг зробили ті люди, яких табір не зумів зломити, розтоптати, які зуміли протистояти життєвим обставинам, змогли зберегти все людське в собі.
До них насамперед Шаламов відносив “религиозников”.
Перш ніж говорити про “религиозниках”, необхідно з’ясувати відношення
Ти вірив у Бога – я в нього вірити не буду, давно не вірю й ніколи не навчуся”. Набагато пізніше Шаламов заявив: “Бог умер…
” І ще: “Віру в Бога я втратив давно, років у шість… І я пишаюся, що із шести років і до шістдесятьох я не прибігав до його допомоги ні у Вологді, ні в Москві, ні на Колимі”. Шаламов постійно підкреслює те, що він не віруючий. Однак зв’язано це швидше за все з тим, що в ньому живуть одночасно віра й сумнів у справедливість Бога, що допустив несправедливість.
Незважаючи на ці заяви Шаламова, тема релігії постійно залучає до себе увага автора.
Прикладом може служити одне із ключових оповідань – “Незвернений”. У ньому повествуется про перші кроки фельдшера. Цікавий діалог автора з лікарем: “- У мене немає релігійного почуття…
– Як? Ви, що прожив тисячу життів? Ви – воскреслий?
У вас немає релігійного почуття? Хіба ви мало бачили тут трагедій? – Хіба з людських трагедій вихід тільки релігійний?” Шаламов упевнений, що вихід можна знайти де завгодно, але тільки не в релігії, тому що такий вихід занадто відірваний від життя й випадковий для письменника. Тема релігії постійно тривожить автора.
По Шаламову, Бога ні, але є віруючі в Бога, і виявляється, що це самі гідні люди з тих, з ким доводилося зустрічатися на Колимі: “Та без-релігійність, у якій я прожив свідоме життя, не зробила мене християнином Але більше гідних людей, чим “религиозники”, у таборах я не бачив. Розтління охоплювало душі всіх, і тільки “религиозники” трималися. Так було й п’ятнадцять, і п’ять років тому” (“Курси”).
Оповідання “Апостол Павло” – чергове підтвердження поважного відношення автора до “религиозникам”.
Оповідання відкривається словами: “Коли я вивихнув ступню, зірвавшись у шурфі зі слизьких сходів з жердин, начальству стало ясно, що я прохромаю довго, і… мене перевели помічником до нашого столяра Адамові Фризоргеру…”. Ми без праці можемо зрозуміти, що місце дії – Колима. Фризоргер – німецький пастор, забув одного з апостолів.
Він переживав свій учинок, стратив себе.
Цей герой – глибоко набожна людина – зумів завоювати повагу оповідача. Віра його була міцна, бог жив у його душі. На його місці будь-який іншої давно втратив би свою віру, але Фризоргер продовжував молитися, волати до Бога, хоча молитви його не були почуті Але віра стримувала пастора від дурних учинків і слів на адресу його людей, що оточували, допомагала йому залишатися самим собою, зберігати те, що становило основу його колишнього життя, любити, вірити в людей.
Оповідач і його друзі не показали, а знищили лист дочки пасторові, у якому була заява, що вона відмовляється від свого батька, “ворога народу”.
“Апостол Павло” закінчується так: “Незабаром мене кудись відвезли, а Фризоргер залишився, і як він жив далі – я не знаю. Я часто згадував його, поки були сили згадувати. Чув його тремтячий схвильований шепіт: “Питер, Пауль, Маркус…””.
Описуючи сталінський табір, Шаламов не стільки зосереджує увага на описі голоду, холоду, безправ’я, більшою мірою його цікавить, як ця нелюдська обстановка знецінює не тільки особистість людини, але і його життя Оповідання “Хрест” Шаламов присвятив своєму батькові, що все своє життя присвятив служінню Богові, за що й важко поплатився. В оповіданні повествуется про старого сліпого священика.
Він живе не на Колимі й навіть не в таборі, але в тих же радянських умовах постійних позбавлень, принижень і знущань. Оповідання починається словами: “Сліпий священик ішов через двір, намацуючи ногами вузьку дошку, начебто пароплавного трапа, настелену по землі. Він ішов повільно, майже не спотикаючись, не оступаючись, зачіпаючи чотирикутну свою доріжку”. У своєму житті священик бачив багато горя, смерть віднесла його улюбленого сина, сам він осліп, життя в дітей не зложилася, у будинку нема чого є, але він продовжував вірити в Бога, молитися й сподіватися на краще.
Але всі надії звалилися, і священик дістав золотий хрест, єдину його цінність, і розрубив його, щоб купити продуктів.
На такий учинок його спонукало жаль ближнім. Для священика неприпустимо так надходити із хрестом, але заради своєї сім’ї він пішов на це, щоб хоч чимсь допомогти своїм близьким. Священик не втратив віри, не перестав вірити Вбога.
Він просто вирішив, що не в цьому Бог.
Цим оповіданням автор ще раз підкреслює величезну повагу до “религиозникам”. Моральним подвигом Шаламов уважав прояв людської участі, уваги в умовах колимского табору. В оповіданнях Шаламова простежується подяка людям: “Я пам’ятаю всі шматки хліба, які я з’їв із чужих, не казенних рук…”.
Протягом всіх оповідань письменник невпинно досліджує, що не дає людині втратить божественної іскри. Скупо, але з дивною силою він показує, як швидко втрачає зек дружбу, здатність довіряти, допомагати іншим – все віднімає табір.
“Дружба не зароджується ні в нестатку, ні з лиху, ті важкі умови життя, які, як говорять нам казки художньої літератури, є обов’язковою умовою виникнення дружби, просто недостатньо важкі Якщо лихо й нестаток згуртували, народили дружбу людей, значить це нестаток – не крайня, і лихо невелика” (“Сухим пайком”). Дивно одне: там, де будь-які людські почуття, такі, як відданість, любов, жаль, стають “космічними” поняттями для людей невіруючих, віруючі люди, ці самі “религиозники”, умудрялися зберегти це у своїй душі. Я гадаю, що Шаламов не тільки захоплювався цими людьми, але, можливо, і шкодував про те, що для нього самого життєві обставини вже з малого років закрили рятівний шлях Кбогу.
Related posts:
- Ідейно-художні особливості “Колимских оповідань” В. Т. Шаламова У числі літературних величин, відкритих епохою гласності, ім’я Варлама Шаламова, на мій погляд, – одне з найтрагічніших імен у вітчизняній літературі. Цей письменник залишив нащадкам разюче по глибині художності спадщина – “Колимские оповідання”, добуток про життя й людські долі в сталінському Гулаге. Хоча слово “життя” недоречно, коли мова йде про картини існування людини, зображених Шаламовим. […]...
- “Порушник любові до ближнього першим з людей віддає самого себе…..(Б. Л. Пастернак). По “Колимским оповіданнях” В. Шаламова 1. Злочину проти людської особистості. 2. Людина в таборі. 3. Значення творчості Шаламова. В історії нашої країни були часи, коли такі поняття, як моральність, гуманність, любов до ближнього минулому забуті Наприклад, свідчення про період червоного терору змушують нас жахатися злочинам проти людської особистості. Держава знищувала своїх громадян. А відбувалося беззаконня, точніше – узаконені злочини, під […]...
- “Табірна” тема в добутках А. Солженицына й В. Шаламова “Табірна” тема в добутках А. Солженицына й В. Шаламова Наша суперечка – не церковний про вік книг, Наша суперечка – не духовний про користь віри, Наша суперечка – про волю, про право дихати, Про вола Господньої в’язати й вирішувати. В. Шаламов “Табірна” тема знову різко піднімається в ХХ столітті. Багато письменників, такі як Шаламов, Солженицын, […]...
- Вивчення творчесва Шаламова на уроках в ІX класі Учитель ставить запитання: “У чому полягає особливість цього дерева? Тільки чи в тім, що в нього незвичайне походження й воно поводиться не так, як інші рослини?” Звернувшись до тексту, учні відповідають, що В. Т. Шаламов називає стланик провісником погоди, деревом надій. Можна порассуждать про те, чому саме це дерево стало рослиною-барометром (як рослина, поміщена в […]...
- Оповідання “Стланик” В. Т. Шаламова Краще вмерти коштуючи, чим жити на колінах. Оповідання “Стланик” був написаний російським письменником Варламом Тихоновичем Шаламовым у п’ятидесятих роках нашого сторіччя, під час його проживання в Калініна який області, і ставиться до циклу “Колымские оповідання”. Як і багато інших письменників того часу, Вар лам Тихонович став жертвою тоталітаризму. Нескінченні посилання, золоті копальні, тайгові відрядження, лікарняні […]...
- Тема “маленької людини” у ранніх оповіданнях А. П. Чехова У своїх ранніх оповіданнях Чехов продовжує тему “маленької людини”, традиційну для російської класичної літератури початку й середини XІX століття. Однак ця тема розкривається в Чехова новаторски по двох очевидних причинах: по-перше, письменник мав талант, тобто власним оригінальним поглядом на мир; по-друге, змінилися російські суспільні умови (кінець XІX століття), які знайшли відбиття у творчості Чехова. Першою […]...
- Тема духовного переродження людини в оповіданнях А. П. Чехова Чехов – майстер короткого оповідання, і предметом дослідження в них найчастіше для письменника стає внутрішній світ людини. Він був непримиренним ворогом вульгарності і міщанства, ненавидів і зневажав обивателів, їх порожню і безцільно життя, позбавлену високих прагнень та ідеалів. Головне питання, яким задається А. П. Чехов протягом усього свого творчого шляху, – це причини втрати людиною […]...
- Богатир Ілля Муромець – взірець сили духу і сили волі Ілля Муромець – перший давньоруський богатир, подвиги якого захоплюють уяву. Пам’ятаю його на знаменитій картині Васнецова “Богатирська застава”. Ось він, на могутньому коні, який аж присідає під важкою постаттю лицаря – оборонця. На голові його – шолом, сам він у лицарських обладунках. Поруч із ним його друзі, теж лицарі – Добриня Микитич та Альоша Попович. […]...
- Короткий відгук про оповідання В. Шаламова Чужий хліб Короткий відгук про оповідання В. Шаламова Чужий хліб. Оповідання ЧХ був написаний в 1967 році, після виходу В. Т. Шаламова з табору. У висновку автор провів у цілому вісімнадцять років, і вся його творчість присвячена темі табірного життя. Відмітною рисою його героїв є те, що вони вже ні на що не сподіваються й ні в […]...
- Що робити характеристика образа Віри Павлівни (Розальской) ЩО РОБИТИ? З оповідань про нових людей (Роман, 1863) Віра Павлівна (Розальская) – головна героїня. “…Висока струнка дівчина, досить смаглява, із чорними волоссями – “густі гарні волосся”, із чорними очами – “ока гарні, навіть дуже гарні”, з південним типом особи – “начебто з Малороссии; мабуть, скоріше навіть кавказький тип, нічого, дуже гарне особа, тільки дуже […]...
- Роль віри, релігії і церкви в житті людини та народу Роль віри, релігії та церкви завжди була великою у житті людини. Втім, ступінь її впливу на суспільні процеси і конкретних людей відрізнявся залежно від конкретних історичних епох. Якщо згадати минулі роки і ті процеси, які тоді розгорталися, можна з упевненістю говорити про те, що вплив релігії був більшим, ніж сьогодні, і особливо це стосується християнства. […]...
- Показ прозріння селян і солдатів як нової політичної сили (за оповіданням Володимира Винниченка “Салдатики!”) Показ прозріння селян і солдатів як нової політичної сили (за оповіданням Володимира Винниченка “Солдатики!”) Одним з головних принципів творчості Винниченка є його незмінне прагнення до життєвої правди. Із позиції активного політичного діяча він відверто змальовує життя українського суспільства доби першої російської революції на сторінках малої прози. Ці тривожні роки вражали соціальними контрастами і конфліктами, змінами […]...
- “Різдвяна пісня у прозі” Чарльза Діккенса – прояв віри в добру суть людини Англійський письменник-реаліст, найвідоміший представник соціально-побутової прози XIX століття. Г. Честертон зазначав, що Діккенс мав два великі таланти – вміння писати смішне та вміння змальовувати жахливе. Все це дійсно відображається в “Різдвяній пісні”. Основою сюжету різдвяної казки є диво святкової ночі. Відбувається якась подія – і починається духовне відродження людини, яка забула, що вона створена за […]...
- Утвердження сили народного духу в поемі “Енеїда” Поема І. П. Котляревського “Енеїда” побачила світ у ті часи, коли на українській землі все більше і більше посилювався національний гніт Росії. У дискусіях про український народ досить поширена була думка про те, що, мовляв, немає українського народу, що це лише плем’я без своєї мови, яке живе на “окраїні” Російської імперії. Котляревський же. написавши поему, […]...
- Блукання людської душі від пізнання гріхів до набуття віри вдобро Що таке гріх? Поганий людський вчинок, коли людина діє, навмисно користуючись самою волею (бажаючи, вибираючи). Вчинок, який не до вподоби Богові. Першими, хто згрішив, були, за біблійними переказами, Адам і Єва, Каїн та Авель. Августин Блаженний називав гріхом будь-яке слово, вчинок чи бажання, що суперечить вічному закону. Богослови називають гріхом в основному порушення проти Бога; […]...
- Дві віри – селянина Мирона Катранника і більшовика Григорія Остроходіна (за романом В. Барки “Жовтий князь”) Дві віри – селянина Мирона Катранника і більшовика Григорія Остроходіна (за романом В. Барки “Жовтий князь”) І. Роман В. Барки “Жовтий князь” – перший в українській літературі великий прозовий твір про голодомор 1933 року. (Василь Барка – український письменник. Переживши страшні роки голодомору 1933 року, після еміграції за кордон написав роман “Жовтий князь” про ці […]...
- Галерея дитячих образів в оповіданнях Степана Васильченка Степан Васильченко був письменником і учителем, любив дітей і присвятив їм чимало щирих і правдивих творів. Він так вболівав за долю малечі з народу, що вважав за неприродне малювати їхнє життя одними сумними фарбами. Бо не слід навмисне гасити бадьорість, життєздатність, радість життя. Діти, які є героями Васильченкових оповідань, зазвичай жваві, дотепні, сповнені енергії, кмітливі […]...
- Образи “футлярних людей” в оповіданнях А. П. Чехова 1. “Футлярна” тема у творчості Чехова. 2. “Людина у футлярі”. 3. Спосіб життя вчителі Беликова. Художній мир добутків А. П. Чехова населений різними героями, об’єднаними інтересом письменника до побутового життя, життєвим дріб’язкам, звичній повсякденності. Автора цікавить життя чиновника. Він вивчає спосіб життя свого героя, намагається художньо переосмислити його. Галерея чиновників у Чехова містить у собі […]...
- Трагедія людини в оповіданнях Бабеля За пафосом революції Бабель розглянув інший її лик: він зрозумів, що революція – це екстремальна ситуація, що оголює таємницю людини. Те, що стало дозволеним в екстремальній ситуації революції, показує Бабель, накладає печатку на майбутніх людей У новелі “Лист” історія про те, як “кінчали” спочатку брата Федю, а потім “папашу”, на ієрархічній шкалі життєвих цінностей героя […]...
- Образ Мирона Катранника як уособлення духовної сили нації (за романом В. Барки “Жовтий князь”) Роман Василя Барки “Жовтий князь” – це перший в українській літературі великий прозовий твір, присвячений національній трагедії України – голодомору 33-го року. Цей твір за жанром роман, хоча його можна було б назвати, на думку О. Забарного, сімейною хронікою: у ньому розповідається про життя Мирона Катранника і його родини від осені 1932 до жнив 1933 […]...
- “Я вклав у цей твір всі свої сили”. (Ю. Яновський та його роман “Вершники”) Ю. Яновський, здається, в усі часи був визнаний владою митець. Але люди, які близько знали письменника, свідчили, що він був глибоко нещасним. Він мучився, страждав і фізично, і душевно. Через хворобу Яновський не зміг закінчити політехнічний інститут і отримати омріяну професію інженера. В літературу прийшов рано. Його перші новели про Громадянську війну увійшли до збірки […]...
- Значення художніх деталей у оповіданнях А. П. Чехова Л. М. Толстой казав, що твори А. П. Чехова зрозумілі і споріднені не тільки всякому росіянину, але і усякій людині взагалі. Дійсно, головною темою творчості Чехова (як Толстого і Достоєвського) став внутрішній світ людини. Але художні методи, художні прийоми, які використовували у своїй творчості письменники, різні. Чехов по праву вважається майстром короткого оповідання, новели-мініатюри. За […]...
- Художня деталь в оповіданнях Чехова Після смерті Чехова Л. Н. Толстой сказал: “Достоїнство його творчості в тім, що воно зрозуміло й споріднене не тільки всякому росіянинові, але й усякій людині вообще. А це головне”. Дійсно, передметом дослідження Чехова (так само як і Толстого й Достоєвського) став внутренний мир людини. Але художні методи, художні прийоми, які використовували у своїй творчості писатечи, […]...
- Зображення сили материнського почуття в оповіданні “Горпина” Марко Вовчок – авторка творів, у яких змальовується тяжке життя бідного народу. її оповідання вражають силою почуттів і переживань простих людей. В оповіданні “Горпина” Марко Вовчок зобразила долю бідної жінки-кріпачки. Весела від природи Горпина була дуже щасливою після того, як у неї народилася донечка. Та недовгим було її щастя. Недовго сім’я милувалася “славним, веселим і […]...
- Падіння особистості в оповіданнях Чехова “Ганна на шиї” і “Ионич” Антон Павлович Чехов увійшов у російську літературу на самому початку 80-х років XIX століття. Ця епоха була бідна великими історичними подіями й навіть стала називатися “застійними часами”. Тому у творчості письменника відбилися й розчарування в порятунку й відновленні Росії, і переосмислення системи духовних цінностей. Вся художня діяльність Чехова – заклик до духовного звільнення й розкріпаченню […]...
- Розкриття в образах Мавки і Лукаша віри в перемогу високих ідеалів людини (за драмою-феєрією “Лісова пісня” Л. Українки) Розкриття в образах Мавки і Лукаша віри в перемогу високих ідеалів людини (за драмою-феєрією “Лісова пісня” Л. Українки) Образ Мавки в драмі-феєрії “Лісова пісня” є центральним. З нею тісно в’яжеться весь розвиток сюжету драми: боротьба за людину, за справжнє людське щастя. Уже у початкових сценах першого акту Мавка постає перед нами юною лісовою дівчиною з […]...
- Уславлення мужності й сили людського духу в поезії Лесі Українки Уславлення мужності й сили людського духу в поезії Лесі Українки Ще не палить сонце, розпікаючи голубе небо. Ще яскраве зілля мріє, зустрічаючи чарівні світанки. Схилившись понад ставом, миють свої довгі коси в прозорій воді срібнолисті верби і шепочуть тихо: Будуть проходити люди, Вбогі й багаті, веселі й сумні, Радощі й тугу нестимуть мені, Їм промовляти […]...
- Доля дітей в оповіданнях Степана Васильченка (1879-1932) Справжнє прізвище – Панасенко. Народився в м. Ічні на Чернігівщині. Навчався в учительській семінарії. Працював учителем на Київщині та Полтавщині. Переслідувався владою за революційну діяльність, був заарештований. У1910 році переїхав до Києва, працював у газеті “Рада”. Брав участь у Першій світовій війні. У 20-х роках завідував дитячим будинком, працював учителем у трудовій школі м. […]...
- Доля російського селянства в оповіданнях В. М. Шукшина 1. Сільські мотиви в житті й творчості Шукшина. 2. Самобутні герої шукшинской прози. 3. Комічне й трагічне в “сільських” оповіданнях. 4. Земля – поетично багатозначний образ творчості Шукшина. Сучасна сільська проза по праву займає одне із провідних місць по читаності й популярності. Тема моральності, любові до природи, доброго відношення до людей і інші проблеми, настільки […]...
- “Різдвяна пісня у прозі” – прояв віри в добру суть людини Одне з якнайкращих добрих і світлих свят – це свято Різдва. У кожного народу є свій літературний твір, присвячений Різдву: “Ніч перед Різдвом” М. Гоголя, “Сніжна королева” Андерсена, цикл “Різдвяних повістей” Ч. Діккенса, серед яких “Різдвяна пісня у прозі” як прояв віри в добру суть людини, у можливість перетворень напередодні Різдва. У творі Чарльза Діккенса […]...
- Проблеми емансипації жінки в оповіданнях Володимира Винниченка Проблеми емансипації жінки в оповіданнях Володимира Винниченка Винниченко – аналітик Людських душ, характерів і живих образів. / Г. Костюк / Ти знаєш, що ти – людина. Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя – єдина, Мука твоя – єдина, Очі твої – одні. / В. Симоненко / Прикро, що майже 30 років Україна не […]...
- “Роль віри, релігії, церкви в житті народу, людини” Віра, релігія і церква грає важливу роль в житті народу, людини. Місце і значення релігії в суспільстві визначаються виконуваними нею функціями, до яких можна віднести регулятивну, виховну, світоглядну, компенсаторну, комунікативну, інтеграційну, культурну. Безумовно, найважливішою функцією релігії є регулювання поведінки людей і соціальних груп. Регулятивна функція релігії грунтується на акумульованому нею моральному досвіді багатьох поколінь людей, […]...
- Фантастичне в оповіданнях Эдгара По Не всякий читач, заворожений діловим стилем автора, відразу зрозуміє, що “Незвичайна пригода якогось Гансу Пфааля” (1835) – дотепна імітація наукового звіту, де встановлені вченими реальні факти перемішані з нарочито курйозними міркуваннями в дусі стародавніх фантастичних романів, які й критикуються в примітках автора. Герой досягає Місяця на повітряній кулі з герметичною кабіною для подиху Ми довідаємося […]...
- Заклик до очищення від обивательської скверни в оповіданнях Чехова Уже в самі останні роки свого життя Чехов одержав листа від двох сільських учительок, сестер Тижнових, Любові й Клавдії. Лист був із Сибіру, з Енисейской губернії. З листа видно, що вчителювання принесло сестрам розчарування, і от чому: “Доводиться витрачати молоді сили на дріб’язкову боротьбу зі старшим учителем, що – людина дуже подленький, ужаснейший формаліст, божевільний […]...
- Т. Шевченко – велетень духу, митець могутньої творчої сили У літературі кожного народу, серед її великих творців, є поети, імена яких оповиті невмирущою любов’ю і славою. Таким поетом українського народу є Тарас Шевченко, чия безсмертна спадщина – одна з найбільших вершин людського генія. Т. Шевченко – велетень духу, митець могутньої творчої сили, непримиренний борець проти будь-якого гноблення людини людиною. Поезія, мистецтво слова поєдналися в […]...
- Особливості бунинской прози (по оповіданнях “Пан із Сан-Франциско” і “Сонячний удар”) У своїх творах Бунін, з одного боку, показував картину свого часу (рабство одних, непомірне панування інших), а з іншого боку – розкривав таїнства людської душі, викриваючи дурні якості зовні чималих людей і показуючи позитивні – негідників і безнадійних з погляду суспільства. Бунін малював також образи людей, вибитих зі звичної колії життя. Письменник припускав, що в […]...
- Уславлення мужності та сили людського духу в поезії Лесі Українки Як дитиною, бувало, Упаду собі на лихо, То хоч в серце біль доходив, Я собі вставала тихо. “Що болить?” – мене питали, Але я не признавалась Я була малою горда, Щоб не плакать, я сміялась. (“Як дитиною, бувало… “) Доля дуже рано навчила Лесю Українку мужності. Вона змушена була змагатися з тяжкою хворобою, що вразила […]...
- Майстерність використання художніх деталей в оповіданнях Чехова У творчості Антона Павловича Чехова оповідання посідає особливе місце. Воно було одним з найулюбленіших жанрів письменника. Характерною рисою оповідання як літературного жанру є його невеликий обсяг. Чому письменникові, який працює в ньому жанрі, важливо зуміти передати ідею за допомогою художніх деталей, що не впадають відразу в око, але мають величезне значеннєве навантаження. Віртуозність використання А. […]...
- Зображення “вульгарності вульгарної людини” в оповіданнях А. П. Чехова Чехов уважав вульгарність украй опасним соціальним явищем. І особливо хвилювала письменника доля интеллигенции. Чехів уважав трагедією, що люди, покликані звістки за собою народ, преобертаються в обивателів, деградують під впливом середовища. Подібна трагедія зображена в расрозповіді “Ионич” (1898). Сюжет його простий: молодий, розумна людина попадає в рєрий, провінційний містечко С. Много працює, живе пустельником, презирает обивателя, […]...
- Комізм і сатира в оповіданнях Зощенко Спосіб мислення зощенковского героя став способом його самовикриття. Язиковий комізм ніс із собою не тільки стихію сміху – він розкривав виниклий кентавр свідомості: це “знущання над невільною особистістю” – кричать пасажири Фразеологія Нового часу стає в їхніх вустах знаряддям настання, вона надає їм силу, за рахунок її вони самозатверджуються – морально й матеріально (“Я завжди […]...