Тодось Осьмачка – Хто


ХТО

На персах землі гора; у важке небо зоряне з сонцем впира чолом. Од п’ят гори до зір небесних криваві тумани. На горі хрест в туманах – хрест.

Простяг рамена од краю світа до краю, од сходу на захід. У світ упала тінь хреста з півночі на південь. На хресті – людина. На степи, на води звисає глава.

З душі землі встають крики, тьмою птахів летять на хрест. Голосіння там сповняє небо. По дереву муки із ран людини стікає кров.

Ріками рине з гори по стегнах, по ребрах землі в моря криваві – вщерть. З печер і нор, з хащів, лісів вовки пішли. По чреву світу ватаги ходять – ситі, п’яні: п’ють кров.

Розп’яв хтось правду на Голгофі знов! Звір бенкетує!.. Болить душа… 1921



Тодось Осьмачка – Хто