“Толстовський” з’їзд російських журналістів. 1908 рік
1908 рік проходив під знаком вшанування Л. М. Толстого – 28 серпня виповнилося 80 років. Ювілей великого письменника, мислителя, публіциста, голосу якого прислухався увесь світ, перетворився на велике громадсько-політичний подія. У у Петербурзі створили Комітет почину для вшанування Л. М. Толстого. У М. М. Ковалевського збиралися письменники, журналісти, громадські діячі, об’єднані прагненням відзначити ювілейну дату великого сучасника. Жваво відгукнулися цього починання журналісти Петербурга; було влаштовано збори, яке обрало представників
У Комітеті брали участь Л. М. Андрєєв, М. А. Стахович, І. Є. Рєпін, Ф. І. Родичев, У. Р. Чорткове, З. А. Муромцев, Д. М. Овсянико-Куликовский, А. А. Столипін, З. А. Венгеров, Є. У. Аничков, редактор газети “Слово” М. М. Федоров, редактор журналу “Минулі роки” У. Я. Богучарський. Редакцію журналу “Російське багатство” представляли У. Р. Короленка, М. Ф. Анненський, “Сучасний світ” – Ф. Д. Батюшков, “Вісник Європи” – М. М. Стасюлевич і Ко. До. Арсеньєв, “Російську думку” – П. Б. Струве, “Російське слово” – Р. З. Петров. Такі комітети були організовані
Особливі ювілейні комітети для вшанування Л. Толстого створювались і по закордонах – у Парижі, Берліні, Лондоні, Празі й у інших столицях і світу. Газети писали у тому, що “й уся Європа, та й лише вона”, зійшлися у бажанні вшанувати “від імені Льва Толстого однієї з духовних вождів людства”. Але плани грандіозного всесвітнього вшанування були публічно відхилені Л. М. Толстим, і наприкінці березня Комітет почину завершив своєї діяльності. На що відбулося з цього приводу зборах представників столичної влади та провінційної друку було вирішено скликати з’їзд уповноважених всіх періодичних видань розробки плану їхньої участі у ювілейних заходах. Головою бюро друку був обраний М. М. Федоров, його членами – М. Ф. Ан-ненский, До.
У. Аркадакский, До. До. Арсеньєв, У. Я. Богучарський, І. У. Гессен, Р. До. Градовский, А. А. Ізмайлов, А. А. Столипін.
Газети проінформували, що “у редакції газети “Слово” відбулося судове засідання бюро з організації вшанування Л. М. Толстого. Ухвалено порушити клопотання перед міністром внутрішніх справ про дозвіл скликати всеросійський з’їзд літераторів для детальної розробки програми вшанування. До клопотанню вирішено докласти вже вироблену бюро програму”.
Покладену на тимчасове бюро друку доручення було виконано: згоду міністра внутрішніх справ на скликання з’їзду представників періодичної преси отримали. Для чого негайно пішла репліка чорносотенної “Старій Москви”: “Редактору-издателю затятій кадетської газети “Слово” міністром внутрішніх справ дозволено скликання у Петербурзі 30 березня всеросійського делегатского з’їзду погодинної друку до обговорення питання про засоби вшанування погодинної печаткою 80-річчя грн. Толстого…
Нам залишається тільки цьому дуже дивуватися!”. 18 березня 1908 року було видано циркуляр № 64505 Міністра внутрішніх справ П. А. Столипіна, адресований генерал-губернаторам, губернаторам, градоначальникам і начальникам губернських жандармських управлінь і охоронних відділень: “Замечаемое останнім часом посилене обсужденіе періодической печаткою питання про способахъ і формахъ чествованія 80-тилетней річниці рожденія одного изъ виднейшихъ представників російської літератури графа Л. М. Толстого, въ зв’язку съ всемірною популярністю цього письменники та тими особливими условіями, въ которыхъ онъ стоитъ, завдяки своимъ произведеніямъ, къ Православної Церкви і існуючому въ Имперіи державному ладу… Въ этихъ видахъ Міністерство считаетъ нужнымъ роз’яснити, що майбутнє чествованіе… повинно бути поводомъ къ принятію із боку местныхъ административныхъ органовъ будь-яких репресивних меръ до техъ поръ, поки ті чи другія форми і знаходять способи цього чествованія не будутъ виходити изъ пределовъ законності і вчасно приймати попутно характеръ демонстративний по отношенію къ існуючому державному ладу… Тому місцева администрація… має лише уважно стежити за темъ, щоб попередня газетна агитація та інші… не супроводжувалися нарушеніемъ существующихъ законовъ і распоряженій урядової влади…
Особливо пильна вниманіе… має спрямувати къ прекращенію всякихъ попытокъ къ использованію із боку неблагонадежныхъ элементовъ населенія настоящаго событія въ целяхъ протиурядовій агитаціи, каковыя спроби темъ можливіші, що проповедуемыя графомъ Л. М. Толстымъ ідеї представляютъ до такої агитаціи самий широкій просто ръ”. Отже, було визнано необхідним скликати всеросійський з’їзд представників друку, щоб спільно вирішити, “як відзначити 80-ту річницю народження видатного з сучасників”, яку “неспроможна замовчати як рідна йому Росія, але й освічена людство”. Потім бюро розподілило між своїми членами окремі завдання програми вшанування.
Related posts:
- З’їзд російських журналістів. 1908 рік Організаційним центром першого з’їзду представників періодичної преси стали редакції газет “Слово” і “Йдеться”, журналу “Минулі роки”, щономера якого друкувалися звіти з’їзду, толстовські матеріали документального і мемуарного характеру. Газети докладно інформували суспільство на роботу тимчасового бюро друку щодо скликання першого всеросійського з’їзду друку. У травні 1908 року. на шпальтах газет з’явилося повідомлення “Від тимчасового бюро друку…”, […]...
- Значення З’їзду російських журналістів 1908 року Російська печатку палко відгукнулася на заклик комітету з’їзду “посприяти” у створенні “національного свята”. “Безприкладний ювілей”, “День перемир’я”, “Національний свято”, “Грандіозне торжество” – такими заголовками рясніли газети. Різні видання з гордістю відзначали, що від часу Пушкінських днів, у Москві 1880 року Росія ніколи ще влаштовувала таких культурних свят що вшановування Толстого буде ще грандіозніша: “Тоді святкувала […]...
- З’їзд журналістів. 1908 рік На з’їзді друку було розглянуто різноманітні форми “відзначення” ювілею: і висунуте в “Промови” пропозицію. У. Р. Чорткова видати написане Толстим протягом останніх двадцять п’ять років без цензурних вилучень, і проекту не А. Хирьякова – звернутися до журналістів всіх країн й разом із протестом проти страти. У. Р. Богучарський настійно рекомендував заснувати у Петербурзі літературний будинок-музей […]...
- Чернівецький гурток молодих журналістів В кінці лютого – на початку березня 1917 року історія України і всієї Європи повернула свій хід вбік від століттями наїждженого шляху. В Росії було повалено самовладдя. Цар Микола ІІ, а за ним великий князь Михайло зреклися престолу. Створений революційним шляхом Тимчасовий уряд проголосив у Росії глибокі демократичні зміни. Україна, яка, за виключенням західних земель, […]...
- Образи російських жінок у романі “Війна й Мир” Величезна слава Лева Толстого давно перешагнула границі нашої країни. Його знает увесь світ. Недарма Горький писав: “Не знаючи Толстого, Достоєвського, не можна считать себе знаючу свою країну, не можна вважати себе культурною людиною”. У чому причина неминущого інтересу до роману? Що змушує звертатися до нього людей різних націй, далеких від його героїв і його часу, […]...
- Степан Олійник (1908-1982) Українська література 6 клас ГУМОРИСТИЧНІ ТВОРИ Степан Олійник (1908-1982) Степан Олійник народився на Одещині “…Великою популярністю користувалася в нашій окрузі газета “Червоний степ”. Читав і я цю газету. І не раз мені було дуже жалко, що про інші села пишуть, а про моє село ні разу і не згадувалося. І от одного вечора, коли батьки […]...
- “ЛЯ-ЛЯ-ЛЯ” – Степан Олійник (1908-1982) Українська література 6 клас ГУМОРИСТИЧНІ ТВОРИ Степан Олійник (1908-1982) “ЛЯ-ЛЯ-ЛЯ” Шаляпіна1 і Гмирю2 Без мікрофона чув весь світ, А цей – несе його, мов гирю, І за собою тягне дріт. Спішить на сцену перед нами І починає ще здаля Завзято бацати ногами Й варіювати “ля-ля-ля!” Хоч безголоснії – Є в металі Запас незайманих джерел! Тож […]...
- Нечуй-Левицький Іван Семенович Органи російських партій Львів: Каменяр, 1998 (фактично 2000) Всі великоруські журнали і газети цього часу можна розділити тільки на дві категорії: на європейську, або ліберальну, і на московську, або консервативну. Ще недавно в Росії ліберальніші журнали звалися “западническими”, а люди того прямування – “западниками”. Московська невеличка частина журналів звичайне зветься в Росії “слав’янофільською”. Ми в “Правді” ще попереду […]...
- Микола Миколайович Носов (1908-1976 р.) Микола Миколайович Носов почав писати наприкінці 30-х років, але сьогодення визнання повнив після Великої Вітчизняної війни. Він народився 23 листопада 1908 року в місті Києві в сім’ї кіноактора. Закінчивши школу-семилітку, надійшов працювати на завод. З 1927 року Носов почав учитися в Київському художньому інституті. Через два роки він перевівся в Московський державний інститут кінематографії, що […]...
- Образ Кавказу, як девствующие особа в добутках російських класиків Багатьох росіян письменників вабив Кавказ, таємничий край, “де люди вільні, як орли”: Кавказ називали “Теплим Сибіром”; туди в діючу армію засилали неугодних. На Кавказ їхали й молоді люди в спразі побувати в “теперішній справі”, туди прагнули і як в екзотичну країну чудес. З 1817 Росія вела боротьбу з розрізненими горянськими племенами, що об’єдналися в боротьбі […]...
- Роль контрасту в добутках російських письменників XIX століття (На прикладі оповідання Л. Н. Толстого “Після балу”) 1. Протиставлення образів головних героїв 2. Колірна палітра добутку. 3. Музична картина навколишнього світу. 4. Контрастний портрет полковника Наш життєвий шлях засіяний уламками того, чим ми починали бути й чим ми могли б зробитися. А. Бергсон Наше життя наповнене випадками й непередбаченими подіями. Бувають моменти, що їх не відразу можна розрізнити в загальному потоці життя. […]...
- Попередники й последовател і героя роману М. Ю. Лєрмонтова “Герой нашого часу” Печорина у творчості російських письменників 1. Печорин – герой різних часів. 2. Чацкий – попередник Печорина. 3. Ставрогин – послідовник Печорина. У своєму творі я хочу розповісти про ті образи й добутки російських письменників, які є “родичами” Печорина з роману М. Ю. Лормонтова “Герой нашого часу”. Всім відомо, що образ Печорина збірний, автор втілив у ньому риси типових представників свого […]...
- Етика кохання тривалістю у творах російських письменників поч. 20 століття Тим більше що атмосфера скандалу, відразу ж потрапити що склалася навколо роману, була спровокована насамперед абсолютно незвичним російської літератури увагою до статевого життя героїв. Це викликала в багатьох критиків та пересічних читачів роману, які орієнтувалися на традиції російської літературної класики, моральний і культурне шок, дозволило розглядати “Саніна” серед інших творів про кохання та відносинах статей […]...
- Сила й стійкість російських князів в “Слові о полку Ігоревім” У звертанні зі своїми джерелами історіографи виходили з подання про те, що історія повинна приносити користь позитивним прикладом. Ще Петро І висунув вимогу: з літописів вибирати те, “що пристойно в історію” 16. У виданому по його указі “Введенні короткому” роз’ясняється зміст цього побажання Петра І: “Дійство історії є розраду й звеселяння велике із проповедания в […]...
- Доля “Тижня” Гайдебурова Тимчасово виконуючий обов’язки начальника Головного управління справам друку М. П. Соловйов писав укладанні газету 1894 року: “Після смерті Гайдебурова характер видання знову змінився. Перейшовши в заклад сина Гайдебурова.., газета стала наповнюватися статтями резко-обличительного і нігілістичного змісту. Справжнім заправителем справи став відставний офіцер Меньшиков.., затятий прибічник нігілістичних поглядів Льва Толстого… Не знаючи заходи у викритті приватних […]...
- Заклик російських князів до єднання в “Слові об полицю Игореве” Збереглося сумне видання 1800 року. Все це створило передумови для сумнівів у дійсності “Слова”. Зараз, звичайно, його дійсність доведена й лінгвістичним аналізом, і історичним. Починаючи з 11 і до кінця 12 століття Русь страждала від двох основних нещасть: князівських міжусобиць і набігів половців. Тому постійно призивали до одностайної відсічі половцям, до захисту рідної землі. Найбільш […]...
- Початковий період об’єднання російських земель (кінець XIII – друга половина XIV в.) В XIII в. у політику російських князів існували дві основні тенденції: по-перше, відцентрова, котра вела до подальшого дроблення земель, особливо в умовах влади ординських ханів, тяжіння частини земель до Заходу; по-друге, доцентрова, котра проявлялася в спробах найбільш сильних земель, міст розширити володіння й об’єднати під своїм початком всі російські землі. Уже в середині XII в., […]...
- Ф. М. Миллер – особливу увагу серед російських послідовників пізнього бенфеизма Міллер присвячує себе переважно вивченню героїчного епосу. Його “Екскурси до області російського народного епосу”, та ще раніше його “Осетинські етюди” є даниною новому напрямку. Міллер був однією з наших найбільших кавказоведов. Звідси особливий ухил його найкращих робіт. Чудово знаючи кавказькі матеріали, він вводить в орбіту наукового спостереження та підкреслює їх значення в міжнародному фольклорному обміні. […]...
- Ліричний герой у добутках російських поетів Рання лірика Пушкіна, передаючи, переживання самого поета, у той же час створює образ не тільки геніального юнака поета, але типового представника передової дворянської молоді того часу, що виростав і духовно формировались у розпеченій атмосфері перед грудневою дійсності Поезія ж Лєрмонтова, при надлежаще його вже до наступній за пушкінській епосі російського життя, малює яскравий у своїй […]...
- Колористичний контраст і засоби його реалізації у російських поетичних текстах 70-80-х рр. ХХ ст Колористичний контраст і засоби його реалізації у російських поетичних текстах 70-80-х рр. ХХ ст. (белый – черный) Контраст – одна з найяскравіших характеристик поетичної стилістики – пронизує усю творчість письменників, які відображали дійсність 70-80-х рр. ХХ ст.: Б. Окуджави, Н. Матвєєвої, Л. Татьяничевої, М. Дудіна, С. Орлова та ін. Колористичні означення белый і черный у […]...
- Питання добра й зла в добутках російських письменників Сьогодні неможливо відкрити газету й не знайти в ній статтю про чергове вбивство, згвалтування або бійку. З кожним роком злочинність росте усе більше й більше. Люди злі й ставляться друг до друга вороже. Але я вважаю, що навіть у самої злої людини в серце є хоч крупинка добрих почуттів, і дуже рідко, але все-таки зустрічаються […]...
- Поет-Гуманіст, творець патріотичного “Співака в стані російських воїнів”, Жуковський Йому були близькі культури й Заходу й Сходу, він із глибоким і щирим співчуттям ставився до поезії різних народів і епох, прагнучи розкрити в ній внутрішні близькість і споріднення, угадати об’єднуюче її єдиний гуманістичний початок. Цей своєрідний поетичний інтернаціоналізм поезії Жуковського заслуговує в наші дні особливої уваги дослідників Уже давно звернуло на себе увага метричне […]...
- Образ Пушкіна у творчості російських письменників і художників Зверталися до пушкінської тематики И. Рєпін у співдружності з И. К. Айвазовским, И. Н. Крамской. Однак їхнього створення не вносили істотної лепти у відображення й у розробку образа поета. Картини на окремі сюжети біографії Пушкіна знайомили глядача з епізодами життя поета, але мало додавали до розуміння його характеру. Удалої, по відкликаннях того часу, визнавалася лише […]...
- Історії “Тижня” Василя Гайдебурова: хроніка цензурних переслідувань Після смерті Павла Олександровича Гайдебурова редактором-видавцем “Тижня” і “Книжок “Тижня”” з 1894 року стало його син – Василь Павлович Гайдебуров, юрист, який закінчив Петербурзький університет і вже магістратуру за нього кафедри державного права, котрий у цей час штатним кандидатом при Кронштадтському військово-морському суді. Він став друкуватися з газети батька ще з гімназійних років і саме […]...
- Ф. И. Тютчев один з найбільших російських поетів У середині 50х років ХІХ століття в некрасовском “Сучаснику” було опубліковано понад сто віршів Федора Івановича Тютчева. Його перші добутки, надруковані в альманахах і журналах 20-30х років XIX століття, у тому числі й в “Сучаснику”, що видавався Пушкіним, залишилися не оціненими широкою публікою Літературна слава прийшла до Тютчева на шостому десятці років його життя. В […]...
- “Роль і місце балади в художній літературі” на прикладі російських поетів Балада – є одним із найулюбленіших лірико-епічних жанрів українських і російських романтиків, який дозволяє повністю відійти від реальності, створити власний фантастичний світ, протиставлений світу реальності. До цього жанру зверталися такі великі поети, як Жуковський, Пушкін і Лермонтов. В. А. Жуковський, якого по праву вважають основоположником російського споглядального романтизму, першим звернувся до балади. Розвиток цього жанру […]...
- Шкільні твори по добутках російських письменників ІВАН АНДРІЙОВИЧ КРИЛОВ “Щоб музикантом бути, так потрібне уменье”. Байка є одним з найбільш древніх літературних жанрів. Героями байки можуть бути я тварини, і рослини, і неживі предмети, і люди. Найвідомішим російським байкарем був Іван Андрійович Крилов. Його добутку, на думку М. В. Гоголя, – “справжня книга народної мудрості”. У своїх байках Крилов висміює людські […]...
- Пісня про Буревісника – пам’ятка доби російських революцій Пісня про Буревісника – пам’ятка доби російських революцій “Пісня про Буревісника” – це один із найвідоміших творів Максима Горького. Написаний на злобу дня свого часу – початку XX століття – він в алегоричній формі містив заклик до боротьби, до дії. Зважаючи на те, якими були наслідки революційної бурі, що її кликав Буревісник, твір почали сприймати […]...
- Відбиття загальнонародних подань про героїзм і народних героїв у російських билинах Росіяни билини є чудовим зразком усної народної Творчості. У них відбилося не тільки загальнонародне розуміння доброти, справедливості, честі, але й подання Російських людей про героїзм і народних героїв Ілля Муромець – головний герой багатьох билин і переказів. Його відрізняє не тільки богатирська сила, але й гордість, почуття справедливості, уміння перемагати. Ніякий ворог не страшний російській […]...
- Телеграми Толстому Л. Н Найбільш докладно газетах “Росіяни відомості”, “Йдеться”, “Слово”, “Голос Москви”, “Російське слово”, “Русь” висвітлювалися підготовка і проведення ювілею письменника, у стінах петербурзького представників московського університетів. Восени, на початку учбового року, в Ясну Поляну відправили привітальні телеграми від Ради Московського університету по підпис ректора – Мануйлова. Майже всі столичні газети опублікували адресу Льву Толстому від студентів Петербурзького […]...
- Валуєвський циркуляр Валуєвський циркуляр – таємне розпорядження Російського уряду від 20 липня 1863 про заборону друкування книг українською мовою. Автором був міністр внутрішніх справ Російської імперії П. Валуев, відомий своїми антиукраїнськими поглядами. В. ц. значною мірою інспірований російськими політичними колами, публіцистами, які звинувачували (часто під впливом польської шовіністичної преси) українські національно-культурні сили у революційній пропаганді, політичному сепаратизмі, […]...
- Поздоровчі телеграми Толстому Привітала ювіляра і редакція газети “Голос Москви”: “Геній російського народу, отпечатленный в Вашем таланті побутописця російського життя протягом двох періоду ХІХ століття, поставив Ваша ім’я у низці корифеїв всесвітньої літератури. Так почерпнуть ж: росіяни в новому періоді своєї історії кращі заповіти речей героїчного минулого, яке Ви живописали і тим самим так вийдуть у всесвітню історію […]...
- Винничук Юрій Юрій Павлович Винничук – український лінгвіст, журналіст, письменник, редактор. Юрій Винничук народився 18 березня 1952 року у Івано-Франківську. Його батько був лікарем Івано-Франківської обласної лікарні, мати – інженером-економістом. Освіту отримав у Прикарпатському університеті імені В. Стефаника, філологічний факультет. У 1974 році переїхав до Львова, працював вантажником, художником-оформлювачем. У 1987 – 1991 рокаї працював режисером Львівського […]...
- Трагізм життєвих дрібниці у творах Чехова Один з найвідоміших російських письменників Антон Павлович Чехов давно віднесений літературними критиками до розряду геніальних художників слова. Талант цього письменника дозволяв йому створювати добутку, що стали теперішніми художніми відкриттями. А. П. Чехов досяг того рівня майстерності в описі характерів персонажів і значимих деталей оточующей їхньої обстановки, що зміг, використовуючи малу жанрову форму (оповідання), передати читачеві […]...
- Л. Н. Тослтой і російська церква Отверженец церкви провів незгладиму борозну у свідомості як окремих богословів, а й у історії російського богослов’я взагалі. До 80-х минулого століття ще можлива була витрата потужні мізки і учених обдарувань на творення таких мертвих цеглин, якими є дві томи догматичного богослов’я митроп Макарія, підданих настільки гнівному і жовчному розбору Л. М. Толстим. Так само лише […]...
- Емський указ Емський указ – розпорядження про заборону друкувати в Російській імперії будь-які книжки українською мовою чи завозити їх з-за кордону, підписане 1876 Олександром II в німецькому місті Емсі, де він відпочивав. Прийняття такого документа зумовлювалося активізацією українського руху на початку 70-х XIX ст., незважаючи на раніше розісланий Валуєвський циркуляр. Київська громада обговорювала плани популярних видань для […]...
- Народний календар: Березень Березень переломний місяць зими з весною. Про березень говорили, як про місяць на який доводиться злам зими. Дивилися на погоду, думали, як до наступаючого тепла готуватися, господарство після зими приводити впорядок. У березні ще багато снігу, але сонця стає більше, усюди грають струмки, на небі пропливають перші купчасті хмари. По народних прикметах: дивляться – який […]...
- Суворін про Товстому Тема “істинного” патріотизму знову було одним із найважливіших в обострившейся полеміці навколо Толстого у зв’язку з оголошенням його ювілею “торжеством національного генія”. Цитирующие статтю Суворіна підкреслювали, що вона вже досить давно вже не писав звичайних своїх “Маленьких листів”, у яких відгукувався на “злоби дня”. Але “щодня 80-річчя графа Толстого порушив своє мовчання і зробив чудову […]...
- Біографія Михайла Дубовика Михайло ДУБОВИК Дубовик Михайло Тадейович народився 31 грудня 1900 року в селі Межиріч Лебединськзго повіту на Сумщині в сім’ї гончаря. 1927 року закінчив Дніпропетровський інститут народної освіти. Працював учителем, потім журналістом у газетах “Зірка”, “Майбутня зміна” (Дніпропетровськ), “Кіно”, “Селянська газета”, “Літературна газета” (Київ), літконсультантом Кабінету молодого автора при редакції газети “Пролетарська правда”. Перші вірші опублікував […]...
- Детектив Детектив (англ. detective – агент розшуку, з лат. detectio – розкриття) – різновид пригодницької літератури, передовсім прозові твори, в яких розкривається певна таємниця, пов’язана із злочином. Серед представників цього жанру – Е. По, В. Коллінз, А. Конан-Дойль, Агата Крісті та ін. Улюбленцями багатьох читачів стали Нат Пінкертон, Нік Картер, особливо Шерлок Холмс, чиї розслідування досить […]...