Трагедія морального занепаду інтелігента в романі В. Підмогильного “Місто” (2 варіант)
В українській літературі початку XX століття з’являється новий герой – герой-письменник, який із глухого закутка їде “завойовувати” місто як омріяну ним райську територію, котра, ймовірно, дасть йому змогу реалізувати свій потенціал, розвинути талант, утвердитися, стати відомим, визнаним. Як бачимо, тема твору доволі актуальна в наш час: тисячі молодих людей із глухих провінційних містечок, занедбаних, забутих владою, із маленьких селищ у пошуках кращої долі їдуть у великі міста. Лише одиниці досягають своєї мети, для решти ці “пригоди”
Не кожен адаптується до нових умов, не кожен здатен приймати ті правила гри, які диктує місто. Як наслідок – людська трагедія, трагедія нереалізованості, трагедія морального занепаду, трагедія моральної загибелі.
Оцінюючи роль твору у літературному процесі, можна сказати, що “Місто” було першим у пореволюційну добу романом європейського рівня про селянську українську молодь, яка, розбурхана революцію, потягнулася у чужі колись їй міста. Звісно, що далекоглядної мети ця молодь перед собою не ставила, але місію свою усвідомлювала. Згадаємо, як головний герой після
Ще мить тому він був погноблений, а тепер йому виднілись безмежні перспективи. Таких, як він, тисячі приходять до міста, туляться десь по льохах, хлівах та бурсах, голодують, але працюють і вчаться, непомітно підточують його гнилі підвалини, щоб покласти нові і непохитні. Тисячі Левків, Степанів і Василів облягають ці непманські оселі, стискують їх і завалять.
В місто вливається свіжа кров села, що змінить його вигляд і істоту, і він один із цієї зміни, що їй від долі призначено перемогти”. Цікаво, що самого Валер’яна Підмогильного подібні думки дуже і дуже бентежили. Як ми знаємо, деякий час він проживав у Ворзелі.
Це був найщасливіший у його житті час, бо тут до нього приходить шалене кохання до доньки місцевого священика Катерини Червінської, яке щасливо закінчилося шлюбом. Між тим, письменник залишив селище, бо відчував провінційність свого буття і відірваність від літературно-мистецького руху. У одному з листів Підмогильний звертається до товариша: “Взагалі, дай мені картину сучасного літературного життя.
Хоч я й близько Києва, але од літературного життя одірваний страшенно”.
В основі сюжетної схеми роману “Місто” лежить історія життя Степана Радченка, що з нікому не відомого сільського хлопця поступово вибивається на вершини літературної слави. Цей селюк із жадобою неофіта пізнав до кінця всі щаблі безглуздого і розумного, руйнівного і водночас майбутнього життя того хвилюючого видива, що зветься містом. Але трактування роману виключно в такому контексті, на мій погляд, значно звужує широту тих питань і проблем, які були в основі авторського задуму.
Підмогильний зображує не тільки письменника, який підкоряє місто і стає відомим у столиці.
У першу чергу, Степан Радченко – жива людина, носій моральних цінностей. І якщо зусилля і митарства Степана на письменницькій ниві не пропали даремно, він завоював і переміг місто, то зусилля і митарства Радченка на рівні спілкування і порозуміння з людьми були марними. Степан Радченко став звичайним пристосуванцем і ловеласом.
Степан їхав у столицю з метою здобути вищу освіту, щоб повернутися в село і піднімати там царину духовності. Поступово наміри юнака змінюються. Він розуміє, що праця письменника досить прибуткова: “Хай усі знають, що Степан Радченко пише оповідання, що він письменник, виступає в Академії і дістає оплески.
Хай у сільбуді буде його нова книжка, і товариші, що він покинув, хай дивуються й заздрять йому!” Опановане Степаном ремесло – не його справжнє покликання, а лише реальний шанс залишитися в Києві, безбідно жити в найпрестижнішому мікрорайоні, користуватися послугами навколо літературних дам і прихильниць, купатися в променях слави. Одного разу, повернувшись після побачення додому, хлопець знайшов конверт, у якому містилась пропозиція написати оповідання про класову боротьбу і гонорар.
Перед тим Степан збирався “того письменства здихатися”, але воно якось само переслідує його. Згадаємо історію нашого письменства у радянські часи: скільки творців ставали зброєю в руках влади, скільки творців забували своє покликання, натомість писали твори на замовлення. Це приносило більшості з них невимовні страждання, але протистояти цьому лихові були спроможні не всі.
Не тільки ці умови прийняв Степан Радченко як належне. Він постійно намагався перебороти в собі “село”, і кожен новий крок на цьому шляху символізували стосунки з жінками. Звернімо увагу, що всі жінки у творі чітко поділяються на представниць села, передмістя, міста та зовсім відкритого стилю життя, що його презентує Рита.
Надійка була для Радченка уособленням сільського минулого, яке примушувало озиратися в минуле, заважало вільно дихати. Дівчина була беззахисна перед коханцем, тихо й покірливо давала все те, чого від неї вимагали. Степан був змушений викреслити Надійку зі свого життя, “знищити її в собі, як путо, що приковує в’язня до стіни”.
Степан сприймав жінку виключно як річ, яку беруть, віддають, яка належить чоловікові як його власність. Коли він дізнався про зв’язок Надійки з Борисом Задорожним, байдуже сказав: “Хай бере”. Пізніше, наприкінці твору, Радченко таки спробує відібрати вже одружену Надійку, але вона зустріне його досить холодно й офіційно, без обіймів і поцілунків.
Вражений та вкрай обурений хлопець заспокоюється лише тоді, коли “сласно прошепотів кілька разів”: “Думає, як чоловік у неї, так вона цяця… А сама вона – пузата міщанка!”
Другий щабель просування Радченка до своєї мети уособлюють стосунки з Тамарою Василівною, або, як її називав Степан, Мусінькою. Мусінька була мрією кожного чоловіка: ніжна, м’якенька, невибаглива, підпускала до себе холодними ночами, годувала, не вимагала ніякого особливого ставлення до себе.
Третій щабель є найцікавішим, але й найтрагічнішим. Наївно повіривши, що Степан Радченко – геній, юна кияночка Зоська закохалася в нього. Можливо, вона чекала від нього делікатної поведінки, але отримала постійний жорстокий тиск, нівелювання будь-якого права на власне рішення.
Зрозуміло, що Степана Зоська приваблює своєю неприступністю. Це перша жінка, яку йому було не так легко, як траплялося до того, “взяти”, зробити своєю власністю.
Степан на певний час застигає перед дівчиною, мов хижак, стурбований незвичною поведінкою чергової жертви. І цей опір, що чинила Зоська його “коханню”, геть пригнічує Радченка: він витрачає на неї всі свої гроші, весь час і сили, забуває про навчання, роботу, якийсь суцільний хаос панує у його душі, але відмовитися від дівчини він не може, бо чоловік ніколи не може змиритися з поразкою, адже він – переможець, він, як називає іронічно Зоська Степана, “божественний”.
Несподівано для себе, вже майже змирився із думкою, що Зоська ніколи не стане “його”, Радченко, вдаючись до останніх спроб, нарешті заволодіває дівчиною. Але він не звик відповідати ані за свої вчинки, ані за долю тих людей, які не були йому байдужими.
Змусивши дівчину стати його коханкою, Степан не цікавиться, як вона сприймає цей статус. Автор же показує, що для самої Зоськи становище коханки принизливе, вона на межі зриву, таке життя стало для неї тягарем. Між тим, самогубство відкладається, бо Радченко вирішив одружитися.
Йому дуже хотілося мати вдома дружину-наймичку, рабиню, яка б угадувала його забаганки. Не ставши дружиною, Зоська стала рабинею. Раптово Радченко усвідомлює, що одружуватися йому не слід, і починає діяти, як підлий боягуз.
Зоська не витримує справді жорстокого розриву зі Степаном. Після того як Степан запропонував одружитися, дівчина аж ніяк не могла очікувати наступного дня таких кардинальних змін: “Обридла ти мені. Відчепись од мене, от що!” І на вечірці Радченко починає відверто фліртувати на очах Зосі з Ритою.
Смерть Зоськи припадає на останні сторінки роману, це, власне, і є розв’язка твору – “померла як єсть”. А й справді, куди рухатися далі? Адже Зоська була уособленням міста.
Знищивши цю дівчину не тільки морально, а й фізично, Радченко досягає своєї мети, – він завойовує місто. Стосунки із танцюристкою балету Ритою були досить зручними для Радченка. Він опанував науку міста.
Ані людяності, ані сміливості – лише егоїстичне бажання задовольнити власні примхи.
На мій погляд, причини морального занепаду Степана Радченка полягають не тільки і не стільки в тому, що він відірвався від рідної землі, потрапив у “кам’яні джунглі”, де панують жорстокі закони виживання. Він здатен глибоко і всесторонньо мислити, бути інтелектуалом, але відгороджений почуттям своєї меншовартості від іншого світу. Це своєрідний комплекс, який примушує людину бути невиправдано жорстокою.
Зоська досить об’єктивно оцінила рівень моральності свого коханця і тирана: “Душа в тебе погана. Погана якась душа”.
Related posts:
- Трагедія морального занепаду інтелігента в романі В. Підмогильного “Місто” (1 варіант) Великі міста… Скільки ними поглинуто доль, розчавлено душ, скільки моральних падінь бачили їхні скляні бездушні очі-вікна, – не перелічити. Однак, як метелики на вогонь, летять-поспішають люди до Очікуваних радощів, легкого цікавого життя, а можливо, і до слави. Зміни у способі життя молодої людини, яка виїхала з села на навчання, зміни її характеру під впливом нових […]...
- Складність і неоднозначність характеру інтелігента Степана Радченка, головного героя роману В. Підмогильного “Місто” В. ПІДМОГИЛЬНИЙ 11 КЛАС УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 1920-1930-Х РОКІВ. ПРОЗА В. ПІДМОГИЛЬНИЙ Складність і неоднозначність характеру інтелігента Степана Радченка, головного героя роману В. Підмогильного “Місто” Роман В, Підмогильного “Місто” з’явився у Харкові 1928 року. Це перший урбаністичний роман в українській літературі, який відрізнявся від уже відомих зразків проблематикою, новими героями, манерою оповіді. Хоча розповідь у творі ведеться від […]...
- Самопізнання головного героя в романі “Місто” Валер’яна Підмогильного Самопізнання головного героя в романі “Місто” Валер’яна Підмогильного “Місто” Валер’яна Підмогильного – роман про людину, про місто, про життя, про незгасність вогню, сповнений скептицизму переможця і оптимізму переможеного. В. Підмогильний намагався зрозуміти, хто є людина в місті, яке її місце в житті, для чого вона живе, він прагнув осмислити її ідеали, ціннісні орієнтації. Автор хотів […]...
- Степан Радченко – завойовник міста чи його жертва? (за романом В. Підмогильного “Місто”) Степан Радченко – завойовник міста чи його жертва? (за романом В. Підмогильного “Місто”) Питання про долю персонажа роману “Місто” Степана Радченка досить неоднозначне. Автор показує нам шлях поступового кар’єрного зростання героя, який супроводжується неминучою духовною еволюцією. Радченком володіє непереможне прагнення до нового, іншого, вищого, втіленням чого в його свідомості стає місто. Герой приїжджає до міста […]...
- Самопізнання головного героя у романі “Місто’ Валер’яна Підмогильного “Місто” Валер’яна Підмогильного – роман про людину, про місто, про життя, про незгасність вогню, сповнений скептицизму переможця і оптимізму переможеного. В. Підмогильний намагався зрозуміти, хто є людина в місті, яке її місце в житті, для чого вона живе, він прагнув осмислити її ідеали, ціннісні орієнтації. Автор хотів поставити людину перед самою собою, змушував її зазирнути […]...
- “Душа в тебе погана. Погана якась душа”. Образ Степана Радченка в романі В. Підмогильного “Місто” Валер’яну Підмогильному належить одне з найпомітніших місць в українській літературі доби національного відродження. “… У всьому вигляді було щось витончене, не радянське, його зовнішність свідчила про внутрішню культуру. І справді, це був один із найкультурніших наших письменників”. Так напише про В. Підмогильного Ю. Бойко, який точно передав емоційний портрет письменника. Саме в романі “Місто” В. […]...
- Образ Степана Радченка за романом “Місто” В. Підмогильного У своєму романі “Місто” через розкриття образу Степана Радченка – вихідця з села, який прагне “закріпитися” у міському житті – В. Підмогильний намагається розв’язати одвічну проблему неоднозначності людської душі, знайти рішення, не моралізуючи та не кидаючись у крайності. Основна тема твору – доля селянської молоді, у якої після радянської революції з’явилася неймовірна до того можливість […]...
- Жіночі образи в романі “Місто” Роль жіночих образів, як один із аспектів характеристики головного героя. є Надійна, яка мешкає в сараї (столярня) Гнідих, де за стінкою жили корови – це символ села. (Степан відчував себе чужим у місті. Навіть у книжках зосереджувалося все чуже, усі небезпеки. Поступово Степан розуміє, що місто треба здобути, а не ненавидіти. А він – це […]...
- Образ Степана Радченка в романі В. Підмогильного “Місто” Серед письменників, чиї імена сучасному читачеві стали відомими не так давно, Валерій Підмогильний. Треба віддати дане: спадщину письменника повернуто повністю, і його визнали одним з найколоритніших письменників новітньої української літератури. У біографії письменника є багато “білих плям”, вона чекає свого дослідника. Відомо, що народився він під Катеринославом учився в університеті, займався педагогічною діяльністю, працював у […]...
- Образ Києва в романі В. Підмогильного “Місто” В. ПІДМОГИЛЬНИЙ 11 КЛАС УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 1920-1930-Х РОКІВ. ПРОЗА В. ПІДМОГИЛЬНИЙ Образ Києва в романі В. Підмогильного “Місто” У романі В. Підмогильного “Місто” поряд з образом Степана Радченка ключовим є й образ міста, адже без нього авторові не вдалося б показати духовну еволюцію персонажа. У творі змальовано пореволюційні часи, коли у традиційно селянській Україні почали швидко розвиватися […]...
- ЕКЗИСТЕНЦІАЛЬНІ МОТИВИ В РОМАНІ ВАЛЕР’ЯНА ПІДМОГИЛЬНОГО “МІСТО” 11 КЛАС ЕКЗИСТЕНЦІАЛЬНІ МОТИВИ В РОМАНІ ВАЛЕР’ЯНА ПІДМОГИЛЬНОГО “МІСТО” ПРИКЛАДИ ПЛАНІВ ТВОРІВ Варіант 1 I. Творчий шлях В. Підмогильного. II. Роздуми над феноменом людського буття в романі В. Підмогильного “Місто”. III. Актуальність проблем роману В. Підмогильного “Місто” у сучасному українському суспільстві. Варіант 2 I. “Чому людина не має сили виправляти позад себе подій?” II. ” […]...
- Зображення “цілісної” людини у романі Валер’яна Підмогильного “Місто” Валер’яна Підмогильного називають автором інтелектуальної прози, суть якої полягає в тому, щоб цілісно поєднати художній стиль, філософські роздуми й узагальнення та розкриття психологічних проявів особистості. Власне, творчість Підмогильного і започаткувала інтелектуально-психологічний напрямок у розвитку модернової української прози початку XX ст. Пам’ятаймо, що для модернізму характерними рисами є певна зосередженість на окремій особистості, розкриття її особливостей […]...
- Моральна еволюція Степана Радченка (за романом В. Підмогильного “Місто”) (1901- 1937) Народився в с. Чаплі на Катеринославщині в селянській родині. Навчався в реальному училищі, на математичному, а потім на правничому факультетах Катеринославського університету. Вчителював. З 1921 р. живе у Києві, працює бібліографом у Книжковій палаті, згодом – редактором у “Книгоспілці”. У 1924 р. утворює літературну групу “Ланка”, що з 1926 р. отримала назву МАРС […]...
- Детальний Аналіз твору “Місто” Підмогильний Паспорт твору: Рід літератури “Місто”: епос. Жанр “Місто”: Урбаністичний роман. Тема “Місто”: підкорення людиною міста. Ідея “Місто”: утвердження філософії вітаїзму, аналіз вічних цінностей буття, взаємин людини й урбаністичного простору. Герої “Місто”: Степан Радченко – головний герой; Надійка – дівчина із села; Левко – студент; Ганнуся та Нюся – товаришки Надії; Лука Гнідий – господар; Тамара […]...
- Образ Міста в однойменному романі Валер’яна Підмогильного Частину свого життя Валер’ян Підмогильний прожив у Києві. Там він поринув у творчість і роботу, а також здобув значний авторитет серед однодумців. На той час столицею УСРР був Харків і тому письменника вабило те, що місто залишалося осторонь столичного галасу, хоча над ним все ще панувало типове міщанське середовище: “Ось вони – горожани! Крамарі, безглузді […]...
- “Місто”- перший роман європейського рівня про селянську молодь I. Творча особистість В. Підмогильного. (Твори В. Підмогильного порушували філософські проблеми буття людини першої третини XX століття. Він продовжив традиції української класичної літератури з її гуманістичним пафосом, пильною увагою до внутрішнього світу своїх героїв, виявляючи в них боротьбу двох начал – добра і зла. Свій родовід як митець Підмогильний веде від В. Винниченка, в якого […]...
- “Мої роздуми над романом “Місто” Роман “Місто” був написаний Валер’яном Підмогильним і виданий у 1928 році. В даному романі розглянуто безліч досить важливих проблем людського життя. Варто відзначити, що цей роман більшою мірою приділяє увагу тому часу, який він описував, а цей час, в свою чергу, має деякі особливості, які не дуже характерні для сучасності. Втім, це зовсім не означає, […]...
- “Чи підкорив місто Степан Радченко?” Бажання підкорити місто є характерним і цілком зрозумілим бажанням для великої кількості мешканців сіл. Кожна людина прагне поліпшити своє життя, поставити собі певні завдання, домогтися їх і тим самим переконатися у власних силах і можливості досягати поставлених цілей. В якості прикладу можуть бути розглянуті жителі сіл, які хочуть переїхати у велике місто, яке здається їм […]...
- Образ Степана Радченко в романі В. Подмогильного “Місто” Серед письменників, чиї імена сучасному читачеві стали відомі не дуже давно, і Валерій Подмогильний. Спадщина цього письменника повернуто повністю, і його визнали одним із самих колоритних письменників новітньої української літератури. У біографії письменника є багато “білих плям”. Відомо, що народився він під Катеринославом, учився в університеті, займався педагогічною діяльністю, працював у видавництві, секретарем секції художньої […]...
- Мої враження від образу Степана Радченка ” Місто” Широкому колу читачів ім? я письменника Валерія Підмогильного стало відоме зовсім недавно. Проте цей автор є одним із найвизначніших в новітній українській літературі. Його розстріляли як політичного діяча десь між 1937-1941 роками. Точної дати так і не встановлено. Головним героєм творів Підмогильного є зарозумілий міщанин, котрий уже давно відкинув всі звичні традиції, а нові не […]...
- Екзистенціальні мотиви у романі “Місто” Серед усієї різноманітності й неоднорідності нової української літератури від часів І. Котляревського і до сьогоднішніх днів, безсумнівно, одним із найяскравіших її явищ стала епоха 20-30-х років XX століття. Вона представлена цілою плеядою непересічних митців, як-то: М. Рильський, М. Зеров, М. Куліш, М. Хвильовий та багато інших. Однак у ряду надзвичайно талановитих письменників, поетів, драматургів того […]...
- Образ Степана Радченка в романі “Місто” Серед письменників, чиї імена сучасному читачеві стали відомими не так давно, Валерій Підмогильний. Треба віддати дане: спадщину письменника повернуто повністю, і його визнали одним з найколоритніших письменників новітньої української літератури. У біографії письменника є багато “білих плям”, вона чекає свого дослідника. Відомо, що народився він під Катеринославом учився в університеті, займався педагогічною діяльністю, працював у […]...
- Моє рідне місто – I варіант I варіант У кожної людини, крім рідної країни, є ще мала Батьківщина. Це місто або село, в якому ти народився, твоя вулиця, дім – все те, що таке близьке серцю Моє рідне місто-Донецьк. Тут я народився, живу, ходжу до школи. Тут живе моя родина, друзі. Мені подобається це місто. В ньому багато гарних вулиць, споруд: […]...
- Коротко про “Місто” (1927) Літературний рід : епос. Жанр : урбаністичний роман. Тема : підкорення людиною міста. Головна ідея : розкриття характеру людини, яка підкорює місто. Головні герої : Степан Радченко, Надійка, “мусінька” Тамара Василівна (її чоловік Гнідий і син Максим), Зоська, Рита, Левко, Михайло Світозаров, Вигорський. Сюжет І частина. Степан Радченко разом з односельцями Надійкою і Левком […]...
- Моє рідне місто – І варіант I варіант Донецьк – моє рідне місто. У ньому я народився, живу й навчаюсь. У минулому місто мало дві назви: Юзівка та Сталіно. Я люблю своє місто за красиві вулиці, бульвари, площі, парки та сквери. Особливо місто красиве весною, коли з’являється соковита зелень. Коли приходять свята, місто спалахує безліччю різнобарвних вогнів. Влітку можна відпочити на […]...
- Моє рідне місто – ІІ варіант II варіант Моє рідне місто – Донецьк. Тут я народився, зробив перші в житті кроки. Донецьк – це мозок та серце Донбасу, один із найбільших у нашій державі промислових центрів. Наше місто було засновано у 1869 році як робітниче селище при металургійному заводі і звалося Юзівкою, бо його заснував Джон Юз – англійський підприємець. Зараз […]...
- Моє рідне місто – IІ варіант II варіант Виникнення Донецька можна віднести до літа 1869 року, коли почалось будівництво металургійного заводу. Але на той час тут вже існувало кілька селищ: Олександрівка, Олексіївка, Семенівка та кілька інших, їх жителі займались видобутком вугілля для власних потреб. Але крім вугілля поруч були ріка та залізна руда. Тому саме тут вигідно було розташовувати металургійне виробництво. […]...
- Місто (скорочено) – Підмогильний Валер’ян Частина перша Степан стояв на палубі корабля, що плив до Києва по дніпру, оглядав береги, прощався подумки з рідним селом, селами, що виднілися на березі. Він їде до великого міста, щоб учитись і жити, щоб здійсни ти свою давню мрію. Разом із ним їхали Надія та Левко, односельці, теж учитися. Надія була дуже цікава до […]...
- Життя і творчість Валер’яна Підмогильного Реферат з української літератури Життя і творчість Валер’яна Підмогильного В особі Валер’яна Підмогильного наша література могла б мати письменника врівні з Мопассаном чи Франсом, Бальзаком чи Меріме, проте кривава рука більшовицького тоталітаризму обірвала життя талановитого прозаїка на початку сходження до вершин світового мистецтва. Про це свідчать ті твори, які полишив нам В. Підмогильний, написані протягом […]...
- Чи позначилася на творчому доробку В. Підмогильного його перекладацька діяльність? В. Підмогильний відомий не тільки як письменник-прозаїк, автор кількох збірок оповідань, романів “Місто” і “Невеличка драма”, а й блискучий перекладач з французької творі и Вольтера, Д. Дідро, В. Гюго, О. Бальзака, А. Доде. Гі де Мопассана, П. Меріме, А. Франса. Безперечно, знання кращих здобутків європейського письменства не могло не вплинути на формування літературно-естетичних уподобань прозаїка, […]...
- Трагедія жінки в романі Л. М. Толстого “Анна Кареніна” (1 варіант) Лев Миколайович Толстой – класик світової романістики, філософ, “учитель життя”. Духовна спадщина письменника грандіозна і велична, стала помітним культурним явищем XIX та XX століть. Дійсність часу, криза старих форм життя висунули перед письменником ряд проблем, які він мав вирішити. Толстой не міг не відзначити зміну характеру духовних пошуків передового людства Росії: важливо було розкрити проблему […]...
- Трагедія роду Половців і трагедія України (за романом Ю. Яновського “Вершники”) (2 варіант) Юрій Яновський став відомим саме завдяки роману “Вершники”, який був написаний ідеологічно правильно, тобто віддавав хвалу більшовицькій партії. Особливість цього роману – це своєрідність його будови: він складається з окремих новел. Та через всі новели червоною ниткою проходить тема трагедії українського народу, яка полягає в занепаді загальнолюдських цінностей, розпаді роду, родини заради якихось нових реалій […]...
- Місто – ВАЛЕР’ЯН ПІДМОГИЛЬНИЙ Скорочено Частина перша Степан стояв на палубі корабля, що плив до Києва по Дніпру, оглядав береги, прощався подумки з рідним селом, селами, що виднілися на березі. Він їде до великого міста, щоб учитись і жити, щоб здійсни ти свою давню мрію. Разом із ним їхали Надія та Левко, односельці, теж учитися. Надія була дуже цікава до […]...
- Розповідь про місто костопіль Костопіль-місто в Україні, центр Костопільського району Рівненської області. Населення 30 467 мешканців. Місто розташоване на річці Замчисько, за 35 км на північний схід від Рівного. Залізнична станція на лінії Рівне-Сарни. У Костополі діють підприємства деревообробної та лісової промисловості, завод скловиробів, завод продтоварів та ін.,що визначає місто як важливий індустріальний центр Рівненської області. Я народився в […]...
- Проблема морального обов’язку у творі “І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм… ” Т. Шевченка (2 варіант) У тисяча вісімсот сорок п’ятому році Кобзар подорожував Україною. Поетові довелося побачити неймовірні страждання народу, зростання невдоволення серед селян. Прикро було Тарасові Шевченку спостерігати, як українські пани, надівши маски “лібералів”, знущаються над людьми. Вони на словах розуміють і люблять народ, але довести це справами, відмовитись від своїх привілеїв пани не здатні. Коли Шевченко став відомим […]...
- Моє рідне місто – Харків Місто мого життя – Харків. Тут я народилася, виросла, тут живуть мої знайомі, друзі. У цьому місті я люблю все. Його будинки, вулиці, затишні куточки на лоні природи: лісопарк, парк Горького чи Шевченка. Місто дало світу багатьох визначних людей, зростило не одне покоління. Місто має велику славетну історію. У минулому – це одне з важливих […]...
- Аналіз вірша “Місто” Семенко М. Семенко протягом усього свого творчого життя експериментував із формою вірша, шукав власну інтонацію, невимушену й наближену до розмовної, розробляв і опрацьовував нові мотиви, зокрема еротичні та урбаністичні. Вірш “Місто” має яскраво виражений урбаністичний характер. Вид лірики: вірш-медитація. Жанр: ліричний вірш. Провідний мотив. У вірші “Місто” автор, використавши прийоми й засоби футуризму, не тільки відтворив […]...
- Значення атмосфери трудового життя для морального відродження людини (за романом “Марія”) – ІІІ варіант УЛАС САМЧУК 11 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ УЛАС САМЧУК Значення атмосфери трудового життя для морального відродження людини (за романом “Марія”) ІІІ варіант Все життя наші предки працювали, бо знали: без праці вони загинуть від голоду. Добували собі працею їжу ще у вік кам’яний, працювали і в середні віки, і у вісімнадцятому, дев’ятнадцятому сторіччях. Люди розуміли, що […]...
- Трагедія поета-вигнанця в ліриці Євгена Маланюка (2 варіант) Життя Євгена Маланюка – приклад того трагічного існування викинутого за межі рідної землі українського поета, свідомого громадянина, що не потрібний виявився Батьківщині саме тоді, коли потребував віддати всю свою долю їй. Тому лірика поета – болючий монолог емігранта-вигнанця, закоріненого в рідній землі. Портрет емігранта накреслює Євген Маланюк в “Сонетах про Орлика” – керівника козацької еміграції […]...
- Значення атмосфери трудового життя для морального відродження людини (за романом “Марія”) – І варіант УЛАС САМЧУК 11 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ УЛАС САМЧУК Значення атмосфери трудового життя для морального відродження людини (за романом “Марія”) І варіант Нам відомо з підручників біології, що, згідно з теорією Ч. Дарвіна, людина походить від мавпи. Ця людиноподібна істота вирішила трохи попрацювати, і з нею сталося диво. Здається, подібне диво сталося і з Корнієм Перепутькою […]...