Трагедія особистості в оповіданні М. Хвильового “Я (Романтика)” (1 варіант)
Видатний український письменник Микола Хвильовий велику увагу приділяв внутрішньому світу людини, його цікавила особистість у складних умовах, поставлена перед вибором. Можливо тому, що й сам він постійно вагався між своїм революційним обов’язком і тим, що бачив у реальному житті, тобто наслідками революційної діяльності. Ці переживання, уболівання за долю народу, який потрапив під колеса історії, і призвели до трагічного пострілу, що обірвав життя талановитого письменника.
У кожній новелі М. Хвильового є герой, поставлений перед вибором.
Він потрапив у жорстокий світ революційного перетворення дійсності, де немає місця любові до людини,
Тому так різко відчуває персонаж оповідання свою провину: “… Шість на моїй совісті? Ні, це неправда.
Шість сотень, шість тисяч, шість мільйонів – тьма на моїй совісті!!!” Людська душа не має ціни, тому смертний вирок одному є вироком мільйонам душ, це вирок собі, в першу чергу.
Герой намагається врятуватися від безглуздого самознищення у своєї матері, де затишно і спокійно “горить лампада перед образом Марії”, де квітне м’ята, де “ранки цвітуть перламутром і падають вранішні зорі в туман дальнього бору”, де мати завжди пожаліє свого “м’ятежного” сина. Та доводить письменник, що не можна жити із роздвоєним сумлінням. Якщо одного разу ти став на кривавий шлях винищення собі подібних, то вороття не буде, не можна бути слугою двох панів. Жорстока дійсність поглинає головного персонажа.
Він усвідомлює це, коли “схопили нарешті й другий кінець” його душі – коли на революційний суд привели рідну матір.
Усвідомлюючи часто невинність “обивательського хламу”, тобто тих, кого вони прирікали до розстрілу, чи зможе він помилувати свою неньку, чи зможе показати свою слабкість перед жорстоким доктором Тагабатом, перед тупим виконавцем волі трибуналу – дегенератом? Ні, страх перед власною загибеллю, страх виявити себе не вірним революційній ідеї перевершує синівську любов. Письменник показує нам вагання свого персонажа, що в цей час знаходиться ніби поза свідомістю: він не тямить, що робить і куди йде. Жорстокі виконавці революційної волі дають йому шанс поступитися переконаннями, уже й доктор Тагабат відступає від неминучості вироку, але вибір зроблено: мати стає жертвою на вівтарі революції.
Нечуваний вчинок, страхітлива жорстокість. Та це правдива картина подій революції та громадянської війни.
До вбивства матері, я вважаю, ми можемо говорити про трагізм особистості, поставленої перед вибором, але із убивством найріднішої людини особистість зникає, залишається лише звіряча сутність істоти.
Микола Хвильовий вважав себе справжнім революціонером, але його вибір був іншим – краще припинити своє існування, ніж коїти злочини, прикриваючись високими ідеями революції.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)