Трагічна доля Катерини в п’єсі А. И. Островського “Гроза”
1. Жорстокі вдачі міста Калинова. 2. Кабаниха й Дикої. 3. Життя й смерть Катерини. П’єси А. Н. Островського дозволяють нам, сучасним читачам, зануритися в життя російського купецтва.
Письменник настільки вірогідно показує будь-які, навіть незначні деталі купецького побуту, що в нас немає приводу сумніватися в його правдивості.
Після прочитання драми “Гроза” я стала замислюватися про глибину трагедії, що розверталася на тлі простої буденної дійсності. Доля головної героїні незавидна. Катерина дуже явно відрізняється від людей,
Саме тому вона не зустрічає розуміння, їй важко й самотньо. Один з жителів міста, Кулигин говорять: “Жорстокі вдачі, пан, у нашім місті, жорстокі!
” Із цим важко сперечатися. Однак людей, подібних Кулигину, у місті немає. Інші – брехуни й лицеміри. Вони вміло причиняються, приховуючи свою щиру сутність.
Суспільство диктує свої закони, люди бояться чужої думки. Ніхто не зважується бути чесним перед собою й іншими. “Темне царство” занадто сильно, тому противитися йому ніхто не вирішується Купчиха Кабанова й купець Дикої – яскраві представники тої частини суспільства, що має владу
Навіть подумки ніхто не зважився б не підкоритися ім.
Кабаниха безсердечна, егоїстична й надзвичайно лицемірна. Під святенницькою личиною ховається її жорстокість по відношенню навіть до найближчих людей. Не випадково про Кабановой говорять, що вона – ханжа, “жебраків обділяє, а домашніх заїла зовсім”.
Марфа Ігнатіївна Кабанова дуже властолюбна Їй важливо, щоб усе ставилися до неї з повагою й шанобливістю. Насправді її ніхто не поважає, але визнати це відкрито ніхто не хоче. Її діти, Тихін і Варвара, давно навчилися причинятися, вони надходять так, як від них потрібно. Відношення Кабановой до Катерине заслуговує на особливу увагу.
Свекруха чіпляється до кожного слова й учинку Катерини, перетворюючи життя дівчини в сущий кошмар.
Купець Дикої, як і Марфа Кабанова, ставиться до шановного в місті людям Тим часом особистість самого купця може викликати лише презирство й ненависть. Це надзвичайно жорстока людина, що перетворив у пекло життя своїх домочадців. Він так само вкрай непорядна людина, тому що незаконно привласнив гроші свого племінника-сироти.
Дикої принижує всіх, кому не пощастило потрапити від нього взависимость.
Неважко собі представити, наскільки важко доводиться в такому середовищі Катерине. Вона виросла в купецькій сім’ї. Але, судячи з тому що дівчина говорить про своє дитинство, ми розуміємо – її батьки були зовсім не схожі на Кабанову або Дикого. Катерина розповідає про життя в рідному домі: “Я жила, ні про чому не тужила, точно пташка на волі Маменька в мені душі не сподівалася, наряджала мене, як ляльку, працювати не примушувала…”.
Життя в будинку чоловіка для Катерини стає нестерпно важкою.
Для неї немає ні радості, ні волі. Задушлива атмосфера святенництва, дурості, жорстокості гнітить дівчину. Катерина почуває себе нещасної. Вона мріє про любов, піднесені й гарні відносини.
Але живе одноманітної, сіркою, сумовитої життям Катерине, на відміну від інших, не властиво лицемірство.
Вона не вміє брехати. Тому й віддається сповна своєї любові до Бориса. Він здається їй зовсім іншою людиною, несхожим на всіх навколо.
Любов стає для дівчини порятунком, життя здобуває якийсь зміст. Чисте й світле почуття любов виявляється черговим суворим випробуванням длякатерини. Адже саме любов приводить її кгибели.
В атмосфері неправди й святенництва ніхто не надає значення почуттям – як своїм, так і чужим. Не виключення й Борис. Катерина хоче виїхати разом з ним. Це було б для дівчини порятунком.
Але Борис відмовляє їй “Не можна мені Катя.
Не зі своєї волі їду: “дядько посилає”. Катерину оточують слабкі, безвладні люди. Таким виявився й Борис, таким є й чоловік Тихін.
Чоловік Катерини, на перший погляд, зовсім не заслуговує на увагу. Він не знаходить у собі сили хоча б у чомусь противитися своєї матері. Тихін навіть не робить спроби заступитися за свою дружину перед Кабанихой.
Сам він давно звик до того, що потрібно причинятися, брехати й лицемірити.
Не випадково, він з радістю очікує, коли можна буде на час виїхати з будинку й відпочити. Катерина не випробовує стосовно свого чоловіка ніяких почуттів. Вона вийшла заміж проти своєї волі, що, у загальному-те, звичайна справа для купецького середовища Сам Тихін не розуміє Катерину. Недалека, обмежена людина не в змозі зрозуміти й оцінити емоційну й чутливу натуру, якийсь є Катерина.
Треба сказати, що спочатку Катерина намагалася полюбити свого чоловіка.
“Я буду чоловіка любити. Тиша, голубчик мій, ні на кого я тебе не проміняю”. Однак ця спроба виявилася безуспішною И не, останню роль тут зіграла Кабаниха.
Зла баба говорить Катерине: “Що на шию-те виснеш, безстидниця? Не з коханцем прощаєш – Катерина дуже релігійна, сприймає грозу покаранням за доконаний свій гріх. Вона кається у своєму злочині. І вирішує, що гідно смерті.
Вона говорить: “Ні, мені що додому, що в могилу – однаково…
У могилі краще… Знову жити? Ні, ні, не треба… недобре”.
У цьому вчинку Катерини проявляється її рішучість, що була непомітна все життя. Дівчина рятується від ганьби єдино можливим способом – іде з життя





Related posts:
- Доля Катерини (по п’єсі А. Н. Островського “Гроза”) Мені здається, що навіть люди, совсем далекі від літератури, знають твори Олександра Миколівича Островського. Так часто по тілібаченню показують спектаклі й фільми по п’єсах великого російського драматурга. Мені теж запам’яталося трохи його п’єс. Особливо расрозповідь про безприданницю, гордої Ларирє, головна провина якої міститься в тім, що в неї не було приданого, і яку грали між […]...
- Образ Катерини (по п’єсі А. Н. Островського “Гроза”) Задум “Грози” виник під час поїздки Островського по Волзі ( 1856-1857), але написана драма лише в 1859 році. “Гроза”, – писав Добролюбов, – без сумніву, саме вирішительное твір Островського”. Ця оценка не втратила своєї сили й дотепер. Серед усього написаного Островським “Гроза” є, безсумнівно, кращим произведенням, вершиною його творчості. Це настоящая перлина російської драматургії, що […]...
- Душевна драма Катерини. Учнівський твір за п’єсою О. М. Островського “Гроза” Відкіля ж беруться в Катерини життєві витоки цієї цілісності? Для того, щоб це зрозуміти, треба звернутися до культурного грунту, який пестував її. Без нього характер Катерини в’яне, як скошена трава. У світовідчутті Катерини гармонійно поєднується слов’янська язична давнина із християнською культурою, яка одухотворює і морально прояснює старі язичницькі вірування. Релігійність Катерини немислима без сходу і […]...
- Сила характеру Катерини в драмі А. Н. Островського “Гроза” У Катерині бачили ми протест проти кабановских понятий про моральність, протест, доведений до кінця. Н. А. Добролюбов П’єса Островського була написана в 1859 році, під час підйому революційного руху мас, в епоху, коли особистість вставала на боротьбу за своє розкріпачення. “Гроза”, на думку Н. А. Добролюбова, “самий рішучий твір Островського”, тому що в ній показаний […]...
- Образ Катерини в п’єсі А. Н. Островського “Гроза” У п’єсі “Гроза” Островський створює зовсім новий для його творчості жіночий тип, простій, глибокий характер. Це вже не “бідна наречена”, не байдуже-добра, лагідна панянка, не “аморальність по дурості”. Катерина відрізняється від раніше створених героїнь Островського гармонійністю своєї особистості, силою духу, своїм світовідчуванням. Це натура світла, поетична, піднесена, мрійлива, із сильно розвиненою уявою. Згадаємо, як вона […]...
- Місце образа Катерини в п’єсі Гроза Островського А. Н Тема п’єси Островського – зображення “темного царства” російського життя, його побуту й вдач. Для втілення образа цього царства на сцені драматург придумав ціле місто Калинов, що стоїть на березі Волги. Ідея п’єси, як здається, найкраще сформульована Добролюбовим у статті “Промінь світла в темному царстві” (1859). Критик побачив у п’єсі глибокий соціальний зміст, тому що загибель […]...
- Краса душі Катерини. За п’єсою О. М. Островського “Гроза” Сонце в небі високо, стежина біжить далеко, бреде по ній красна дівиця. Стомилася вона, змучилася: за довгий свій шлях три пари башмаків залізних стоптала, три чавунні посохи зламала і три кам’яні проскури згризла. Як я любила в далекому своєму дитинстві читати і слухати казку про Фініста – ясного сокола, про його наречену і велике її […]...
- На чиїй стороні драматург? (по п’єсі Островського “Гроза”) П’єса А. Н. Островського “Гроза” була написана за матеріалами поїздки автора в 1856 році по Волзі. Драматург задумав написати цикл п’єс про провинциальном купецтво, що повинен був би називатися “Ночі на Волзі”. Але, до зжалению, весь задум так і не був здійснений В 1859 році була написана перша драма із цього циклу – “Гроза”, і […]...
- Конфлікт поколінь у драмі А. Н. Островського “Гроза” 1. Життя російського патріархального купецтва. 2. “Темне царство” і його представники. 3. Молоде покоління в драмі. 4. Протиріччя між старшим і молодшим поколінням А. Н. Островський показав життя російського купецтва. У драмі “Гроза” на повсякденному тлі розгортається трагедія, що погубило життя молодої жінки. У чому причина загибелі Катерини? Чи можна сказати, що саме конфлікт поколінь […]...
- Значення картини волзького пейзажу в п’єсі А. Н. Островського “Гроза” 1. Життя в провінційному містечку. 2. Живий і непокірливий характер головної героїні. 3. Роль природи в п’єсі. А. Н. Островський у п’єсі “Гроза” показує, як у маленькому містечку на березі Волги, розвертаються трагічні події. З найперших рядків добутку ми довідаємося про те, у якій атмосфері довелось жити героям п’єси. У добутку немає дріб’язків, будь-яка, навіть, […]...
- Скорочено драми Гроза Островського А. Н ГРОЗА Драма в п’яти діях Дія перше Суспільний сад на березі Волги. Сидячи на ослоні, міщанин Кулигин захоплюється Волгою. Що прогулюються Кудряш і Шапкин, почувши, як купець Дикої лає свого племінника, обговорюють це. Кудряш співчуває Борисові Григоровичу, уважає, що Дикого потрібно як варто налякати, щоб не знущався з людей. Шапкин згадує про те, що Дикої […]...
- Жіночі долі й характери в п’єсі А. Н. Островського “Гроза” 1. Особливості творчості Островського. 2. Образ Кабанихи в п’єсі “Гроза”. 3. Варвара, дочка Кабанихи. 4. Катерина, невістка Кабанихи. Кілька десятків п’єс написав А. Н. Островський за своє життя, і у всіх цих добутках, як у дзеркалі, відбилися ті або інші сторони життя, сучасної авторові. Але тільки чи про свій час писав Островський? Безсумнівно, колорит його […]...
- Катерина Н. С. Лєскова в оповіданні “Леді Макбет Мценского повіту” і Катерина А. Н. Островського в п’єсі “Гроза” 1. Катерина Ізмайлова й Катерина Кабанова – купецькі дружини. 2. Образ Катерини Ізмайловій. 3. Образ Катерини Кабановой. 4. Подібність і відмінності героїнь. А. Н. Островський у своїх добутках зображував життя російського купецтва Завдяки цим добуткам ми замислюємося про те, наскільки трагичной могла бути життя жінки в атмосфері патріархального купецького середовища. Н. С. Лєсков у своїх […]...
- Образ молодого покоління в драмі А. Н. Островського “Гроза” 1. Тихін Кабанів і Борис, племінник Дикого. 2. Іван Кудряш. 3. Катерина й Варвара У драмі А. Н. Островського “Гроза” дія розвертається на тлі напружених взаємин між представниками старшого й молодшого поколінь. Тиранічний гніт Кабанихи й Дикого на близькі не слабшає побачивши зовнішніх проявів покірності Як же поводяться представники молодого покоління, оказавшиеся в подібних умовах? […]...
- Жертви “темного царства” (По драмі А. Н. Островського “Гроза”) 1. Сюжетна лінія драми “Гроза”. 2. Представники “темного царства” – Кабаниха й Дикої. 3. Протест проти підвалин святенницької моралі Уявите, що це саме анархічне суспільство розділилося на дві частини: одна залишила за собою право пустувати й не знати ніякого закону, а інша примушена визнавати законом усяку претензію першої й безмовно зносити всі її капризи й […]...
- Сенс назви п’єси О. М. Островського “Гроза” З появою А. М. Островського в російській літературі змінилося багато чого, а основні зміни відбулися у драматургії: письменник відкрив новий конфлікт на нашому грунті, нове середовище – купецтво, яка принесла своїх героїв і новий сенс п’єс, отже, принципово нові назви творів. Ці зміни добре помітні у п’єсі О. М. Островського “Гроза”. Чому автор саме так […]...
- Образи-Символи в п’єсі А. Н. Островського “Гроза” 1. Образ грози. Час у п’єсі. 2. Сни Катерини й символічні образи кінця світла 3. Герої-Символи: Дикої й Кабаниха. Уже сама назва п’єси А. Н. Островського “Гроза” символічно. Гроза – це не тільки атмосферне явище, це алегоричне позначення взаємин між старшими й молодшими, що мають влада й зависимими. “…Тижня дві ніякі грози треба мною не […]...
- Учнівський твір По п’єсі А. Н. Островського “Гроза” “Суспільний сад на високому березі Волги; за Волгою – сільський вид”, – такою ремаркою Островський відкриває “Грозу”, Дія російської трагедії підноситься над волзькою широчінню, розорюється на всеросійський простір, йому відразу ж надається поетична окриленість: “Не може вкритися град, у верху гори коштуючи”. У вустах Кулинина звучить пісня “Серед долини рівна” – епіграф і поетичне зерно […]...
- Символіка в п’єсі О. М. Островського “Гроза” Для творів реалістичного напряму характерне наділення предметів або явищ символічним сенсом. Першим цей прийом використав О. С. Грибоєдов у комедії “Лихо з розуму”, і це стало ще одним принципом реалізму. О. М. Островський продовжує традицію Грибоєдова і начає важливим для героїв глуздом явища природи, слова інших персонажів, пейзаж. Але в п’єсах Островського є і своя […]...
- Переказ фінальної сцени драми А. Н. Островського “Гроза” Така собитийная канва добутку, за допомогою якої автор розкриває перед нами целую галерею людських типів. Тут і купці – самодури, И почесні матері сімейств – охоронниці місцевих вдач, і мандрівниці – прочанки, що розповідають небилиці, користуючись темрявою й неосвіченістю народу, і доморослі вчені – прожектери. Однак при всій розмаїтості типів виявляється неважким помітити, що всі […]...