Твір-лист. Ми живемо в краю Григорія Сковороди

Твір-лист. Ми живемо в краю Григорія Сковороди Добрий день, дорога моя Надійко!

Дуже хочу приїхати до тебе в Дніпропетровськ. Сподіваюсь, що наша зустріч не за горами, а поки що розповім тобі про одну цікаву екскурсію. Коли ти приїдеш до мене в гості, я неодмінно покажу тобі джерело Сковороди… Неподалік нашого селища тягнеться Бабаївський ліс. У нім бував письменник-філософ Григорій Савич Сковорода.

Мандруючи від села до села, любив мислитель спілкуватися з природою. І наші ліси – Покотилівський, Гладківський, Бабаївський – не

раз милували око Сковороди: тут він відпочивав і… працював, спостерігаючи за хмарками на небі, слухаючи пісню струмочка, розуміючи мову пташину. Нещодавно наш клас побував у Бабаївському лісі. Стояв прекрасний осінній день.

Могутні дуби, котрі багато бачили на своєму віку (адже тут ростуть столітні дуби!), спостерігали за нами і ніби хотіли щось розповісти. Казкова краса, Надійко! Але ось – невеличка галявина. При згадці, що тут ходив старий мудрець Сковорода, зразу війнуло давниною.

Підходимо до лісового джерела. Кришталево-чиста холодна вода збігає вниз і губиться у лісовому озерці. Аж ось бачимо меморіальну

дошку, на якій вирізьблено, що тут любив писати вірші і відпочивати поет і філософ Г. Скоророда… Можливо, саме тут він написав:

Стоит явор над горою, Все кивает головою. Буйны ветры повевают,

Руки явору ламают. А вербочки шумят низко, Волокут мене до сна. Тут течет поточек близко, Видно воду аж до дна.

До побачення, Надійко! Коли зможеш – приїжджай: тобі завжди раді на Харківщині. Всього найкращого!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Твір-лист. Ми живемо в краю Григорія Сковороди