Твір на основах побаченого: На виставці фотографії
Я людина захопливий, мені завжди цікаво дізнаватися щось нове й цікаве. У мене будинку багато книг – художня Література, довідники, словники й енциклопедії, які мені допомагають, коли я чогось не знаю, пишу реферат у школі або роблю домашні завдання. Телевізійні передачі, районна бібліотека й Інтернет мені теж дуже допомагають.
А ще я люблю ходити на екскурсії вмузеи.
У нашому місті кілька музеїв: краєзнавчий, художній, великий виставочний зал. Ми із класом були там не один раз. Але щораз у цих музеях, крім постійних експозицій, бувають
В усіх нас є фотоапарати, які ми беремо із собою й на прогулянку в ліс, і в подорож до моря, і на шкільний суботник, і на день народження до друзів. Із задоволенням клацаємо затвором, запам’ятовуючи вес важливе й цікаве, потім біжимо у фотоательє й з нетерпінням чекаємо, коли надрукують кадри, що вийшли. Деякі кадри виходять дуже вдалими,
На виставці художніх фотографій удалими були абсолютно всі знімки, які ми бачили, мало того, відразу відчувалося, що їхні автори – професіонали, що володіють художнім чуттям. Відчувалося, що авторам було цікаво фотографувати не себе, а навколишній світ. На серії цих фотографій, наприклад, океан – він такий мінливий!
От мрячний берег, а от протилежний берег бухти, над яким сонце. Сонце коштує над океаном посередині неба, потім переміщається, і небо й океан міняють свої кольори. Цікаво спостерігати, як Природа грає з нами і як це побачив фотохудожник
Разом З фотохудожниками ми побували в різних країнах, побачили, як там живуть люди, познайомилися з деякими їхніми традиціями й звичаями. Фотографії різні, і викликають вони зовсім різні почуття: від пекучого бажання побачити всі власними очами до смутку від неможливості це зробитися
А от портрети, на них – людські почуття, страсті й емоції. Цей старий, напевно, сумує, що його життя проходить, але й пишається тим, що залишиться після нього. Ця дівчина у весільному платті безумно щаслива, а ці хлопчиськи, граючи у футбол, забули про усім на світі.
От три сестрички-негритянки в однакових дивовижних рожевих платтячках, а тут художникові вдалося запам’ятати не тільки хлопчика, що жадібно п’є воду, але й сам струмінь води. От першокласник, що старанно виводить букви в зошиті. А от африканські жінки, що легко несуть на голові неосяжні глечики. Фотохудожник – це чарівник, що зумів піймати мить, неповторну мить життя