Твір на тему: Душа народу


Душа народу

Куди поділися римляни? Рим стоїть на місці, Вічне місто зберігає витвори стародавніх часів, але римлянин не йде вулицями. Тут живуть італійці.

Римлян нема: вони втратили свою латину, свою мову, змінили її на іншу, хоч і близьку, проте іншу – і народу не стало.

Нещодавно читав, що вчені спостерігали за людиною в момент смерті, і помітили, що цієї миті людина втрачає сім грамів ваги. І дійшли висновку, що то і є маса душі. Непомітна втрата, але то втрата життя. Так і римляни залишили по собі міста, винаходи, шедеври архітектури

і мистецтва, наукові відкриття – усе, що складає “тіло” народу, але втратили душу…

Отже, можна втратити все – землю, волю, майно, розсіятися світом і залишатися живим народом, доки збережена мова, душа народу. Хочеш зберегти народ – бережи мову.

Проте деякі люди вважають, що берегти – то значить заховати кудись і в жодному разі не користуватися скарбом. Через це у повсякденному житті вони спілкуються за допомогою дивного жаргону, більша частина якого – це іноземні або “інтернаціональні” слова. Зараз спостерігається засилля англійських слів.

Замінюються навіть існуючі “рідні”

відповідники.

Берегти не означає цуратися чужих слів і висловів, якщо вони вже існують. Треба тільки знати, коли, чому, навіщо і де їх застосовувати. Як на мене, вирази типу “піпл схаває” – це наруга над душею народу…

Тим паче, що коїться саме тим, хто повинен її берегти.

Микола Заболоцький закликав:

Не позволяй душе лениться!

Чтоб воду в ступе не толочь,

Душа обязана трудиться

И день и ночь, и день и ночь.

Так само повинна щоденно працювати і мова: називати нові явища і поняття, що з’являються у нашому житті, конкурувати з іншомовними словами і перемагати їх. Входити до словникового складу інших мов. Так, наприклад, як слова “парубок”, “хлібороб” “прижились” у російській мові. Ніхто вже не згадує, що слово “дах” німецьке за походженням.

Отже наша душа – наша мова.



Твір на тему: Душа народу