Твір на тему: Людина і рідний край

Людина і рідний край

Ми тут зросли, нам тут співали

Розмріяні ліси й поля;

Ми тут жили і тут вмирали.

Це наша батьківська земля.

/ П. Карманський /

Задумаймося… Досить тісний зв’язок існує між людиною і природою. І людина, і рослина для того, щоб вижити, пускає глибоко свої корені на тій землі, де народилася й живе.

Для кожного з нас найсвятішими є слова: мати, батьківщина. Адже батьківщина, на мою думку, – це не тільки наша країна, а й рідна домівка, і те місце, де народився, виріс, де вперше почув лагідну мамину колискову,

де минули найкращі роки твого життя, де ти вперше познайомився з історією своєї вулиці, міста, краю, де призвичаївся до культурної спадщини і свято бережеш її.

Але в житті не завжди буває так, як цього хочеш. Бо життя прожити – не поле перейти. Воно постійно вносить свої корективи. І хто знає, як складеться життя у майбутньому.

Але я переконаний, де б ти не жив, куди б не закинула тебе доля, отой солодкий та коханий дим рідного краю має бути завжди з тобою. Мені здається, що мандрівка в минуле, до рідних батьківських стежинок – це не мода і не забаганка, а людська потреба, яка освячується духовними витоками, громадянським обов’язком.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Твір на тему: Людина і рідний край