Твiр на тему: “Мiй вибiр. Безвiдповiдальнiсть чи виконання обов’язкiв”
Людини називають Людиною, коли вона здатна відповідати за свої вчинки, поведінку, за результати своєї діяльності, здатна тримати у своїх руках особисту долю, готова до будь-яких випробувань і перемог. Якщо немає відповідальності за себе, кажуть у народі, людини немає – вона, по суті, є лише передмовою до людини.
Відповідальність – це обов’язок перед кимось або перед чимось. Наш громадський обов’язок, честь і совість, життєва позиція – це міра відповідальності перед суспільством. Кожен повинен навчитися керувати собою, тобто
Самовиховання – це також прояв відповідальності, який свідчить про зрілість людини, її духовну стійкість.
Виконувати свій обов’язок перед сім’єю, друзями, Батьківщиною нелегко. Знаходяться десятки причин: не хочу рано вставати; чому я повинен поважати батьків не читатиму, так як голова болить; вдома немає умов для творчої роботи тощо. Ті, хто дотримується подібних правил, не розуміють того, що умови для свого життя в різні період розвитку створює сама людина. І тільки від неї залежить, чи зможе вона досягти своєї мети, здійснити свої мрії. Головне не тільки поставити собі мету, а й цілком
Але при цьому треба враховувати і інтереси оточуючих людей, адже не можна відокремлювати себе від людей, тоді життя буде беззмістовне.
Людина, ти покликана жити і творити на благо щастя на Землі, ти відповідаєш за свої вчинки не лише перед собою, а й перед усіма, кого любиш, хто любить тебе. Для того, щоб завжди відчувати себе Людиною, потрібно у своєму житті приносити якомога більше радості і світла в життя інших людей.
А ось безвідповідальність вимагає залучення до дії покарання. Припустимо, дитина в чомусь провинилася, і батьки її покарали. Наступного дня вони згадали, що дитина вчора завинила, і знову її покарали. І через рік…
Дивно, так? Навіть у законах заборонено карати за один і той же проступок двічі. А що ми робимо іноді самі з собою?
Колись в сім’ї померла дитина, і її батьки, згадуючи через роки цю біль, продовжують звинувачувати себе, що не змогли її врятувати, не вчасно викликали швидку, чи не зажадали від лікарів прийняття екстрених заходів, і все через безвідповідальність… Та коли в пам’яті спливає ганебний проступок, людина відчуває спалах сорому. Або незабутнє почуття провини за те, що хтось колись з’їв не те яблуко, і ми тепер – вічні грішники… І знову і знову караємо себе.
Болем душі чи тіла. Хворобами, від яких ніякими методами не вдалося чомусь позбутися.
Це не корисно. Так само некорисно звинувачувати інших у діях, виправдовувати свої біди тим, що вам завадили, вчасно не підказали, не навчили, дали неправильну раду… Особливо якщо розтягувати це заняття на довгі-довгі роки, адже це звичайна безвідповідальність.
А от взяти на себе відповідальність за події в своєму житті дуже навіть корисно. Під “своїм життям” ми розуміємо те, що відбувається і всередині, і навколо нас: настрій, події, відносини з людьми. Слово “покарання” для безвідповідальних людей краще застосовувати якомога рідше. Досить пам’ятати про закон причинно-наслідкового зв’язку. Причина – це вчинок, слово чи думка.
Наслідок – наступаючі після них зміни в житті. Вчинок, який чинять наперекір підказкам совісті чи звичайна безвідповідальність можуть залучити негативні зміни: наприклад, прогорить бізнес, або людина може захворіти, або – що ще важче пережити – захворіє його дитина… Відповідальність полягає в тому, що, побачивши негативні зміни у своєму житті, людина намагається відшукати причину і усунути її, тобто змінити свій характер так, щоб у майбутньому в схожих ситуаціях вести себе вже по-іншому. І як би то не було, а я за гідне виконання своїх обов’язків у всіх сферах нашого життя.
Відповідальності у моєму житті николи не буде.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)