Твір на тему: “Ранок взимку”

Дивно красивий зимовий ранок, особливо в сонячну погоду. Рано вранці гілки дерев ще вкриті інеєм. Вони стоять, прикрашені сріблом, немов їх зачарувала Снігова королева.

Але варто виглянути сонцю, як картина тут же змінюється, срібло перетворюється на діаманти, які іскряться і переливаються в його променях, яскравих, але не теплих.

Зимовим ранком ще тримається мороз, сніг скрипить під ногами, повітря чисте і свіже, здається, що надихатися їм неможливо. У густому небі ще прозирають зірки. Перед очима розгортається незвичайне видовище –

ніч зустрічається з днем.

Сонце вже потихеньку піднімається, а місяць ще не покинув небосхил. Місяць застиг, немов скутий морозом, і ніяк не може розлучитися з небом, здається, що він спеціально чекав сонце, щоб хоч трохи зігрітися в його променях. Так і сталося, сонце піднялося, і місяць повільно зник за горизонт.

Сонце стає одноосібним господарем на небі. Воно забарвлює небо у свої фарби, вважаючи за краще холодний рожевий колір. Ранкове небо взимку позбавлене яскравих фарб, по ньому не пливуть пухнасті хмари.

По мірі того, як піднімається сонце, стає все тепліше. Воно руйнує чари Снігової королеви. Але це

триває недовго.

Ось вже після обіду сонце почне ховатися, і зірки знову займуть місце на небі, спалахуючи холодним світлом.

Ранок не встиг настати, як його змінює ще більш короткий день, і, нарешті, настає вечір. Завтра буде новий день і новий яскравий зимовий ранок.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Твір на тему: “Ранок взимку”