Твір на тему: Рушник в українських обрядах та звичаях

Рушник на стіні. Це давній наш звичай. Не було, здається, жодної на Україні оселі, котрої не прикрашали б рушники.

Хата без рушників, казали в народі, що родина без дітей. Рушник з давніх-давен символізував не тільки естетичні смаки, він був своєрідною візиткою, а якщо точніше – обличчям оселі, відтак і господині.

По тому, скільки і які були рушники, складалася думка про жінку, її дочок. Ніщо, здається, так предметно Й наочно не характеризувало жіночу вправність, майстерність, зрештою, охайність і працьовитість, ніж вимережані “рукотвори”.

Вишитий

рушник створює настрій, формує естетичні смаки, є взірцем людської працьовитості. Згадаймо про його утилітарне призначення: з рушником, як і з хлібом, приходили до породіллі, ушанували появу немовляти в родині, з рушником виряджали в далеку путь батька чи сина, чоловіка чи коханого, одружували дітей, зустрічали рідних і гостей, проводжали людину в останню путь, ним прикривали хліб на столі.

Рушник пройшов крізь віки і нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею; він щедро простелений близьким і далеким друзям, гостям. Хай символ цей завжди буде ознакою великої любові й незрадливості.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Твір на тему: Рушник в українських обрядах та звичаях