Твір на тему: “Судити треба не за скорлупою, а за ядром”

Ми любимо робити поспішні висновки, оцінювати людей максимально просто і швидко. У нас це залишлось із давніх часів, коли миттєве визначення людини по зовнішнім ознакам могло врятувати життя. От з тих часів ми і оцінєюмо незнайомих нам людей по обгортці.

Для нас це комфортно і приємно. Значно важче розібратись, що за людина і яка вона насправді. Говорю насправді, оскільки у нашому соціумі бути таким, яким ти є, буває не зовсім вигідно і навіть безпечно. У школі слабкодухих романтиків може очікувати розплата за їхню невідповідність загольноприйнятим

нормам інших школярів. Тому й більшість носить маски, прикидаючись тими, кими вони не є насправді, підлаштовуючись під ті норми поведінки, які у цьому середовищі є оптимальними. І це їх влаштовує, оскільки відсутні проблеми, які могли б виникнути.

Школа у цьому плані є далеко не єдиним прикладом: різні місця роботи, служби, навчання – усі вони попадають під цю категорію. Є думка у Лао-цзи – філософа, засновдика даосизму, що у нас немає ніяких масок і що ми завжди є собою, просто різними. У відмінних ситуаціях ми проявляємо себе з різних сторін. Я з цим не погоджуюсь, адже коли людина у тій же школі поводить

себе не так, як вона б бажала, то вона не є собою – їй приходиться ніби надягати скорлупу і ховати своє ядро від усіх, іноді навіть від близьких.

Тому люди які здатні розгледіти наше справжнє я – безцінні. Воні ті рятувальні кола, які не дають нам потонути у вихорі ненависті і болю. Насправді не так вже й важко проявити краплину цікавості до людини, але наскільки мала кількість людей здатна на це, – одиниці.

Варто зближуватися з такими людьми, об’єднуватися з ними. Тільки так можна здерти з обличчя маску і показати усьому світу, який ти є насправді.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Твір на тему: “Судити треба не за скорлупою, а за ядром”