Твір на тему: Уподобали качки… калюжу (твір-опис місцевості)
Січень цього року видався відносно теплим, вологим, безсніжним. Різдво ми зустрічали з дощем. Та й Святки не обіцяли змін у погоді. Правда, одного разу вночі випав легкий сніг, ртутний стовпчик термометра опустився до мінус чотирьох. Ми вже зраділи: нарешті зима! “Час і лижі готувати”, – як завжди невчасно радів тато.
Вдень за кілька годин усе змінилося: земля знову оголилася, почав мрячити дрібний набридливий дощ. Добре хоч вітру не було. А потім дощ полив з такою силою, що ми два дні не виходили з дому.
І ось напередодні Хрещення
Його береги одягнуті в каміння. Дно чисте, вода прозора. Там навіть створено штучні перекати.
Ось і виходить, що на одних ділянках Яру вода в струмку тече повільно, а на інших – прискорюється. Через струмок перекинуто добротні містки, і коли я гуляю по таких містках, мені подобається переходити з одного бережка на інший. Що розповісти про ці бережки?
Вони затишні, тут можна
Восени, під час листопаду, струмок несе легкі різнобарвні кораблики – листя тополь, беріз, кленів. По бережках люблять сидіти ситі голуби – їх тут підгодовують відвідувачі Саржина Яра. Іноді голуби цілими зграями сідають у струмок на мілководді і хлюпаються. Навіть зараз, у січні, голуби не зрадили свою звичку.
Але вони не можуть суперничати з великими мешканцями цього водоймища – качками.
До того як покинути Саржин Яр, перед останнім містком, струмок розливається, створюючи невелике озерце. Ось у цьому озерці качок видимо-невидимо. Я люблю дивитися, як качки пірнають. Вони занурюються у воду майже вертикально, над гладдю залишаються тільки хвіст і червоні лапки. Іноді качки на цілий день кудись зникають, а потім також несподівано з’являються на звичному місці.
Я навчився відрізняти самку від самця. У самця яскраво-зелена голова і шия, білий комірець, цегляно-коричневі груди. Оперення тулуба і крил з яскравим зеленувато-блакитним відтінком.
Сіре вбрання самки набагато скромніше.
І ось коли вперше після Святочних сильних дощів ми прийшли до Саржиного Яру, качок в озері не побачили.. Доведеться хліб і насіння віддати голубам. Але своє рішення за мить змінили. На великій галявині, навпроти струмка, у кільці старих дерев ми побачили величезну калюжу, яку створила негода. І що ви гадаєте?
У цій калюжі плавало понад два десятки качок. Чому вони змінили кришталеве озерце на каламутну, нехай і глибоку, калюжу, невідомо. Але качки плавали поважно, наче господарі тимчасового водоймища, іноді сварилися і крякали, привертаючи увагу людей. У цю калюжу люди кидали їжу качкам.
Качки ніби знехотя підпливали до угощення, ласували. Над ними кружляли голуби. Раптом уся голубина рать стрімголов кинулася у глиб Яру.
Хтось на землю кинув велику жменю насіння. Як тут відмовитися від частування?
(1 votes, average: 5.00 out of 5)