Твір на тему: Вірші Бродського
Загальним місцем у багатьох дослідженнях про Бродського є твердження, що його вірші написані із простору граничного холоду. Межею холоду для людини є смерть: “Говорять, якщо людина отруїлася ціаністим калієм, то він здається нам мертвим, але ще біля напівгодини ока бачать, вуха чують, серце б’ється, мозок працює. Поезія Бродського є в деякому змісті запис думок людини, що покончили із собою”.
У зв’язку із цим становить інтерес простежити шлях Бродського до стану “смерті при житті” і можливості, які дає така позиція.
Живучий
На самому початку ще є надія на те, що буде досить самітності щодо держави. На те, що особистість, відірвавшись від жорстко ідеологізованого суспільства, сама знайде собі дорогу й зможе сказати про знайдений, як півні про перлове зерно: “Ми знайшли його самі /і очистили самі, /про удачу повідомляємо /власними голосами” (1958).(.2) Така самітність є прийняття на себе ответствености (“у всім твоя, одна твоя провина”)
С. 11). “Вірна ознака небезпеки – число поділяючі ваші погляди. Надежнейшая захист від зла – граничний індивідуалізм, оригінальність, ексцентричність” (НН. С. 142) “Відчуження було для молодого Бродського єдиним доступним, здійсненним варіантом волі.
Тому розлука – з життям, з жінкою, з містом або країною – так часто репетирується в його віршах”.(.3) Але це саме шлях відчуження, “миру й горя мимо”.
Ідуть крізь юрбу людей, Потім – уздовж рік і полів. Потім – крізь ліси й гори, Всі швидше. Всі швидше (І.
С. 328). Зв’язки поступово рвуться, Бродський почуває все більшу волю – і радується їй: Як добре, що когось винити,
Як добре, що ти ніким не зв’язаний, Як добре, що до смерті любити Тебе ніхто на світі не зобов’язаний (1961) (І.
С. 87).
У цій волі людин залишається з миром один на один, розмовляє з ним без посередників і перешкод. Не випадково у вірші “Від окраїни до центра” подяка за відчуження “слава Богові, чужий…” треба саме за напруженим углядуванням у мир, його вічне життя, де жвавість любові й плескіт холодної води (І. С. 219-220).
Нести таку волю важко (тому що все – на одних плечах). І постійним болем залишаються чужі квартири й чистенькі сходи вузькість, куди “мені не можна входити” (І. С. 92). Пронизливою тугою за залишеним завершується “Мовлення про пролите молоко”.
Але залишається надія, що якщо все будуть зайняті свої справою (“пропоную – щоб ще до строку /не догодити в объятья пороку: /займіть чим-небудь руки” (1967) (ІІ. С. 32), усе буде йти своєю чергою і як-небудь улагодиться. “Повернути до начальства “же”” (ІІ. С. 190), і нехай “швець будує чоботи. Пиріжник /споруджує крендель, Тягнуть дельфіни по хвилях триніжок Я згадую епізод у Тавриді…” (І.
С. 432).
Але чим вільніше, ніж менш скований “спільним нтерес” погляд Бродського, тим більше бруду він відкриває. “Але тренье око об тіла собі /подібних народжує бруд” (1965) (І. С. 459). Бродський бачить “прірва між абсолютним проектом людини й незначною реалізацією людей навколо. Цю прірву зробив він місцем існування своєї поезії”.(.4) Погляд чесний і в собі виявляє бруду не менше. З’являється бажання відгородитися не тільки від людей, але й від себе.
З’являється відчуття того, що “я боюся, ми зайшли в тупик” (ІІ. С. 86). Тільки чи до радянського вторгнення в Чехословаччину ставляться ці рядки з “Листа генералові Z” (1968), якщо Бродському, за його словами, сутність радянської імперії була ясна ще в 1956 році, після вторгнення в Угорщину?
Чим більше Бродський переходить від приватної ситуації СРСР 60-х років до більше загального, тим гостріше стає відчуття тупика, у який зайшло життя взагалі. “Красуні плаття задерши, /бачиш те, що шукав, а не нові чудові діва” (1972) (ІІ. С. 161-162). “Тих немає обіймів, щоб не розійшлися/як стрілки опівночі” (ІІ. С. 211). СРСР просто далі інших країн просунувся в цьому напрямку обессмисливания (як у свій час – Австро-Угорщина в книгах Роберта Музиля), а так – “зірки всюди ті ж” (ІІ.
С. 441). Переміщення самого Бродського на захід – тільки зміна імперії (“Колискова тріскового мису”). Звичайно, життя в демократичному суспільстві переважніше, ніж у тоталітарному. Але достаток демократії зовсім не пов’язане з більшою духовністю або хоча б з більшою самостійністю. “Ми пиріг свій зажаримо на чистому салі, /тому що так смачніше, нам так сказали” (ІІ. С. 305).
Саме наприкінці 60-х – початку 70-х років у Бродського різко збільшується кількість лексики, що знижує, інтонація текстів стає все ближче до розмови й усе далі від традиційної мелодійності.
І розрив зв’язків – не стільки наслідок еміграції, скільки іманентна воля Бродського. “Думаю, що не варто поширюватися про вигнання, тому що це просто нормальний стан”.(.5) Вигнання – лише дрібний епізод на загальному метафізичному тлі.
У брудному світі не хочеться жити, він залишає відчуття фізичної нудоти. “І смак від життя в цьому світі, /начебто наслідив у чужій квартирі /і вийшов ладь!” (ІІ. С. 214). При цьому Бродський прекрасно усвідомить, що й він – породження цього ж миру. Його самозаперечення послідовно й безжалісно. “Не знаю, чи можливі такі особисті нападки й образи, такі нескромні й неапетитні підглядання за Бродським з боку якого-небудь злопихателя, які можна було б хоч якоюсь мірою зіставити з тим приниженням, якому він піддає себе сам”.(.6)
Самітність Бродського – не романтичний політ демона. “Тіло сипле кроки на землю з м’ятих штанів” (ІІ. С. 334), “У порожнині рота не поступиться карієс/Греції древньої, щонайменше” (ІІ. С. 290) – таких саморозвінчувань можна привести скільки завгодно.
Але це всього-на-всього тверезе відношення до себе, без якого людина ненадійна. “Ліричному героєві Кублановского не вистачає тої відрази до себе, без якого він не занадто переконливий”(.7), – пише Бродський про одному з таких занадто впевнених у своїй чистоті людей.
Зворотної дороги на цьому шляху немає. “Людина перетворюється протягом свого існування – як мені представляється – в усі більше й більше автономне тіло, і повернутися із цього, загалом, до відомого ступеня, психологічного космосу у виразну емоційну реальність уже, загалом, безглуздо”.(.8) Так, обмовляючись і запинаючись, тому що занадто важко висловлюване, усвідомлює Бродський необоротність розриву, самітності. Навіть якщо склеїти розбиту чашку – слід розколу однаково залишиться.
Після розчарування в собі й у людях Бродський намагається обпертися на речі. На користь речей говорить їхня незацікавленість (“предмети й властивості їх /одушевленнее нас самих, /усюди протягає одержимість тіл /манією особистих справ” (ІІ. С. 70).
В “Натюрморті” (1971) Бродський підкреслює чесність речей, їхня нездатність лестити кому-небудь. И – їхня смиренність:
Річ можна трахнути, спалити, Распотрошить, зламати. Кинути. При цьому річ Не крикне: “Ебена мати!” (ІІ.
С. 272-273).
У речей Бродський учиться спокою й стійкості (“почуття жаху /речі не властиво. Так що лужица /після речі не виявиться, /навіть якщо штучка при смерті” (ІІ. С. 292-293). Речі не розрізняють живого й мертвого, і після школи їхньої твердості страх смерті зникає. Смертне затвердіння тіла – “це й до кращого.
Так я думаю” (ІІ. С. 292). З’являється байдужність до болю: “Ні проти її, ні за неї/я нічого не маю” (ІІ. С. 292).
Причому ця байдужність саме до свого болю. “Саме головне є не література, але вміння нікому не заподіяти бо-бо” (НН. С. 58) – так може сказати тільки той, кого занадто більша доза свого болю навчила добре почувати чужу. Але річ байдужна взагалі до всьому й нерухлива. “Присвячується стільцю”: “дай йому стусан, /скинь усе із себе – як об стіну горох” (Н. С. 171).
У речах немає глибини, там тільки те, що ми в них вклали: “Фанера. Цвяхи. Курні штирі. /Товар з вашої власної ніздрі” (Н.
С. 171). Річ – не опора. “З’ясовується, що речі ще гірше порожнечі – вони лицемернее чистого простору, вакууму, нуля.”(.9) Природа виявила свою байдужність і безжалісність ще раніше:
Природа розправляється з колишнім, Як водиться. Але лик її при цьому – Нехай залитий західним світлом – Мимоволі робиться злим (І.
С. 388).
І тоді Бродський звертається до опори всіх метафизиков – до повітря. “Він суть наше “додому”, “додому, у стратосферу”, “до речей, помітним лише в телескоп” (“Литовський ноктюрн”, 1973-ІІ. З. 329). (Ще в 1965 році Горбанів, персонаж поеми Бродського “Горбанів і Горчаков”, жалував, що в нього немає телескопа.) Але надія на життя повітря, взагалі порожнечі, швидко вичерпується:
Повітря, по суті, є плато, Пат, вічний шах, марність, Нічия, класичне ніщо,
Гегелівська мрія (ІІ. С. 449).
А вище повітря – “астрономічно об’єктивне пекло” (ІІ. С. 378), крижаний простір, у якому може переміщатися думка, але не можуть жити ні яструб, ні людина.
Related posts:
- Світло в поезії І. Бродського Іосиф Бродський – нова ера в історії російської поезії. Поет, який творив у XX ст., він безумовно поет XXІ століття. Він вивів російську поезію з глухого кута авангардизму і безглуздя, довівши, що навіть переміщення предметів уже поезія, якщо до справи взявся Поет. Страницу и огонь, зерно и жернова, Секиры острые и усеченный волос – Бог […]...
- Постмодерністський прийом у поезії Йосипа Бродського “Бродський був великим поетом в епоху, коли великі поети не передбачені”, – помітив російський поет-постмодернист Пригов, коли довідався про смерть Йосипа Бродського. Йосип Олександрович Бродський народився в сім’ї ленінградських журналістів. До 15 років він учився в школі, а потім працював, перемінивши ряд професій у геологічних експедиціях у Якутії й Казахстані, на Білому морі й Тянь-Шаневі, […]...
- Лірика Й. Бродського – зразок інтелектуально-філософської поезії Йосип Бродський належить до поетів, творчість яких важко віднести до будь-якої традиції. Своєрідними є його особистість і творча доля. Літературний журнал “Нева” присвятив Бродському статтю, у якій говорилося: “Люди різного масштабу і суперечливих стремлінь, вони самим фактом свого існування загрожували тому, що ми називаємо сьогодні “бюрократичним соціалізмом”. Але ця стаття вийшла 1989 року, тоді, коли […]...
- Вивчення творчості Йосипа Бродського Йосип Олександрович Бродський народився в сім’ї ленінградських журналістів. До 15 років він навчався у школі, а потім працював, змінивши ряд професій, у геологічних експедиціях в Якутії і Казахстані, на Білому морі і ТяньШані, був фрезерувальником, геофізиком, санітаром, кочегаром. “Я змінював роботу, – говорив він, – тому що якомога більше хотів знати про життя і людей”. […]...
- Поетичний мир Йосипа Бродського Якщо що-небудь співати, то зміну вітру… И. Бродський Йосип Бродський п’ятим з російських письменників удостоївся Нобелівської премії, причому став одним з наймолодших лауреатів в області літератури. Цьому самобутньому поетові, що створив свій власний, максимально вільний від традицій і авторитетів поетичний мир, як і многим іншим талановитим письменникам, була уготована нелегка доля відкинутості, нерозуміння своєю Батьківщиною. […]...
- Емігрантський період життя Бродського Бродський народився в російськомовній єврейській сім’ї. Його батько був учасником війни, дослужився до звання капітана третього рангу, працював у Військово-Морському музеї, однак на початку 50-х років, під час організованої в СРСР антисемітській кампанії, змушений був вийти у відставку й надалі працював журналістом у флотській газеті. Мати поета, Марія Вольперт, одержала гуманітарне утворення, але змушена була […]...
- Лірика Йосипа Бродського Може бути, я. уже не заплачу, Але не бачити б мені на землі Золоте клеймо невдачі На ще безтурботному чолі. А. Ахматова. Подання про удачу поета в Ганни Ахматової було неординарним. Коли вона довідалася про суд над Бродським, про образливе обвинувачення в дармоїдстві й вироку -5 років в’язниці, вона викликнула: “Яку біографію роблять юнакові!” У […]...
- Творчість Йосипа Бродського як унікальне поетичне явище XX століття Йосип Олександрович Бродський народився в сім’ї ленінградських журналістів. До 15 років він навчався у школі, а потім працював, змінивши ряд професій, у геологічних експедиціях в Якутії і Казахстані, на Білому морі і Тянь-Шані, був фрезерувальником, геофізиком, санітаром, кочегаром. Водночас займався літературою. “Я змінював роботу, – говорив він, – тому що якомога більше хотів знати про […]...
- “Дванадцять сонетів” до Марії Стюарт” Йосипа Бродського “Дванадцять сонетів” до Марії Стюарт” Йосипа Бродського містять численні відсилання, що знижують, до самих різних текстів. Шостий з них – зухвале перелицювання пушкінського “Я вас любив…”. Це не перша в російської поезії спроба освоїти пушкінський зразок подолання нещасної любові в отчужденно-элегическом п’ятистопному ямбі. Але реинтерпретации, що відбувалися до Бродського, здійснювалися з повним пієтетом до Пушкіна. […]...
- Поезія Бродського й людина Йосип Олександрович Бродський народився 24 травня 1940 року. Як він сам писав: “Я працюю з п’ятнадцяти років. Я маю професії фрезерувальника, техніка-геофізика, кочегара. … Іноді через важку недугу я тимчасово не працював, але, як тільки відновлювалося здоров’я, приймався за роботу знову. … Одночасно я займався літературою Восени минулого року я звільнився з останнього місця роботи […]...
- Традиційна лірична проза Йосипа Бродського У традиційній ліричній прозі присутні риси як епосу, так і лірики. Співвідношення епічн і ліричного може в ній значно коливатися. Але взаємопроникнення епічного й ліричного в ліричній прозі завжди обумовлено специфічною роллю в ній суб’єкта оповідання, що, як правило, є композиційним центром добутку Постмодернізм фіксує явище “смерті автора”, суб’єкт втрачає в ньому свою колишню роль. […]...
- Твір на тему: Я пишу вірші (твір-роздум) Я пишу вірші (твір-роздум) Я пишу вірші. Один з них я показала нашій учительці з літератури. Він їй дуже сподобався. Ось цей вірш: Все вкрито інеєм давно. Це перший з подихів зими. Моє зачинене вікно – Це другий з подихів зими. Усі дерева сплять неначе Та кришталеві бачать сни. І дощ у небі більш не […]...
- Скорочено “Мармур” Бродського У другому столітті після нашої ери в камері в’язниці сидять два чоловіки – Туллий Варрон і Публий Марцелл. В’язниця розташовується у величезній сталевій вежі, біля кілометра висотою, і камера Публия й Туллия розташовується приблизно на висоті сімсот метрів. Туллий і Публий не робили ніяких злочинів, але за законами Імперії, установленим імператором Тиберием, вони відбувають довічний […]...
- Твір на вірші Вероніки Доліній Безліч поетів присвячували свої вірші Москві. Не все з них народилися й виросли в ній, але для багатьох вона стала батьківщиною духовної. Москва XIX століття одержувало послання від Пушкіна й Лермонтова, XX століття – від Буніна, Єсеніна, Блоку, Ахматовій і Цветаевой. XX століття для Москви почався першою світовою війною, продовженням якого стала революція; до цього […]...
- Скорочено “Присвячується Ялті” Бродського Кілька людей, підозрюваних в убивстві, дають показання слідчому, які приводяться в тім порядку, у якому вони знімалися. Питань слідчого ми не чуємо, але реконструюємо їх по змісту відповідей допитуваних. Людина, притягнута як свідок або підозрюваного до розслідування справи про вбивство, відповідає на питання слідчого. З його відповідей треба, що суботнім вечором його знайомий повинен був […]...
- Твір по вірші Лєрмонтова “Смерть Поета” Довідавшись про смертельну рану Пушкіна, отриманої на дуелі з Дантесом, Лєрмонтов спочатку створив текст вірша без останніх 16 рядків. Але коли йому стало відомо, що в придворних колах поширюють наклеп на Пушкіна, називаючи його винуватцем дуелі, Лєрмонтов був украй обурений. Своє обурення він вилив, як говорить Раєвський, в “відомому додатку”, що містив 16 рядків, перша […]...
- Я пишу вірші (твір-роздум) Я пишу вірші. Один з них я показала нашій учительці з літератури. Він їй дуже сподобався. Ось цей вірш: Все вкрито інеєм давно. Це перший з подихів зими. Моє зачинене вікно – Це другий з подихів зими. Усі дерева сплять неначе Та кришталеві бачать сни. І дощ у небі більш не плаче – Останній з […]...
- Твір по вірші Пушкіна Вірш “Село” Щоб відпочити від суєт столичного життя, що дуже незабаром стала обтяжувати поета, “на лоні мирної тиші”, Пушкін улітку 1819 року їде в Михайловское, родовий маєток своїх батьків. Природу, до тиші якої так прагнув поет, у Михайлівськім він знайшов, але віддаватися на її лоні спокою, розслабитися він не зміг, тому що дуже гостро відчув тут, у […]...
- Твір по вірші А. С. Пушкіна “ДО ЧААДАЄВА” “Мій приятель, вітчизні присвятимо Душі прекрасні пориви”. Поет призиває нас звільнитися від “влади фатальний” коли прийде пора до дії. Пушкіна призиває й заклинає нас вірити в “зірку чарівного щастя”, тобто у волю, гарні часи для Русі. По – моєму вірш починається з відкидання тихої слави, тому що Пушкін відкидає славу, що прийшла сама собою – […]...
- Твір Кольоровий світ неординарної особистості у вірші Ліни Костенко “Кольорові миші” Кольоровий світ неординарної особистості у вірші Ліни Костенко “Кольорові миші” Кажуть, що кожна дитина талановита. Чому ж тоді в історії України немає нікого подібного до природознавця Вернадського чи кардіохірурга Миколи Амосова, співака-філософа Бориса Гмирі чи художниці від народу Катерини Білокур? Чому ніхто не досяг генія Тараса Шевченка? Зрозуміти природу людини, перевтілення дитячого яскравого світу на […]...
- Твір на тему: Таємниці щасливої родини (твір на морально-етичну тему) (1 варіант) Рано чи пізно кожен із нас створить сім’ю. Уже зараз починаєш задумуватися: у чому полягає таємниця сімейного щастя? Кожен знаходить свою відповідь залежно від уподобань, вдачі, способу життя. Однак існують родинні цінності, які зрозумілі всім без винятку. По-перше, у щасливій родині панують взаєморозуміння і взаємоповага. Люди обирають собі супутника чи супутницю життя не тільки за […]...
- Твір на тему: В ім’я майбутнього (твір у публіцистичному стилі на суспільну тему) Сьогодні не тільки багато говорять, але й намагаються зробити, щоб Україна стала правовою державою. Уже є загальновизнаним положення про те, що саме дотримання прав людини лежить в основі формування правової, демократичної держави: не може бути правовою держава, не будучи демократичною і навпаки. Скажімо так: правова держава є ідеалом демократичної держави. І в цьому ми маємо […]...
- “Чи можна писати вірші після Освенциму і про Освенцим” Фразу “Після Освенциму не можна писати віршів” приписують Теодору Адорно, німецькому філософу, колишньому в’язневі цього страшного концтабору. Чи можна філософствувати на цю, досить делікатну тему? Перш ніж відповідати чи демонстративно дивуватися з приводу постановки такого питання, освіжимо в пам’яті зміст слів Адорно. Залишимо при цьому в стороні все те, що можна сказати про післявоєнну західну […]...
- Твір на тему: Дісталося навіть Айболитю (твір на морально-етичну тему у публіцистичному стилі) Останнім часом двори нашого міста змінилися. У деяких влаштовано майданчики з тренажерами, де зміцнюють своє здоров’я і дорослі, і діти. А в нашому дворі виросло казкове містечко. Тут оселилися герої казок. Скульптури зроблено з гіпсу, розфарбованого різними кольорами відповідно до того, якого героя зображено. Наприклад, на Червоній Шапочці – червоний капелюшок, червоні черевички, синій фартушок, […]...
- Твір на тему: Моє бачення мовної проблеми в Україні (твір-роздум на суспільно-політичну тему) (1 варіант) ..А коли є окрема мова, То є і окремий народ. І. Огієнко Сьогодні в Україні мовна проблема є однією з найактуальніших. На перший погляд, це дивно, адже єдиною державною мовою давно проголошено українську. Що ж до інших мов, то їм Конституція України гарантує вільний розвиток. Однак проблема функціонування української мови чомусь досі не зникає. Історія […]...
- Твір на тему: Відповідальність за тих, кого ми приручили (твір у публіцистичному стилі на суспільну тему) Відносини людини і тварини в сучасному суспільстві стають складнішими і складнішими. Людина – вінець природи, але вона за власною пихою не помічає, як навколо неї страждає природа – рослини і тварини. І якщо рослини не мають почуттів, то тварини все розуміють та гостро відчувають. Іноді мені навіть здається, що тварини розуміють не лише сказане, зроблене, […]...
- Твір на тему: “Повість “Конотопська відьма” – найкращий гумористично-сатиричний твір Г. Квітки-Основ’яненка” Повість Г. Квітки-Основ’яненка “Конотопська відьма” – найкращий гумористично-сатиричний твір цього видатного письменника і один з найкращих творів української літератури. І це не дивно, адже його творчість тісно пов’язана з традиціями таких, не менш видатних письменників, як І. Котляревський і М. Гоголь. У змалюванні дійсності у своїх творах письменник широко використовував усну народну творчість – перекази, […]...
- Твір на тему: Без минулого немає майбутнього (твір-роздум на морально-етичну тему у публіцистичному стилі) Я “люблю” хворіти. У такі дні я залишаюся вдома, біля мене клопоче бабуся. Мама з татом на роботі, про стан мого здоров’я дізнаються по мобільному телефону. Дідусь мій, як і бабуся, на пенсії, але продовжує працювати. Він – кандидат наук, читає лекції в університеті майбутнім архітекторам. Бабуся займається домашнім господарством, а раніше вона працювала вихователем […]...
- Твір на тему: Які уроки нам дає історія? (твір-роздум на суспільно-політичну тему) (1 варіант) Вважають, що людина повинна вчитися на власних помилках. Це твердження стосується й будь-якого народу: він має пам’ятати радісні і трагічні сторінки історії своєї держави. Українська історія також налічує чимало подій, які ми просто зобов’язані не забувати, аби не повторювати своїх помилок наново. Чорнобильська катастрофа… Ця подія стала знаковою в історії України і допомогла нам зрозуміти, […]...
- Твір на тему: Моя перша вчителька (твір-роздум на тему, пов’язану з життєвим досвідом учнів, у художньому стилі) Учительська праця здається звичною й буденною: діти приходять на урок за розкладом, з’являється вчитель, щось пояснює, навчає, далі наступний урок з іншим учителем. Здається, буденна річ, але не завжди. Бувають такі уроки й такі вчителі, про яких згадуєш і довго пам’ятаєш. То що ж відбувається на уроці, коли тобі пригадуються і слова, сказані вчителем, і […]...
- Твір на тему: Я змінююся (твір-розповідь на тему, пов’язану з життєвим досвідом) Уся наша сім’я любить у вихідні виїжджати за місто. У нас стареньке авто, яке “успадкував” мій батько від діда. Але завдяки умілим батьківським рукам авто бігає і служитиме ще не один рік. Мій батько працює слюсарем на великому машинобудівному заводі. У нього багато раціоналізаторських пропозицій. Я пишаюся ним. Так що продовжити життя старенького авто йому […]...
- Твір на тему: “Мій найулюбленіший твір – “Тигролови” Людська мужність завжди вражала мене. Багатьом людям здається, що набагато простіше відсидітися в тиші і спокої, не здійснювати жодних активних дій і життя саме по собі з часом налагодиться. Шкода, але такі люди приречені на вірну погибель, якщо раптом спокійні часи відійдуть у минуле. А сміливі й відважні люди завжди будуть успішними, тому що у […]...
- Твір на тему: Наш двірник – тітка Марія (твір на морально-етичну тему) Якось я поверталася зі школи, коли почався дощ, найсправжнісінький травневий дощ. Мимоволі згадався вірш російського поета Афанасія Фета “Люблю грозу в начале мая… ” Дощ спочатку немов ішов сторожко, випробував на стійкість молоде листячко, травицю, а потім як пустився у танок! Пролунав гуркіт грому. Як дістатися додому без парасольки, я й гадки не мала. Абияк […]...
- Твір на тему: Мій улюблений твір мистецтва Із всіх видів мистецтв мене найбільше вражає скульптура й архітектура. Може, на це вплинув мій батько. Він у мене архітектор. Багато архітектурних і скульптурних шедеврів я знаю по ілюстративних альбомах, які є в нас будинку. Звичайно, я хочу побачити золотоглавий Софійський собор, що в Києві, коней Клодта й Адміралтейство, що в Петербурзі, московські храм Христа […]...
- Твір на тему: А земля та найкраща, де родився ти сам (твір-роздум на суспільну тему) Україна – рідна, священна земля наших дідів і прадідів. Тут ми народилися і виросли, тут уперше побачили сліпучу синь українського неба і простори зелених ланів. Рідний край починається для нас не тільки з батьківського порога, з маминої пісні. Все починається з прадавніх коренів нашого роду. Наш український рід справді прекрасний. Тут споконвіку шанували працю, хліб […]...
- Твір на тему: Баскетбольний щит на березі (твір-роздум на морально-етичну тему) Ця вулиця затишна, від невеличкої міської річки її відділяє кілька сот метрів. Вулиця неширока, на ній одноповерхові будинки старої забудови. І лише один будинок відрізняється від інших своєю архітектурою. Його збудував якийсь бізнесмен. Будинок має три поверхи, є кілька лоджій, мансарда. Високі красиві сходини ведуть до розкішного ганку, де стоять великі керамічні вази з квітами. […]...
- Твір на тему: Твір на лінгвістичну тему. З історії розвитку української мови Твір на лінгвістичну тему. З історії розвитку української мови Становлення і розвиток української мови – це відображення історичного буття українського народу, органічна, найсуттєвіша частка цього буття. Українська мова з часів її зародження в лоні спільносхідносло-в’янсь ких мов, з часів її унормування як загальнонародної в XІV ст., з чарівного періоду українського відродження, з класичної доби літературної […]...
- Твір на тему: “Рідна мати моя… ” (Твір у публіцистичному стилі на морально-етичну тему) У кожної людини є власні моральні цінності, найсвятіші речі і поняття. І одна з таких цінностей – любов до матері. Не даремно ж про матір пишуть поети і письменники, матір зображують живописці і оспівують музиканти. Перед матір’ю ми у невідплатному боргу за безсонні ночі, проведені біля колиски, за турботу і ласку, за велику материнську любов […]...
- Твір на тему: Незалежність Моєї Вітчизни (твір у публіцистичному стилі на суспільну тему) Усі свідомі роки мого дитинства пройшли в незалежній державі. Навіть не розуміючи, що таке незалежність, я чув і знав про неї. Осмислення приходило поступово. По мірі того, як я більшав, прийшло захоплення історією і літературою. І хоча учителі і батьки вважають, що у мене нахил до точних наук, гуманітарні предмети мені до душі значно більше. […]...
- Твір на тему: “Художній твір як явище мистецтва” Свого часу Іван Франко сказав, що книги – це морська глибина, і хто в них пірне до самого дна, той, хоч і буде багато трудитися, але винесе для себе дивні перли. І це дійсно так. Без книг ми не можемо уявити собі нашого життя, позаяк вони присутні в житті кожної мислячої людини. Художня література – […]...