Твір-опис природи “На ставку”


Одразу за селом, в оточенні густого сосняку, розкинувся ставок. Він невеличкий, але надзвичайно чистий і прохолодний. Коли світить сонце, у ньому відбиваються тисячі сонячних блискіток, аж сліпнуть очі.

Одинокі верби, що стоять поблизу, купають свої довгі жовто-зеленуваті коси в кришталевій воді.

Ставок багатий рибою. Наші односельці рано, коли легкий туманець ще висить над водою, починають “полювати” на рибу. Так і чуєш, як то тут, то там ляскає по воді хвіст окуня чи сріблястої плотви.

По берегах ставка де-не-де ростуть зарості

очерету. Вони утворюють також подоби острівців посередині пруду. Саме там ховаються вдень від дитячого галасу дикі каченята.

Лише іноді випливають вони погуляти на чисту воду в супроводі мами-качки.

Кумедно дивитись, як вони, швидкі й пухнасті, стрімко гребуть лапками, наче ганяючись одне за одним.

Увечері, коли сонце сідає за виднокрай, останні промені освітлюють все довкола. I прут, і сосни, й очерет ніби заливає червоногаряче світло. Усе набуває нереальних форм і забарвлення.

Це – захоплююче, фантастичне видовище.

Сонце востаннє, огледівши землю, прощається з нею до наступного ранку. Усе, затамувавши подих, поринає в бузково-синій морок. Настає ніч.



Твір-опис природи “На ставку”