Твір про романі А. Б. Чаковского “Світло далекої зірки”

Мені хотілося б розповісти про чудову книгу – “Світло далекої зірки” Чаковского. Ця книга розповідає про любов. І, почавши неї читати, уже неможливо відірватися. Дія цієї книги починається в 1953 році. Ігор – головний герой – відпочиває на море, алі раптом йому попадає в руки старий журнал, де він бачить фотографію робітників з якогось заводу. І від серед цих робітників він побачив неї – Олю. Минуле знову встало перед його очами.

Він згадав, як смороду зустрілися в перший раз – це було на самому качану Великої Вітчизняної війни,

тогтак їхня любов тільки зароджувалася, алі їхні шляхи розійшлися. Однак смороду випадково зустрілися ще раз, і любов спалахнула з новою силою. Алі один раз він одержавши повідомлення, що Ольга загинула, виконуючи бойове завдання.

Автор, як тонкий психолог, дуже добрі зумів передати ті почуття, які опанували в ту хвилину його героєм: і біль, і радість, і надія. Нібито оживає для міні герой цього роману, і починаєш переживати разом з їм, співчувати йому, радуватися й переживати за нього. Коли він побачив фотографію, те для нього начебто запалився маяк. Ігор кинувся розшукувати Ольгу, хоча розумів, що зробити це буде

не просто.

Автор зіштовхує свого героя з різними труднощами й неприємностями. На його нелегкому шляху зустрічаються різні люди. Одним глибоко байдужні його почуття, думки, переживання, інші приймають їх близько до серця, намагаються йому допомогти щосили. І дуже добрі, що ті, кому байдуже чуже горі, зустрічаються в житті не так вуж і часто.

Автор веде свого героя нелегким, тернистим шляхом. Не раз, коли вже здавалося, що ціль близька, він (Ігор) виявлявся в т-піку. Алі він не втрачав надії.

Він продовжував свої пошуки. І знову виявлявся в тупикові, алі не здавався. Адже щораз він був всі ближче й ближче до мети. Зіштовхуючи свого героя з людьми, що близько знали Олю, автор підтримує свого героя, надихає його.

А ці люди, що розповідають про Оле, про її сміливість, чесність, доброті, чуйності, допомагають зрозуміти йому, що він не помилився вній.

Це добуток дуже реалистично. І автор намагається бути реалістичним до кінця. Мені б дуже хотілося побачити щасливий кінець, де Оля з Ігорем зустрілися б, алі автор вирішує по-іншому. У тої момент, коли Ігор, як ніколи, близький до своєї мети, він довідається, що Оля вмерла.

Це місце не можна читати без сліз, здається, що всі навколо валити, алі автор допомагає своєму героєві пережити це потрясіння й повернутися до життя, до нового життя. Цей добуток знайомить нас із теперішньою, чистою любов’ю, що не згасла згодом, учити нас цінувати теперішню дружбу. І в цьому повністю заслуга автора


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Твір про романі А. Б. Чаковского “Світло далекої зірки”