Творча доля Павла Тичини з погляду сучасника
Його світ ловив – і спіймав.
Євген Сверстюк
Яскравою самобутньою зіркою постав Павло Тичина на небосхилі української літератури. Його поезія сповнена ніжним музичним звучанням, ритмом, який притаманний реаліям життя. Творчість Павла Тичини – одна з вершин української поезії. Митець належав до когорти талановитих поетів-модерністів свого часу. Про його творчість існують думки протилежного плану: одні критики й літературознавці стверджують феноменальну значущість поета, інші говорять про слабкість особистості, що не змогла
Напевно, мають сенс і ті, й інші. І в цьому – сконцентрований відбиток історії нашої країни.
Творчий шлях Павла Тичини тривав шість десятиліть, і саме зараз, коли відкрилися сторінки нашої драматичної історії, ми можемо зрозуміти внутрішні переживання лагідного, чутливого до краси й гармонії молодого поета, який так незбагненно передчував трагічні події 30-х років, на жаль, фатальні для багатьох його колег. Юрій Семенко колись зазначив, що “комунізм – жахлива система! Поета П. Тичину, Україні Богом даного, золотокларнетного, Москва спотворила, перемучила в двісті розтерзаного
Та все ж таки Павла Тичину слід читати надзвичайно уважно, і тоді перед нами постане багатоголосся його поезії й багатогранність його таланту, зокрема на початку творчого шляху. Він звертається до “вічних” тем, демонструючи культуру віршування, поєднує різні стильові тенденції: символізм, неоромантизм, експресіонізм, імпресіонізм. Врешті, після виходу у світ збірки “Сонячні кларнети” у 1918 p., де поет розкрився як самобутній талант, геніальний майстер пера, ми маємо феномен “кларнетизму” (тоді митця ще не формували з допомогою партійних лещат). Ця збірка П. Г. Тичини, у якій вміщені вірші, присвячені природі, почуттям, де автор не порушує якихось проблем реального життя, сповнена тривожного чекання й сподівань на краще майбутнє (“Арфами, арфами… “). Герой твору – людина, закохана в рідний край, разом із ним читач пізнає світ навколишньої природи з її “золотими, голосними… самодзвонними” арфами, які звучать у гаях, з пахощами, що їх “несе весна запашна, квітами-перлами закосичена”.
Образи поезії наповнюють серце читача настроєм урочистості, радості. Поет відчуває себе часткою всесвіту, його ліричний герой прагне гармонії в єднанні з природою, емоційна персоніфікація весни як дівчини доповнює таке бажання, але ось звучить протилежна нота – це реалії буття: “Буде бій Вогневий! Сміх буде, плач буде… Перламутровий… ” Загалом ми спостерігаємо, як природа ніби вторить душевному стану героя, і це є яскравим прикладом паралелізму.
Зображення деталей, навіть наявність дисонансів, надає віршам збірки неповторної принадності. У поезіях поєднуються слухові й зорові образи, наприклад, у вірші “Гаї шумлять… ” поет вживає точні й влучні порівняння (“купаючи мене, мов ластівку”, “неба край – як золото”, “горить – тремтить ріка, як музика”), епітети (“шепіт трав голублячий”), метафори (“думки пряде”, “мріє гай”). Застосування дієслівних рим, внутрішнього римування свідчить про зв’язок поетики вірша з поетикою народної пісні. П. Тичина створив оригінальну семирядкову строфу, насичену емоційними паузами.
Уривчастість мови лише підкреслює той неспокій душі, що перебуває в очікуванні змін і в собі, і довкола, усе ніби чекає чогось великого, нового й небувалого.
Збірка закінчується поемою “Золотий гомін”, твором дуже складним, де суперечливі моменти поєднуються між собою, – це й ілюзій, і відчуття глибокого розколу в суспільстві, і палке бажання, щоб Україна таки стала вільною.
Тичина, як ніхто інший із поетів, мав дар передбачуваності подій. Адже поема написана влітку 1917 року з нагоди проголошення II Універсалу Центральної Ради. Ось воно, очікуване свято: “Над Києвом – золотий гомін. І голуби, і сонце! Внизу – Дніпро торкає струни… ” (символічне зображення українського прапора). І раптом: “Чорний птах із гнилих закутків душі, Із поля бою прилетів.
Кряче”. Неймовірно! Але геніальний поет ще на тому святі відчув і передбачив ту страшну межу, що проляже між людьми, між душами, та розчахне і його душу. Поет Тичина вірив у революцію і боявся її, бо революція – це руйнація.
А чи збудують щось прекрасне нове? І власні сумніви, і біль за Україну постають у рядках з такою образною силою, що годі знайти рівних: “Ждали ми героя, а встав свинопас”, “Хто ж так люто кинув на поталу нас?” Навіть несумісне він прагне об’єднати в пізнішому вірші “Кукіль. Антистрофа”, аби, як йому здавалося, не похитнулася віра у світле майбутнє: “Орел, Тризубець, Серп і Молот… І кожен виступає як своє”.
Тичина лишився незмінно чесним у своїй реакції на політичні події, особливо значимі для України, це відчутно в поезії “Пам’яті тридцяти”. Романтичний пафос щодо майбутнього поступово зникає, поет починає розуміти реальну дійсність і те, що байдужість і небажання діяти на захист інтересів України, призвели до втрати незалежності. Та не всі були байдужими, знайшлися сміливці, які стали на захист вимріяної самостійності України та віддали життя за це.
Цей вірш присвячений київським студентам і гімназистам, що загинули за свою державу в бою під Крутами. Загинув “український цвіт” зі “славою святих”. Не забуваймо про те, що Павло Тичина – один із перших українських поетів, хто палко втілював ідею національного відродження, зокрема у своїх ранніх творах.
Згодом буде написано “Прийшли попи, диктатори… “, “Загупало в двері прикладом”, “До кого говорить?” Проте невдовзі, у 1934 році (відразу після страшного 33-го), зовсім інший поет Тичина видасть збірку “Партія веде” і багато подібних. Мабуть, це і врятувало його від долі заарештованих і засуджених саме в цьому році талановитих митців України.
Лише період Вітчизняної війни ніби розбудив поета, і він пише так само сильно й переконливо. Вірш “Я утверждаюсь” був уміщений у збірці “Перемагать і жить”, створеній у цей час. Ми відчуваємо стверджуючий оптимізм, непохитну впевненість у перемозі над ворогом. І запорука цьому була закладена ще в минулому: “Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! – а сила знову розцвіла”. Народ захищає свою землю, свій рідний край, тому він обов’язково переможе. Цю основну думку підсилює рефрен: “Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу”.
Ще лунають бої, а в уяві поета – мирне майбутнє життя: “косарки в житі”, “заводи загудуть”, “із ран – нове життя заколоситься”. Ліричний герой поезії – народ, і від його імені говорить поет: “Я єсть народ… ” Особливого звучання надають віршеві звертання (“Сини мої… “), окличні речення (“Яка земля! яке зерно! росиця!”), синоніми (“скликаю, кличу, зву”). Ритміка вірша підсилює оптимістичну спрямованість, віру в перемогу над ворогом.
Проте світ таки спіймав поета. Період творчості, коли Тичина прославляв політику партії, викликає жаль, прикро усвідомлювати, що таку тонку та вразливу натуру зламали, понівечили дар найкращого модерніста в українській поезії. Та попри духовне понівечення, з-під пера ще виходить, як фенікс із попелу, поема-симфонія “Сковорода”, у якій ще живий дух пошуку правди-істини, справедливості, краси.
Доля Павла Тичини – це доля його народу, де є і трагічні сторінки, і невдачі, однак жага до життя і творчості, до ідеалів справедливості перемагає.





Related posts:
- Мій улюблений вірш Павла Тичини Наш народ щороку святкує День перемоги. Важкою ціною цю перемогу здобуто. Великий внесок у справу перемоги над ворогом зробили й українські письменники, які у своїх творах прославляли мужність, героїзм, висловлювали почуття глибокої любові до Вітчизни, впевненість у перемозі. Одним із найкращих творів є вірш Павла Тичини “Я утверждаюсь”. Автор згадує про боротьбу нашого народу проти […]...
- Рання лірика Павла Тичини Павлові Тичині судилася складна доля. Його життя було тяжким, особливо під час встановлення в Україні Радянської влади. Через це подальший життєвий і творчий шлях поета почав набувати подвійності. Тичина був гуманістом, патріотом своєї України. Мене найбільше приваблює рання творчість Павла Григоровича. У свої перші поезії Тичина вкладає всю свою душу, особливо це помітно в ранніх […]...
- Образ України у творчості Павла Тичини Мабуть, не помилюся, коли скажу, що все життя Павла Тичини, вся його творчість були присвячені рідній землі і рідному народові. Вони надихали поета на нові досягнення. Перші звертання до України, сповнені любові й відданості, прозвучали у вірші Тичини-підлітка. Він висловлює свої почуття, милуючись природою рідного краю: Струмок серед гаю як стрічечка. На квітці метелик мов […]...
- Пейзажна лірика Павла Тичини Пейзажна лірика Павла Тичини Розглядаючи творчість Павла Тичини, неможливо обминути пейзажної лірики поета. Його вірші “А я у гай ходила”, “Гаї шумлять”, “Квітчастий луг”, “Арфами, арфами” зачаровують весняною свіжістю, легкокрилою радістю, молодечим завзяттям. “Усе в нього (Тичини) співає і звучить, – писав про творчість поета критик О. Білецький, – земля – орган, співає стежка в […]...
- Драматизм творчої біографії Павла Тичини Василь Стус, який досліджував творчість Павла Тичини, писав: “Доля Тичини воістину трагічна. В історії світової літератури, мабуть, не найдеться іншого такого прикладу, коли б поет віддав половину свого життя високій поезії, а половину – нещадній боротьбі зі своїм геніальним обдаруванням”. Так, творча біографія Павла Григоровича Тичини позначена драматизмом, хоча починалася вона досить спокійно і впевнено, […]...
- Гармонія людини і природи в творчості Павла Тичини Творчість Павла Григоровича Тичини – це гімн життю, весні, природі і людині. Він увійшов у літературу передзвоном своїх “Сонячних кларнетів”, музику яких не почути було неможливо. Перша збірка поета ввібрала в себе найоптимістичніші настрої молодої людини, життя якої тільки починається; ввібрала музику серця і музику Всесвіту, космосу, природи, що злилися в ній в унісон, як […]...
- Образ України у творчості Павла Тичини Початок XX століття в українській літературі ознаменувався появою цілого сузір’я талановитих поетів. У ньому яскравою зіркою засяяло ім’я П. Тичини. Він був не тільки видатним письменником, але й надзвичайно чуйною, благородною і скромною людиною, у серці якої жила безмежна любов до Батьківщини. Україна в поезії Тичини мальовнича і прекрасна. Зелені гаї, прозорі озера і струмки, […]...
- Сходинки великого таланту (життя і творчість Павла Тичини) Ти будеш жити не в ганебнім зреченні – В залізній мові, в залізнім реченні, – Такі слова написав про Павла Тичину інший поет. Усі роки радянської влади Тичина був визнаним поетом. Його твори регулярно друкувалися, він мав найвищі державні нагороди і літературні премії, сім разів обирався депутатом Верховної Ради, був міністром освіти України у тяжкий […]...
- Рання лірика Павла Тичини Рання лірика Павла Тичини Для ранньої лірики Павла Тичини характерні музичність, ліризм, емоційність.; У віршах поета звучать частіше запитання, ніж відповіді: Що місяцю зіроньки кажуть ясненькі? Що шепчуть квітки уночі над рікою? Про що зітха вітер? Що чують тумани, Коли гай зелений цілують-милують? Автор проймається задумою зірок, трави, дерев, струмочка, бо для нього вони – […]...
- Скорботна нота “Сонячних кларнетів” Павла Тичини I. Ставлення М. Коцюбинського до творчості П. Тичини (вразила глибиною розкриття теми, емоційністю, оригінальними поетичними паралелями). II. Тичина – поет, яким пишається Україна (оригінальний стиль, мужність інтонацій, дивовижна образність; ідеал Тичини – гармонія природи і людини, інтелекту й духовності, почуття й обов’язку, національного і загальнолюдського, землі і космосу). III. Найкраща книжка поета “Сонячні кларнети” (сповнена […]...
- “Скорбна мати” – апофеоз скорботи, реквієм над тисячами невинних жертв революції (Павла Тичини) Не буть ніколи раю У цім кривавім краю. П. Тичина Вже понад вісім десятиріч звучить у світовій літературі могутній, титан-ний голос Павла Тичини. Його рання лірика полонила читачів душевно-ліричними картинами природи, незвичайними барвами, музичністю. Душа поета то мчить на вітрилах віри в добро, то впадає у відчай. Та більше оптимізму в ранніх віршах. Його ідеал […]...
- “Романтичний ідеал національного визволення та свободи в ліриці Павла Тичини” “Доля Тичини воістину трагічна. В історії світової літератури, мабуть, не найдеться іншого такого прикладу, коли б поет віддав половину свого життя високій поезії, а половину – нещадній боротьбі зі своїм геніальним обдаруванням”, – писав Василь Стус. Варто визнати, що мало було митців, митців обдарованих і самобутніх, які пройшли б сталінську епоху без творчих втрат і […]...
- Мотиви ранньої лірики Павла Тичини Говорячи про особливість поетичної творчості Тичини, Максим Рильський відзначав, що найкраща характеристика її у виразі – “музична ріка”, що “Тичина і пісня – брат і сестра”, що коли багатьох поетів називаємо за трафаретом “співцями”, то для Павла Григоровича слово “співець” – найприродніший епітет. Підтвердити цю думку можна вже прикладами з ранніх віршів поета, які ввійшли […]...
- Аналіз збірки “Сонячні кларнети” Павла Тичини Перша друкована збірка Павла Тичини – “Сонячні кларнети” вийшла на початку 1919 року, коли поет був уже відомим, і збірки від нього чекали. Тичина вже давно писав, і вже майже сім років друкувався в журналах – перед виходом “Сонячних кларнетів” він мав уже чималий поетичний доробок, що міг би скласти першу, “передкларнетну” збірку. Збірка “Сонячні […]...
- Поєднання протилежних оцінок революції в поезії Павла Тичини “Одчиняйте двері” Поєднання протилежних оцінок революції в поезії Павла Тичини “Одчиняйте двері” Тичина – найвеличніший український поет 1920-х. Поряд із Франком, Бажаном і Гончаром висувався на Нобелівську премію. На думку відомого вченого Дмитра Степовика, у психіці Тичини переважає протистояння двох основних потуг: ролей поетичного діяча й самітника. Така людина усвідомлює, що живе неправильно, але змінити нічого не […]...
- Мій улюблений вірш Павла Тичини Мені дуже подобається поезія “Арфами, арфами… “. Це рідкісна за мелодійністю поезія, за красою внутрішніх віддзвонів, за ніжним поєднанням почуттів. Цей вірш, здається, увібрав у себе всю красу українського фольклору, веснянок, гаївок: Любая, милая, – Чи засмучена ти ходиш, чи налита щастям Вкрай Там за нивами… Вірш “Арфами, арфами… ” побудований на оптимістичних акордах. Поет […]...
- Проблема національного відродження у поезіях Павла Тичини На початку XX століття в українській поезії повіяло свіжими вітрами. Бурхливе життя 20-30 років розбудило приспані віками творчі можливості українського піролу, перед яким розкрилися (хоч на дуже короткий час) небачені досі перспективи самоствердження, національного відродження. Українські поети відроджували глибинну історичну пам’ять свого народу, будили його національну свідомість. Важливе місце серед них займає Павло Тичина. Ще […]...
- Поет і час (громадянська позиція лірики Павла Тичини) Поет і час (громадянська позиція лірики Павла Тичини) У бурхливе море революційних подій П. Тичина увійшов справжнім поетичним шедевром – історико-філософською поемою “Золотий гомін”, що сповнена пафосом національного відродження. Її назва закарбувалась у свідомість України символом волі й пробудження нації. Мені вона здається своєрідною ораторією, яка проголошує ідею вічності українського народу, його духовної міці. У […]...
- Коротка біографія Павла Тичини ПАВЛО ТИЧИНА (1891-1967) Павло Григорович Тичина Народився 23 січня 1891 р. в с. Пісках на Чернігівщині в родині сільського дяка. Вчився спочатку в земській початковій школі в с. Піски. Пройшовши проби голосу, у 1900 р. став співаком архиєрейського хору при Троїцькому монастирі Чернігова й одночасно навчався в Чернігівському духовному училищі. У 1907-1913 рр. – студент […]...
- Інтимна лірика Павла Тичини Ви знаєте, як липа шелестить У місячні весняні ночі? Кохана спить, кохана спить, Піди збуди, цілуй їй очі. Кохана спить… Ви чули ж бо: так липа шелестить. Скільки поколінь юних читачів виучує ці рядки напам’ять! Тичина не зразу став улюбленим поетом молоді. Поет був майстром лірики політичної, громадянської, філософської. А поруч з політичними поезіями з’являлися […]...