Творча спадщина Г. Сковороди

Досить багатогранна: поетичні Твори (збірка “Сад божественних пісень, що проріс із зерен Священного писанія”, вірш “De НЬегШе”), байки в прозі (“Байки харківські”), трактати, діалоги, притчі (“Розмова, названа Алфавіт, або Буквар світу”, “Асхань”, “Нарцис”, “Вступні двері до християнської доброчинності”, “Убогий Жайворонок”), переклади, переспіви (поетичні твори Овідія, Горація, Муре, прозові твори Цицерона, Плутарха, Сидронія Гозія та ін.). Літературним творам Г. Сковороди притаманна наскрізна філософічність.

Художній стиль творів Г. Сковороди – бароко, класицизм.

Готуючись за темою “Творчість Г. Сковороди”, слід повторити визначення понять “алегорія”, “байка”.

Алегорія – це інакомовне відображення абстрактного поняття, передане за допомогою конкретного образу.

Байка – це невеликий, здебільшого віршований повчально-гумористичний чи сатиричний твір з алегоричним змістом, у якому людське життя відтворюється або в образах тварин, Рослин і речей, або зведене до простих і умовних стосунків. Фабула байки коротка, динамічна і драматична.

“Байки харківські” Г. Сковороди –

твори дидактичні (повчальні): у них автор дає настанови читачеві щодо самовиховання, самовдосконалення. Тематика цих творів дуже різноманітна, у них автор піднімає проблеми “сродної праці” як основи щасливого суспільства і благополуччя кожної окремої людини, свободи, дружби, суспільного порядку, внутрішнього самовдосконалення та багато інших.

За структурою ці байки чітко поділені на дві частини: оповідна та повчальна частини. Саме повчальна частина містить мораль байки, яку Г. Сковорода називає “сила”.

“Бджола та Шершень”

У байці “Бджола та Шершень” Г. Сковорода висловив ідею “сродної праці” – праці як органічної потреби людини, як найприроднішої форми самовираження і єдиного шляху до гідного життя і духовної насолоди. Ідея твору розкривається через прості образи та приклади, до того ж підкріплені авторськими поясненнями в повчальній частині (“силі”), У творі використано діалогічне мовлення.

“Всякому місту – звичай і права”

Вірш “Всякому місту – звичай і права” входить до збірки Г. Сковороди “Сад божественних пісень, що проріс із зерен Священного писанія”. Тема твору – зображення тогочасного життя. У цьому вірші Г. Сковорода наче шикує в один ряд тих, кого засуджує, – здирників, бюрократів, пияків, розпусників, підлабузників, ледарів.

Це пани, що “непрестанно стягают грунта”, купці й лихварі, що обманюють людей, чиновники та юристи, що користуються службовим становищем багатії, чий дім гуде від гулянок, “як кабак”. Ідея твору полягає в засудженні нечесного життя, оспівуванні чистої совісті як найвищої цінності життя людини На противагу СУСПІЛЬНІЙ моралі герой ТВОРУ думає про те як прожити життя з чистою совістю, бо тільки така людина не боїться смерті Совість і честь не лише протистоять ба-гатству й знатності – вони піднесені автором над УСІм ппіб’язковим буденним і є основною цінністю життя Мова твору образна основна ідея висловлюється через низку соціальних картин порівняння уособлення поняття смертівикошстан™ символічних понять честі сошсті^агнітанню основної^ кТдопом^^^ ^єтьсГемоцШнЛ как кноіїк).

Цей твір можна вважати моральним кредо великого мислителя-гуманіста Г. Сковороди.

Порада. Зберігайте всі випуски журналу, особливо їх теоретичні частини, – у сукупності вони складуть посібник, за яким Ви ще раз зможете повторити засвоєний матеріал безпосередньо перед проходженням ЗНО-2012.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Творча спадщина Г. Сковороди