Тяжкий дух скептицизму Печоріна (за романом М. Ю. Лермонтова “Герой нашого часу”)
Тяжкий дух скептицизму Печоріна
(за романом М. Ю. Лермонтова “Герой нашого часу”)
Роман “Герой нашого часу” був написаний у 1838-1840 роках. Це була епоха найжорстокішої політичної реакції, що наступила в країні після поразки виступу декабристів. У своєму творі автор подав у образі Печоріна, головного героя роману, типовий характер 30-х років XIX століття.
Реалістично змальовуючи свого героя з усіма його протиріччями і “вадами”, письменник у той же час наділяє його задатками справді героїчної особистості, що дозволяє говорити
Покоління, до якого належав Печорін, займалося музикою, філософією, коханням, військовим мистецтвом, містицизмом,
Холодність, душевна спустошеність, егоїзм, байдужість до людей – усі ці риси, безсумнівно, притаманні Печоріну.
Як особистості Печоріну тісно в рамках запропонованих йому соціальних ролей, він намагається вгадати своє високе призначення, але в той же час досить скептично оцінює свої шанси в боротьбі із суспільством. Він міркує: “Багато людей, починаючи життя, хочуть скінчити його, як Байрон або Олександр Македонський, а тим часом залишаються титулярними радниками”.
Усвідомлення невідповідності своїх вчинків справжньому характерові веде до роздвоєння особистості. У душі Печоріна давно живуть дві людини: одна діє, а інша судить її вчинки. Герой уже не може повно відчути радість і щастя, тому що зробив із себе постійний об’єкт для спостереження. Такий тривалий самоаналіз заважає йому віддатися цілком не тільки почуттю, але і дії, хоча в характері його однією з головних рис є активність.
Печорін – людина сильної волі, відважна, яка не відвертається від небезпеки, а навпаки, іде назустріч бурям та тривогам, щоб знайти собі справу і заповнити неосяжну порожнечу свого дух, хоча б і діяльністю без певної мети. Його скептицизм, байдужість та іронія – більшою мірою світська звичка, ніж риса характеру. Проте Печорін не прислухається до голосу серця і не вважає за потрібне йти за ним.
Голос серця, голос людської потреби у коханні, доброзичливість, справедливість, щастя віддавати себе іншим не встигли прийти у свідомість Печоріна і сказати йому, що цей шлях і є справжнім для людини. Істина залишилась для нього нерозкритою.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)