У чому особливість сучасної української прози?
У сучасній прозі співіснують різні тенденції розвитку без чітко визначеної жанрової диференціації. Її жанрово-тематичні пріоритети різноманітні. Це й детективна, і фантастична, і містична, й історична, і філософська проза, що представлена есе, оповіданнями, новелами, повістями, романами. Для визначення загального стилю української прози останніх років найкращим є термін “полістилістика”, коли кожен окремий авторський художній текст становить собою поєднання різностильових елементів.
Авторське “я” перш за все виявляється
Однією з рис сучасної прози є її двомовність (російськомовна література українських авторів). Ця традиція сягає ренесансної доби з ідеалом “людини трьох мов”, проте сьогодні помітним стає прагнення російськомовних українських авторів писати українською мовою.
У віковому зрізі українська проза представлена творчістю митців різних поколінь. Проза класиків української літератури різнотематична й різноформатна. Письменники, з одного боку, дотримуються традицій у виборі тем, з другого
Нову інтерпретацію отримує традиційна історична тема у творах Р. Іваничука (роман “Рев оленів нарозвидні”), Р. Федоріва (роман “Вогняні роки”), Ю. Мушкетика (роман “На брата брат”). Вершинною постаттю сучасної української прози залишається В. Шевчук, який уміє поєднати історію й сучасність, традицію й модерн, драматизм та іронічність, реальність та “ірреальність” (романи “Око Прірви”, “Юнаки з вогненної печі. Записки стандартного чоловіка”, “Срібне молоко”, “Темна музика сосон”; повісті й оповідання “Жінка-змія”, “Біс плоті: Історична повість”, автобіографічні замітки “Сад житейський”).
Прозаїки молодшого покоління перебувають у невтомному творчому пошуку. їхня проза досить умовна щодо жанрового поділу. Український детектив увібрав елементи філософського роману, гостросюжетного бойовика, авантюрного (готичного) роману, поволі перетворюючись на справжню серйозну літературу: Євгенія Кононенко, Ірен Роздобудько, Леонід Кононович. Деякі автори вводять детективний сюжет в історичний контекст: Сергій Батурин, Дмитро Білий. Інші, як Василь Кожелянко, Василь Шкляр намагаються через призму авантюрно-пригодницького містичного детективу відповісти на таємничі питання нашої історії й сучасності.
Продовжуючи традиції В. Винниченка та Ю. Смолича, активно розвивають жанр української фантастики Марина й Сергій Дяченки, Генрі Лайон Олді.
Заслуговує на увагу прозова творчість письменниці, перекладача, автора літературно-філософських студій, есе Оксани Забужко. Її проза тематично різноманітна, гостропроблемна. Вона перша серед сучасних письменниць досліджує психо-інтимний світ жінки, виявляючи себе продовжувачкою Лесі Українки та О. Кобилянської. Інтерпретація традиційного оповідного жанру – повість-інтермедія “Казка про калинову сопілку” являє собою “жіночу” версію трагедії Каїна й Авеля, що є філософським осмисленням вічної проблеми боротьби Зла за душу людини. “Жіноча” проза є досить потужною течією в українській літературі. Вона представлена також іменами Алли Сєрової (трилер “Правила гри”), Марини Гримич (роман “Варфоломієва ніч”), Наталі Шахрай (роман “Сутінки удвох”), Марії Матіос (роман “Солодка Даруся”).
Особливої уваги заслуговують також твори авторів, що продовжили традиції шістдесятників і водночас спробували зруйнувати класичні форми, засвоюючи нові модернові (Юрій Андрухович, В’ячеслав Медвідь, Євген Пашковський, Олесь Ульяненко, Анатолій Дністровий та ін.). Українська інтелектуальна проза кінця XX – початку XXI ст. багато в чому набуває транснаціонального характеру.
Сучасні українські автори намагаються бути в одній жанрово – тематичній площині зі світовою прозою, знайти спільну мову зі “світовим” читачем.
Юрія Андруховича часто називають “патріархом української модерної літератури”, “живим класиком”, “постмодерним скандалістом”. Своєю прозою (романи “Рекреації”, “Московіада”, “Перверзія”) письменник творить майстерну ілюзію посткомуністичної, постколоніальної дійсності.
2004 р. вийшла друком перша за останні десятиліття поетична збірка Ю. Андруховича “Пісні для мертвого півня”, що складена з оригінальних віршів-верлібрів, у яких кожен перший рядок написано англійською мовою. Насправді головною темою романів є вічна тема любові и смерті.
Юрій Андрухович – автор поетичних збірок “Небо і площі” (1985), “Середмістя” (1989), “Екзотичні птахи і рослини” (1991). Як прозаїк дебютував армійськими оповіданнями, написаними в середині 80-х років і опублікованими в журналі “Прапор” (1989). Вони відбивали світ буднів радянської армії.
Актуальною в сучасній прозі стає урбаністична тема, яку автори осмислюють у контексті людських стосунків та взаємин людини з викривленою пострадянською дійсністю. Це перш за все проза Олеся Ульяненка, Олександра Ірванця.
Часто прозу останніх десятиліть називають новим спалахом модерну, з його алегоричністю, химерністю, епатажем, вигадливістю форм. У контексті полеміки про центральність/провінційність української літератури чи творчості її окремих представників важливою ознакою сучасного прозового дискурсу є виокремлення в ньому так званого Станіславського феномену (Ю. Андрухович, Ю. Іздрик), “житомирської” прози, яку творить у Києві найперше В. Шевчук, “галицької” прози (В.
Кожелянко).
Мова сучасної української прози різновимірна: це й висока, патетична, поетизована, і низька (аж до нецензурної), і суржик, і навіть російська. Свідоме використання таких мовних елементів свідчить про спроби авторів звільнити літературну мову від будь-яких обов’язків і протистояти цензурі.
Related posts:
- Панас Мирний – корифей української прози Постать Панаса Мирного захоплює духовною силою і цільністю, непохитністю і постійністю в своїх переконаннях. Його творчість – ціла епоха в історії української літератури. Під його пером проза здійснила перехід від “селянської оповіді” до романів із соціально-психологічним осердям. Народився майбутній письменник 13 травня 1849 р. в Миргороді. У його розвитку й становленні як людини, громадянина, митця […]...
- Панас Мирний корифей української прози І. Панас Мирний – суворий літописець епохи. (Основоположник українського соціально-психологічного роману і повісті. У творах письменника глибоко відображене життя і боротьба українського народу проти несправедливого суспільного ладу.) ІІ. “Свіжий і сильний талант” письменника. 1. Доробок “малої прози” Панаса Мирного. (Новели “Сон”, “Серед степів”, “Лови”, “Дурниця”, “Казка про Правду і Кривду”.) 2. Оповідання “Лихий попутав”, повість […]...
- Г. Квітка-Основ’яненко – фундатор української прози Надзвичайно важливе значення для розвитку української літературноїмови має творчість Г. Квітки-Основ’яненка. До нього українська літературна мова застосовувалася тільки у віршованій поезії і драматургії. З-під пера Квітки-Основ’яненка вона вперше розгорнулась у художній прозі. Справжнім патріархом у культурному житті Харкова й України кінця XVIII – початку XIX ст. слід визнати Григорія Квітку-Основ’яненка. Його цілком правомірно вважають основоположником […]...
- Григорій Квітка-Основ’яненно – батько української прози Поява повістей та оповідань Квітки-Основ’яненка українською мовою має собою новий важливий етап не лише в його творчості, а й загалом у розвитку української літератури, у формуванні її реалізму й народності. До 30-х років XІX століття у новій українській літературі розвивалися і поетичні й драматичні жанри. Вимоги часу, посилення реалістично-пізнавальних завдань літератури потребували зображення дійсності в […]...
- Значення творів І. Нечуя-Левицького для розвитку української прози Своїми талановитими творами він (І. С. Нечуй-Левицький) вивів на світ життя людей свого краю… Панас Мирний Одне з найпочесніших місць в історії української літератури належить Іванові Семеновичу Нечую-Левицькому – видатному письменнику, класику нашої літератури. Почавши літературну діяльність у середині 60-х років XIX століття, він за своє довге життя написав понад п’ятдесят романів, повістей, оповідань, значну […]...
- Моральність і гуманізм сучасної прози (по повістях Распутіна) Важко знайти в історії літератури добуток, у якому не осмислювалися б проблеми духу й моральності, не відстоювалися б морально-етичні цінності. Творчість нашого сучасника Валентина Распутіна не становить у цьому зв’язку виключення. Я люблю всі книги цього письменника, але особливо мене потрясла повість “Пожежа”, опублікована в часи перебудови. Событийная основа повести проста: у селищі Сосновка зайнялися […]...
- Григорій Квітка-Основ’яненко – батько української прози Поява повістей і оповідань Квітка-Основ’яненко українською мовою являє собою новий важливий етап не тільки в його творчості, а й взагалі в розвитку української літератури, у формуванні її реалізму й народності В 30-х роках XIX сторіччя у новій українській літературі розвивалися поетичні й драматичні жанри. Вимоги часу, посилення реалістичних завдань літератури мали потребу в зображенні дійсності, […]...
- Олесь Гончар. “Бригантина”. КР № 5 (за розділами “Національна драма”, “З української прози”) УРОК 53 Тема. ПЧ №3. Олесь Гончар. “Бригантина”. КР № 5 (за розділами “Національна драма”, “З української прози”). Мета: ознайомити учнів із життям і творчістю О. Гончара; показати його майстерність у розкритті характерів людей, незвичайності і своєрідності внутрішнього світу дитини; розвивати образне та логічне мислення, вміння висловити свою думку; виховувати любов до всього живого і […]...
- Місце сучасної молоді у розбудові української держави Я вважаю, що сучасним старшокласникам випала незвичайна доля: початок їхнього дорослого життя збігається з початком третього тисячоліття. На пертий погляд, це дуже цікаво. Але знаю, що в серці кожного затаїлася тривога, насторожене очікування: що чекає мене попереду, у дорослому житті? Думаю, не помилюсь, коли скажу, що кожний старшокласник вже визначив своє майбутнє. Та які плани […]...
- Нові імена української сучасної поезії. Наталя Жовнір-Близнюченко Наталія Близнюченко народилася в 1959 році в селі Дружба Решетилівського району Полтавської області. Мати, Близнюченко Галина Павлівна, працювала учителем російської мови і літератури в місцевій школі. Батько, Близнюченко Степан Федотович, працював секретарем Шевченківської сільської ради, заступником голови колгоспу по тваринництву, пізніше, до пенсії, головним зоотехніком колгоспу ім. Жданова. Учасник бойових дій Великої Вітчизняної війни, інвалід […]...
- Панас Мирний – корифей української прози З великої часової відстані ми бачимо, що без постаті Панаса Мирного, його літературного внеску не можна навіть у найкоротшому викладі розкрити історію української літератури. Він назавжди став одним із корифеїв, основоположником українського соціально-психологічного роману й повісті. Уперше твори Панаса Мирного побачили світ на початку 70-х років XIX століття. Саме цим псевдонімом був підписаний вірш “Україні”, […]...
- “Перший симфоніст української прози” (Олесь Гончар) – Панас Мирний Підручник Українська література 10 клас Панас Мирний (1849-1920) “Перший симфоніст української прози” (Олесь Гончар) Панас Мирний писав свої твори в річищі реалізму, художньо правдиво моделював соціальні зміни, викликані колоніальним становищем України, проникненням капіталістичних відносин у всі сфери життя, зобразив явища деморалізації, безнадії і віру у відродження людини. Твори реалістів були пройняті шуканням ідеалу і несли […]...
- Квітка Основ”яненко як зачинатель нової української прози Дев”ятнадцяте століття заявило про себе в Європі пристрастями свіжих ідей, хмільних, як молоде вино, ідей, що будуть названі романтизмом і на тривалий час визначать особливий стан людських душ і ставлення людини до світу. Завирували омолоджуючі сили, і народи відчули себе охочими і готовими творити історію. Хвиля суспільної активності окремих особистостей і цілих мас докотилась до […]...
- Загальна характеристика прози II половини XX ст 1956 р. суспільство засудило сталінізм і його звірства, було звільнено з таборів мільйони засуджених, зокрема и тих українських письменників, які там вижили. У літературу повертаються імена майстрів “розстріляного Відродження” – Миколи Куліша, Михайла Зерова, Григорія Косинки, Валер’яна Під могильного, Євгена Плужника та інших. Починається реабілітація особистого, народного, національного в літературі 60-х рр. XX ст. Піднялася […]...
- “Гомер української прози XX століття” Його життя пройшло “у вічному вигнанні”: Німеччина, Польща, Канада. Та де б не був, думки були на Україні. Його увагу привертала Східна Україна (У. Самчук – виходець з багатої волинської родини), Україна, як він говорив, Скрипника та Хвильового. “Мене,- згадує письменник,- тягнуло туди багато магнітів, а головне – моє нестерпне, безупинне бажання писати”. Улас Самчук […]...
- Ліна Костенко: це мужність і зрілість сучасної української поезії Поезія вже дорослої Ліни Костенко гортає сторінки спогадів про дитинство, рідних серцю людей, котрі привели тебе у цей світ, навчивши благородства, чесності, доброти. Живе у пам’яті ліричної героїні вірша “Старесенька іде по тій дорозі” бабуся, довічне прощання з якою так хочеться повернути на зустріч. Отже, і сама поетеса прагне тієї постійної присутності рідної душі, бо […]...
- ПАНАС ЯКОВИЧ РУДЧЕНКО – “ПЕРШИЙ СИМФОНІСТ УКРАЇНСЬКОЇ ПРОЗИ” (О. Гончар) 10 КЛАС ПАНАС ЯКОВИЧ РУДЧЕНКО – “ПЕРШИЙ СИМФОНІСТ УКРАЇНСЬКОЇ ПРОЗИ” (О. Гончар) ПРИКЛАДИ ПЛАНІВ ТВОРІВ Варіант 1 I. Панас Мирний як “перший симфоніст української прози”. II. Художня майстерність Панаса Мирного: 1. Особливості пейзажів та портретів. 2. Описи душевного стану героїв. 3. Ліричні відступи. 4. Багатство народної мови. III. Місце творчості Панаса Мирного в українському літературному […]...
- “Гомер української прози XX століття” (Улас Самчук і його повість “Марія”) Його життя пройшло “у вічному вигнанні”: Німеччина, Польща, Канада. Та де б не був, думки були на Україні. Його увагу привертала Східна Україна (У. Самчук – виходець з багатої волинської родини), Україна, як він говорив, Скрипника та Хвильового. “Мене,- згадує письменник,- тягнуло туди багато магнітів, а головне – моє нестерпне, безупинне бажання писати”. Улас Самчук […]...
- “Патент на одержання зрілості української прози” (Павло Тичина) – Юрій Яновський (1902-1954) Підручник Українська література 11 клас Українська література 1920-1930 років Юрій Яновський (1902-1954) “Патент на одержання зрілості української прози” (Павло Тичина) Роман “Вершники” тривалий час був культовим твором української літератури XX століття. Він містить риси жанрової та естетичної спадкоємності попередніх романів прозаїка. Проте цей роман відрізняється від інших за структурою: його розподілено на вісім новел, які […]...
- У чому краса й багатство української мови Перше слово “мама” людина каже рідною мовою, вивчає українські літери, складає з них слова, поповнює свій словничок. Українська Мова – наймелодійніша і найбарвистіша у світі! Це Мова нашого народу, це мова, котрою я спілкуюся. Неможливо передати словами усі Барви рідної мови – її треба чути, вивчати, знати. На жаль, деяка частина українського народу Не знає […]...
- Чому Олесь Гончар назвав В. Симоненка “витязем молодої української поезії”? 60-ті роки нашого століття позначені бурхливим входженням у літературу когорти творчої молоді – В. Симоненка, І. Драча, Л. Костенко, В. Стуса, В. Забаштанського… Вони по-новому, на противагу “поезії безплідній, як толоці” (В. Симоненко) часів сталінщини, прагнули осмислити життя, звернулися до духовного досвіду особистості та історії рідного народу. Поети-шістдесятники принесли в літературу свіжий вітер суспільних перемін, […]...
- Людина сучасної епохи в драмі Олдингтона “Смерть героя” Як би не популярні були інші п’єси, жодна не може суперничати з “Гамлетом”, у якому людина сучасної епохи вперше дізнавалася себе й свої проблеми. Це найбільш докладне оповідання про те, що таке взагалі Війна з погляду загубленого покоління, про те, як формується це загублене покоління. Цей добуток відрізняється від творів Ремарка й Хемингуэя своєю масштабністю […]...
- Аналіз добутку молодіжної прози. Повість В. П. Астафьева “Зорепад” 1. Особливості конфлікту, стилю, художніх засобів у добутках молодіжної прози. 2. Автор і герой. 3. Повість В. П. Астафьева “Зорепад”. У середині 20-го століття в радянській літературі усе помітніше набирає силу прагнення до правдивого відтворення життя, письменники приділяють усе більше уваги проблемам гуманізму, моральності. Але це зовсім не означає, що автори лише скрупульозно відображали життя […]...
- Аналіз прози Зощенко Правда, спроби Зощенко писати по-новому минулого зрозумілі не відразу. Одне з перших оповідань Зощенко приніс у журнал “Сучасник”, редактором якого був поет М. Кузмин. Оповідання прийняте не був. “Ваші оповідання дуже талановиті,- говорить Кузмин… – Але погодитеся самі – це трошки шарж – Це не шарж,- говорю я – Ну, взяти хоча б мова – […]...
- Жанрове розмаїття прози Нечуя-Левицького Літературна спадщина Нечуя-Левицького досить велика і жанрово різноманітна: романи, повісті, оповідання, нариси, новели, гуморески, драми, казки тощо. Спадкоємець Т. Шевченка і Марка Вовчка, І. Нечуй-Левицький збагатив реалізм, який під його пером перетворився на універсальний напрямок національної літератури. Перемогою реалізму Левицького було зображення героя соціально диференційованим. Реаліст-психолог, Нечуй-Левицький використовує глибокий аналіз, зображує особистість у соціальному типі […]...
- Відрубність розвитку української літератури Відрубність розвитку української літератури – концепція своєрідності” української літератури, яка трактувалася як вияв етнопсихології українців. Передумови вчення про В. заклали М. Костомаров, В. Антонович, розвинули І. Нечуй-Левицький, О. Огоновський, обгрунтували М. Грушевський, Д. Чижевський. Ніхто з них не твердив про абсолютну В. української літератури від інших слов’янських літератур. Навпаки, простежувалися літературні впливи і взаємовпливи, але […]...
- У чому краса і багатство української мови? Український поет Володимир Сосюра в часи Великої Вітчизняної війни закликав: Любіть Україну у сні й наяву, Вишневу свою Україну, Красу її, вічно живу і нову, і мову її солов’їну. У кожному художньому творі ми знаходимо золоті зерна добра, барвистої краси мови. А Мова наша дуже багата. Нею можна висловити найскладніші думки, найтонші почуття і переживання, […]...
- У чому краса і багатство української мови Український поет Володимир Сосюра в часи Великої Вітчизняної війни закликав: Любіть Україну у сні й наяву, Вишневу свою Україну, Красу її, вічно живу і нову, І мову її солов’їну. У кожному художньому творі ми знаходимо золоті зерна добра, барвистої краси мови. А мова наша дуже багата. Нею можна висловити найскладніші думки, найтонші почуття і переживання, […]...
- Українська література повоєнних років Література повоєнних років представлена творчістю Ю. Смолича, І. Ле, І. Багмута, Л. Смілянського, О. Донченка, Ю. Збанацького. Найвидатнішим явищем української прози в перші повоєнні роки став роман-трилогія Олеся Гончара “Прапороносці”. У другій половині 1940-х рр. українська проза широко відображає героїку відбудови й прагне правдивіше окреслити головну постать напруженої доби – людину-сучасника, що самовіддано працює в […]...
- Тенденції сучасної духовної культури українців Розвиток суспільства неможливий без удосконалення духовної культури всіх без винятку громадян. Це означає, що задля духовного зростання нації треба докладати чималих зусиль в різних галузях життя: навчанні, мистецтві, релігії тощо. У незалежній Україні успішно завершується процес формування нації, і, звичайно ж, виростає духовна культура наших співвітчизників. Вивчаючи давні традиції нашого народу, найбільш поміркована частина суспільства […]...
- Особливість творчості І. С. Нечуя-Левицького – Іван Семенович Нечуй-Левицький Іван Семенович Нечуй-Левицький (1838-1918 pp.) Особливість творчості І. С. Нечуя-Левицького Своєрідність стилю Нечуя-Левицького полягає в тонкому поєднанні реалістичної конкретності описів, великої уваги до деталей портретів та особистісних характеристик, побуту, праці, особливостей мови та поведінки персонажів із живописною образністю, емоційністю, тяжінням до яскравих епітетів: Усе це разом ставить твори українського прозаїка в один ряд з творами […]...
- У чому краса і багатство української мови? Як нема без зірок небозводу, Як блакиті без сонця нема, Так і мови нема без народу, І народу без мови нема. В. Забродоцький До найкоштовніших скарбів кожного народу належить мова. Тому й називаємо цей скарб – рідна мова. Вона рідна, як мати, як Батьківщина, як усе найдорожче серцю. Мова – найбільший духовний скарб, який береже […]...
- “Мої роздуми про уяву, фантазію, романтичність у житті сучасної людини” Говорячи про людину і особливості її характеру і долі, дуже важливо розуміти, що, незважаючи на розвиток світу, інформаційних технологій та інфраструктури, сама по собі людина не сильно змінюється. З цієї причини, розмірковуючи про уяву, романтичність і фантазії в житті сучасної людини, потрібно враховувати і людину минулого. Особистість людини минулого, про яку можна дізнатися з книг, […]...
- Особливість самобутньої манери Стефаника-новеліста I. Основний об’єкт художнього осмислення В. Стефаника. (Протягом свого творчого шляху новеліст бачив і розкривав галицьке село з його горем, бідою і наругою над хліборобським родом. Усвідомлюючи потребу у найчеснішому письменницькому слові, В. Стефаник “цілком входив у чуже життя”. Те, про що писав, переживав новеліст, нагадувало процес самоспалення, від чого “цілими жменями паде… волосся”, а […]...
- Норми вимови сучасної російської мови Норми вимови сучасної російської мови вже в 1820-е рр. були перенесені в поезію. Однак ще в XVIII в. у вірші залежність вимови голосних фонем від їхньої позиції придушувалася Ні проза класицизму, ні перифрастичний стиль Карамзина і його школи не були розраховані на таке співвідношення. Одиниці плану вираження відповідав як зміст ідейний об’єкт, а не факт […]...
- Специфічна особливість італійського романтизму Новий етап у розвитку італійської літератури розпочинається з 1816 p., після краху Наполеона, в умовах, коли в усій Європі життя проходило під знаком реставрації – дореволюційного устрою і кордонів, авторитетів і вірувань, ідей і цінностей. Для Італії Реставрація означала ще поновлення австрійського панування в північній частині країни, Папської держави в центральній, неаполітанської гілки династії Бурбонів […]...
- Перші досвіди Пушкіна в області художньої прози (“Повести Белкина”) Улітку 1827 р. Пушкін починає писати історичний роман “Арап Петра Великого”, а в 1829 р. приступає до прозаїчного роману про сучасність – “Романові в листах”. Обоє добутки залишилися незавершеними. Разом з тим Пушкін одним з перших відзначив успіх і необхідність розвитку в російській літературі й понести. В 1827 р. Пушкін прямо вказує Погодину, одному з […]...
- Десять років української літератури “Десять років української літератури” (1917-1927) – енциклопедично-довідкове видання у двох томах (Харків, 1928), випу-щене за постановою Науково-дослідного інституту ім. Т. Шевченка за редакцією С. Пилипенка. Автори видання – А. Лейтес та М. Яшек. Перший том містить бібліографічний словник, грунтовну передмову В. Коряка. Репрезентовано тут 1486 письменників “незалежно від їх ідеологічного напряму чи участі у певному […]...
- Негативне ставлення Вяземського до прози Жуковського Вибудовуючи рецензію відповідно до послідовністю розташування статей Жуковського в аналізованому томі, заключну частину (всього півсторінки тексту) Вяземський присвятив його прозі послевестниковского періоду. Хоча стислість відкликання про “Подорожі по Саксонської Швейцарії” і “Рафаэлевой “Мадонни”” означала прохолодного, тим паче негативного до них відносини. Так, “шматки з подорожей 1821 і 1824 років” визнані “зразком прози описової”, і висловлено […]...
- І. Котляревський – “батько нової української літератури” Іван Петрович Котляревський відіграв велику роль в історії розвитку української літератури. Він належить до тих довгожителів планети, які разом із витворами свого духу впевнено переступають рубежі сторіч, далеко йдуть за межі їм відміряного часу. Більше двох століть живе на світі автор “Енеїди”, “Наталки Полтавки” й “Москаля-чарівника”, – за словами О. Гончара, – поет, веселий мудрець, […]...