У чому полягає конфлікт між героями п’єси Олексія Коломійця “Дикий ангел”?
У чому полягає конфлікт між героями п’єси Олексія Коломійця “Дикий ангел”?
Щоб відповісти на це питання, я спробував спочатку стати на бік дітей, а потім, умовно перейнявшись принципами Платона Ангела, прийняти його сторону. Дивно, але кожного разу я погоджувався з позицією обох конфліктуючих сторін. І тоді я зрозумів, що в цьому – сила п’єси: у злитті конфлікту з порозумінням, коли це порозуміння, істина і народжується саме з гострого конфлікту, обмеженого вагомими аргументами. Суперечка (ще й не одна!), котра є драматичним стрижнем
Цікаво, що сам конфлікт обидві сторони оцінюють по-різному. Мені зрозуміле невдоволення дітей, що не мають змоги розпоряджатися своїми заробленими грошима, а більш того – самостійно вирішувати свої особисті проблеми. Сини, намагаючись відстоювати свої переконання, роблять спробу протистояти батьківській позиції.
Та саме життя виявляє її досконалу мудрість
З позиції Платона, конфлікт виглядає глибше: батько розуміє, що в такий спосіб, хоч і боляче, але він робить дітям добро, жорсткими методами вчить їх життєвих настанов, котрі керуватимуть їхньою громадською свідомістю та підтримуватимуть добробут. Ми бачимо, як Платон страждає, вражений тим, що діти не розуміють його, коли вони “трусонули” його “монархію”. Відчай і любов бентежать його серце, бо він ніжно любить своїх дітей.
Та в його розумінні любов – це коли люди дивляться не один на одного, а разом в одному напрямі (це влучне визначення я колись прочитав у повісті В. Токаревої).
Поступово, крок за кроком, О. Коломієць підводить нас, читачів, до розуміння, що конфлікт між героями його п’єси полягає не в традиційній сутичці “батьки і діти”, а в більш глибокому – у різниці підходів цих героїв до співвідношення “людина-суспільство”, “сім’я-держава”. Цей підхід є своєрідним тестом на громадську позицію, патріотизм, людяність героя п’єси.
Ось чому Платон Ангел, переконаний у своїй відповідальності перед державою за виховання дітей, так гостро реагує на погляди і вчинки синів і дочки, що суперечать його життєвому закону: “Від заводу аж до соломинки, до гвіздочка, до кирпичиноньки – все берегти треба! Скупими бути! А не розкрадниками і байдужниками! Скупими!!! Інакше і немислимо!”
Конфлікт вичерпаний: суперечка, хоч і нелегко, але розв’язалась. І те, що в кінці п’єси всі діти злітаються до рідного гнізда, перенісши неабиякі негаразди від втручання батька, доводить нам, що Платонові методи виховання – виправдані й дієві. Недарма над текстом п’єси весь час линула материнська колискова пісня з лейтмотивом “А як жити – скаже тато”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)