У чому специфіка сюжету ліричного твору?

Читаючи ліричний твір, ми передусім чуємо голос автора, знайомимося з його внутрішнім, духовним світом. Отже, перед нами постають “події”, але не зовнішні, об’єктивні, а внутрішні, суб’єктивні. Такими “подіями” в ліриці є переживання, почуття, думки ліричного героя, який чутливо реагує на те, що відбувається в навколишній дійсності. Це переживання передається словами автора. Виразити його інакше просто неможливо.

А коли немає змоги переказати твір, значить, він не має фабули. Саме в цьому полягає головна відмінність ліричного

сюжету від епічного. У творах суто ліричних дія відбувається поза конкретним середовищем, конкретним часом і простором:

Сміються, плачуть солов’ї

І б’ють піснями в груди:

“Цілуй, цілуй, цілуй її,-

Знов молодість не буде!”

О. Олесь

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ

Лиш приходить подібне кохання.

В день такий розцвітає весна на землі

І земля убирається зрання…

В. Сосюра

У деяких поезіях можна знайти певні вказівки на фабулу:

Вже червоніють помідори,

І ходить осінь по траві…

М. Рильський

Тут поет окреслює контур часу – це осінь, коли “червоніють

помідори”, “айстри квітнуть під небом синім”, “баштан жовтіє понад яром”. Далі координати часу не такі конкретні: “це було в якійсь країні, але не знаю я, в якій”. Вони спонукають читача до роздумів над сенсом людського життя, його наповненістю, його плинністю:

І гнеться дерево від плоду,

І не страшний, моє дитя.

Нам час останнього походу

Без вороття – без вороття.

Інший тип поезій характеризується конкретними часово-просторовими обставинами дії, у них поєднуються ліричні та описові елементи, як, наприклад, у творі В. Сосюри:

І пішов я тоді до Петлюри,

Бо у мене штанів по було.

Скільки вас, отаких, через журу

Покидали востаннє село!

Ми пройшли золотими ланами,

Крізь огонь і синяву пройшли,

Та навіки, паніки за нами

Оселедець, погони і шлик.

Може, серце порвали – не знаю;

Може, серце порвали в бою…

Як заграють “Ви жертвою пали…”,

Головою об мури, я б’юсь…

І підходить товариш до мене,

Мов дитину, під руки бере…

О моя Революція, нене,

Може, син твій од болю умре.

Але в усіх цих творах вихідною сюжетною точкою є стан героя, емоційне переживання ним певних вражень буття.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

У чому специфіка сюжету ліричного твору?